Постанова

від 08.05.2024 по справі 140/1183/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1183/23 пров. № А/857/3202/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

з участю секретаря Березюка Д.О.,

представника позивача Богачука Я.О.,

представника відповідача Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КОМО Україна до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору товариства з обмеженою відповідальністю Сирний дім, товариства з обмеженою відповідальністю ФОРА, товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя в 1-й інстанції ОСОБА_1 ,

час ухвалення рішення 09.01.2024 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 09.01.2024 року,

в с т а н о в и в :

ТзОВ КОМО Україна звернулося в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору товариства з обмеженою відповідальністю Сирний дім, товариства з обмеженою відповідальністю ФОРА, товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20 жовтня 2022 року №339/33-00-07-01.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до перевірки надано первинні документи, що не підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, а саме: в актах здачі-приймання виконаних робіт не вказано чітко, які саме роботи виконувалися Виконавцем, не конкретизовано зміст наданих робіт (послуг) в натуральному та вартісному виразі. Акти здачі-прийняття робіт не містять обов`язкового реквізиту, передбаченого ч.1. та ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, як зміст та обсяг господарської операції. Текст акту носить загальний характер, не просліджується конкретного персонального підходу до завдання, не доведено зв`язок даних витрат з провадженням господарської діяльності. У представлених до перевірки актах здачі-приймання виконаних робіт відсутня інформація щодо місця здійснення господарських операцій, обсягів, одиниці виміру господарських операцій, а також не зазначено, в чому виражено їх результат. Таким чином, у наданих до звірки актах не розкрито зміст господарських операцій (наданих послуг). Досліджені перевіркою фактичні дані вказують на відсутність в діях ТОВ «КОМО УКРАЇНА» економічної доцільності витрат на дані послуги та причинного зв`язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у господарській діяльності. Надані ТОВ «КОМО УКРАЇНА» акти здачі-приймання виконаних робіт не відкривають об`єм отриманих послуг та їх реальну вартість. Враховуючи вищенаведене, підприємством не доведено використання даних послуг у власній господарській діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний розгляд проведено у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що у період з 09.08.2022 по 14.09.2022 посадовими особами Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КОМО Україна щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні з лютого 2022 по квітень 2022 від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 21.09.2022 №185/33-00-07-01/39507437, яким встановлено порушення ТОВ КОМО Україна, зокрема:

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 абз. в ст. 200, п. 32 прим. 2 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, оскільки ним завищено податковий кредит, що призвело до завищення показника у рядку 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 рядок 9 декларації) (позитивне значення), та відповідно у рядку 21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду податкової декларації з ПДВ за квітень 2022 на загальну суму 2 366 046,87 грн.

Скориставшись правом, наданим п. 86.7 ст. 86 ПК України, позивач подав до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у заперечення від 05.10.2022 за №120 на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 21.09.2022 за №185/33-00-07-01/39507437, в якому просив вищенаведені висновки акту перевірки не брати до уваги як хибні.

В подальшому, 20.10.2022 на підставі висновків акта перевірки Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення №339/33-00-07-01 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 2 366 046,87 грн.

Не погоджуючись із отриманим ППР, позивач направив на адресу ДПС України скаргу від 07.11.2022, за результатом розгляду якої, рішенням №440/6/99-00-06-01-02-08 від 05.01.2023, спірне податкове повідомлення-рішення від 20.10.2022 №№339/33-00-07-01 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За положенням підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажом товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до положень підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 статті 198 ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996).

Згідно із статтею 1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 статті 3 Закону №996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2 статті 9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у підпункті 1.2 пункту 1, підпункті 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №339/33-00-07-01 від 20.10.2022, на переконання відповідача, слугували порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 абз. в ст. 200, п. 32 прим. 2 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, оскільки ним завищено податковий кредит, що призвело до завищення показника у рядку 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 рядок 9 декларації) (позитивне значення), та відповідно у рядку 21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду податкової декларації з ПДВ за квітень 2022 на загальну суму 2 366 046,87 грн.

Такого висновку відповідач дійшов проаналізувавши господарські операції між позивачем та ТОВ Сирний дім, ТОВ ФОРА, ТОВ ЕКСПАНСІЯ, зокрема, за надання послуг поставки, за період з лютого 2022 по квітень 2022 на загальну суму 2 366 046,87 грн, який було включено до складу податкового кредиту.

Зокрема, перевіркою було встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що між позивачем та ТОВ СИРНИЙ ДІМ укладено дистриб`юторський договір №ДД-1024 від 05.05.2017 та договір про надання послуг №11119 від 11.11.2019.

За дистриб`юторським договором ТОВ КОМО Україна постачає для ТОВ СИР НИЙ ДІМ продукти харчування (великі оптові партії), які ТОВ СИРНИЙ ДІМ в подальшому реалізовує дрібними оптовими партіями роздрібним магазинам.

За умовами договору надання послуг, ТОВ СИРНИЙ ДІМ надає для ТОВ КОМО Україна послуги зі стимулювання продажів, збільшення об`ємів продажів. Ці по слуги включають в себе:

-Викладку продукції замовника в основних вітринах торгового закладу;

-Викладку продукції замовника в додаткових місцях продажу торгового за кладу;

-Проведення ротації продукції з меншими термінами придатності на перед вітрини;

-Контроль термінів придатності продукції в торговому закладі;

-Контроль наявності і коректності цінників на продукцію замовника;

-Стікерування брендованими наліпками продукції замовника;

-Контроль достатніх залишків товару замовника в торговому закладі;

-Контроль наявності зіпсованого товару замовника в холодильних вітринах торгового закладу. У випадку виявлення - зняття з полиці;

-Розміщення додаткових рекламних матеріалів в торговому закладі, нада них замовником.

