Ухвала

від 08.04.2024 по справі 227/2331/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1573/24 Справа № 227/2331/21 Суддя у 1-й інстанції - Здоровиця О. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

УХВАЛА

08 квітня 2024 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Корчистої О.І.,

суддів: Агєєва О.В., Тимченко О.О.,

розглянувши в приміщенні суду заяву судді Тимченко Олени Олександрівни про самовідвід у справі № 227/2331/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»</a>, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Східне міжрегіональне управління державної служби України з питань праці, Первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України шахти «Білицька» про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, скасування висновку комісії, зобов`язання скласти та видати акт за формою Н-1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом,

встановив:

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2023 року у вказаній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Корчиста Олеся Іванівна, судді: Агєєв Олександр Володимирович, Кішкіна Ірина Вікторіна.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 квітня 2024 року у вказаній справі Вилучені (замінені) судді: Кішкіна Ірина Вікторіна; Нові судді: Тимченко Олена Олександрівна.

Суддею Тимченко О.О. заявлено самовідвід, в обґрунтування якого суддя посилається на те, що стороною у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»</a>, яке входить до складу компанії ДТЕК, генеральним директором якої є мій родич. Враховуючи зазначені обставини, вона не може приймати участь у розгляді даної справи, оскільки є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно частини 1 статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно частин 1, 2 статті 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно статті 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».

Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Згідно статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Як зазначено у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Враховуючи позиції Європейського суду з прав людини з приводу недовіри до суду, з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності судді ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку, що заява про самовідвід судді Тимченко О.О. підлягає задоволенню.

Відповідно частини 2 статті 41 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Керуючись ст. 33, 36, 39, 40, 41 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Заяву судді Тимченко Олени Олександрівни про самовідвід задовольнити.

Справу № 227/2331/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»</a>, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Східне міжрегіональне управління державної служби України з питань праці, Первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України шахти «Білицька» про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, скасування висновку комісії, зобов`язання скласти та видати акт за формою Н-1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом,передати до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу справи відповідно до статті 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: