Ухвала

від 03.06.2024 по справі 202/21861/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/933/24 Справа № 202/21861/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному проваджені № 420230040000000428 від 07.08.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2024 року клопотання прокурора задоволено та накладений арешт на мобільний телефон «Apple Iphone 13 PRO» IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , з сім-карткою із номером НОМЕР_3 , який було вилучено в ході проведення обшуку 23.01.2024 року, за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 та визнано речовим доказом в кримінальному провадженні № 420230040000000428, з позбавленням права власника на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

Слідчий суддя дійшов висновку, що вказане майно є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, і може бути використаний як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відповідає завданням кримінального провадження під час проведення досудового розслідування з метою забезпечення збереження речових доказів.

В апеляції:

- представник просить скасувати ухвалу та зобов`язати слідчу ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 терміново повернути майно, що було вилучено 23.01.2024 року ОСОБА_5 , а саме, мобільний телефон «Apple Iphone 13 PRO», IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , та сім-карту із номером НОМЕР_4 .

В обґрунтування свої вимог посилається на недотримання органом досудового розслідування розумних строків, оскільки мобільний телефон був вилучений під час обшуку 23.01.2024 року, а станом на 19.04.2024 року прокурор тільки має намір призначити та провести експертизу, що є неналежним виконанням свої професійних обов`язків.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_5 вказаний мобільний телефон придбаний у 2021 році після того, як слідством в рамках іншого кримінального провадження під час обшуків 19.11.2021 року було вилучено 4 особисті його мобільні телефони. Вказує, що вилучене майно не є об`єктом кримінально-протиправних дій.

Прокурор в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, враховуючи, що згідно ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, розгляд апеляційної скарги на оскаржену ухвалу слідчого судді здійснюється без його участі.

Заслухавши представника власника майна, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 , просив задовольнити її вимоги, перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

За приписами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 171 КПК України передбачений перелік обставин, які прокурор, слідчий повинні зазначати в клопотанні про арешт майна. Зокрема, в такому клопотанні мають бути зазначені підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном.

Так, зі змісту клопотання і доданих до нього витягів із ЄРДР слідує, що в провадженні ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження № 420230040000000428 від 07 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_10 та накладений арешт на тимчасово вилучене 23.01.2024 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон Apple Iphone 13PRO imei352725356491437, imei НОМЕР_2 з сім-карткою із номером НОМЕР_3 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року за наслідками її апеляційного перегляду, вищезазначена ухвала слідчого судді скасована, а клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 420230040000000428 повернуто прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, протягом 72 годин з часу отримання копії повного тексту цієї ухвали.

При повторному зверненні прокурора з клопотанням про накладення арешту на майно, останній просить накласти арешт тимчасово вилучене 23.01.2024 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон Apple Iphone 13PRO imei352725356491437, imei НОМЕР_2 з сім-карткою із номером НОМЕР_3 , з з позбавленням права власника та користувача на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, обґрунтування клопотання у цій частині зводиться до викладення положень законодавства щодо підстав, обсягу та процедури арешту майна, проте зі змісту якого не вбачається за можливе встановити, з яких саме підстав прокурор дійшов висновку про те, що на мобільному телефоні ОСОБА_5 , придбаного у 2021 році, міститься листування з представниками суб`єктів господарської діяльності, які зареєстровані на тимчасово окупованих територіях, та на території рф, при тому, що у даному кримінальному провадженні фактично здійснюється досудове розслідування за фактом подій, які мали місце з 2014 по 2016 року.

Об`єктивні дані, які б підтверджували ствердження прокурора про те, що вилучений в ході обшуку мобільний телефон зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що ОСОБА_5 користується хмарним сховищем та стара інформація переноситься на новий пристрій, а нова інформація, в тому числі, листування буде відсутня на старому пристрої, клопотання не містить та є припущенням.

Таким чином, клопотання прокурора не містить посилання об`єктом яких саме кримінально протиправних дій та у який спосіб було використано це майно; знаряддям при вчиненні яких саме дій та у який спосіб воно було використано; які саме сліди воно на собі зберегло; які саме відомості та щодо яких обставин, які мають значення для справи, воно містить та як незастосування арешту унеможливить використання їх як доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Зазначені обставини слідчим суддею не з`ясовані, у зв`язку з чим, висновок про необхідність накладення арешту на майно не відповідає фактичним обставинам справи, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Враховуючи що прокурором не доведена необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а також можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, у задоволенні такого клопотання слід відмовити, а тому апеляційна скарга представника власника майна підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному проваджені № 420230040000000428 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_11 , про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 420230040000000428 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4