Факт надання таких послуг для ТОВ КОМО Україна підтверджує ряд докумен тів: звіти до актів здачі прийняття робіт (надання послуг) від 11.11.2019, від 28.02.2022 №2670, від 28.02.2022, №2734 від 31.03.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022 №2830, від 30.04.2022; додаткова угода від 01.02.2022 до договору про надання послуг №11119 від 11.11.2019, додаткова угода від 01.03.2022 до договору про надання послуг №11119 від 11.11.2019, додаткова угода від 01.04.2022 до договору про надання послуг №11119 від 11.11.2019; акти надання послуг від 28.02.2022 №2670, від 31.03.2022 №2734, від 30.04.2022 №2830; акти приймання-передачі виконаних робіт від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022.

Між ТОВ КОМО Україна і ТОВ ФОРА укладено договір поставки №156 від 15.12.2020 та договір про надання послуг від 01.12.2020 №217.

За договором поставки ТОВ КОМО Україна постачає для ТОВ ФОРА продукти харчування (великі оптові парти), які ТОВ ФОРА реалізовує кінцевим спожива чам у власній мережі супермаркетів ФОРА.

За умовами договору про надання послуг, ТОВ ФОРА надає для ТОВ КОМО Україна послуги, які включають в себе сприяння просуванню Товарів Замовника на ринку збуту; розповсюдження або сприяння розповсюдженню поліграфічної продукції з інформацією про Товар Замовника, в тому числі але не виключно на час проведення акцій, надання персоналу Замовника можливості розповсю дження рекламних матеріалів; проведення обов`язкових акцій по просуванню Товару Замовника.

Факт надання таких послуг для ТОВ КОМО Україна підтверджує ряд докумен тів: додатковий договір від 30.12.2021 до договору про надання послуг від 01.12.2020 №217; акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2022 №0021257346, від 28.02.2022 №0021260554, від 28.02.2022 №0021257347, від 28.02.2022 №0021257344, від 28.02.2022 №0021257345, від 31.03.2022 №0021268386, від 31.03.2022 №0021268387, від 31.03.2022 №0021268388, від 31.03.2022 №0021268389, від 30.04.2022 №0021278573, від 30.04.2022 №0021278574, від 30.04.2022 №0021278575, від 30.04.2022 №0021278576, від 16.04.2022 №0021272974, від 16.04.2022 №0021272975, від 16.04.2022 №0021272976, від 16.04.2022 №0021272977; звіти до акту від 28.02.2022 №21257346, від 28.02.2022 №21260554, від 28.02.2022 №21257347, від 28.02.2022 №21257344, від 28.02.2022 №21257345, від 31.03.2022 №21268386, від 31.03.2022 №21268387, від 31.03.2022 №21268388, від 31.03.2022 №21268389, від 30.04.2022 №0021278573, від 30.04.2022 №0021278574, від 16.04.2022 №21272975, від 30.04.2022 №21278576, від 16.04.2022 №21272974, від 30.04.2022 №21278575, від 16.04.2022 №21272976, від 16.04.2022 №21272977, що свідчить про фактичне надання послуг.

Між ТОВ КОМО Україна і ТОВ ЕКСПАНСІЯ укладено договір поставки №675 від 01.04.2015та договір про надання маркетингових послуг №М1397 від 01.09.2020.

За договором поставки ТОВ КОМО Україна постачає для ТОВ ЕКСПАНСІЯ продукти харчування (великі оптові парти), які ТОВ ЕКСПАНСІЯ реалізовує кін цевим споживачам у власні мережі супермаркетів ФОЗЗІ.

За умовами договору про надання послуг, ТОВ ЕКСПАНСІЯ надає для ТОВ КОМО Україна послуги, які включають в себе: надання необхідних послуг по передпродажній підготовці товару; сприяння просуванню товару на ринку збуту за допомогою інших засобів; формування пропозицій щодо поліпшення асортиментів і впакування това рів.

Факт надання таких послуг для ТОВ КОМО Україна підтверджує ряд докумен тів: договір поставки №675 від 01.04.2015та договір про надання маркетингових послуг №М1397 від 01.09.2020; додаткова угода від 25.12.2021 до договору про надання послуг №М-1397 від 01.09.2021; акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2022 №0021278393, від 30.04.2022 №0021278394, від 30.04.2022 №0021278395, від 31.03.2022 №0021263960, від 31.03.2022 №0021263961, від 31.03.2022 №0021263962, від 31.03.2022 №0021265656, від 31.03.2022 №0021265657, від 31.03.2022 №0021265658, від 31.03.2022 №0021265659, від 31.03.2022 №0021265660, від 31.03.2022 №0021265661.

Так, суд наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі № 804/4940/14, зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

При цьому, суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

Про такий висновок суду свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16, згідно якої, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, Верховний Суд у Постанові від 21.01.2021 року по справі №804/959/16 зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу, на те, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи № 440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку договори між позивачем та його контрагентом ТОВ СИРНИЙ ДІМ, ТОВ ФОРА та ТОВ ЕКСПАНСІЯ були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена.

Суд враховує. що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи можна дійти висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення ТОВ КОМО Україна до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є, зокрема, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів свідчать на користь того, що висновки акта перевірки про порушення ТОВ КОМО Україна ПК України в частині завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до податкового кредиту є помилковими, а зменшення позивачу суми податкового кредиту - протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2022 №339/33-00-07-01, яким ТОВ КОМО Україна зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість задекларовану в розмірі 2 366 046,87 грн є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 32208 гривень, які відстрочені Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків до ухвалення апеляційним судом судового рішення підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі № 140/1183/23 - без змін.

Стягнути з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 32208 гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 08 травня 2024 року.