Постанова

від 06.01.2025 по справі 607/11413/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року

м. Київ

справа № 607/11413/20

провадження № 61-6772св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Будсоюз-Техніка»,

третя особа - державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Сливки Л. М., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., та касаційну скаргу Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Сливки Л. М., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» (далі - ПП «Будсоюз-Техніка»), третя особа - державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_3 (далі - державний реєстратор ОСОБА_3), про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та визнання права власності на квартиру.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .

31 липня 2006 року вона передала зазначену квартиру в іпотеку Акціонерному комерційному банку «Надра» (далі - АКБ «Надра») на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором кредитної лінії від 31 липня 2006 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2019 року у справі № 607/16550/14-ц у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором кредитної лінії від 31 липня 2006 року у розмірі 313 390,86 дол. США, поряд з іншим, звернуто стягнення на належну їй квартиру.

На підставі рішення державного реєстратора ОСОБА_3 від 18 червня 2020 року право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ПП «Будсоюз-Техніка».

ОСОБА_1 вважала, що ПП «Будсоюз-Техніка» незаконно заволоділо належним їй майном та не погоджувалася із прийнятим рішенням державного реєстратора ОСОБА_3, оскільки реєстрація переходу права власності на належну їй квартиру до ПП «Будсоюз-Техніка» проведена суб`єктом державної реєстрації прав з порушенням встановленого порядку та під час дії мораторію на примусове звернення стягнення на квартиру.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 36946213, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 194746861101, здійснену на підставі договору іпотеки від 31 липня 2006 року посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Денисюком І. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 7045;

- припинити право власності ПП «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності ПП «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 36946213, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 194746861101, здійснену на підставі договору іпотеки від 31 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Денисюком І. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 7045.

Припинено право власності ПП «Будсоюз-техніка» на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за нею на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 03 липня 2003 року, що зареєстроване Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 03 липня 2003 року за реєстровим номером 1235.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира підпадала під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступала предметом іпотеки за кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання іпотекодавця та членів її сім`ї, є їх єдиним житлом, а загальна її площа не перевищує 140 кв. м.

Також, з рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2019 року у справі № 607/16550/14-ц випливає, що це рішення не підлягає примусовому виконанню в частині звернення стягнення на майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1 , на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Однак, відбулося примусове стягнення спірної квартири без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з огляду на те, що спірна квартира підпадає під дію такого Закону.

Також позивач не надавала своєї згоди на відчуження своєї іпотечної квартири в позасудовому порядку.

Отже, у державного реєстратора ОСОБА_3 були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПП «Будсоюз-Техніка», тому наявні підстави для задоволення позову.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 червня 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ПП «Будсоюз-Техніка», державного реєстратора ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції, установивши, що наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 4575/5 державному реєстратору ОСОБА_3 анульовано доступ до державних реєстрів, а 18 січня 2021 року він звільнений з посади державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, виходив із того, що на час подання апеляційної скарги ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, не був державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, а тому не мав права підписувати апеляційну скаргу від імені третьої особи, якою у цій справі є державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Постановою Верховного Суду від 24 січня 2024 рокукасаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 19 червня 2023 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою державного реєстратора ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, суд касаційної інстанції виходив із того, що чинними нормами процесуального права надано право залученій у справі третій особі оскаржувати рішення суду. ОСОБА_3 дійсно на даний час не є державним реєстратором. Разом із тим, рішенням суду першої інстанції визнано незаконними дії ОСОБА_3 як державного реєстратора і вказане рішення суду може мати у подальшому правові наслідки, у тому числі і для ОСОБА_3 , що надає йому конституційне право на оскарження рішення суду першої інстанції.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційні скарги ПП «Будсоюз-Техніка» та державного реєстратора ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про припинення права власності ПП «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності на цю квартиру, шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за нею на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 03 липня 2003 року, що зареєстроване Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 03 липня 2003 року за реєстровим № 1235, розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Будсоюз-Техніка» про припинення права власності ПП «Будсоюз-Техніка» на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності на цю квартиру, шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за нею на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 03 липня 2003 року, що зареєстроване Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 03 липня 2003 року за реєстровим № 1235, відмовлено.

Стягнуто з ПП «Будсоюз-Техніка» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 420,40 грн.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь ПП «Будсоюз-Техніка» судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,20 грн.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,20 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про припинення права власності ПП «Будсоюз-Техніка» на спірну квартиру та визнання за ОСОБА_1 права власності на цю квартиру, та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначені позовні вимоги є неналежним і ефективним способом захисту порушеного права, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та встановлених обставин справи наразі належним способом судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне нерухоме майно, так як після скасування такої державної реєстрації відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором. Отже це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ПП «Будсоюз-Техніка» на спірну квартиру, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час реєстрації державним реєстратором 16 червня 2020 року права власності на предмет іпотеки за ПП «Будсоюз-Техніка» в позасудовому порядку був чинний Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також спірна квартира використовується позивачем як місце постійного проживання, площа квартира становить 98,8 кв. м, тобто не перевищує 140 кв. м, а тому на неї не могло бути звернуто стягнення під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У травні 2024 року державний реєстратор ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив суд скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга державного реєстратора ОСОБА_3.мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2019 року у справі № 607/16550/14-ц встановлено, що в майнового поручителя ОСОБА_1 перебуває у власності дві житлові квартири, тому будь-яких порушень державним реєстратором ОСОБА_3 норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не відбулося, оскільки дія цього Закону розповсюджується виключно на випадки наявності у майнового поручителя однієї, а не двох житлових квартир.

Підставою касаційного оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального й матеріального права, зокрема суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 643/15938/17 (провадження № 61-11020св19), від 14 квітня 2021 року у справі № 676/8249/18 (провадження № 61-786св20), від 03 травня 2022 року у справі № 569/23762/19 (провадження № 61-15693св21).

У травні 2024 року ПП «Будсоюз-Техніка» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило суд скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга ПП «Будсоюз-Техніка» мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не звернули увагу на наявність у ОСОБА_1 двох житлових квартир, тому державним реєстратором ОСОБА_3 було правомірно здійснено державну реєстрацію права власності ПП «Будсоюз-Техніка» на спірну квартиру в позасудовому порядку.

Підставою касаційного оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального й матеріального права, зокрема суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 643/15938/17 (провадження № 61-11020св19), від 14 квітня 2021 року у справі № 676/8249/18 (провадження № 61-786св20), від 03 травня 2022 року у справі № 569/23762/19 (провадження № 61-15693св21).

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу державного реєстратора ОСОБА_3, в якому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судове рішення суду першої інстанції в його нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПП «Будсоюз-Техніка», в якому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала заперечення на відзив на касаційну скаргу

У липні 2024 року ПП «Будсоюз-Техніка» подало до Верховного Суду заперечення на відзив на касаційну скаргу, в яких зазначило, що відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу від 08 липня 2024 року жодного з викладених в касаційній скарзі ПП «Будсоюз-Техніка» факту не спростовує та не заперечує.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року касаційну скаргу державного реєстратора ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У травні 2024 року державний реєстратор ОСОБА_3 у встановлений судом строк частково усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року продовжено державному реєстратору ОСОБА_3 строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2024 року.

У червні 2024 року державний реєстратор ОСОБА_3 у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою державного реєстратора ОСОБА_3 у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року касаційну скаргу ПП «Будсоюз-Техніка» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У травні 2024 року ПП «Будсоюз-Техніка» у встановлений судом строк частково усунуло недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року продовжено ПП «Будсоюз-Техніка» строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2024 року.

У червні 2024 року ПП «Будсоюз-Техніка» у встановлений судом строк усунуло недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Будсоюз-Техніка» у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 07 липня 2008 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

31 липня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 515/2006-МК, за умовами якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 217 000,00 дол. США терміном на 60 місяців з 31 липня 2006 року до 13 липня 2011 року.

Також, 31 липня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору кредитної лінії від 31 липня 2006 року № 515/2006-МК, згідно з якою сторони домовились, що відповідно до договору банк надає позичальнику транш у розмірі 165 000,00 дол. США, термін користування траншем з 31 липня 2006 року до 12 липня 2011 року.

На забезпечення виконання зобов`язання за договором кредитної лінії від 31 липня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого передано банку в іпотеку належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

На предмет іпотеки 31 липня 2006 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Денисюком І. Л. накладена заборона відчуження.

Відповідно до пункту 7.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право вимагати задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині.

Згідно з пунктом 7.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до пункту 7.5 договору іпотеки іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 7.4 цього Договору.

10 вересня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») та ПП «Будсоюз-Техніка» укладено договір відступлення прав за іпотечним договором від 31 липня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л., зареєстрований в реєстрі за № 641.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2019 року у справі № 607/16550/14-ц позов ПП «Будсоюз-Техніка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором кредитної лінії від 31 липня 2006 року № 515/2006-МК у розмірі 313 390,86 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом не день ухвалення судового рішення складає 7 771 473,13 грн, з яких 270 581,90 дол. США, що за курсом НБУ на день ухвалення судового рішення складає 6 709 895,64 грн заборгованість за тілом кредиту, 42 808,96 дол. США, що за курсом НБУ на день ухвалення судового рішення складає 1 061 577,49 грн заборгованість за відсотками, звернуто стягнення на користь ПП «Будсоюз-Техніка» на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_5 , та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 17 квітня 1998 року за № 26950, із застосуванням процедури продажу шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із визначенням та встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства; квартиру АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 03 липня 2003 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та зареєстрованого 03 липня 2003 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 1235, із застосуванням процедури продажу шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із визначенням та встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства; квартиру АДРЕСА_6 , та належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченим 15 серпня 2005 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О. С., зареєстрованим в Державному реєстру правочинів за № 1352585 та 17 серпня 2005 року в Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 21370, із застосуванням процедури продажу шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із визначенням та встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства; квартиру АДРЕСА_7 , та належить на праві власності ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 24 грудня 2004 року державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Шмограй Т. В., та зареєстрованим 28 грудня 2004 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 21369, із застосуванням процедури продажу шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із визначенням та встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства.

У цьому рішенні зазначено, що рішення не підлягає примусовому виконанню в частині звернення стягнення на майно, а саме: на 1/2 частки квартири АДРЕСА_8 ; квартиру АДРЕСА_9 ; квартиру АДРЕСА_1 , на період чинності Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О. Ю. від 20 лютого 2020 року ВП № НОМЕР_2, відкрито виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 січня 2020 року № 607/16550/14-ц.

20 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром О. Ю. у ВП № НОМЕР_2 накладено арешт на майно боржника, а саме на: квартиру АДРЕСА_10 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого 17 квітня 1998 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації за № 26950; квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 03 липня 2003 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, зареєстрованим 03 липня 2003 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 1235; квартиру АДРЕСА_6 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 15 серпня 2005 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О. С., зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 1352585 та 17 серпня 2005 року в Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 21370.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 липня 2020 року № 215463387 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52726764 від 18 червня 2020 року, державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_3 змінено власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перереєстрації прав власності на ПП «Будсоюз-Техніка» та внесенням до Державного реєстру відповідного запису про право власності 36946213.

Для здійснення реєстрації права власності за ПП «Будсоюз-Техніка» державному реєстратору надано наступні документи: договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 641, виданий 10 серпня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л.; довідка, серія та номер: б/н, видана 18 червня 2020 року, видавник ПП «Будсоюз-Техніка»; вимога про усунення порушень, серія та номер: б/н, видана 11 вересня 2018 року, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; опис вкладення у цінний лист, серія та номер: 0101041306638, виданий 12 вересня 2018 року, видавник: Укрпошта; опис вкладень у цінний лист, серія та номер: 0101041306689, виданий 12 вересня 2018 року, видавник: Укрпошта; опис вкладення у цінний лист, серія та номер: 0101041306700, виданий 12 вересня 2018 року, видавник: Укрпошта; вимога про усунення порушень, серія та номер: б/н, видана 11 вересня 2018 року, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; опис вкладень у цінний лист, серія та номер: 0101041306573, виданий 12 вересня 2018 року, видавник: Укрпошта; вимога про усунення порушень, серія та номер: б/н, видана 11 вересня 2018 року, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; вимога про усунення порушень, серія та номер: б/н, видана 11 вересня 2018 року, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; вимога про усунення порушень, серія та номер: 15, видана 17 січня 2019 року, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; вимога про усунення порушень, серія та номер: 14, видана 17 січня 2019 року, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; вимога про усунення порушень, серія та номер: 12, видана 17 січня 2019 року, видавник: ПП «Будсоюз-Техніка»; опис вкладень у цінний лист, серія та номер: 4602508124230, виданий 26 лютого 2019 року, видавник: Укрпошта; опис вкладень у цінний лист, серія та номер: 4602508124257, виданий 26 лютого 2019 року, видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу, серія та номер: 4602508124257, видавник: Укрпошта; договір іпотеки, серія та номер: 7045, виданий 31 липня 2006 року, видавник: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Денисюк І. Л.; згода на вчинення реєстраційних дій в позасудовому порядку зазначена у пункті 7.4 договору іпотеки, серія та номер: 7045, виданий: 31 липня 2006 року, видавник: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Денисюк І. Л.; договір кредитної лінії, серія та номер: 515/2006-МК, виданий 31 липня 2006 року, видавник: сторони; лист, серія та номер: б/н, виданий 08 лютого 2019 року, видавник: Укрпошта; висновок про експертну оцінку, серія та номер: б/н, виданий: 18 червня 2020 року, видавник: ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро»; договір купівлі-продажу квартири (в боржника наявне інше житло), серія та номер: 5267, виданий: 15 серпня 2005 року, видавник: приватний нотаріус.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги ПП «Будсоюз-Техніка» та державного реєстратора ОСОБА_3

не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в іншій частині не переглядаються в касаційному порядку.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставами для відкриття касаційних проваджень, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, в його незміненій частині, та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частини перша та четверта статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

За змістом статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час звернення банком стягнення на квартиру, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у редакції, чинній на час звернення банком стягнення на квартиру, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

В постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 643/18202/18 (провадження № 61-617св21) та від 16 серпня 2023 року у справі № 753/21242/19 (провадження № 61-518св21) зазначено, що «Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору. З огляду на викладене предмет іпотеки, а саме нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, не може бути примусово стягнуто на підставі положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником/майновим поручителем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року в справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20). Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), та відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18), стосовно того, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідним застереженням в іпотечному договорі), який передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, як і передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника), оскільки таке право виникло на підставі договору (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».

У справі, що переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і сторонами те, що у пункті 7.4 договору іпотеки від 31 липня 2006 року, укладеного між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», тобто погодили іпотечне застереження, за змістом якого іпотекодержатель може набути право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Отже, зазначений пункт іпотечного договору за своїм змістом складає іпотечне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування вказаного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також у договорі іпотеки від 31 липня 2006 року визначено, що предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 07 липня 2008 року.

Однак зазначена квартира використовується ОСОБА_1 як місце постійного проживання, площа квартира становить 98,8 кв. м, тобто не перевищує 140 кв. м, а тому на спірну квартиру не може бути звернуто стягнення під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, у рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2019 року у справі № 607/16550/14-ц зазначено, що це рішення не підлягає примусовому виконанню в частині звернення стягнення на майно, а саме: на 1/2 частки квартири АДРЕСА_8 ; квартиру АДРЕСА_9 ; квартиру АДРЕСА_1 , на період чинності Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не показуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що на час реєстрації державним реєстратором 16 червня 2020 року права власності на предмет іпотеки за ПП «Будсоюз-Техніка» в позасудовому порядку був чинний Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також спірна квартира використовується позивачем як місце постійного проживання, площа квартира становить 98,8 кв. м, тобто не перевищує 140 кв. м, а тому на неї не могло бути звернуто стягнення під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Також колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги доводи касаційних скарг про те, що крім квартири АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_1 знаходиться інше нерухоме майно, зокрема квартира АДРЕСА_12 , а тому на вказану квартиру вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджується, з огляду на таке.

У рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2019 року у справі № 607/16550/14-ц зазначено, що рішення не підлягає примусовому виконанню в частині звернення стягнення на майно саме у вигляді квартири АДРЕСА_1 , на період чинності Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Отже, обставини, встановлені в рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2019 року, є преюдиційними, а звернення ПП «Будсоюз-Техніка» в позасудовому порядку до державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, з врахуванням правових позицій Верховного Суду є примусовим зверненням на предмет іпотеки, що суперечить рішенню суду, яке набрало законної сили та порушує встановлену даним рішенням заборону відчуження предмету іпотеки в примусовому порядку.

При цьому, суд першої інстанції у справі № 607/16550/14-ц встановив наявність належних позивачу на праві власності двох квартир, однак з метою виконання вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та дотримання прав позивача на житло, обмежив звернення стягнення саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом спору у цивільній справі, що переглядається в касаційному порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційних скаргах.

Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, в його незміненій частині, та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Будсоюз-Техніка» залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року в його незміненій частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник