Ухвала

від 13.03.2024 по справі 362/6549/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6549/23

Провадження № 4-с/362/5/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Ковбель М.М.,

за участю секретаря - Сілецької М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 заінтересовані особи: Васильківський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач - ПАТ "Державний ощадний банк України" на протиправні дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся досуду зіскаргою,в якійпросить: визнати Постанову від 04.10.2016 року державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Рябчук 0.0. про відкриття виконавчого провадження №52469922 неправомірною та скасувати. Крім того, просить зобов`язати Васильківській відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління .Міністерства юстиції (м. Київ) повернути виконавчий лист №2/1008/2330/12 виданий 20.02.2013 року стягувачу.

В обґрунтування скарги зазначає, що стягувач пропустив установлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим, н його думку, державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Адвокат Лабортаса В.В. просив розглянути справу у його відсутність, підтримав доводи скарги.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, направивши лист до суду, в якому просив здійснювати розгляд справи у його відсутності.

Представник стягувача у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, вважає відсутніми підстави для задоволення скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст. 431 ЦПК України судовий наказ є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень. При цьому, застосування такого способу захисту пов`язане з наявністю наступних критеріїв (умов): суб`єктами звернення зі скаргою є лише сторони виконавчого провадження; предметом оскарження є неправомірність рішень, дій або бездіяльності виконавця чи посадової особи органу державної виконавчої служби; порушення прав, свобод чи інтересів сторони виконавчого провадження.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було відкрито виконавче провадження №52469922 з примусового виконання виконавчого листа №1008/5990/12 виданого 20.02.2013 року Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України, заборгованість в розмірі 2591038,76 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Як зазначено у виконавчому листі №1008/5990/12 виданого 20.02.2013 року Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України, заборгованість в розмірі 2591038,76 гривень, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання на протязі одного року.

Проблемою даного спору є дотримання державним виконавцем строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно ч.1 п.2ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження`встановлено річний строк пред`явлення виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, до виконання.

Як вбачається зі ст.23 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. В разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При розгляді даної скарги суд також враховує постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07 лютого 2014 року. А саме, Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 Закону про виконавче провадження; неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; наявності інших, передбачених законодавством, обставин, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження тощо (стаття 26 Закону про виконавче провадження). При цьому вимоги до виконавчого документа є єдиними і визначені статтею 18 Закону про виконавче провадження. Іншими нормативно-правовими актами може бути встановлено додаткові вимоги до виконавчого документа, проте звуження цих вимог не допускається. Перевіряючи додержання строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд має враховувати як положення статті 22 Закону про виконавче провадження, так і інші акти законодавства, якими врегульовано це питання. При цьому відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Оскільки при розгляді скарги представник скаржника не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень, скаржник не довів обставин, що державним виконавцем при прийняття постанови від 04.10.2016 року порушено вимоги чинного на той час Закону України «Про виконавче провадження», а тому у задоволенні скарги суд відмовляє.

Керуючись ст. 447 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення ухвали шляхом подачі апеляційної скарги.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Ковбель