Постанова

від 29.03.2024 по справі 914/2370/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2024 р. Справа №914/2370/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Буд Покізол", м.Львів б/н від 27.12.2023 (вх №ЗАГС 01-05/3908/23 від 27.12.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 (з врахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 07.12.2023 про виправлення описки) (повний текст складено 16.11.2023, суддя Горецька З.В.)

у справі № 914/2370/23

за позовом Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Буд Покізол", м.Львів

про відшкодування витрат пов`язаних з демонтажем,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Буд Покізол" про відшкодування витрат, пов`язаних з демонтажем.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами на вул. Під Голоском, 4 у м. Львові, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 у справі №914/2370/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "Львів Буд Покізол" на користь КП "Адміністративно-технічне управління" 149 272,80 грн витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу рекламних конструкцій, їх транспортуванням та зберіганням та 2 684 грн судового збору.

Рішення суду обгрунтовано тим, що позивачем надано належні та допустимі докази демонтажу рекламних конструкцій, що належать відповідачу. П`ятикратний розмір вартості демонтажу застосовано на підставі п. 8.5. «Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Львів Буд Покізол" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

На думку скаржника суд невірно встановив обставини належності йому демонтованих рекламних конструкцій та неправомірно стягнув п`ятикратний розмір вартості демонтажу замість фактичного розміру витрат.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, ст.ст. 224, 225 ГК України, не враховано висновки у справі №910/5054/23.

Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що воно прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023, справу №914/2370/23 передано на розгляд раніше визначеному складу суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Буд Покізол" у справі №914/2370/23 залишено без руху, скаржника зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

04.01.2024 до Західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання (вх.№01-04/70/24 від 04.01.2024), в якому скаржник просить поновити строк для подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що первісне звернення до суду відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, проте в апеляційній скарзі були відсутні прізвище та ім`я директора через збій в роботі комп`ютерної техніки, а повторне подання зазначеної апеляційної скарги відбулося після отримання копії ухвали 29.12.2023 до електронного кабінету.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2023, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Буд Покізол", м.Львів б/н від 27.12.2023 (вх №ЗАГС 01-05/3908/23 від 27.12.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2023, апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Обставини справи

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради було виявлено самовільне розміщення зовнішньої реклами по вул. Під Голоском, 4.

У зв`язку із викладеним, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради скеровано ТзОВ "Львів Буд Покізол" вимоги від 01.11.2022 №23/Р-27-1006, від 01.11.2022 №23/Р-27-1003, якими було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення у зазначений у вимогах термін (а.с.8-9).

ТзОВ "Львів Буд Покізол" вимог Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж не виконало.

Департамент економічного розвитку Львівської міської ради видав наказ №60-Д від 07.11.2022 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами", яким доручив КП "Адміністративно-технічне управління" демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції ТзОВ "Львів Буд Покізол" в примусовому порядку (а.с. 12).

На підставі вказаного наказу самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами ТзОВ "Львів Буд Покізол" були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 21.04.2023 (а.с. 13-14).

Демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок) проводив підрядник ФОП Кухарський О.В. згідно договору про надання послуг від 25.01.2023 №25/01/23 (а.с.15-18).

Оплата наданих послуг по демонтажу самовільно встановлених конструкцій підтверджується рахунком №2104 від 21.04.2023 та актом наданих послуг №2104 від 21.04.2023 (а.с. 19-20).

Зберігання самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок) підтверджується копією накладної від 21.04.2023 №10 (долучена до позовної заяви).

З метою компенсації витрат, відповідачу скеровувалися лист-вимоги №2410-10-1839 та №2410-10-1854 від 09.06.2023 (а.с.21-22).

До матеріалів справи позивачем долучено вимоги №23/Р-27-2839 від 13.08.2021 та №23/P-27-1638 від 15.09.2020 за якими, як стверджує позивач, вимоги виконано добровільно (а.с. 108, 113).

