Ухвала

від 04.04.2024 по справі 140/1183/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відкриття апеляційного провадження

04 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1183/23 пров. № А/857/3202/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Курильця А. Р.суддів -Мікули О. І. Пліша М. А.перевіривши апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі № 140/1183/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМО Україна» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариства з обмеженою відповідальністю «Сирний дім», товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА», товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПАНСІЯ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням порядку і строків апеляційного оскарження, а також відсутні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Водночас скаржник подав клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Велика Палата також вказала, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Таким чином, вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду стосується також і можливості відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Аналогічного висновку щодо можливості відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень Верховний Суд дійшов, зокрема, в ухвалах від 15 квітня 2021 року у справі №826/3676/18, від 21 липня 2021 року у справі №460/3026/20, від 25 серпня 2021 року у справі №9901/335/21, від 21 квітня 2022 року у справі №640/5568/21, від 05 травня 2022 року у справі №240/2634/21, від 11 травня 2022 року у справі №160/9639/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/7694/20, від 25 травня 2022 року у справі №640/17091/21, від 31 травня 2022 року у справі №580/686/21 та від 15 червня 2022 року у справі № 560/10132/21.

У пункті 32 рішення "De Geouffre de la Pradelle v. France" (№ 12964/87) ЄСПЛ наголосив на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху судового процесу. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Подібних висновків щодо забезпечення гарантій справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду, дійшов ЄСПЛ у рішенні "Bellet v. France" (№ 23805/94, п. 36) та у рішенні "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (№20347/03, п. 35). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (вказаний висновок висловлено з урахуванням п. 57 рішення "Ashingdane v. the United Kingdom", № 8225/78).

Суд також звертає увагу на висновки, викладені у рішенні "Case of Balkыnas. Lithuania" (№75435/17), де ЄСПЛ категорично не погодився з тим, що обмеження доступу заявника до Верховного суду було необхідним та пропорційним. У пункті 39 ЄСПЛ вказав, що розмір судового збору, оцінений у світлі конкретних обставин конкретної справи, включаючи здатність заявника сплатити його, є факторами, які є суттєвими для визначення того, чи особа скористалась своїм правом на доступ до суду. Крім того, у пункті 43 цієї справи ЄСПЛ дійшов висновку про необхідність врахування того, чи є у заявника можливість сплатити судовий збір, враховуючи його фінансовий стан на основі комплексної оцінки його фінансової ситуації.

Крім того, як зазначено у пункті 24 Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» поняття «верховенство права», що було включене до преамбули Загальної декларації прав людини (1948), застосовується для впровадження низки принципів, що мають властивість змінюватися залежно від того чи іншого контексту. У пункті 37 Доповіді також вказано, що верховенство права включає в себе вісім складових, один з яких полягає в тому, що мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат.

Таким чином, проаналізувавши зміст наведених скаржником доводів у сукупності з наданими доказами, враховуючи введення воєнного стану в Україні, а також те, що скаржником надано докази фінансової неможливості сплатити судовий збір на момент подання апеляційної скарги, а сума судового збору 32208 грн. є значною, але заявлено клопотання про відстрочення (відтермінування в часі) сплати судового збору, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ з одного боку та інтересами заявника щодо можливості доступу до суду в частині права на оскарження, гарантованого статтею 129 Конституції України, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та відстрочити до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції сплату судового збору, яка відповідно до Закону України «Про судовий збір» складає 32208 грн.

З огляду на зазначене, перешкоди для відкриття апеляційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 296, 300 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Клопотання Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про відстрочення сплати судового збору задовольнити частково.

Відстрочити Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків сплату судового збору до ухвалення апеляційним судом судового рішення.

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі № 140/1183/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМО Україна» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариства з обмеженою відповідальністю «Сирний дім», товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА», товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПАНСІЯ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу та заперечення щодо поданої заяви в письмовій формі протягом п`ятиденного строку з моменту вручення копій цієї ухвали та апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш