Постанова

від 27.03.2024 по справі 505/3396/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3040/24

Справа № 505/3396/23

Головуючий у першій інстанції Івінський О.О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.В.,

апелянта ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ», апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2023 року, постановленої під головуванням судді Івінського О.О., про залишення без розгляду та повернення заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Директора комунального виробничого-експлуатаційного підприємства «Подільськводоканал» Негрецкула Володимира Миколайовича про визнання дій протиправними, зобов`язання повернення коштів та стягнення матеріальної і моральної шкоди,

встановив:

18.08.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до директора Комунального виробничого-експлуатаційного підприємства (далі - КВЕП) «Подільськводоканал» Негрецкула В.М. про визнання дій протиправними, зобов`язання повернення коштів та стягнення матеріальної та моральної шкоди (а.с.1-2).

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду та повернуто позивачу. Крім того, позовну заяву також повернуто позивачу (а.с.39-40).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2023 року, та просить направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, в іншому складі суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.44-48).

Вирішуючи питання про розгляд справи в режимі відеоконференції, за участю позивача ОСОБА_1 , за відсутності інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.70-74).

Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді Одеського апеляційного суду більше трьох місяців (а.с.61), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за наявними матеріалами справи, за участю позивача ОСОБА_1 , у відсутність інших учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Залишаючи заяву про залишення позовної заяви без розгляду, та повертаючи її заявнику, суд першої інстанції виходив із того, що заява ОСОБА_1 30.10.2023 року про залишення позову без розгляду була подана не скріпленим електронним підписом.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що недоліки встановлені ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.09.2023 року у вказаній позовній заяві виправлені не були.

Однак, Одеський апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст.6 Конвенції, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01 березня 2002 року).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Так, у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Повертаючи без розгляду заяву, подану 30.10.2023 року ОСОБА_1 (а.с.35-37), суд першої інстанції виходив із того, що вона була подана заявником до суду першої інстанції, без належного її скріплення електронно-цифровим підписом, однак колегія суддів з наведеним погодитись не може, з огляду на наступні обставини.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час продовжується.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції на справедливий судовий розгляд.

В даному випадку, враховуючи обставини справи, залишення заяви про повернення без розгляду позову ОСОБА_1 , з підстав відсутності електронного підпису - без розгляду, є проявом надмірного формалізму.

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність беззаперечних підстав для залишення заяви без розгляду.

Крім того, в даному випадку залишення позовної заяви без руху після тривалого її перебування у провадженні суду може призвести до обмеження права позивача на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ визначив, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Разом з тим, ЄСПЛ у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати стороні можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, останній повернув позов ОСОБА_1 з підстав не усунення недоліків.

Однак з цим твердженням погодитись неможливо, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області 15.09.2023 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з тим, що:

- заявником до позову не додано її копії та копії всіх документів, відповідно до та надано позивачу строк на усунення недоліків;

- позивачем не надано додатки для відповідача;

- не засвідчено копії документів.

21.09.2023 року на виконання вищевказаної ухвали Комінтернівського міськрайонного суду Одеської області від 15.09.2023 року, ОСОБА_1 , 21.09.2023 року була подана заява у вигляді уточненого позову, в якій містилось підтвердження ОСОБА_1 про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з цим самим предметом і з цих самих підстав, докладені інші додатки в якості відсутніх документів у матеріалах справи, для надання їх копій відповідачу (а.с.18-28).

Однак, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст.185 ЦПК України) (а.с.14).

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

Таким чином, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 185 ЦПК України).

Чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що позивач по справі у встановлений судом строк подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій виклав відомості щодо кожного пункту, з приводу якого було залишено його позовну заяву без руху, тим самим усунув недоліки поданої позовної заяви й вказані дії свідчать про те, що особа має намір захисти свої права у судовому порядку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції допущено надмірний формалізм, як в частині залишення заяви без розгляду, так і повернення позовної заяви через не усунення її недоліків, який у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики ЄСПЛ, визнається останнім неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2023 року підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Що стосується вимог заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 про розгляд його справи іншим суддею Котовського міськрайонного суду Одеської області, то з огляду на зміст ст. 37 ЦПК України колегія суддів не може вирішити зазначене питання на стадії апеляційного розгляду, оскільки воно має розглядатись у відповідності до ст. 36 ЦПК України при наявності до того правових підстав.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2023 року про залишення без розгляду заяви та повернення позивачу - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.04.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький