Рішення

від 02.04.2024 по справі 698/68/24

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/68/24

Провадження № 2/698/63/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Пугачовської Т.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області, про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2024 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області (надалі - відповідач) з вказаним вище позовом в обґрунтування якого зазначив, що згідно рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25.01.2023 року у справі № 698/459/21 йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягненні відповідних грошових сум. Однак, згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 19.04.2023 року у справі № 698/459/21 рішення місцевого суду було скасоване з ухваленням про часткове задоволення позовних вимог позивача: скасовано наказ Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області від 24.05.2021 року № 21/01-05, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області та стягнуто на користь останнього з Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області 100 000 грн. - компенсації за вимушений прогул, 5000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди і 5000 грн. - витрат по оплаті правової допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також в обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконання вказаного вище судового рішення відповідачем було: видано наказ від 19.04.2023 року № 16-1/01-05 «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » та 06.10.2023 року у повному обсязі виплачено, присуджені судом грошові виплати.

Позивач зазначає, що на підставі ч. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» та п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП України, що у грудні 2023 року він звернувся до відповідача з заявою про виплату компенсації за невикористану відпустку та матеріальної допомоги на оздоровлення за час вимушеного прогулу, однак вказаних виплат не отримав.

Крім того, позивач зазначає, що всупереч вимог ст. 115 КЗпП України відповідач, починаючи з 19.04.2023 року по час звернення з позовом не виплачує йому сум заробітної плати.

Ухвалою суду від 18.01.2024 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення, виявлених судом недоліків. Після усунення недоліків 08.02.2024 року за вказаним вище позовом було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві від 08.03.2024 року відповідач зазначив, що згідно постанови Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі № 698/459/21, скасовано постанову Черкаського апеляційного суду від 19.04.2023 року у справі № 698/459/21, а рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25.01.2023 року у справі № 698/459/21 залишено в силі. З огляду на наведене відповідач вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог у даній справі відсутні, оскільки позовні вимоги обґрунтовані судовим рішення, яке було в подальшому скасованим.

У відповіді на відзив від 13.03.2024 року позивач не погодився з висловленою відповідачем позицією, оскільки вважає, що він має право на отримання заявлених у позові виплат за період з 19.04.2023 року до 07.02.2024 року, тобто з дати поновлення на роботі до часу ухвалення Верховним судом постанови, якою скасовано судове рішення про поновлення його на роботі. Окремо у листі від 25.03.2024 року позивач зазначив, що у період з 19.04.2023 по 13.03.2024 року у штатному розписі Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області була відсутня посада заступника директора. Отже, табелі обліку робочого часу, надані відповідачем на підтвердження факту його неявки на роботу є неналежним доказом, оскільки не містять його прізвища та відповідного позначення про його відсутність у виді проставляння позначки «НЗ».

У запереченні на відзив відповідач зазначив, що 13.03.2024 року на виконання постанови Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі № 698/459/21 ним видано наказ за № 10/01-05 згідно якого: 1) скасовано наказ від 19.04.2023 року № 16-1/01-05; 2) ухвалено про те, що ОСОБА_1 вважати звільненим з посади заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області з 25.05.2021 року на підставі наказу від 24.05.21 року № 21/01-05 «Про звільнення ОСОБА_1».

Крім того, відповідач зазначив, що починаючи з 19.04.2023 (з часу видання наказу про поновлення на роботі) по 13.03.2024 (час звільнення за наказом від 13.03.2024) позивач на роботі не з`являвся.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25.01.2023 року у справі № 698/459/21 вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області, про поновлення на роботі та стягнення відповідних грошових сум.

З постанови Черкаського апеляційного суду від 19.04.2023 року у справі № 698/459/21 вбачається, що рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25.01.2023 року було скасоване з ухваленням рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача: скасовано наказ Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області від 24.05.2021 року № 21/01-05, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області та стягнуто на користь останнього з Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області 100 000 грн. - компенсації за вимушений прогул, 5000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди і 5000 грн. - витрат по оплаті правової допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.(а.с.26-31)

З постанови Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі № 698/459/21, вбачається, що постанову Черкаського апеляційного суду від 19.04.2023 року у справі № 698/459/21 скасовано, а рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25.01.2023 року у справі № 698/459/21 залишено в силі.(а.с.67-80)

З табелів роботи спеціалістів Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області за період з квітня 2023 року по лютий 2024 року (включно), що останні як не містять посади заступника директора, так і не містять відображення про облік робочого часу ОСОБА_1 (а.с.132-142)

З наказу директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області від 13.03.2024 року за № 10/01-05 вбачається, що на виконання постанови Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі № 698/459/21 ним видано наказ згідно якого скасовано наказ від 19.04.2023 року № 16-1/01-05 та ухвалено про те, що ОСОБА_1 вважати звільненим з посади заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області з 25.05.2021 року на підставі наказу від 24.05.21 року № 21/01-05 «Про звільнення ОСОБА_1 ».(а.с.131)

Відповідно до ч.ч. 6,7 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням, досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок досліджених доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність законних підстав для їх задоволення, оскільки судом позивачем не доведено, що, будучи поновленим на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, у період дії вказаного рішення, останній фактично виконував роботу за яку мав право, як отримати грошову винагороду, так і розраховувати на отримання, передбачених трудовим законодавством компенсацій, як працююча особа.

При цьому суд визнає, що з часу скасування судового рішення, яким позивач обґрунтовував, наведені вище позовні вимоги, останній втрачає будь-які правові підстави для стягнення з відповідача заявлених у позові сум, оскільки у період дії скасованого судового рішення та поновлення на посаді позивач не працював, а попереднє звільнення позивача з займаної посади визнано судом законним.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та довідки МСЕК серії 10ААб № 076265 позивач є особою звільненою від сплати судового збору(а.с.5).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 206, 263-265, 268 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської області, про стягнення коштів на загальну суму 683 157,61 грн. - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач є особою звільненою від сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.04.2024 року.

Головуючий Баранов О.І.