Рішення

від 29.03.2024 по справі 541/2863/13-ц

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2863/13-ц

Номер провадження 2/541/1/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 березня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А,

за участю секретаря судового засідання -Ніколаєнко М.В.,

представника позивача за первісним позовом - адвоката Тути І.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Поліс"» (правонаступник первісного позивача - Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа: ОСОБА_2 ,

та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Поліс"» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК») про припинення поруки та розірвання договору поруки, третя особа: ОСОБА_2 , -

в с т а н о в и в :

25 вересня 2013 року представник ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову, вказує, що 04 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 22.94./08-КЛ відповідно до якого Позичальнику було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 1 650 000,00 грн (один мільйон шістсот п`ятдесят гривень) зі строком користування до 03 липня 2018 року та зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 22.5 % річних. В забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору 04 липня 2008 року між Банком та поручителями Мале підприємство «Мрія», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договори поруки №№22.94/08-ДП1, 22.94/08-ДП2, 22.94/08-ДП3 відповідно. В додаткове забезпечення виконання зобов`язань 01 жовтня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №22.94/08-ДП4. Окрім того між Банком та Малим підприємством «Мрія» укладено Договір наступної іпотеки № 22.94/08-ДІ від 04.07.2008 року, предметом якого являється нежитлове приміщення площею 269,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У визначений сторонами строк, позичальник своїх зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим у зобов`язанні виникла заборгованість. Сторони неодноразово здійснювали реструктуризації заборгованості, однак ОСОБА_2 своїх зобов`язань належним чином не виконала. Станом на 23 серпня 2013 року розмір заборгованості склав 1 869 602,39 грн, з яких :1107193,91 грн - поточна заборгованість за кредитом; 117 457,99 грн - прострочена заборгованість за кредитом; інфляційні втрати за період з 04.09.2008 року по 01.10.2010 року 16216,63 грн.; 6188,48 - три проценти річних, нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо повернення кредиту за період з 04.09.2008 року по 01.10.2010 року; 40 450,76 - пеня за період з 04.09.2008 року по 01.10.2010 року; 141,92 грн - інфляційні втрати за період з 04.10.2011 по 23.08.2013 року; 2490,91 три проценти річних за період з 04.10.2011 по 23.08.2013 року; 11014,41 грн - пеня за період з 04.10.2011 по 23.08.2013 року; 243 846,32 грн - прострочена заборгованість за процентами; 213302,88 грн - поточна заборгованість за процентами; 22539,12 грн - інфляційні втрати за період з 01.12.2008 року по 01.10.2010 року; 8 276,57 грн - три проценти річних за період з 01.12.2008 року по 01.10.2010 року; 54439,39 грн - пеня за період з 01.12.2008 року по 01.10.2010 року; 274,19 грн. - інфляційні втрати за період з 01.01.2011 року по 23.08.2013 року; 4 574,69 грн. - три проценти річних за період з 01.01.2011 року по 23.08.2013 року ; 21 194,22 грн пеня за період з 01.01.2011 по 23.08.2013 року. У зв`язку з тим що боржник у основному зобов`язанні не виконав своїх зобов`язань, тому банк пред`явив вимогу про дострокове повернення суми заборгованості по договору до поручителя - ОСОБА_1 . В позасудовому порядку, поручитель вимоги банку не задовольнив. З огляду на це, банк звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області відкрито провадження у справі (а.с.49, том 1).

У встановлений законом процесуальний строк відповідач скористався правом подати зустрічний позов, в якому ОСОБА_1 визнавала факт укладення ОСОБА_2 кредитного договору за яким вона виступає поручителем. Окрім того, позивачка визнала, що ОСОБА_2 припинила вчасно сплачувати платежі за кредитами через скрутне матеріальне становище. Окрім того, позивачка повідомила про наявність спору, який перебував в провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області. Позивачка вважає кредитний договір таким, що підлягає розірванню, так як відбулася зміна істотних обставин, за яких позивачка не укладала договір б договір поруки. Зокрема вказує, що вона виходила з того, що кредит повернути необхідно буде повернути до 2018 року, в той же час банк достроково заявив вимогу про повернення коштів. Неможливість вчасної сплати платежів по кредиту зумовлено складною фінансовою ситуацією в країні. Позивачка вважає, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. І з суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа. Вважає, що реструктуризація боргу призвела до збільшення суми боргу. Позивачка зазначає, що при укладенні договору банк не надав позичальнику та поручителям для ознайомлення ліцензію. Тому позивачка вважає кредитний договір відповідно до ст.ст. 203,215,227 ЦК України недійсним. Оскільки, кредитний договір являється недійсним, тому недійними являються і договори щодо його забезпечення. Позивачка вважає, що Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.07.2013 року встановлено, що поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, адже відсутня їх спільна порука. Тому кредитор має вимагати дострокового погашення кредиту від позичальника, ОСОБА_2 .. Вважає, що у зв`язку із збільшенням боргу (після укладення додаткових угод) мали вноситися зміни і в договір наступної іпотеки. Жоден з додаткових договорів до кредитного договору та укладенні на його підставі договори іпотеки та поруки нотаріально не засвідчувалися. На підставі вищевикладеного, позивачка прохала розірвати кредитний договір № 22.94/08-КЛ від 04.07.2008 (а.с.94-104, том 1).

В подальшому, позивачка подала заяву про зміну предмета позову, прохаючи визнати договір поруки припиненим та розірвати його. В обґрунтування зазначила, що основне зобов`язання змінювалося без згоди поручителя, чим збільшився обсяг її відповідальності. (а.с. 105-111, том 1).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 листопада 2013 року зустрічну позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету спору прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.116, том 1).

ОСОБА_1 подала до суду заперечення на позовну заяву, в яких прохала відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, зазначених у зустрічному позові (а.с.129-138, том 1).

Представником ПАТ «ВТБ Банк» подано до суду заперечення проти зустрічного позову, в якому він прохав у задоволенні зустрічного позову відмовити, з наступних мотивів. Зокрема зауважує, що чинне цивільне законодавство не передбачає можливості одночасно припинити і розірвати один і той самий договір. Вказує, що ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог не посилається на матеріальні правові норми. Зауважує, що до припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов`язання, а лише такі, які призвели чи можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Вважає, що згода поручителя не обов`язково повинна бути чітко конкритезованою або вираженою у формі окремого документу, наприклад в Додатковій угоді до договору поруки. Допустимою є також попередня згода поручителя на зміну умов основного договору або встановлення граничного обсягу відповідальності, виражена в договорі поруки. Додаткові угоди, які Банк уклав з ОСОБА_2 , не передбачають збільшення обсягу відповідальності Позичальника перед Банком. Умови про суму кредиту, строк кредитування та процентна ставка 22,5 % річних залишилися без змін. Щодо кожного Договору про внесення змін до кредитного договору, поручителями, в тому числі і поручителем ОСОБА_1 надавалася згода на укладення кожного з договорів. (а.с.143-147, том 1).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24.02.2014 року провадження у справі зупинено, у зв`язку з проведенням судової економічної експертизи (а.с.245, том 2).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.06.2014 року провадження у справі відновлено (а.с.43, том 3).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.06.2014 року провадження у справі зупинено до моменту розгляду цивільної справи № 541/2862/13-ц (а.с.75, том 3).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10.09.2020 року провадження у справі відновлено, призначено проведення підготовчого судового засідання (а.с.146, том 3).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.12.2023 року залучено ТОВ « Фінансова компанія «Поліс»» в якості правонаступника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним - ПАТ «ВТБ БАНК». Відмовлено ОСОБА_1 в прийнятті заяви про зміну предмету спору, поданої 08.09.2020 року. Закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с. 121-123, том 4).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.03.2024 року відмовлено ОСОБА_1 в прийнятті заяви про зміну предмету спору, поданої 28.03.2024 року.

В судовому засіданні представник ТОВ «ФК «Поліс»» адвокат Тута І.В. позовні вимоги первісного позову підтримала та прохала задовольнити. У задоволенні зустрічного позову прохала відмовити.

Відповідачка за первісним позовом, позивачка за зустрічним - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, до суду подала заяву в якій прохала провести розгляд справи у її відсутність. Вимоги зустрічного позову підтримала та прохала їх задовольнити.

Третя особа за первісним та зустрічним позовами ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, до суду подала заяву, в якій прохала провести розгляд справи у її відсутність. Вимоги зустрічного позову підтримала та прохала їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 липня 2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк укладено кредитний договір №22.94/08-КЛ, за умовами якого Позичальнику надано кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії ліміт якої становить 16500000 грн., строк вибору траншів 6 місяців від дати підписання Договору (п. 1.7 розділу 1, п.5.1договору), сума першого траншу Кредиту надається позичальнику у термін до 2 місяців від дати набрання чинності договору. Встановлений ліміт кредиту повинен бути використаний Позичальником у строк визначений п. 1.7 договору-6 місяців (п.2.6). Позичальник зобов`язується прийняти, і повернути Банку кредит (грошові кошти) та сплатити проценти 22,5% річних за його користування в порядку і на умовах, визначених цим Договором (п. 6.1). Погашення кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами в порядку та строки згідно Графіку. У разі зміни Графіку новий графік починає діяти, а попередній втрачає свою силу. Строк кредитування до 03 липня 2018 року включно (Пункт 1.2.). Графік погашення капіталу та процентів містить дату погашення та суму погашення капіталу та процентів.

До Кредитного договору від 04.07.2008 №22.94/08-КЛ вносилися зміни, шляхом укладення окремих додаткових договорів.

Зокрема, 01 жовтня 2010 року сторонами ОСОБА_2 та ПАТ «ВТБ Банк» укладено договір про внесення змін №1 До Кредитного договору №22.94/08 -КЛ (не відновлювальна кредитна лінія від 04.07.2008 року) відповідно до якого встановлена процентна ставка 22,5% річних та передбачено збільшення процентної ставки у випадку не виконання зобов`язань передбачених п.6.3-6,6.6,19, що не є односторонньою зміно умов договору, а відбувається автоматично та охоплюється домовленістю Сторін про розмір процентної ставки за цим договором, який містить додаток, Графік повернення Кредиту і сплати процентів від 01.10.2010 року (а.с. 19-22, том 1).

23.03.2011 року ОСОБА_2 та ПАТ «ВТБ Банк» укладено договір про внесення змін №2 до Кредитного договору №22.94/08 -КЛ (не відновлювальна кредитна лінія від 04.07.2008 року) відповідно до якого змінений банківський рахунок Позичальника (а.с. 24, том 1).

15 вересня 2011року року ОСОБА_2 та ПАТ « ВТБ Банк » укладено договір про внесення змін №3 До Кредитного договору №22.94/08 - КЛ (не відновлювальна кредитна лінія від 04.07.2008 року) відповідно до якого внесено зміни до п.6.19 договору щодо зобов`язань позичальника застрахувати чи забезпечити страхування життя та здоров`я позичальника (а.с. 25, том 1).

29 грудня 2011 року ОСОБА_2 та ПАТ «ВТБ Банк» укладено договір про внесення змін №4 До Кредитного договору №22.94/08 -КЛ (не відновлювальна кредитна лінія від 04.07.2008 року), згідно якого викладено в новій редакції п.3.10 договору, яким встановлено з 01.10. по 30.09.2011 року сплату відсотків в розмірі 21180 грн., щомісячно. Недоотримані за вказаний період нараховані відсотки сплачуються згідно графіка (а.с. 26, том 1).

Виконання зобов`язань боржником за Кредитним договором №22.94/08-КЛ забезпечено рядом засобів забезпечення, в тому числі і Договором поруки № 22.94/10-ДП4 укладеного 01.10.2010 між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 .

За умовами договору поруки, ОСОБА_1 на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання перед Банком відповідати по Борговим зобов`язанням Боржника - ОСОБА_2 , які виникають з умов Кредитного договору « 22.94/08-КЛ від 04.07.2008 року та будь-якими договорами про внесення змін до нього (надалі - «Кредитний договір»), а саме повернути кредит в розмірі 1 650 000,00 (один мільйон шістсот п`ятдесят тисяч гривень), сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбаченим Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (п.1.2. Договору поруки). Сторони встановили що зобов`язання Поручителя перед Банком є безумовними і для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та Кредитним договором - не потребується (п. 1.3 Договору поруки). Сторони Договору визначили, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору, Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі боргових зобов`язань Боржника по Кредитному договору, включаючи повернення суми кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом , комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, пов`язаних з неналежним виконанням зобов`язань Боржником (п.2.1. Договору поруки) (а.с.27-28, том 1).

Сторонами спору, у заявах по суті, визнається, що ОСОБА_2 належним чином своїх зобов`язань по кредитному договору не виконала, прострочивши ряд строкових платежів.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по вчасному поверненню кредиту, утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача, станом на 23 серпня 2013 року склала - 1 869 602,39 грн, з яких :1107193,91 грн - поточна заборгованість за кредитом; 117 457,99 грн - прострочена заборгованість за кредитом; інфляційні втрати за період з 04.09.2008 року по 01.10.2010 року 16216,63 грн.; 6188,48 - три проценти річних, нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо повернення кредиту за період з 04.09.2008 року по 01.10.2010 року; 40 450,76 - пеня за період з 04.09.2008 року по 01.10.2010 року; 141,92 грн - інфляційні втрати за період з 04.10.2011 по 23.08.2013 року; 2490,91 три проценти річних за період з 04.10.2011 по 23.08.2013 року; 11014,41 грн - пеня за період з 04.10.2011 по 23.08.2013 року; 243 846,32 грн - прострочена заборгованість за процентами; 213302,88 грн - поточна заборгованість за процентами; 22539,12 грн - інфляційні втрати за період з 01.12.2008 року по 01.10.2010 року; 8 276,57 грн - три проценти річних за період з 01.12.2008 року по 01.10.2010 року; 54439,39 грн - пеня за період з 01.12.2008 року по 01.10.2010 року; 274,19 грн. - інфляційні втрати за період з 01.01.2011 року по 23.08.2013 року; 4 574,69 грн. - три проценти річних за період з 01.01.2011 року по 23.08.2013 року ; 21 194,22 грн пеня за період з 01.01.2011 по 23.08.2013 року (а.с.29, том 1).

В ході розгляду справи, за ініціативи відповідача за первісним позовом, було проведено судово-економічну експертизу, за наслідками якої було здобуто висновок № 3075 від 19.05.2014 року. Проведеним дослідженням було встановлено, що документально підтверджується заборгованість за Кредитним договором № 22.94/08-КЛ від 04.07.2008 на загальну суму 1 808 899,88 грн., з яких 1 224 651,90 грн - заборгованість за тілом кредиту; 457 149,20 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 127 098,78 грн. - заборгованість за пенею. Нарахування інфляційних збитків та 3% річних на загальну суму 60 702,51 грн документально підтвердити не надається можливим в зв`язку з тим, що застосування таких санкцій у тексті Кредитного договору № 22.94/08-КЛ від 04.07.2008 року не передбачено (а.с.6-13, том 3).

Надаючи оцінку встановленим обставинам, в контексті вимог первісного позову варто зауважити наступне.

За змістом ст. 1054 ЦК України (в редакції від 12.04.2008 року, тобто чинній на момент виникнення правовідносин), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1049 ЦК України (в редакції від 12.04.2008 року, тобто чинній на момент виникнення правовідносин), позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1050 ЦК України (в редакції від 12.04.2008 року, тобто чинній на момент виникнення правовідносин) якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 ЦК України (в редакції від 12.04.2008 року, тобто чинній на момент виникнення правовідносин) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 553 ЦК України (в редакції від 20.08.2010 року, тобто чинній на момент укладення договору поруки), за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У відповідності до ст. 554 ЦК України (в редакції від 20.08.2010 року, тобто чинній на момент укладення договору поруки), у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст. 554 ЦК України (в редакції від 20.08.2010 року, тобто чинній на момент укладення договору поруки), у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Таким чином, Банк, будучи кредитором у зобов`язанні, вправі звернути вимоги по достроковому поверненню суми кредиту в разі прострочення повернення чергової частини боргу як до боржника так і його поручителя, котрі відповідають солідарно за зобов`язанням.

Суд критично сприймає доводи зустрічного позову з приводу настання обставин, з якими порука припиняється.

Згідно з ст. 559 ЦК України (в редакції від 20.08.2010 року, тобто чинній на момент укладення договору поруки), порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

ОСОБА_1 вказуючи на тому, що боржник та кредитор укладали зміни до договору, що збільшило обсяг відповідальності для неї як для поручителя, не надала достатніх та належних доказів того, що такі зміни здійснювалися без її відома.

Навпаки, первісним позивачем було надано підтвердження того, що ОСОБА_1 перед кожним укладенням Договору про внесення змін письмово зверталася до банку із заявами про надання згоди на укладення відповідних договорів. Що свідчить про те, що зміна умов кредитного договору була наслідком активних дій ОСОБА_1 .

Оцінюючи суть кожного з договорів про внесення змін до кредитного договору, цілком очевидно, що вони не призводять до зміни розміру відповідальності поручителя. Тобто всі істотні умови кредитного договору були збережені в первісному стані. Зокрема, сума тіла кредиту, заявлена позивачем (за первісним позовом) до стягнення не перевищує, суми боргу, повернення якого, було забезпечено порукою ОСОБА_1 . Укладаючи договір поруки ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання по належному виконання зобов`язання розміром 1 650 000,00 грн.

Ба більше, надаючи дозвіл (згоду) на проведення реструктуризації заборгованості позичальника, ОСОБА_1 , як солідарним боржником, було вчинено дії, які свідчать про визнання боргу.

У постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 року Верховний Суд зауважив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Зі змісту заперечень на первісний позов та доводів зустрічного позову цілком очевидно, що ОСОБА_1 вважала себе належним поручителем та визнавала поруку, лише до моменту звернення Банку до неї з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату якого прострочила ОСОБА_2 .

Однак доводи ОСОБА_1 , котрі вона поклала в основу своїх заперечень та зустрічних позовних вимог, суперечать її попередній поведінці.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Разом з тим, ОСОБА_1 стверджуючи, що кожна із додаткових угод між Банком і ОСОБА_2 про внесення змін до кредитного договору, була вчинена на шкоду її інтересам, наслідком чого, за її твердженням, є припинення поруки, все ж продовжила засвідчувати свою згоду (при цьому ідентифікуючи себе «Я, ОСОБА_1 , виступаючи поручителем за виконання зобов`язання ОСОБА_2 надаю згоду…) на кожну наступну угоду по внесенню змін до кредитного договору.

Тобто стверджуючи про припинення поруки, ОСОБА_1 продовжила здійснювати свої повноваження по Договору поруки, надалі себе ідентифіковувала перед кредитором як поручителя позичальника, тобто, фактично вводячи Банк в оману з приводу своїх дійсних намірів, щодо забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 .. Не піддається сумніву, що наявність забезпечення зобов`язання, є одним із факторів що враховується кредитором під час оцінки ризиків, в тому числі під час чергової реструктуризації заборгованості боржник ОСОБА_2 .

Вочевидь, такі дії ОСОБА_1 не є добросовісними по відношенню до інших учасників цивільних правовідносин, насамперед, Банку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21) звернуто увагу на те, що норми законодавства, які містять принципи цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, у межах законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи.

Зазначені принципи у кредитних правовідносинах можуть проявлятися у відповідальному ставленні кредитора до контролю за виконанням боржником своїх зобов`язань з метою недопущення створення такої заборгованості, яка буде непропорційною та непосильною для боржника і поставить його в довгострокову залежність від кредитора, та в добросовісному виконанні боржником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих коштів відповідно до умов договору з метою недопущення настання неплатоспроможності кредитора за своїм зобов`язанням.

Порушення цього балансу добросовісної поведінки учасників кредитних правовідносин та встановлення судами недобросовісної поведінки може мати наслідком відмову в захисті порушеного права або покладання зобов`язань для відновлення права, порушеного недобросовісною поведінкою.

До того ж, для суду цілком очевидно, що додаткові домовленості Банку з Позичальником не укладалися без відома та згоди поручителя ОСОБА_1 , та не призвели до збільшення відповідальності поручителя, а тому стверджувати про припинення поруки в суду відсутні підстави.

Вимоги зустрічного позову щодо розірвання договору поруки, також не грунтуються на законі.

Згідно з ст. 651 ЦК України (в редакції від 20.08.2010 року, тобто чинній на момент укладення договору поруки) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Однак позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , не надала жодних доказів, щодо наявності обставин, з якими закон пов`язував можливість розірвання доказів.

Стверджуючи, про те що вимога банку про дострокове повернення боргу через неналежне виконання боржником своїх зобов`язань не може вважатися таким, що позбавляє поручителя того, на що він розраховував при укладенні договору.

Позивач за зустрічним позовом допускає довільне трактування норм права, яке нівелює вцілому суть такого правового інституту як порука.

Очевидно, що забезпечувавши виконання зобов`язань ОСОБА_2 , шляхом укладення договору поруки, ОСОБА_1 усвідомлювала міру своєї відповідальності у зобов`язанні, в тому числі і можливість виконання зобов`язання замість особи, за яку вона поручилася.

Тож, на підставі вищенаведеного, відповідні вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають.

Встановивши правомірність вимог банку до поручителя та обґрунтованість заявлених сум до стягнення, суд вважає за можливе задовольнити вимоги первісного позову в повному обсязі. Хоча висновком судово-економічної експертизи і не було підтверджено обґрунтованість нарахування інфляційних збитків та 3% річних на загальну суму 60 702,51 грн (через те, що застосування таких санкцій у тексті Кредитного договору не передбачено) однак такі кошти підлягають стягненню, адже відповідні суми, за своєю суттю є фінансовими санкціями за прострочення грошового зобов`язання, а їх нарахування має не договірну природу, а передбачено законом.

При розподілі судових витрат, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Судові витрати у справі складаються з витрат позивача за первісним позовом по сплаті судового збору в розмірі 3441,00 грн., витрати ОСОБА_1 , по сплаті судового збору за зустрічним позовом на суму 240 грн., витрат на проведення експертизи на суму 8140,00 грн.,

У зв`язку із задоволенням первісного позову судові витрати у розмірі 3441,00 грн слід покласти на відповідачку ОСОБА_1 .

Процесуальні витрати ОСОБА_1 компенсуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Поліс"» (правонаступник первісного позивача - Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК») задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія поліс» заборгованість за Кредитним договором № 22.94/08-КЛ від 04 липня 2008 року у розмірі 1 869 602,39 грн. (один мільйон вісімсот шістдесят дев`ять тисяч шістсот дві гривні тридцять дев`ять копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Поліс"» судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору, у розмірі 3 441,00 грн (три тисячі чотириста сорок одну гривну нуль копійок).

У задоволенні зустрічного позову - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Полтавського апеляційного суду області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 05 квітня 2024 року.

Суддя О. А. Городівський