Ухвала

від 13.11.2024 по справі 300/7548/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"13" листопада 2024 р. справа № 300/7548/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Микитчук Р.Р.,

представника заінтересованої особи - Івано-Франківської митниці Кічури Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про заміну боржника в справі за її позовом до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про заміну боржника - Галицької митниці Держмитслужби на його правонаступника - Івано-Франківську митницю як відокремлений підрозділ юридичної особи Державної митної служби України.

Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 за №125 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 300/7548/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024, судову справу № 300/7548/23 передано судді Могилі А.Б.

Заява мотивована тим, що 20.06.2024 отримано виконавчий лист в рамках адміністративної справи №300/7548/23 про стягнення з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 259546,66 грн. Враховуючи вимоги ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист було направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, яке в свою чергу повідомило, що боржник Галицька митниця Держмитслужби не має відкритих рахунків в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області та перебуває у стані припинення. Рекомендовано звернутися до суду про заміну боржника його правонаступником. В зв`язку з цим, виникла необхідність заміни боржника по даній справі.

Заявник і представник Галицької митниці Держмитслужби в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Представник заінтересованої особи - Івано-Франківської митниці в судовому засіданні підтримала подане письмове заперечення з приводу заміни боржника по справі. Вказала, що основною вимогою для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття такої сторони, однак згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.10.2020 внесено запис про перебування Галицької митниці Державної митної служби України у стані припинення. Івано-Франківська митниця не являється правонаступником Галицької митниці так, як є відокремленим підрозділом юридичної особи Державної митної служби України. Просила у задоволенні заяви відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Заслухавши представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 по справі №300/7548/23 позов ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2018 по 21.12.2021 у сумі 259546,66 грн. із утриманням з цієї суми загальнообов`язкових державних податків та зборів. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.131-136).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 20.06.2024 позивачу видано виконавчий лист по справі (а.с.139).

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частиною 4 цієї статті визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №2а/0612/649/11, від 03.05.2018 у справі №2-а-1864/10, від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 29.01.2020 у справі №815/1303/17.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 року у справі №812/1408/16 зазначив таке:

«Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа №524/4478/17), від 20.02.2019 (справа №826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень».

Аналіз правових норм, які регулюють питання заміни сторони, дає підстави для висновку про те, що підставами для заміни сторони або сторони виконавчого провадження суб`єкта владних повноважень правонаступником є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

При цьому, під час розгляду вказаного питання підлягають дослідженню докази, які підтверджують факт вибуття сторони, а також підстави для правонаступництва відповідної особи.

Таким чином, у межах розгляду даної справи, для вирішення питання щодо наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження, визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта - Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711), або переходу її функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Івано-Франківської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971364).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №895 від 30.09.2020 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком (серед яких і Галицьку митницю Держмитслужби) шляхом їх приєднання до Державної митної служби.

Пунктом 2 цієї ж постанови установлено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються.

Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Івано-Франківську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 року №489, відповідно до частини третьої статті 211 Закону України від 17 березня 2011 року №3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади», частини другої статті 546 Митного кодексу України, пункту 2 Плану заходів з реформування та розвитку системи органів, що реалізують митну політику, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року №569-р «Деякі питання реалізації концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну митну політику», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» та керуючись пунктом 9, підпунктами 15, 25 пункту 11 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, пунктом 4 Плану заходів щодо реорганізації територіальних органів Держмитслужби шляхом їх приєднання до Державної митної служби України, затвердженого наказом Держмитслужби від 16.10.2020 №456, підпунктом 2.1 пункту 2 наказу Держмитслужби від 19.10.2020 №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів», затверджено Положення про Івано-Франківську митницю.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 03.12.2020 Івано-Франківська митниця зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як відокремлений підрозділ юридичної особи Державної митної служби України.

Відповідно до наказу Державної митної служби України №472 від 30.06.2021 «Про початок здійснення митницями, як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» Івано-Франківська митниця як відокремлений підрозділ юридичної особи Державної митної служби України з 01.07.2021 розпочала виконання своїх повноважень.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань Галицька митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711), перебуває в стані припинення, а Івано-Франківська митниця (код ЄДРПОУ 43971364) є відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

В свою чергу, запис про припинення Галицької митниці Держмитслужби у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент вирішення судом питання про заміну боржника по справі відсутній. Відповідач перебуває у стані припинення.

Таким чином, Постанова КМУ №895 свідчить про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Івано-Франківської митниці, тобто про перехід до неї функцій Галицької митниці Держмитслужби у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Однак, в даному випадку спір між сторонами у справі виник з приводу стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2018 по 21.12.2021 у сумі 259546,66 грн., на підставі чого Івано-Франківським окружним адміністративним судом і був виданий виконавчий лист від 20.06.2024 №300/7548/23

Отже, спір у цій справі є трудовим спором, виник у відносинах публічної служби і стосувався, зокрема стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, обов`язок боржника, що випливає з рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №300/7548/23, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи чи інших функцій, що були передані від Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711) до Івано-Франківської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971364) відповідно до наказу Державної митної служби України від 19.10.2020 №460.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вже встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України №895 від 30.09.2020 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком (в тому числі Галицьку митницю Держмитслужби) шляхом їх приєднання до Державної митної служби (пункт 1).

В абзаці четвертому пункту 2 цієї Постанови передбачено, що майно територіальних органів Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, залишається у сфері управління Державної митної служби.

В статті 190 Цивільного кодексу України до майна віднесено серед іншого також майнові права та обов`язки.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади права та обов`язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Вказане, на думку суду, засвідчує те, що майнові права та обов`язки територіальних митних органів за постановою КМУ №895 від 30.09.2020 перейшли до Державної митної служби.

В листі від 23.08.2024 №04-07-06/8446 Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області повідомило позивача про неможливість виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/7548/23 через відсутність відповідних бюджетних призначень боржника. При цьому зазначено, що виконавчий документ буде підлягати до виконання відповідно до пп. 25-33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, за рахунок бюджетних асигнувань правонаступника.

Підсумовую вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 про заміну боржника - Галицької митниці Держмитслужби на правонаступника - Івано-Франківську митницю є необґрунтованою. Як наслідок, заява задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241 - 246, 248, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника в адміністративній справі №300/7548/23, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.