20.08.2021 на юридичну адресу ТОВ "Львів Буд Покізол" Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради, скеровано вимогу від 20.08.2021 №23/Р-27-2981, про демонтаж рекламної конструкції на огорожі будівельного майданчика за адресою: місто Львів, вул. Під Голоско, 4, у кількості 1 шт, розмір 80 на 2,50 м з маркуванням: (Фруктова алея, житловий комплекс, НОМЕР_1, НОМЕР_2, вул. Під Голоском, 4). ТзОВ "Львів Буд Покізол" вимог Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж не виконано (фото банера додається).

06.10.2021 КП "Адміністративно-технічне управління" провело примусовий демонтаж, про що було складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій №16 та скеровано на юридичну адресу ТОВ "Львів Буд Покізол".

08.11.2021 за №2410-10-7102 на юридичну адресу ТОВ "Львів Буд Покізол" скеровано лист-вимогу про відшкодування витрат у зв`язку з примусовим демонтажем.

30.12.2021 на рахунок КП "Адміністративно-технічне управління" від ТОВ "Львів Буд Покізол" надійшли кошти у сумі 19 771,20 згідно листа-вимоги від 08.11.2021 за 2410-10-7102.

10.01.2022 ТОВ "Львів Буд Покізол" зі складського приміщення КП "Адміністративно-технічне управління" отримано рекламну конструкцію та підписано накладну про отримання останньої.

Банер, який було демонтовано 21.04.2022 по вул. Під Голоском, 4 за змістом експонованої інформації (номери телефонів, перелік рекламованої продукції, адреси та рекламні гасла) є аналогічним банеру, який демонтований силами КП "Адміністративно-технічне управління" 06.10.2021.

Особа власника підтверджується рішенням Виконавчого комітету від 26.10.2018 №1155 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТОВ "Львів Буд Покізол" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Під Голоском, 4 та рішенням Виконавчого комітету від 12.02.2021 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 26.10.2018 №1158", а також дозволом на будівництво реєстраційний номер: ЛВ 012211221939.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом доказування у даній справі є обставини правомірності встановлення демонтажу та зберігання малих архітектурних форм (вивісок) за адресою: м. Львів, вул. Під Голоском, 4 та стягнення коштів.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (надалі-Типові правила) виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних розташуванням рекламного засобу.

Відповідно до пунктів 1 та 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до п. 4.2.10. "Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові", затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010, підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.

Пунктом 2.1 "Правил розміщення зовнішньої реклами у м, Львові" передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.

Відповідно до п. 1.1 рішення Львівської міської ради №332 від 17.05.2013 примусовий демонтаж конструкції - це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб`єктом господарювання у добровільному порядку.

Згідно п. 2.1. "Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові" робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами - орган, уповноважений Львівською міською радою виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

У межах своєї компетенції Робочий орган (Департамент економічного розвитку ЛМР) забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України "Про рекламу", Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.

У вимогах Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 01.11.2022 №23/Р-27-1006 та №23/Р-27-1003, надісланих відповідачу, позивачем зазначено про встановлене порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" та запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення в термін до 11.11.2022. У вказаних вимогах також містилось попередження про те, що, у разі невиконання вимоги у добровільному порядку, вивіски будуть демонтовані примусово.

Згідно ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до п. 9.3 Правил у разі виявлення порушення вимог цих Правил робочий орган звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою про усунення порушень у вказаний у вимозі термін. Зазначений термін не може перевищувати 30 календарних днів. Вимоги робочого органу готуються оператором у письмовій формі та скеровуються рекомендованим листом розповсюджувачу зовнішньої реклами. Інформація про скеровані вимоги реєструється в інформаційній базі даних оператора.

Згідно п. 8.1.1. Правил демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламні засоби, власник яких не виконав вимогу про демонтаж.

У зв`язку з невиконанням вимог Департамент економічного розвитку Львівської міської ради видав наказ від 07.11.2022 №60-Д "Про демонтаж самовільно встановлених, конструкцій зовнішньої реклами", яким доручив КП "Адміністративно-технічне управління" демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції ТОВ "Львів Буд Покізол" в примусовому порядку.

Суд першої інстанції вірно встановив, що самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами ТзОВ "Львів Буд Покізол" були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 21.04.2023.

Згідно п. 8.3. Правил примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора (КП "Адміністративно-технічне управління") або на його замовлення - підрядною організацією.

Оскільки демонтаж не проведено добровільно, то такий проведено в примусовому порядку.

Пунктом 8.4. Правил передбачено, що про проведений примусовий демонтаж рекламного засобу складається і підписується працівниками оператора та іншими особами, що були присутні при його проведенні, акт примусового демонтажу рекламного засобу. До акта додається фотофіксація місця розташування рекламного засобу до і після демонтажу. Акт проведення примусового демонтажу складається у двох примірниках, один з яких залишається в оператора, другий - передається власнику демонтованого рекламного засобу одразу після складання такого акта (у разі присутності власника). У разі відсутності власника рекламного засобу або його відмови від підписання акта примусового демонтажу, про що робиться відповідна відмітка в акті, другий примірник акта примусового демонтажу оператор у термін п`яти робочих днів надсилає поштою за місцезнаходженням власника рекомендованим листом (якщо встановлено його місцезнаходження).

Акти демонтажу надіслані рекомендованим листом, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника (такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого та правомірного висновку про те, що демонтаж самовільно встановленої реклами проведено у відповідності до встановлених вимог, акти демонтажу складено належним чином та направлено на адресу відповідача у встановленому порядку, зважаючи на його відсутність при демонтажі.

Облік та тимчасове зберігання демонтованих рекламних засобів здійснює у встановленому порядку оператор. Демонтований рекламний засіб зберігається у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо) (п. 8.7. Правил).

Зберігання самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок) підтверджується копією накладної від 21.04.2023 №10 (а.с. 44).

Відповідно до п. 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою сесії Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011: "витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:

- п.13.4.1.3а демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат;

- п.13.4.2.3а зберігання спеціальної конструкції - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання".

Компенсація коштів, витрачених комунальним підприємством "Адміністративно- технічне управління" на примусовий демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу. У разі повторного самовільного встановлення суб`єктом господарювання рекламного засобу за адресою, де самовільно встановлений рекламний засіб уже був демонтований силами комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такого рекламного засобу постійно відшкодовуються суб`єктом господарювання у п`ятикратному розмірі (п. 8.5. Правил).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем вже здійснювався демонтаж самовільно встановленої реклами, про що було складено акт проведення демонтажу. Витрати за демонтаж та зберігання оплачені відповідачем, що підтверджується копією банківської виписки. Відповідач визнав свій банер та забрав його зі складу, що підтверджується накладною, яка додана до позовної заяви.

Той факт, що відповідач забрав банер та оплатив заборгованість, тобто визнав належність вказаних вище конструкцій саме ТОВ "Львів Буд Покізол" підтверджує повторність та приналежність реклами саме йому.

Апеляційний суд критично оцінює доводи скаржника про те, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини належності йому демонтованих рекламних конструкцій, оскільки позивач довів належними та допустимими доказами вказані обставини.

Крім того, ТОВ "Львів Буд Покізол" є замовником будівництва за адресою м. Львів, вул. Під Голоском, 4.

Рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво Т

ТОВ "Львів Буд Покізол" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.Під Голоском, 4.

Щодо застосування податку на додану вартість при визначені розміру понесених позивачем витрат, то у листі ДФС України №23363/6/99-99-15-03-02-15 від 28.10.2016 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об`єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов`язаний визначити податкові зобов`язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Станом на момент прийняття рішення докази відшкодування відповідачем витрат позивача у матеріалах справи відсутні.

Щодо посилань скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків, зроблених у справі №910/5054/23, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що обставини справи у них різні.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У даному випадку сторони у справі №910/5054/23 та №914/2370/23 є різні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Буд Покізол", м.Львів б/н від 27.12.2023 (вх №ЗАГС 01-05/3908/23 від 27.12.2023) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 у справі №914/2370/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.