Постанова

від 02.04.2024 по справі 607/11413/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 607/11413/20

Провадження № 22-ц/4820/751/24

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання - Дубова М.В.,

з участю: позивача, її представника, представника відповідача, третьої особи

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/11413/20 за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» та Державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка», третя особа - державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік Сергій Васильович про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та визнання права власності на квартиру.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, суд

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка», третя особа - державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік С.В., про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 31 липня 2006 року вона передала вказану квартиру в іпотеку ВАТ «Комерційний банк «Надра» для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором кредитної лінії від 31 липня 2006 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2019 року у справі №607/16550/14-ц у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором кредитної лінії від 31 липня 2006 року у розмірі 313 390,86 дол. США, поряд з іншим, звернуто стягнення на належну їй квартиру, встановлено, що рішення не підлягає примусовому виконанню в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». На підставі рішення державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка С. В. від 18 червня 2020 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ПП «Будсоюз-Техніка».

Незважаючи на відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та накладення арешту на спірну квартиру, ПП «Будсоюз-Техніка» одночасно з виконанням цього судового рішення у примусовому порядку вчинило дії по зверненню стягнення на спірну квартиру в позасудовому порядку на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Крім того, даною нормою закону визначено, що виключно договір про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем. Позивач, як іпотекодавець, не укладала з ПП «Будсоюз-Техніка» жодних договорів про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання має бути домовленість сторін. Однак, на момент звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку такої домовленості досягнуто не було. Зі змісту договору іпотеки не встановлено погодження сторонами позасудового набуття права власності банком на іпотечне майно та наявність в договорі іпотечного застереження. Квартира, на яку ПП «Будсоюз-Техніка» звернуло стягнення шляхом набуття права власності є зареєстрованим місцем постійного проживання позивачки, її чоловіка, сина, невістки та двох неповнолітніх внуків, її загальна площа становить 98,8 кв.м., вона є забезпеченням валютного кредиту, а іншого нерухомого майна, придатного для проживання, ні позивачка, ні інші члени її родини не мають, а згоди на відчуження квартири для відповідача не давала. При цьому, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.11.2019 було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання ОСОБА_1 , загальна площа нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв.м., згода на відчуження відсутня, а на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» звернення стягнення на дану квартиру заборонено.

Вказувала на те, що ПП «Будсоюз-Техніка» незаконно заволоділо належним їй майном та не погоджується з прийнятим рішенням державного реєстратора Іванісіка С.В. , оскільки реєстрація переходу права власності на належну їй квартиру до ПП «Будсоюз-Техніка» проведена суб`єктом державної реєстрації прав з порушенням встановленого порядку та під час дії мораторію на примусове звернення стягнення на квартиру.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м., номер запису про право власності 36946213, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 194746861101, здійснену на підставі договору іпотеки від 31 липня 2006 року посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Денисюком І.Л., зареєстрованого в реєстрі за №7045.

Припинено право власності Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м., шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за нею на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 03 липня 2003 року, що зареєстроване Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 03 липня 2003 року за реєстровим номером 1235. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа - державний реєстратор Білобожницької сільської ради Іванісік С.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що з метою недопущення порушень вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ним, як державним реєстратором, було здійснено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованих речових прав за ОСОБА_1 З отриманих відомостей встановлено, що окрім квартири по АДРЕСА_1 , у власності ОСОБА_1 , як майнового поручителя, знаходиться інше майно, а саме, квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Оскільки у приватній власності ОСОБА_1 наявне інше нерухоме майно, то дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» щодо мораторію на предмет іпотеки на належну їй квартиру по АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, не розповсюджується. Зазначає, що мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, забороняє виключно примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) таке майно на підставі судового рішення, але не забороняє передавати його у власність іпотекодержателя у випадках, які сторони добровільно погодили під час укладення договору іпотеки. Положення ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі), який передбачає задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не може вважатись примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника). Оскільки таке право іпотекодержателя на продаж іпотеки виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору. Посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц згідно з якими продаж іпотекодавцем предмета іпотеки третій особі відповідно до статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку» та згідно з умовами іпотечного застереження, визначеного у договорі іпотеки, є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Вказує, що згідно з висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі №464/8589/15, а також постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №645/5280/16-ц, від 12.07.2018 у справі №372/977/16-ц, від 01.12.2021 у справі №205/4611/19 положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі). Вказує, що судом першої інстанції також помилково було розтлумачено норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в частині того, що у державного реєстратора були відсутні подави для державної реєстрації права власності на квартиру по АДРЕСА_1 за ПП «Будсоюз-Техніка».

В апеляційній скарзі ПП «Будсоюз-Техніка» посилається на те, що висновок суду першої інстанції про відсутність в іпотекодавця ОСОБА_1 окрім квартири по АДРЕСА_1 іншого житла, а також згоди ОСОБА_1 на передачу права власності на іпотечне майно у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», який було оформлено у п. 7.4 застереження, посвідченого нотаріусом Денисюк І.Л. іпотечному договорі, є помилковим та спростовується обставинами, встановленими цим же судом у своєму рішенні. Зазначає, що положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Як доказ того, що окрім квартири по АДРЕСА_1 знаходиться інше нерухоме майно, а тому на вказану квартиру вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджується, іпотекодержатель надав державному реєстратору копію нотаріально посвідченого договору від 15.08.2005 з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_1 . За наведеного, висновок суду про те, що у державного реєстратора нібито були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру по АДРЕСА_1 за іпотекодержателем саме через те, що ця квартира підпадає під дію мораторію, а також через те, що підписавши нотаріально посвідчений іпотечний договір, який містить відповідне застереження, ОСОБА_1 нібито не надавала згоду на позасудовий порядок передачі права власності на іпотечне майно відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» не відповідає обставинам справи. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Будсоюз-Техніка» Кузнецова С.В. зазначила, зокрема, на порушенні відповідачем п. 2 ст. 356 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга не підписана особистим підписом уповноваженої особи. Натомість замість підпису проставлено факсиміле, у зв`язку з чим просила закрити апеляційне провадження. Зазначила також, що оскільки в результативній частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.11.2019 у справі №607/16550/14 встановлено факт, що квартира АДРЕСА_1 не підлягає примусовому відчуженню на час дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то даний факт має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню. Крім того, на виконання вказаного рішення суду першої інстанції, 20.02.2020 постановою приватного виконавця Снігура О.Ю. у виконавчому провадженні НОМЕР_2 було накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з актом від 19.11.2020, складеним представниками управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, квартира АДРЕСА_3 знаходиться в занедбаному стані та не придатна для проживання. Формальна наявність у позивача іншої квартири, на яку також звернуто стягнення на користь відповідача, та на яку накладено арешт, не спростовує та не може ставити під сумнів встановленого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у рішенні від 05.11.2023 у справі №607/16550/14 факту, що квартира АДРЕСА_1 не підлягає примусовому відчуженню на час дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки при винесенні даного рішення досліджувалась наявність у ОСОБА_1 всіх об`єктів нерухомого майна, в тому числі і квартири АДРЕСА_3 . Вважає помилковими твердження апелянта, що згода іпотекодавця на відчуження спірного майна в позасудовому порядку міститься в іпотечному застереженні, яке має договір іпотеки. При цьому, пунктом 7.4 договору іпотеки від 31.07.2006 визначено лише підстави на яких відбувається звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцеві перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог іпотекодержателя. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №213088068 від 18.06.2020 серед документів, які стали підставою для державної реєстрації за відповідачем права власності на предмет іпотеки не вказано висновок про експертну оцінку від 18.06.2020 та договір купівлі-продажу №5267. Натомість отримана позивачем 20.07.2020 інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вже містить ці документи в розділі «підстава для проведення державної реєстрації». Зазначає, що позивач не була ознайомлена ні з висновком про оцінку належної їй квартири, ні з тим, яка сума боргу основного боржника була погашена перед набуттям відповідачем права власності на належне їй майно.

