Постанова

від 27.03.2024 по справі 926/3019/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа №926/3019/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.,

явка представників сторін:

від позивача: Хованець А.І. - ордер серії СЕ №1074102;

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

розглянув апеляційну скаргу Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області б/н від 10.11.2023

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.10.2023 суддя Гурин М.О., м. Чернівці, повний текст рішення складено 24.10.2023

за позовом підприємства "Оріон" громадської організації "Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів", м. Сторожинець

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача підприємство "Велес" громадської організації "Буковинський центр інформаційно-правового захисту осіб з інвалідністю", м. Чернівці

до відповідача Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, м. Сторожинець

про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

06.07.2023 підприємство "Оріон" громадської організації "Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів" (надалі - підприємство «Оріон») звернулось в Господарський суд Чернівецької області з позовом (враховуючи заяву про зміну предмету позову від 05.09.2023, яка прийнята судом, а.с. 60-61) до Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача підприємство "Велес" громадської організації "Буковинський центр інформаційно-правового захисту осіб з інвалідністю" про:

- визнання недійсним рішення Сторожинецької міської ради №148-21/2022 від 26.08.2022, яким надано дозвіл виконавчому комітету Сторожинецької міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728, площею 3,4150 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на дві земельні ділянки орієнтовними площами 1,35 та 2,06 га;

- визнання недійсним рішення Сторожинецької міської ради №188-22/2022 від 27.10.2022 про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, Сторожинецької міської ради по вул. Горіховій, 2 за межами Сторожинецької міської ради, Чернівецького району Чернівецької області з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728, площею 3,4150 га з утворенням нових земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 7324510100:02:001:0775 площею 2,0251 га та з кадастровим номером 7324510100:02:001:0776 площею 1,3899 га.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 26.12.2016 за позивачем зареєстровано (речове) право приватної власності на комплекс, що розміщений що адресою: вул. Горіхова, 2, м. Сторожинець, Сторожинецького району, Чернівецької області на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.12.2016.

Основними видами господарської діяльності позивача є виробництво м`ясних продуктів; виробництво фруктових і овочевих соків; інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості.

Відповідно до Додатку № 4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173 «санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них», позивач відноситься до IV класу підприємств виробництва по обробці харчових продуктів та смакових речовин з встановленням санітарно-захисної зони 100 метрів.

Позивач зазначає, що земельна ділянка необхідна для здійснення господарської діяльності, розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства, а тому звернувся до Сторожинецької міської ради про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,4150 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 7324510100:02:001:0728.

Як зазначає позивач, 03.02.2022 рішенням Сторожинецької міської ради №55-18/2022 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728, площею 3,4150 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Сторожинець.

Проте, 26.08.2022 Сторожинецька міська рада прийняла рішення №148-21/2022, яким надала дозвіл виконавчому комітету Сторожинецької міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728, площею 3,4150 га, а також 27.10.2022 Сторожинецька міська рада прийняла рішення №188-22/2022, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728 площею 3,4150 га, з утворенням нових земельних ділянок.

Винесене відповідачем рішення (№148-21/2022 від 26.08.2022) про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності позивач вважає недійсним, оскільки підставою для прийняття даного рішення слугував акт обстеження земельної ділянки від 10.02.2022 (який проведено на виконання розпорядження №23 від 20.01.2022 (яке видано до затвердження рішенням Сторожинецької міської ради №55-18/2022 від 03.02.2022 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728).

Також підставою для визнання недійсним спірного рішення (№148-21/2022 від 26.08.2022) позивач вважає те, що обстеження земельної ділянки, яке було підставою для винесення рішення, проводилося в порядку статті 189 Земельного кодексу України, яка виключена на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", тобто станом на день здійснення обстеження така норма Закону відсутня.

Підставою для визнання недійсним рішення Сторожинецької міської ради (№188-22/2022 від 27.10.2022) позивач зазначає те, що таке рішення суперечить вимогам ст. 114 Земельного кодексу України, а також нормам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 р. № 173 та порушує його законні інтереси та впливає на можливість здійснення ним своєї статутної діяльності.

