Ухвала

від 01.04.2024 по справі 202/21861/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/426/24 Справа № 202/21861/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді - доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 , - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 420230040000000428 від 07 серпня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_5

власника майна ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_8 та накладено арешт на тимчасово вилучене 23.01.2024 під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон "Apple Iphone 13PRO НОМЕР_6, imei НОМЕР_1 з сім-карткою із номером НОМЕР_2 . В решті вимог клопотання відмовлено.

Слідчий суддя дійшов висновку, що накладення арешту на мобільний телефон "Apple Iphone 13PRO НОМЕР_6, imei НОМЕР_1 з сім-карткою із номером НОМЕР_2 , який визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні, може бути використаний як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відповідає завданням кримінального провадження під час проведення досудового розслідування.

В апеляції:

- адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді, зобов`язати слідчу повернути мобільний телефон Apple Iphone 13 PRO, IMEI НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 та сім карту з номером НОМЕР_5 .

В обґрунтування вказує, що враховуючи те, що підслідність інкримінованого злочину відноситься до органів СБУ, а не до органів Національної поліції України, то в матеріалах, доданих до клопотання про арешт, мав би бути документ, який би обґрунтовував підстави для подання такого клопотання сама працівником ГУ НП в Дніпропетровській області.

А тому, враховуючи, що в матеріалах, доданих до клопотання про арешт, відсутня вмотивована постанова про зміну органу, що здійснює досудове розслідування, то суд першої інстанції не мав доказів щодо допустимості вилученого мобільного телефону і в тому числі, щодо наявності у слідчого належних повноважень на звернення до Суду з клопотанням про накладення арешту.

Також вказує, що з наданих слідчою ОСОБА_8 доказів на підтвердження відправлення поштового листа з клопотанням про накладення арешту до суду вбачається, що конверт із поштовим відправленням на пошту доставив, а отже здійснив фактичне звернення до суду, « ОСОБА_9 », дана інформація вказана на поштовій накладній. Тобто, слідчу процесуальну дію щодо подання до суду (пошти) клопотання про накладення арешту на майно виконав ОСОБА_9 . Така особа у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутня, з чого можна дійти висновку, що до суду першої інстанції звернулась неуповноважна особа, що виключає підстави для розгляду такого клопотання.

Окрім цього зазначає, що слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні. Ці обставини вказують на необґрунтованість заявленого арешту. Доказів того, що вилучене майно є об`єктом кримінально-протиправних дій, немає.

Вислухавши учасників судового провадження, думку власника майна та його представника, які підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 2 статті 171 КПК України визначено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу) та розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Так, зі змісту клопотання і доданих до нього витягів із ЄРДР, а також наданої прокурором в судовому засіданні постанови виконуючого обов`язки керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 25 вересня 2023 року, про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування слідує, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження № 420230040000000428 від 07 серпня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

У вказаному клопотанні слідчий просить накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів, при цьому, разом з посиланням на ст. 98 КПК України та декларування ст. 170 КПК України, вказує, що мобільний телефон Apple Iphone 13 PRO, IMEI НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 та сім карта з номером НОМЕР_5 , які знаходився в користуванні ОСОБА_4 , використовувалися ним для підтримки зв`язку з іншими співучасниками кримінального правопорушення, а також з представниками підприємств, які зареєстровані та здійснюють свою господарську діяльність на тимчасово окупованих територіях України, а також з представниками підприємств, які здійснюють свою господарську діяльність на території рф.

Однак, зі змісту клопотання слідчого про арешт майна дані фактичні обставини неможливо перевірити, оскільки в ньому відсутнє будь-яке посилання обставини розслідуваного кримінального кримінального правопорушення, його фабула, час його вчинення, тривалість, а також наслідки, які були спричинені кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Крім того, а ні наявними матеріалами справи, а ні прокурором в судовому засіданні не були спростовані доводи захисника щодо відсутності зв`язку між необхідністю накладення арешту на мобільний телефон, який вийшов у продаж у вересні 2021 року та інформацією, яка може знаходитися на ньому, з урахуванням, що у даному кримінальному провадженні здійснюється розслідування за фактом подій, які мали місце з 2014 по 2016 року.

Також, в клопотанні не наведене достатнє та належне обґрунтування підстав необхідності накладення арешту на майно, яке було вилучено на підставі ухвали слідчого судді, а висновок про те, що вилучений в ході обшуку мобільний телефон зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є виключно припущенням слідства, оскільки доказів такого твердження матеріали клопотання не містять.

Таким чином, клопотання слідчого не містить посилання об`єктом яких саме кримінально протиправних дій та у який спосіб було використано це майно; знаряддям при вчиненні яких саме дій та у який спосіб воно було використано; які саме сліди воно на собі зберегло; які саме відомості та щодо яких обставин, які мають значення для справи, воно містить та як незастосування арешту щодо конкретних речей унеможливить використання їх як доказів у кримінальному провадженні.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність клопотання вимогам ст. 171 КПК України, а тому висновок слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на вказане у клопотанні майно без виконання положень ч. 3 ст. 172 КПК України, є передчасними, а тому рішення слідчого судді, відповідно до положень ст. 409 КПК України, підлягає скасуванню.

При цьому, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 172 КПК України, колегія суддів не приймає рішення по суті клопотання.

З огляду на те, що ухвала слідчого судді скасовується через неналежне дотримання вимог кримінального процесуального закону, інші доводи апеляційної скарги не перевіряються та повинні бути враховані та перевірені під час нового розгляду у випадку повторного звернення з клопотанням про арешт майна.

Таким чином, оскільки встановлено, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової про встановлення строку в сімдесят дві години для усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 420230040000000428 від 07 серпня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 420230040000000428, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, - повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3