У відзиві на апеляційну скаргу державного реєстратора Білобожницької сільської ради Іванісіка С.В. ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційна скарга підписана особою, яка не є державним реєстратором, та без зазначення посадового становища особи, що її підписала, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі ч. 2 ст. 326 ЦПК України. Також зазначила, що апеляційна скарга не містить посилань, яким чином порушуються права державного реєстратора Іванісіка С.В. прийнятим судовим рішенням Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 14.03.2023, яким скасовано державну реєстрацію права власності ПП «Будсоюз-Техніка» на спірну квартиру. Вважає безпідставними твердження апелянта про те, що квартира АДРЕСА_1 не підпадає під дію мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Посилається також на те, що у власності позивача немає іншого житла, придатного для проживання, оскільки квартира, на яку покликається апелянт, також перебуває в іпотеці відповідача та на неї звернуто стягнення рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.11.2019 та накладено арешт.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 червня 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ПП «Будсоюз-Техніка», державного реєстратора Білобожницької сільської ради Іванісіка С.В. на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Будсоюз-Техніка» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.03.2023 року.

Постановою Верховного Суду від 24 січня 2024 року ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 19 червня 2023 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року заяви про самовідвід суддів задоволено та визнано неможливою участь суддів Тернопільського апеляційного суду в розгляді даної справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати в частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 98.8 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 07.07.2008.

31 липня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (банк) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір кредитної лінії №515/2006-МК, за умовами якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 217000,00 (двісті сімнадцять тисяч) доларів США 00 центів терміном на 60 місяців з 31 липня 2006 року до 13 липня 2011 року.

Також, 31 липня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (банк) та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до Договору кредитної лінії №515/2006-МК від 31.07.2006, згідно з якою сторони домовились, що відповідно до Договору банк надає позичальнику транш у розмірі 165000,00 (сто шістдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів., термін користування траншем з 31 липня 2006 року до 12 липня 2011 року.

На забезпечення виконання зобов`язання за Договором кредитної лінії 31 липня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець (Майновий поручитель) укладено договір іпотеки, за умовами якого передано банку в іпотеку належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 7.1 договору іпотеки Іпотекодержатель має право вимагати задоволення вимог за рахунок Предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником Зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині.

Відповідно до п. 7.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.4 цього Договору (п. 7.5 договору іпотеки).

10.09.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (Первісний Іпотекодержатель) та Приватним підприємством «Будсоюз-Техніка» (Новий Іпотекодержатель) укладено, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняк А.Л., зареєстрованого в реєстрі за №641, договір відступлення прав за іпотечним договором від 31 липня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 .

Крім того, на предмет іпотеки 31 липня 2006 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Денисюком І.Л. накладена заборона відчуження.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 215463387 від 08.07.2020, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52726764 від 18.06.2020, державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С.В. змінено власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перереєстрації прав власності на Приватне підприємство «Будсоюз-Техніка» та внесенням до Державного реєстру відповідного запису про право власності 36946213.