Правовою підставою позову позивач зазначає ст. ст. 16, 21, 193 Цивільного кодексу України, ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України та п. 5.6 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.10.2023 позов задоволено. Визнано недійсним рішення Сторожинецької міської ради №148-21/2022 від 26.08.2022, яким надано дозвіл виконавчому комітету Сторожинецької міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728, площею 3,4150 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на дві земельні ділянки орієнтовними площами 1,35 та 2,06 га; визнано недійсним рішення Сторожинецької міської ради №188-22/2022 від 27.10.2022 про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, Сторожинецької міської ради по вул. Горіховій, 2 за межами Сторожинецької міської ради, Чернівецького району Чернівецької області з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728, площею 3,4150 га з утворенням нових земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 7324510100:02:001:0775 площею 2,0251 га та з кадастровим номером 7324510100:02:001:0776 площею 1,3899 га.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що оспорювані рішення органу місцевого самоврядування суперечать вимогам ст. 114 ЗК України, нормам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 р. № 173 та порушують права позивача.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач (Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області) просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, або скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 17 жовтня 2023 року у справі № 926/3019/23 та закрити провадження по справі, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник (відповідач) зазначає, що:

- судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що позивач не навів обґрунтування, яким чином прийняття оскаржуваних рішень міською радою порушило його законні інтереси чи вплинуло на можливість здійснення ним своєї статутної діяльності та не враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року, у справі № 910/11884/21;

-судом не враховано правову позицію викладену в постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 щодо стадійності захисту права, та не з`ясовано, чи існує у позивача право або законний інтерес;

- судом не вирішено питання ефективності обраного позивачем способу захисту;

- вважає, що спір повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства, оскільки визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме спірних правовідносин.

Узагальнені заперечення позивача

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що його законний інтерес порушено, оскільки прийняті органом місцевого самоврядування рішення позбавляють позивача здійснювати господарську діяльність внаслідок недотримання санітарно-захисної зони, яка встановлена Державними санітарними правилами, планування та забудови населених пунктів, які затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року за № 173.

У судове засідання 27.03.2024 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з?явилися, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та довідками Західного апеляційного господарського суду про доставку ухвали суду до електронного кабінету.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи, а також зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи, що не з`явилися за наявними в справі доказами.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, враховуючи пояснення представника відповідача надані в попередньому судовому засіданні, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.12.2016 (а.с. 41) за підприємством «Оріон» громадської організації «Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів» зареєстровано право приватної власності на комплекс розміщений за адресою: вул. Горіхова, 2, м. Сторожинець, Сторожинецького району, Чернівецької області та складається з адмінбудинку літ "А-ІІ", прохідної охорони літ."Б", автовагової літ."В", плодово-консервного цеху та котельні літ."Д", складу-магазину літ."Х", зерноскладів №1, 3, 4, 5, літ.Г, Л, М, П, трансформаторної підстанції літ."Ж", пожежного депо літ. "І", норійної башти літ."к-ІІ, д-ІV", вагової літ."Н", вбиральні літ."Р", сарая літ."С,Т,У", воріт №1,2, огорожі №3,4, асфальтованого замощення І, водосховища резервуару.

27.02.2018 Чернівецькою обласною державною адміністрацією видано розпорядження за №190-р «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі підприємству «Оріон» громадської організації «Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів», за змістом якого позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4.35 га, цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована в адміністративних межах Сторожинецької міської ради, вул. Горіхова, 2, Сторожинецького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.02.2021 зазначено, що цільове призначення земельну ділянку площею 3,4150 га з 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Горіхова, 2, Сторожинецького району, Чернівецької області було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 7324510100:02:001:0728.

11.02.2021 позивач звернувся до Чернівецької ОДА з клопотанням про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 3,4150 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 7324510100:02:001:0728.

22.07.2021 Чернівецька обласна державна адміністрація листом повідомила позивача, що у відповідності до п.24 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про затвердження документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Таким чином, 10.01.2022 для вирішення питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивач звернувся до Сторожинецької міської ради про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,4150 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 7324510100:02:001:0728.

03.02.2022 рішенням Сторожинецької міської ради за №55-18/2022 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728, площею 3,4150 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Сторожинець.

Судами встановлено, що вищевказана земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою, що розроблена на замовлення підприємства «Оріон» громадської організації «Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів» з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, тобто для обслуговування майнового комплексу позивача, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.02.2021 (а.с. 15-17).

Згідно з ч. 6 та 7 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Рішенням Сторожинецької міської ради №148-21/2022 від 26.08.2022 (оскаржуване позивачем рішення) надано дозвіл виконавчому комітету Сторожинецької міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728, площею 3,4150 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на дві земельні ділянки орієнтовними площами 1,35 та 2,06 га.

Та, рішенням Сторожинецької міської ради за №188-22/2022 від 27.10.2022 (оскаржуване позивачем рішення) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, Сторожинецької міської ради по вул. Горіховій, 2 за межами Сторожинецької міської ради, Чернівецького району Чернівецької області з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728 площею 3,4150 га, з утворенням нових земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 7324510100:02:001:0775 площею 2,0251 га та з кадастровим номером 7324510100:02:001:0776 площею 1,3899 га.

Таким чином, позивачем оскаржуються рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу виконавчому комітету Сторожинецької міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728 (за №148-21/2022 від 26.08.2022) та рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728 з утворенням нових земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 7324510100:02:001:0775 площею 2,0251 га та з кадастровим номером 7324510100:02:001:0776 площею 1,3899 га (за №188-22/2022 від 27.10.2022), в результаті поділу одна земельна ділянка, на якій розміщуються об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності позивачеві з врахуванням 100 метрової охоронної зони для здійснення ним господарської діяльності.

Згідно ст. 19 Конституції України, ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Одними із принципів місцевого самоврядування є принцип законності та гласності (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

В рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009року №7-рп/2009 (у справі щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).

Судами встановлено, що підставою для прийняття рішення Сторожинецької міської ради №148-21/2022 від 26.08.2022 (оскаржуване позивачем рішення) про надання дозволу виконавчому комітету Сторожинецької міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728 слугував акт обстеження земельної ділянки від 10.02.2022.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки за адресою вул. Горіхова, 2 м. Сторожинець (кадастровий номер 7324510100:02:001:0728) від 10.02.2022 тимчасовою комісією Сторожинецької міської ради на виконання розпорядження №23 від 20.01.2022, в порядку статті 189 Земельного кодексу України, здійснено обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою вул. Горіхова, 2 м. Сторожинець.

За результатами зазначеного обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка використовується для розміщення та експлуатації будівель підприємства «Оріон» та підприємства «Велес», що розміщенні на частині її території. Територія земельної ділянки частково огороджена. Крім того, зазначено, що певна частина земельної ділянки площею 3,4150 га з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728 є вільною від будівель та споруд що дає можливість здійснити її поділ та сформувати окремі земельні ділянки у зв`язку з чим, тимчасова комісія запропонувала розглянути на засіданні постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин, архітектури, будівництва та перспективного планування, питання поділу земельної ділянки площею 3,4150 га з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728 на земельні ділянки орієнтовними площами 2,0650 га та 1,35 з подальшим включенням земельної ділянки орієнтовною площею 1,35 га в перелік земельних ділянок права на яку виставлятимуться на земельні торги (аукціон) окремим лотом.

Оцінюючи акт обстеження земельної ділянки від 10.02.2022, апеляційний господарський суд зазначає, що розпорядження №23 від 20.01.2022, яке зазначено як підстава для здійснення обстеження, видано до дати (до 03.02.2022) затвердження рішенням Сторожинецької міської ради №55-18/2022 від 03.02.2022 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728.

Також суд зазначає, що стаття 189 ЗК України, яка зазначена як правова підстава та надає право на здійснення зазначеного обстеження, виключена на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021, тобто станом на день здійснення обстеження така норма в ЗК України відсутня.

Крім цього, як вбачається з акту від 10.02.2022 (а.с. 12), обстеження земельної ділянки проводилось без відома та залучення представника позивача, майновий комплекс якого знаходиться на цій земельній ділянці, а твердження, яке значиться в акті про те, що певна частина земельної ділянки є вільною від будівель та споруд, що дає можливість здійснити її поділ та сформувати окремі земельні ділянки, не підтверджує невикористання зазначеної землі позивачем у своїй діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, з 26.12.2016 за позивачем зареєстровано (речове права) право приватної власності на комплекс, що розміщений що адресою: вул. Горіхова, 2, м. Сторожинець, Сторожинецького району, Чернівецької області на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.12.2016.

Судами встановлено, що нерухоме майно (комплекс) позивача знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728.

Основними видами господарської діяльності позивача є виробництво м`ясних продуктів; виробництво фруктових і овочевих соків; інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Земельного кодексу України, санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

Згідно з есплікацією приміщень виробничого будинку літ. «Л» (належить на праві власності підприємству «Оріон» Громадської організації «Буковинський центр інформаційно-правового захисту осіб з інвалідністю» відповідно до витягу з державного реєстру речових прав (а.с. 41) вбачається, що до складу виробничого будинку літ. «Л» належить в тому числі млин загальною площею 197,6 кв.м. та млин загальною площею 225,3 кв.м.

Відповідно до п. 1.1 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, які затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року за № 173 (надалі - Державні санітарні правила) державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила) включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.

Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення.

Згідно з п. 1.2 Державних санітарних правил ці Правила є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав.

При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров`я України, що використовуються для вказаних цілей.

Згідно з п. 5.4. Державних санітарних правил промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів.

Відповідно до 5.5. Державних санітарних правил розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за «Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий» ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів.

Згідно 5.6. Державних санітарних правил основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об`єктів, що наведена у додатку №4.

Відповідно до санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них (додаток № 4 до Державних санітарних правил) вбачається, що для виробництва по обробці харчових продуктів та смакових речовин в тому числі для млинів, крупорушки, зернообдиральних підприємств та комбікормових заводів встановлено санітарно-захисну зону 100 метрів.

Таким чином, для споруди - млина - встановлюється санітарно-захисна зона в розмірі 100 метрів, яка відповідно до Державних санітарних правил повинна бути дотримана юридичними особами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності.

Відповідно до листа ФОП Пилипчук Р.Б. (інженер-землевпорядник, кваліфікаційний сертифікат за № 016036 від 28.02.2023) від 14.04.2023 за № 1/23 вбачається, що інженером-землевпорядником здійснено кадастрову зйомку земельних ділянок з кадастровим номером 7324510100:02:001:0775 площею 2,0251 га та з кадастровим номером 7324510100:02:001:0776 площею 1,3899 га., а також будівель зерноскладів «Г» «М» «Л» та плодово-консервного цеху, які розташовані на території Сторожинецької міської ради, вулиця Горіхова, 2, Чернівецька область, Чернівецький район (а.с. 19).

Також, інженером-землевпорядником здійснено графічне відображення 100 - метрової зони відкладеної від вказаних вище будівель підприємства «Оріон» Громадської організації «Буковинський центр інформаційно-правового захисту осіб з інвалідністю».

Відповідно до плану розміщення 100 - метрової зони навколо будівель зерноскладів та плодово-консервного цеху (а.с. 20) вбачається, що 100 - метрова санітарно-захисна зона накладається на земельні ділянки за кадастровим номером 7324510100:02:001:0775 та за кадастровим номером 7324510100:02:001:0776.

Таким чином вбачається недотримання 100-метрової межі санітарної зони, яка встановлена Державними санітарними правилами, при розробці та затвердженні технічної документації щодо поділу земельної ділянки 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості Сторожинецької міської ради по вул. Горіховій, 2 за межами Сторожинецької міської ради, Чернівецького району Чернівецької області з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728, площею 3,4150 га з утворенням нових земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 7324510100:02:001:0775 площею 2,0251 га та з кадастровим номером 7324510100:02:001:0776 площею 1,3899 га.

Апеляційний господарський суд зазначає, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі або споруди, визначається з урахуванням санітарних норм та правил, зокрема, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 № 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 в справі № 910/5201/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що рішення Сторожинецької міської ради за №148-21/2022 від 26.08.2022 про надання дозволу виконавчому комітету Сторожинецької міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7324510100:02:001:0728 та рішення Сторожинецької міської ради №188-22/2022 від 27.10.2022 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки суперечать вимогам ст. 114 ЗК України, нормам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 р. № 173, а звідси і порушує законний інтерес позивача.

Апеляційний господарський суд також зазначає, що основні екологічні права закріплені в Конституції України, це підкреслює їхнє фундаментальне значення. Захист екологічних прав є пріоритетом для суспільства, держави і людини.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої із заявою Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, реформування проведення екологічної політики та гарантування забезпечення екологічних прав громадян є одними із зобов`язань, взятих на себе Україною.

У Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII однією з засад державної екологічної політики визначено досягнення Україною Цілей Сталого Розвитку (ЦСР), які були затверджені на Саміті Організації Об`єднаних Націй зі сталого розвитку у 2015 році. Відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 року» в Україні розроблено національну систему цілей сталого розвитку, що має забезпечити підґрунтя для подальшого планування розвитку України, подолання дисбалансів, які існують в економічній, соціальній та екологічній сферах; забезпечити такий стан довкілля, що сприятиме якісному життю і благополуччю нинішніх та прийдешніх поколінь; створити необхідні умови для суспільного договору між владою, бізнесом і громадянським суспільством щодо підвищення якості життя громадян і гарантування соціально-економічної та екологічної стабільності тощо.

У згаданому нормативно-правовому акті також зазначено, що метою державної екологічної політики є досягнення доброго стану довкілля шляхом запровадження екосистемного підходу до всіх напрямів соціально-економічного розвитку України з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на чисте та безпечне довкілля, впровадження збалансованого природокористування і збереження та відновлення природних екосистем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 в справі № 279/3026/20, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не вирішено питання ефективності обраного позивачем способу захисту, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За статтями 152, 155 ЗК України способом захисту у випадку порушення прав та інтересів у земельних правовідносинах прийняттям органом місцевого самоврядування акту є визнання його недійсним.

Вимога про визнання недійсними рішення органів місцевого самоврядування може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права (інтересу) пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного інтересу є підставою для звернення особи до суду за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, може скористатися не будь-яким, визначеним на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права (інтересу).

Вимоги про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права (інтереси) якої порушено, за умови доведеності факту порушення інтересу цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 19.01.2022 у справі № 592/10260/16, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що інтерес позивача порушено, оскільки прийняті органом місцевого самоврядування рішення позбавляють позивача здійснювати господарську діяльність внаслідок недотримання санітарно-захисної зони на здійснення такої діяльності

Також, апеляційний господарський суд зазначає, що за змістом правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав (інтересів) суб`єктів господарювання. Судовий захист це дії з попередження, припинення порушення прав або відновлення порушених прав, а також законного інтересу.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про ефективність обраного позивачем способу захисту у зв`язку з порушенням його законного інтересу здійснювати господарську діяльність.

З цих підстав відхиляються доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом не враховано висновки викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18 щодо застосування статей 15, 16 ЦК України.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що цей спір повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства а не господарського, оскільки, позов про визнання незаконним та скасування вищевказаних рішень Сторожинецької міської ради є публічно-правовим, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У постанові від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що з метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який має на меті розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Предметна та суб`єктна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції, залежно від складу сторін спору.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Суб`єктна ж юрисдикція визначається особливістю складу сторін правовідносин, в яких виник спір.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, які при визначенні предметної юрисдикції справ повинні розглядатися в сукупності.

У постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 654/540/17-а, зазначено, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і виникнення якого пов`язане з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Отже, сама по собі участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Велика Палата Верховного Суду уже неодноразово висловлювала думку про те, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (див., наприклад, пункт 5.7 постанови від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, пункти 28-30 постанови від 04.09.есня 2018 року у справі № 823/2042/16, пункт 19 постанови від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17).

З установлених судами обставин вбачається, що основним мотивом звернення позивача до суду з позовом у цій справі стала наявність у нього законного інтересу щодо захисту своїх прав на користування земельною ділянкою, яка необхідна для здійснення господарської діяльності, розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства, шляхом затвердження технічної документації щодо земельної ділянки.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що спір в цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку саме органів державної влади, а пов`язаний з майновим інтересом позивача на користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомого майна, оскільки визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлі, розташовані на цій ділянці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2022 в справі № 917/31/21, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що цей спір має приватноправовий характер.

У постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 910/11884/21 досліджувалися правовідносини, які виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме щодо оскарження наказів Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Тому посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом не враховано правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 910/11884/21 є безпідставними, оскільки правовідносини в справі № 910/11884/21 не є релевантними до правовідносин в цій справі.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що законний інтерес позивача порушено, оскільки прийняті органом місцевого самоврядування рішення позбавляють позивача здійснювати господарську діяльність внаслідок недотримання санітарно-захисної зони, яка встановлена Державними санітарними правилами, планування та забудови населених пунктів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та беруться судом до уваги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Чернівецької області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому апеляційний суд враховує їх як обґрунтовані.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області б/н від 10.11.2023 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 8 052,00 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 2897 від 09.11.2023.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області б/н від 10.11.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.10.2023 у справі № 926/3019/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 8 052,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 04.04.2024