Ухвала

від 08.04.2024 по справі 489/8561/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/8561/23

Провадження № 4-с/489/4/24

Ухвала

Іменем України

08 квітня 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судових засідань Тищенко Д.О.,

за участі:

представника скаржника Окружної прокуратури міста Миколаєва Ярош Н.С.,

представника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ТерещенкаА.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва скаргу Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах Департаменту фінансів Миколаївської міської ради на дії головного державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марії Степанець-Лосєвої,

встановив:

В грудні 2023 року Окружна прокуратура міста Миколаєва в інтересах Департаменту фінансів Миколаївської міської ради звернулась до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Марії Степанець-Лосєвої, відповідно до якої просила суд визнати протиправними дії головного державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марії Степанець-Лосєвої; скасувати повідомлення від 11.12.2023 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу виконавчого листа у справі №1/1416/429/2012, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 13.05.2013.

В обґрунтування скарги зазначив, що вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 17.09.2012 у справі № 1/1416/429/2013 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України та призначене покарання у вигляді позбавлення волі, а також стягнуто на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради витрати на лікування потерпілої від злочину в розмірі 9361,22 грн. На виконання вказаного вироку в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 було видано виконавчий лист. Вказаний документ неодноразово перебував на виконанні в органах державної виконавчої служби з 14.06.2013 та повертався стягувачу без виконання у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення. Проте після чергового направлення вказаного виконавчого листа для примусового виконання до Інгульського ВДВС ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) головним державним виконавцем М.Степанець-Лосєвою 11.12.2023 було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам закону. А саме виконавчий лист викладено російською мовою та не містить адреси стягувача.

Окружна прокуратура міста Миколаєва вважає такі дії головного державного виконавця протиправними та посилається на те, що до виконавчого документу мають застосовуватись вимоги законодавства, чинного на час його видачі. На час видачі виконавчого документа російська мова в місті Миколаєві мала статус регіональної, крім того, сам вирок, на виконання якого видано виконавчий лист, викладено на російській мові. Відсутність у виконавчому листі відомостей про адресу стягувача за наявності в ньому найменування та ЄДРПОУ останнього, а також враховуючи неодноразові попередні звернення стягувача до ДВС, що мали наслідком відкриття виконавчого провадження, на переконання скаржника не свідчить про невідповідність такого виконавчого документа вимогам законодавства. А рішення головного державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання обумовлено надмірним формалізмом та перешкоджає примусовому виконанню судового рішення. Крім того, скаржник зазначає, що із заявою про прийняття виконавчого листа до виконання він звернувся 11.06.2019, а повернуто його було 11.12.2023, тобто через 3,5 роки, що є прямим порушенням ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.12.2023 скаргу прийнято до розгляду та витребувано у Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) копію матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №1/1416/429/2012.

05.01.2024 на адресу суду надійшов відзив на скаргу Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах Департаменту фінансів Миколаївської міської ради, згідно якого ДВС просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.В обґрунтування своїх заперечень проти скарги представник Інгульського ВДВС у м.Миколаєві ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) посилався на те, що обставини, викладені у скарзі, не відповідають дійсності, та скаржником невірно застосовано норми діючого законодавства. На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 1/1416/429/2012 з 12.06.2019. Постановою начальника ДВС від 11.12.2023 визнано постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019 такою, що винесено з порушенням вимог ЗУПро виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень, та скасовано її. В подальшому 11.12.2023 головним державним виконавцем Степанець-Лосєвою М.С. направлено стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам закону. Зокрема, виконавчий документ складено російською мовою. На переконання Інгульського ВДВС, українське законодавство не давало і не дає жодних підстав для використання російської мови у складанні судових рішень та виконавчих документів, виданих судами. Як на підставу своїх висновків ДВС посилається на ЗУ Про виконавче провадження, ЗУ Про судоустрій і статус суддів, Кримінальний процесуальний кодекс України (як сучасної редакції, так і редакції 1960 року), ЗУ Про засади державної мовної політики, Конституцію України.

По-друге, невідповідність виконавчого документа вимогам, встановленим ч. 1 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження, також полягала в тому, що у виконавчому листі не зазначено місцезнаходження стягувача не зважаючи на те, що вказані відомості є обов`язковими для виконавчого документа.

Також представник Інгульського ВДВС зазначає про необґрунтоване посилання скаржником на правові висновки Верховного Суду у справах № 471/283/17 від 22.08.2018 та у справі № 469/1357/16ц від 27.12.2018, оскільки правовідносини, щодо яких вирішувався спір, не були подібними до підстав та обставин за даним спором. Натомість ДВС вважає за необхідне застосувати до даного спору висновки Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 806/1376/17 та від 23.03.2020 по справі № 806/2273/17.

В судовому засіданні представник скаржника Окружної прокуратури міста Миколаєва Ярош Н.С. скаргу підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити.

Представник стягувача Департаменту фінансів Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Представник Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ТерещенкоА.О. в судовому засіданні скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні в повному обсязі. Також підтримав клопотання від 04.04.2024 про доручення до матеріалів справи копії ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.02.2024 та постанови Миколаївського апеляційного суду від 27.03.2024, яке протокольною ухвалою суду було задоволено.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження № 59335543, дослідивши матеріали скарги, справи №1/1416/429/2012 та відзиву, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.09.2012 у справі №1/1416/429/2012 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Також відповідно до вказаного вироку суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради кошти, витрачені Миколаївської міською лікарнею швидкої медичної допомоги на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 в сумі 9361,22грн. Вирок суду викладено російською мовою.

На виконання вказаного вироку Ленінським районним судом м. Миколаєва 13.05.2013 було видано виконавчий лист про стягнення суми боргу в розмірі 9361,22грн. з ОСОБА_1 на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради. Виконавчий лист викладено російською мовою.

11.06.2019 до Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надійшла заява першого заступника прокурора Миколаївської області Білоуса О. від 06.06.2019 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 13.05.2013 по справі №1/1416/429/2012.

До заяви прокурора долучено виконавчий лист, який викладено російською мовою, який містить на ступні відомості про стягувача: Департамент финансов Николаевского городского совета, р/с 31413544700003 ГУ ДКСУ Николаевской обл., МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096, код платежа 24060300 Інші надходження.

Відповідно до змісту виконавчого листа вбачається, що Інгульським ВДВС м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області виконавчий документ було повернуто 21.02.2019 на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження.

За результатом розгляду заяви прокурора головним державним виконавцем Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Щербатих М.В. 12.06.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59335543. В період з 2019 по 2023 рік державними виконавцем здійснювались виконавчі дії щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Постановою начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка А.О. від 11.12.2023 визнано постанову головного державного виконавця Щербатих М.В. про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019 такою, що винесена з порушенням вимог п. 6 ч. 4 ст. 4, абз. 1 ч. 2 ст. 15 ЗУ Про виконавче провадження, абз. 1 п. 4 розд. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень; скасовано постанову головного державного виконавця Щербатих М.В. про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019; зобов`язано головного державного виконавця Степанець-Лосєву М.С. в строк до 13.12.2023 провести виконавчі дії в порядку, встановленому ЗУ Про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 3 ст.74Закону України«Про виконавчепровадження» рішення, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 7 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

Виходячи з положень абзацу другого частини третьої статті 74Закону України«Про виконавчепровадження» та розділу ХІІ Інструкції, виключно начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, має право своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем.

Згідно з частиною другоюстатті7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до чинного законодавства України в сфері примусового виконання рішень право на скасування рішень, вчинених державним виконавцем, має його безпосередній керівник, а також суд у рамках судового контролю за виконанням судових рішень.

На підставі викладеного, 11.12.2023 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Степанець-Лосєвою М.С., відповідно до п. 6 ч.4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження направлено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання встановлено, що виконавчий лист, як виконавчий документ, не відповідає вимогам закону. А саме він викладений російською мовою та у ньому не зазначено місцезнаходження стягувача. Доводи скаржника про застосування загальних принципів законодавства щодо обов`язковості виконання судових рішень, на переконання представника ДВС, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного повідомлення за умови невідповідності виконавчого листа вимогам ЗУ «Про виконавче провадження».

Вирішуючи заявлені вимоги, суд виходить з наступного правового регулювання.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно положень ст. 19 КПК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається статтею 15 ЗУ «Про засади державної мовної політики».

У відповідності до положень ст. 15 ЗУ «Про засади державної мовної політики» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) мовою роботи та актів з питань досудового розслідування , дізнання і прокурорського нагляду в Україні є державна мова. Поряд із державною мовою при проведенні досудового розслідування, дізнання та прокурорського нагляду можуть використовуватись регіональні мови або мови меншин України, інші мови.

Відповідно до ч. 1, 5 ЗУ «Про засади державної мовної політики» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

Рішенням Миколаївської міської ради від 21.08.2012 № 19/4 «Про надання російській мові статусу регіональної у м. Миколаєві» російська мова набула статусу регіональної на території міста Миколаєва.

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 1/1416/429/2012 від 17.09.2012 викладено російською мовою. Вказаний вирок в частині стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради не оскаржувався та набрав законної сили.

За таких обставин, викладення виконавчого листа (що містить резолютивну частину вироку суду) на мові, якою викладено вирок, відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника Інгульського ВДВС ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) на положення ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та на чинний Кримінальний процесуальний кодекс, оскільки вони набрали законної сили вже після виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у виконавчомудокументі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб), стягувача іборжника,їх місцезнаходження.

Відповідно до частини другої статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з частиною першою статті 18Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік вимог до виконавчого документа, які є обов`язковими для органу, який його видав, а, також, визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається.

Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що державний виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам вказаного закону, чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. Треба зауважити також, що виконавчий документ видав суд і державний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для повернення виконавчого листа по справі № 1/1416/429/2012 головний державний виконавець ОСОБА_3 обґрунтовано вказала на те, що у виконавчому документі не зазначено адресу стягувача.

В даному випадку, дії державного виконавця є правомірними, законними та ґрунтуються виключно на вимогах Закону України«Про виконавчепровадження» (як в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, так і в редакції, діючої станом на час виконання оскаржуваної виконавчої дії повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання).

Крім того, головний державний виконавець Степанець-Лосєва М.С. при складанні оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання керувалась постановою начальника Інульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка А.О. про результати перевірки законності виконавчого провадження № 59335543 від 11.12.2023, яка, у відповідності до положень діючого законодавства, є обов`язковою для неї.

Судом встановлено, що вказана постанова була оскаржена заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в судовому порядку та за результатами судового розгляду в задоволенні такої скарги було відмовлено (справа № 489/8251/23).

Враховуючи викладене, в обсязі встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах Департаменту фінансів Миколаївської міської ради. Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом 23.03.2020 по справі № 806/2273/17.

Окремо суд звертає увагу, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, ці недоліки можуть бути виправлені стягувачем, який може звернутися до суду, який видав виконавчий документ, щодо приведення виконавчого документа у відповідність із зазначеними вимогами, і це не позбавляє його права пред`явити виконавчий документ на виконання.

При цьому суд не враховує посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду від 22.08.2018 по справі № 471/283/17ц та від 27.12.2018 по справі №469/1357/16ц, оскільки вони не в повній мірі відповідають спірним правовідносинам (стосуються зазначення у виконавчому листі відомостей про боржника, а не стягувача) та судом застосовано правовий висновок Верховного Суду, викладений пізніше.

Крім того, суд також не приймає до уваги посилання скаржника на те, що йому з червня 2019 року не було відомо про відкриття виконавчого провадження №59335543 та стан його виконання, оскільки вони спростовуються копіями матеріалів даного виконавчого провадження, наданими на запит суду, з яких вбачається, що прокуратура неодноразово зверталась до начальника державної виконавчої служби зі скаргами на бездіяльність державного виконавця з примусового виконання виконавчого листа по справі № 1/1416/429/2012.

За таких обставин, скарга Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах Департаменту фінансів Миколаївської міської ради є безпідставною, необґрунтованою, та в її задоволенні необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 258-260, 447, 448, 451 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні скарги Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах Департаменту фінансів Миколаївської міської ради на дії головного державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марії Степанець-Лосєвої - відмовити.

Апеляційна скаргана ухвалусуду може бутиподана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 08.04.2024.

Суддя Г.А. Микульшина