Для здійснення реєстрації права власності за ПП «Будсоюз-Техніка» державному реєстратору надано наступні документи: Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 641, виданий 10.08.2018, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк А.Л.; Довідка, серія та номер: б/н, видана 18.06.2020, видавник ПП «Будсоюз-Техніка»; Вимога про усунення порушень, серія та номер: б/н, видана 11.09.2018, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; опис вкладення у цінний лист, серія та номер: 0101041306638, виданий 12.09.2018, видавник: Укрпошта; Опис вкладень у цінний лист, серія та номер: 0101041306689, виданий 12.09.2018, видавник: Укрпошта; Опис вкладення у цінний лист, серія та номер: 0101041306700, виданий 12.09.2018, видавник: Укрпошта; Вимога про усунення порушень, серія та номер: б/н, видана 11.09.2018, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; Опис вкладень у цінний лист, серія та номер: 0101041306573, виданий 12.09.2018, видавник: Укрпошта; Вимога про усунення порушень, серія та номер: б/н, видана 11.09.2018, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; Вимога про усунення порушень, серія та номер: б/н, видана 11.09.2018, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; Вимога про усунення порушень, серія та номер: 15, видана 17.01.2019, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; Вимога про усунення порушень, серія та номер: 14, видана 17.01.2019, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; Вимога про усунення порушень, серія та номер: 12, видана 17.01.2019, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; Опис вкладень у цінний лист, серія та номер: 4602508124230, виданий 26.02.2019, видавник: Укрпошта; Опис вкладень у цінний лист, серія та номер: 4602508124257, виданий 26.02.2019, видавник: Укрпошта; Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу, серія та номер: 4602508124257, видавник: Укрпошта; Договір іпотеки, серія та номер: 7045, виданий 31.07.2006, видавник: Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Денисюк І.Л.; Згода на вчинення реєстраційних дій в позасудовому порядку зазначена у пункті 7.4 Договору іпотеки, серія та номер: 7045, виданий: 31.07.2006, видавник: Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Денисюк І.Л.; Договір кредитної лінії, серія та номер: 515/2006-МК, виданий 31.07.2006, видавник: Сторони; Лист, серія та номер: б/н, виданий 08.02.2019, видавник: Укрпошта; Висновок про експертну оцінку, серія та номер: б/н, виданий: 18.06.2020, видавник: ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро»; Договір купівлі-продажу квартири (в боржника наявне інше житло), серія та номер: 5267, виданий: 15.08.2005, видавник: Приватний нотаріус.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/16550/14-ц від 05 листопада 2019 року позов приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором кредитної лінії №515/2006-МК від 31 липня 2006 року в розмірі 313 390 доларів США 86 центів, що за курсом НБУ станом не день ухвалення судового рішення складає 7 771 473 грн 13 коп., з яких 270 581 долар США 90 центів, що за курсом НБУ на день ухвалення судового рішення складає 6 709 895 грн. 64 коп. заборгованість по тілу кредиту, 42 808 доларів США 96 цент, що за курсом НБУ на день ухвалення судового рішення складає 1 061 577 грн. 49 коп. заборгованість по відсотках, звернуто стягнення на користь приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_5 та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 17 квітня 1998 року, за №26950, загальна площа 42,3 кв.м., житлова 30,6 кв.м. із застосуванням процедури продажу шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із визначенням та встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства; квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 03 липня 2003 року, що зареєстроване Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 03 липня 2003 року за реєстровим номером 1235, загальна площа 98,8 кв.м., житлова 42,4 кв.м. із застосуванням процедури продажу шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із визначенням та встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства; квартиру АДРЕСА_3 та належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченим Іваненко О.С. , приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 15 серпня 2005 року, який зареєстровано в Державному реєстру правочинів за №1352585 та в Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації 17 серпня 2005 року за реєстровим номером 21370, загальна площа 45,5 кв.м., житлова 28,5 кв.м. із застосуванням процедури продажу шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із визначенням та встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства; квартиру АДРЕСА_6 та належить на праві власності ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Шмограй Т.В. 24 грудня 2004 року, що зареєстроване Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 28 грудня 2004 року за реєстровим номером 21369, загальна площа 46,1 кв.м., житлова 33,8 кв.м. із застосуванням процедури продажу шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із визначенням та встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства.

Також в рішенні суду зазначено, що рішення не підлягає примусовому виконанню в частині звернення стягнення на майно, а саме на 1/2 частки квартири АДРЕСА_5 , квартиру АДРЕСА_6 , квартиру АДРЕСА_1 , на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VІІ.

Постановою Приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О.Ю. ВП № НОМЕР_3 від 20.02.2020, відкрито виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/16550/14-ц від 24.01.2020.

20 лютого 2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром О.Ю. у ВП № НОМЕР_3 накладено арешт на майно боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_5 та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 17 квітня 1998 року за №26950, загальна площа 42,3 кв.м., житлова площа 30,60 кв.м.,квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 03 липня 2003 року, що зареєстроване Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 03 липня 2003 року за реєстровим номером 1235, загальна площа 98,8 кв.м., житлова площа 42,4 кв.м.; квартиру АДРЕСА_3 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченим Іваненко О.С. , приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 15 серпня 2005 року, який зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за №1352585 та в Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації 17 серпня 2005 року за реєстровим номером 21370, загальна площа 45,5 кв.м., житлова площа 28,5 кв.м.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Системний аналіз положень Закон України «Про іпотеку», а саме статей 36 та 37 у редакції як на момент укладення іпотечного договору, так і на момент переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, тобто після внесення змін Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI, які деталізували положення статті 37 Закону України «Про іпотеку» в частині правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, узгодивши в цій частині положення обох статей вказівкою про те, що такими підставами є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

У пункті 7.4 договору іпотеки від 31 липня 2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець), сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», тобто погодили іпотечне застереження, за змістом якого іпотекодержатель може набути право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Отже, зазначений пункт іпотечного договору за своїм змістом складає іпотечне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування вказаного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно з частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування - з 23.04.2021 року.

Отже, дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» продовжено на п`ять місяців з 23.04.2021, тобто до 23.09.2021.

Таким чином, вказаний закон був чинний на час реєстрації державним реєстратором - 16.06.2020 права власності на предмет іпотеки за ПП «Будсоюз-Техніка» в позасудовому порядку.

Підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

У пункті 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

У договорі іпотеки від 31.07.2006 визначено, що предметом іпотеки є двокімнатна квартира, яка має 98,8 кв.м. загальної площі, 42,4 кв.м. житлової площі, за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить позивачці на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 07.07.2008.

Вказана вище квартира використовується позивачкою як місце постійного проживання, площа квартира становить 98,8 кв.м, тобто не перевищує 140 кв.м., а тому обґрунтованим є висновок суду про те, що на спірну квартиру не може бути звернуто стягнення під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18 тимчасова заборона примусового стягнення на майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов`язань за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів Закону України «Про іпотеку» та забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у будь-який спосіб. Велика Палата дійшла висновку, що на підставі викладеного у державного реєстратора (нотаріуса) були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 липня 2023 року в справі № 759/5454/19 дійшла висновку, що Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження, а відтак на житлове приміщення, яке використовується як місце постійного проживання іпотекодавця, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Враховуючи, що всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» за іпотекодержателем було зареєстровано право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як постійне місце проживання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності на зазначену квартиру, оскільки в державного реєстратора не було підстав для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПП «ФК «Будсоюз-Техніка», а доводи апеляційних скарг цього не спростовують.

Колегія суддів також приймає до уваги, що у рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/16550/14-ц від 05 листопада 2019 року за позовом ПП «Будсоюз-Техніка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначено, що дане рішення не підлягає примусовому виконанню в частині звернення стягнення на майно, а саме на 1/2 частки квартири АДРЕСА_5 , квартиру АДРЕСА_6 , квартиру АДРЕСА_1 , на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VІІ.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не показуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц зазначив, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Таким чином, обставини, встановлені в рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2019 року, щодо того, що рішення не підлягає примусовому виконанню в частині звернення стягнення на майно, зокрема, квартири АДРЕСА_1 на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VІІ є преюдиційними.

Згідно зі статтею 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Фактично, звернення ПП «Будсоюз-Техніка» в позасудовому порядку до державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, суперечить рішенню суду, яке набрало законної сили, та порушує, встановлену даним рішення, заборону відчуження предмету іпотеки на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в тому числі перереєстрації права власності на спірну квартиру.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що такі дії порушують норми Конституції України та цивільного законодавства щодо обов`язковості судових рішень.

З врахуванням викладеного рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування права власності спірну квартиру за відповідачем є законним та обгрунтованим.

Доводи апеляційних скарг, що на здійснене у позасудовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) з посиланням на правові позиції Верховного Суду колегія суддів відхиляє.

Так як вказано вище Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 липня 2023 року в справі № 759/5454/19 дійшла висновку, що на житлове приміщення, яке використовується як місце постійного проживання іпотекодавця, не може бути примусово стягнута шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Такого ж висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19 травня 2020 року в справі № 644/3116/18.

Правові позиції Верховного Суду, на які посилаються апелянти, були визначені до даної постанови Великої Палата Верховного Суду від 26 липня 2023 року в справі № 759/5454/19, а тому не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору

Також суд не приймає до уваги твердження апелянтів, що, окрім квартири АДРЕСА_1 у власності позивачки знаходиться інше нерухоме майно - квартира АДРЕСА_3 , а тому на вказану квартиру вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджується,

Так в тій же постанові Великої Палата Верховного Суду від 26 липня 2023 року в справі № 759/5454/19 вказано, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки, підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотеко держатель і таке стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

Як встановлено судом в рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в справі № 607/16550/14-ц від 05 листопада 2019 року зазначено, що рішення не підлягає примусовому виконанню в частині звернення стягнення на майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VІІ.

Обставини, встановлені в рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2019 року, є преюдиційними, а звернення ПП «Будсоюз-Техніка» в позасудовому порядку до державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, з врахуванням правових позицій Верховного Суду є примусовим зверненням на предмет іпотеки, що суперечить рішенню суду, яке набрало законної сили, та порушує, встановлену даним рішення, заборону відчуження предмету іпотеки в примусовому порядку.

Дане рішення не є предметом розгляду даної цивільної справи, а тому апеляційний суд не вправі надавати оцінку даному рішенню з огляду його законності.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції в справі № 607/16550/14-ц встановив наявність на праві власності позивача двох квартир, однак з метою виконання вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VІІ та дотримання прав позивача на житло обмежив звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом даної цивільної справи.

В той же час, жодних обмежень щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_3 судом не встановлено і у відповідача відсутні перешкоди для виконання рішення суду в частині звернення стягнення саме на дане житлове приміщення, однак відповідач цим своїм правом не скористався, натомість звернув стягнення на квартиру щодо якої судом встановлення обмеження на звернення на неї стягнення в примусовому порядку.

Разом з тим, задовольняючи позов в частині припинення права власності Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за нею, суд не звернув уваги на таке.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц та від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17.

Отже, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні, гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині третій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону № 2255-IX від 12.05.2022 у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції та встановлених обставин справи наразі належним способом судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне нерухоме майно, так як після скасування такої державної реєстрації відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

В постанові Великої Палата Верховного Суду від 26 липня 2023 року в справі № 759/5454/19 за аналогічних правовідносин позивачем також було обрано спосіб захисту порушеного права шляхом скасування державної реєстрації права власності відповідача і Велика Палата Верховного Суду з цим погодилась

Таким чином, ухваливши правильне по суті рішення про скасування державної реєстрації прав, суд першої інстанції помилково задовольнив позов і в частині вимог про припинення права власності Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за нею, оскільки вказані вимоги є неналежним і ефективним способом захисту та не підлягають задоволенню.

За наведених вище обставин, у задоволенні позову в частині вимог припинення права власності Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності з цих підстав слід відмовити, а рішення суду в частині задоволення цих вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка у позовній заяві вказала три вимоги немайнового характеру, судом задоволено одну вимогу немайнового характеру, тому на її користь слід стягнути з Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» 420,40 грн судового збору (1261,20 грн / 3 = 420,60 грн).

Судом апеляційної інстанції апеляційні скарги Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» та державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича підлягають задоволенню частково, а рішення суду в частині задоволення двох позовних вимог немайнового характеру скасуванню з відмовою в їх задоволенні, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПП «Будсоюз-Техніка» та державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича судовий збір за подання ними апеляційних скарг по 1261,20 грн кожному (1891,80/3*2 = 1261,20 грн).

Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» та Державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про припинення права власності Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м. та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м, шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за нею на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 03 липня 2003 року, що зареєстроване Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 03 липня 2003 року за реєстровим номером 1235, розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» про припинення права власності Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м. та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м., шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за нею на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 03 липня 2003 року, що зареєстроване Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 03 липня 2003 року за реєстровим номером 1235, відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 420,4 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1261,2 грн.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Іванісіка Сергія Васильовича судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1261,2 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2024 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова