Постанова

від 20.03.2024 по справі 125/569/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 125/569/23

провадження № 61-10675св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: приватне акціонерне товариство «Барський машинобудівний завод», Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року в складі судді Салдан Ю. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року в складі колегії суддів: Сопруна В. В., Копаничук С. Г., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватне акціонерне товариство «Барський машинобудівний завод» (далі - ПрАТ «Барський машзавод»), Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУПФУ України у Вінницькій області), звернувся до суду із заявою про встановлення факту.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що адміністрація ПрАТ «Барський машзавод» безпідставно не провела атестації його робочого місця. Непроведення атестації перешкоджає заявнику реалізувати право на отримання державної пенсії на пільгових умовах, тому він зобов`язаний звертатися до суду за встановленням факту робочого місця зі шкідливими умовами праці, оскільки він не може захистити свої права в інший спосіб.

ОСОБА_1 просив встановити факт роботи у період з 23 травня 1988 року до 14 липня 2016 року у державному підприємстві «Барський машинобудівний завод» (далі - ДП «Барський машзавод») на робочому місці шліфувальника сухої шліфовки по металообробці абразивними кругами з важкими та шкідливими умовами праці, а саме шліфування абразивними кругами сухим способом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року закрито провадження у справі. Роз`яснено заявнику, що його спір щодо наявності підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах і встановлення необхідних для призначення пенсії юридичних фактів належить до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що правовою метою звернення ОСОБА_1 до суду у цій справі є підтвердження тих обставин, що на його робочому місці мали місце шкідливі умови праці, які надають право на отримання пенсії на пільгових умовах. Водночас ці обставини оспорює ПрАТ «Барський машзавод», тому Пенсійний фонд також не визнає право заявника на отримання пільгової пенсії за відсутності підтверджуючих документів від роботодавця. Таким чином, вимоги заявника пов`язані з доведенням наявності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах (а саме роботи в шкідливих умовах), що має правове значення виключно у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень, який приймає рішення про призначення пенсії, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Отже, заявник не звернувся до суду за підтвердженням неоспорюваного факту, а за вирішенням публічно-правового спору щодо наявності у нього права на переведення з одного виду пенсії на інший. Однак такий спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука А. С. залишено без задоволення. Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року про закриття провадження залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу з додержанням вимог статті 19 ЦПК України та дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Процесуальних порушень, які були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що для вирішення питання у окремому провадженні важливими моментами є те, що заявник не може у інший спосіб крім у судовому порядку встановити факт його трудової діяльності в шкідливих умовах праці. ОСОБА_1 не може в інший спосіб підтвердити заявлений факт, оскільки підприємство своїми відповідями на запити неодноразово заперечувало цей факт.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що вирішення заявленого у справі питання у порядку цивільного судочинства неможливе, оскільки вбачається спір заявника з ГУПФУ України у Вінницькій області про призначення йому пенсії на пільгових змовах, тому безпідставно закрив провадження у справі, зазначивши, що даний спір необхідно вирішувати в адміністративному судочинстві. Водночас між ОСОБА_1 і ГУПФУ України у Вінницькій області немає спору, оскільки саме встановлення факту, про який просить заявник, надає йому право на звернення до органів пенсійного фонду для призначення пенсії. Спору між заявником і ГУ ПФУ у Вінницькій області не вбачається. На даний час, за відсутності підтвердження роботи зі шкідливими умовами праці, ГУ ПФУ у Вінницькій області, на думку заявника, правомірно відмовляє заявнику у переведенні на пільгову пенсію.

Позиція інших учасників справи

ПрАТ «Барський машзавод» подалодо Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просило залишити їх без змін.

Зазначало, що правовою метою звернення ОСОБА_1 до суду у даній справі є підтвердження тих обставин, що на його робочому місці мали місце шкідливі умови праці, які дають право на отримання пенсії за пільговими умовами. Таким чином вимоги заявника пов`язані з доведенням наявності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме роботи в шкідливих умовах, що має правове значення виключно у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень, який приймає рішення про призначення пенсії, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Заявник не звернувся до суду за підтвердженням неоспорюваного факту, а за вирішенням публічно-правового спору щодо наявності у нього права на переведення з одного виду пенсії на інший, такий спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Провадження у суді касаційної інстанції

13 липня 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

21 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що у заяві про встановлення факту роботи з важкими та шкідливими умовами праці ОСОБА_1 вказав на безпідставне непроведення адміністрацією ПрАТ «Барський машзавод»атестації його робочого місця. Зазначав, що непроведення атестації перешкоджає йому реалізувати право на отримання державної пенсії на пільгових умовах, тому він зобов`язаний звертатися до суду за встановленням факту робочого місця зі шкідливими умовами праці, оскільки він не може захистити свої права в інший спосіб.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України щодо переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, проте такі звернення не були задоволені, тому він звернувся до суду із заявою про встановлення факту роботиу певний період часу з важкими та шкідливими умовами праці.

Так, листом Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25 квітня 2019 року не задоволено заяву ОСОБА_1 щодо встановлення стажу роботи та призначення відповідної пенсії за віком на пільгових умовах, а зазначено, які необхідно подати документи для переведення на пенсію за віком на пільгових умовах. У цьому листі також вказано, що рішення про відмову у призначенні пенсії може бути оскаржено до ГУПФ України у Вінницькій області або в судовому порядку.

Звернення ОСОБА_1 до ГУПФ України у Вінницькій області із зазначених підстав також не було задоволено.

Так, у листі ГУПФ України у Вінницькій області від 22 січня 2021 року вказувало на необхідність надання відповідних документів для задоволення вимог ОСОБА_1 та надало їх перелік з нормативним обґрунтування. Водночас позивачу роз`яснено право на звернення до вищого органу у порядку підлеглості або безпосередньо до суду у разі незгоди з викладеним.

Крім того, ГУПФ України у Вінницькій області розглядало і звернення адвоката позивача щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах, проте таке звернення не було задоволено, а лише надано роз`яснення з цього приводу (щодо необхідності дотримання встановленої законом процедури та подання відповідного переліку документів), що підтверджується листом від 26 березня 2021 року щодо надання інформації на адвокатський запит.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У цій справі заявник вважає, що має право на пільгове пенсійне забезпечення, тому просить встановити факт роботи у певний період з важкими та шкідливими умовами праці, оскільки його праця у була пов`язана з особливими умовами і характером роботи на виробництві, що негативно впливають на здоров`я.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Керуючись статтями 2, 264 ЦПК України, Верховний Суд зауважує, що вирішуючи спір, отже, і під час ухвалення рішення, суд має вирішити зокрема питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін виникають із встановлених обставин.

Відповідно до статті 49 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнювальні довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 просив встановити факт роботи у період з 23 травня 1988 року до 14 липня 2016 року у ДП «Барський машзавод» на робочому місці шліфувальника сухої шліфовки по металообробці абразивними кругами з важкими та шкідливими умовами праці, а саме шліфування абразивними кругами сухим способом.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 161/4728/19 викладено висновок про те, що «встановлений законом порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає також встановлення органом Пенсійного фонду України факту наявності відповідного трудового стажу, а рішення вказаного органу щодо призначення чи не призначення такої пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку».

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 зазначено, що: «до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі».

Суди встановили, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України та інших органів державної влади щодо призначення пенсії на пільгових умовах та зарахування стажу з важкими та шкідливими умовами праці, проте такі звернення не були задоволені, що підтверджується листами Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25 квітня 2019 року, ГУПФ України у Вінницькій області від 22 січня 2021 року та від 26 березня 2021 року.

Водночас орган Пенсійного фонду України як суб`єкт владних повноважень роз`яснив заявнику, що рішення про відмову у призначенні пенсії може бути оскаржено в судовому порядку.

ПрАТ «Барський машзавод» також заперечувало роботу позивача з важкими та шкідливими умовами праці.

Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 638/5047/21 зазначив, що «спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства… Тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що між сторонами має місце публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства».

У постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 336/1272/19 зазначено, що «порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачає можливість лише встановлення судом факту належності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо зазначені в ньому прізвище, ім`я та по батькові не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові особи за паспортом або свідоцтвом про народження. В усіх інших випадках підтвердження наявного трудового стажу здійснюється підрозділами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, яке (рішення) може бути предметом оскарження у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду».

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 363/1099/21 вказував, що «у судовому порядку не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України в позасудовому порядку, відмова цього органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2021 року у справі № 947/14019/20 викладено висновок про те, що «встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18) та від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18). За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що в окремому провадженні не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України, а не в судовому порядку».

Отже, заява про встановлення факту трудового стажу для призначення пенсії не може розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Викладене узгоджується з правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 589/2794/16-ц.

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, розглянув справу з додержанням вимог статті 19 ЦПК України та дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам судового процесу надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, тому їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк