Постанова

від 03.04.2024 по справі 809/1609/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 809/1609/16

касаційне провадження № К/9901/58175/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі за позовом Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області, третя особа - Відділ Держгеокадастру у місті Івано-Франківську, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області (далі - Інспекція, відповідач, платник), третя особа - Відділ Держгеокадастру у місті Івано-Франківську (далі - Держгеокадастр, третя особа), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 16.06.2015 №0007301503.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що податковим органом безпідставно встановлено заниження ним податкових зобов`язань зі сплати земельного податку за 2013, 2014, 2015 роки, оскільки зазначені податкові зобов`язання визначені позивачем відповідно до нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 №248-10/1, згідно з яким вартість земельних ділянок промисловості за метр квадратний на 2013, 2014 роки становила 523,86 грн, на 2015 рік - 654,30 грн, вартість земельних ділянок житлової забудови на 2013, 2014 роки становила 418,62 грн, на 2015 рік - 522,86 грн з тих підстав, що Львівський апеляційний адміністративний суду постановою від 26.10.2015 у справі №876/7281/15 визнав незаконним та скасував зазначене вище рішення Івано-Франківської міської ради в частині пункту 1 та пункту 6, внаслідок чого позивачем подано відповідачу уточнюючі податкові декларації за 2013, 2014, 2015 роки та застосовано нормативну грошову оцінку земельних ділянок, затверджену рішенням Івано-Франківської міської ради «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська» від 10.07.2008, відповідно до якого нормативна грошова оцінка за земельні ділянки промисловості, за метр квадратний, на 2013, 2014 роки становила 248,79 грн, на 2015 рік - 310,74 грн, грошова оцінка за земельні ділянки житлової забудови, за метр квадратний, на 2013, 2014 роки, становила 418,62 грн, на 2015 рік - 522,86 грн. Позивач вважає, що контролюючий орган безпідставно під час перевірки застосував нормативного грошову оцінку за земельні ділянки за 2013, 2014 роки в розмірі 523,81 грн за квадратний метр, за 2015 рік в розмірі 654,14 грн.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 20.01.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 №0007301503.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру земельного податку, який повинен сплачувати позивач, не підлягає застосуванню рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 №248-10/1, оскільки зазначене рішення було скасоване в судовому порядку.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.03.2018 скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 №0007301503 в частині визначення суми грошового зобов`язання за платежем «земельний податок» в розмірі 113957,08 грн (з розрахунку 56978,54 грн розмір орендної плати за місяць: листопад та грудень 2015 року = 113957,08 грн), застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28489,27 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у визначеній судом частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що застосування рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 №248-10/1 включно до дати винесення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 у справі №876/7281/15 не суперечить принципу визнання рішення незаконним та подальшого скасування.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про неврахування судом апеляційної інстанції, що рішення міської ради, яке слугувало підставою для визначення йому податкових зобов`язань з земельного податку, було скасоване судом, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким йому були визначені податкові зобов`язання з земельного податку за таким рішенням міської ради, підлягають скасуванню.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу суду, посилаючись на законність і обґрунтованість прийнятого ним рішення, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.04.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 03.04.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов до наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є постійним користувачем земельних ділянок на території Івано-Франківської міської ради, а саме: площею: 201826 кв. м. (цільове призначення - землі промисловості) у відповідності до державного акту на право постійного користування землею за №001573/15/04-000286; площею 525 кв. м. (цільове призначення - землі промисловості) у відповідності рішення виконавчого комітету Івано-Франківської Ради народних депутатів від 07.07.1975 №415/2; площею 7300 кв. м. (цільове призначення - землі житлової забудови) у відповідності до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської Ради народних депутатів від 18.11.1976 №671/1.

10.07.2008 рішенням ХХІХ сесії Івано-Франківської міської ради п`ятого демократичного скликання затверджено нормативно-грошову оцінку земель міста Івано-Франківська.

Нормативна грошова оцінка за земельні ділянки промисловості, за метр квадратний у 2013, 2014 роках становила 248,79 грн, у 2015 році - 310,74 грн, грошова оцінка за земельні ділянки житлової забудови, за метр квадратний, у 2013, 2014 роках становила 418,62 грн, у 2015 році - 522,86 грн.

25.06.2011 рішенням Івано-Франківської міської ради №248-10/1 внесено зміни до рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 та затверджено нову нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківська, яка встановлює вартість земель за квадратний метр, а саме: за земельні ділянки промисловості у 2013, 2014 роках - 523,86 грн, у 2015 році - 654,30 грн, за земельні ділянки житлової забудови у 2013, 2014 роках - 418,62 грн, у 2015 році - 522,86 грн.

Позивачем подано до контролюючого органу звітні податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013, 2014, 2015 роки, що подані 20.02.2013, 24.01.2014, 03.01.2015, відповідно, в яких застосовано нормативну грошову оцінку земельних ділянок, затверджену рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 №248-10/1.

Так, відповідно до податкових декларацій за 2013, 2014 роки позивачем самостійно визначено податок зі сплати земельного податку: за землі промисловості площею 201826 кв. м. та 525 кв. м., нормативна грошова ставка яких 523,86 грн, з коефіцієнтом 1 відсоток, за однин квадратний метр, на суму 1057285,68 грн та 2750,27 грн, відповідно, за кожну окрему площу земельної ділянки та за кожен окремий звітний період; за землі житлової забудови площею 7300 кв. м., нормативна грошова ставка якої 418,62 грн, з коефіцієнтом 1 відсоток, за однин квадратний метр, на суму 916,78 грн за кожен окремий звітний період.

Відповідно до податкової декларації за 2015 рік позивачем самостійно визначено податок зі сплати земельного податку: за землі промисловості площею 201826 кв. м. та 525 кв. м., нормативна грошова ставка яких 654,30 грн, з коефіцієнтом 1 відсоток, за однин квадратний метр, на суму 1320547,52 грн та 3435,08 грн за кожну окрему площу земельної ділянки. За землі житлової забудови площею 7300 кв. м, нормативна грошова ставка якої 522,86 грн, з коефіцієнтом 1 відсоток, за однин квадратний метр, на суму 1145,06 грн.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.10.2015 у справі №876/7281/15, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016, визнав незаконним та скасував рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 №248-10/1 в частині пункту 1 та пункту 6.

24.11.2015 платником подано контролюючому органу уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013, 2014, 2015 роки. Нормативну грошову оцінку земельних ділянок позивачем застосовано у відповідності до рішення ХХІХ сесії Івано-Франківської міської ради п`ятого демократичного скликання «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська» від 10.07.2008.

За даними уточнених податкових декларацій за 2013, 2014 роки позивачем самостійно визначено податок з сплати земельного податку: за землі промисловості площею 201826 кв. м. та 525 кв. м., нормативна грошова ставка яких 248,79 грн, з коефіцієнтом 1 відсоток, за однин квадратний метр, на суму 502122,91 грн та 1306,00 грн, відповідно за кожну окрему площу земельної ділянки та за кожен окремий звітний період; за землі житлової забудови площею 7300 кв. м., нормативна грошова ставка якої 418,62 грн, з коефіцієнтом 1 відсоток, за однин квадратний метр, на суму 916,78 грн за кожен окремий звітний період.

Відповідно до уточненої податкової декларації за 2015 рік позивачем самостійно визначено податок з сплати земельного податку: за землі промисловості площею 201826 кв. м. та 525 кв. м., нормативна грошова ставка яких 310,74 грн, з коефіцієнтом 1 відсоток, за однин квадратний метр, на суму 627154,11 грн та 1631, 39 грн за кожну окрему площу земельної ділянки; за землі житлової забудови площею 7300 кв.м., нормативна грошова ставка якої 522,86 грн, з коефіцієнтом 1 відсоток, за однин квадратний метр, на суму 1145,06 грн.

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку платника з питань визначення податкових зобов`язань по земельному податку за 2013, 2014, 2015 роки, за наслідками якої складено акт від 02.06.2016 №2331/12-03/07552205 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.1 статті 286 ПК України, внаслідок чого занижено земельний податок за 2013, 2014, 2015 роки в сумі 1788780,43 грн.

Підставою для таких висновків слугувала інформація відділу Держземагенства у м. Івано-Франківську щодо земельних площ підприємства та технічної документації про нормативно грошову оцінку землі від 21.10.2015 №8-28-0.4-2075/2-15, від 22.12.2015, від 27.04.2016 №19-28-04-902/2-16, відповідно до яких нормативно грошова оцінка земельної ділянки за метр квадратний у 2013, 2014 роках становила 523,81 грн, у 2015 році - 654,14 грн.

Розмір нормативно-грошової оцінки земель визначено у відповідності до рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 №248-10/1.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 №0007301503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок в розмірі 1788780,43 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 447195,11 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014), плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (підпункти 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України).

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1 статті 271 ПК України).

За правилами пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до положень пункту 274.1 статті 274 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015).

Положення статті 286 ПК України встановлюють порядок обчислення плати за землю.

Так, відповідно до пункту 286.1 зазначеної норми підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2).

У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни (пункту 286.4).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.10.2015 у справі №876/7281/15, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016, визнав незаконним та скасував рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 №248-10/1 в частині пункту 1 та пункту 6.

Так, пунктом 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час ухвалення постанови від 26.10.2015 у справі № 876/7281/15 Львівським апеляційним адміністративним судом), передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Стаття 171 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення постанови від 26.10.2015 у справі № 876/7281/15 Львівським апеляційним адміністративним судом) визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 171 КАС України(у редакції, чинній на час ухвалення постанови від 26.10.2015 у справі № 876/7281/15 Львівським апеляційним адміністративним судом) правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини восьмої статті 171 даного Кодексу (у редакції, чинній на час ухвалення постанови від 26.10.2015 у справі № 876/7281/15 Львівським апеляційним адміністративним судом) суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Згідно з частиною дев`ятою зазначеної норми якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

Зі змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому, одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

В свою чергу, скасування акта суб`єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту його прийняття.

Акт суб`єкта владних повноважень після його скасування судовим рішенням не може застосовуватися до правовідносин, на регулювання яких він був виданий, а також не підлягають збереженню правовідносини, які виникли на підставі скасованого акта суб`єкта владних повноважень.

Як зазначалося вище, збереження таких правовідносин забезпечується повноваженням суду на прийняття рішення про визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним.

З огляду на встановлені фактичні обставини у даній справі та ураховуючи, що судом скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 №248-10/1 від 25.06.2011, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ ПК України, а саме, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, затверджена рішенням ХХІХ сесії Івано-Франківської міської ради п`ятого демократичного скликання від 10.07.2008, і, відповідно, як наслідок, є протиправним визначення відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням розміру грошових зобов`язань позивача зі сплати земельного податку.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у частині, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 скасувати, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова