Постанова

від 29.03.2024 по справі 921/339/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2024 р. Справа №921/339/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянув апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль б/н від 27.12.2023 (вх ЗАГС 01-05/3902/23 від 27.12.2023)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2023 (повний текст виготовлено 08.12.2023, суддя Гевко В.Л.)

у справі №921/339/23

за позовом Фізичної особи підприємця Давида Михайла Володимировича, м.Тернопіль

до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль,

про стягнення заборгованості у сумі 55 534,96 грн, з яких: 41 288,24 грн основний борг; 1 679,81грн - 3% річних; 12 566,91 грн інфляційні втрати

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

ФОП Давид Михайло Володимирович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради про стягнення 55 534,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01.11.2019 між Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради та ФОП Давид М.В. укладено договір про надання послуг, предметом якого є надання КП «Тернопільводоканал», Тернопільський міський РЕМ ВАТ «Тернопільобленерго», ТОВ «Тернопільелектропостач», ДП «Газпостач», ПАТ «Тернопільміськгаз», ПП «Квартал-Л» ФОП Давид М.В. комунальних послуг на орендоване у КНП «ТОКПЛ» ТОР приміщення площею 195,6м.кв. і долі площ спільного користування 26,5 кв.м. за адресою м.Тернопіль, вул. Тролейбусна,14, а ФОП Давид М.В. відшкодовує вартість фактично спожитих послуг орендодавцю.

З листопада 2019 року відповідачем було виставлено позивачу рахунки на відшкодування вартості комунальних послуг, згідно яких на щомісячну суму витрат за постачання електроенергії, холодної води, газу, реактивної енергії відповідачем нараховувалось ПДВ. У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідач неправомірно (всупереч вимогам ПК України та договору про надання послуг від 03.01.2017) здійснював нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг та електроенергії, що у свою чергу призвело до набуття відповідачем коштів за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання та Закону. Крім цього, позивач нарахував за період 01.01.2022 по 31.03.2023 - 12 566,91 грн інфляційних втрат та 1 679,81 грн 3% річних за період з 01.01.2022 по 10.05.2023.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2023 у справі №921/339/23 позов задоволено. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради на користь Фізичної особи підприємця Давида Михайла Володимировича 41 288,24грн безпідставно набутих грошових коштів, 12 566,91 грн інфляційних витрат, 1 679,81грн 3% річних, 2 684,00 грн судового збору та 4 077,72грн судових витрат пов`язаних із залученням експерта.

Рішення суду обгрунтовано тим, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі договору оренди №16 від 01.11.2019 та договору про надання послуг від 01.11.2019. Відповідачем безпідставно включено ПДВ в рахунки, оскільки це суперечить нормам ПК України. Крім того, неправомірність отримання коштів відповідачем підтверджено висновком експертного дослідження №ЕД-19/120-22/8041-ЕК від 30.12.2022.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що воно незаконне.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, ст.ст. 188, 194 ПК України.

Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано не врахував індивідуальну податкову консультацію від 26.10.2022 №1771/ІПК/99-00-21-03-02-06.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 справу №921/339/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль б/н від 27.12.2023 (вх ЗАГС 01-05/3902/23 від 27.12.2023) у справі №921/339/23 залишено без руху, скаржника зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази надіслання позивачу копії апеляційної скарги з додатками у справі протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

03.01.2024 до Західного апеляційного господарського суду надійшла заява (вх.№01-04/40/24) про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій присутні докази надіслання апеляційної скарги позивачу у справі , зокрема опис вкладення і поштові квитанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль б/н від 27.12.2023 (вх ЗАГС 01-05/3902/23 від 27.12.2023), апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Обставини справи

01.11.2019 між фізичною особою - підприємцем Давид Михайлом Володимировичем (орендар) та Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради (орендодавець) укладено договір оренди №16 нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (далі -договір орнеди) (а.с. 25-30).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування згідно з актом приймання-передачі приміщень другого поверху лікувально-виробничих майстерень (поз.3-9) площею 195,6 кв.м. та долі площ спільного користування (поз.1-29,30,ІІІ та поз.3-15,16-17,18,19,22,21-1, V,VI) площею 26,5кв.м, що перебувають на балансі Комунального некомерційного підприємства «Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні» Тернопільської обласної ради і розміщені за адресою м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14. Приміщення передаються в оренду для розміщення швейного цеху.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, орендна плата визначена на підставі розпорядження голови обласної ради від 21.10.2019 року № 244 про затвердження протоколу засідання конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 17.09.2019 року № 20 і становить без ПДВ за перший місяць оренди 5 568,05 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.

У розділі 5 договору оренди визначений обов`язок укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг та послуг охорони орендарю" (п. 5.8.).

На виконання умов п. 5.8. договору оренди, 01.11.2019 між Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради (виконавець) та ФОП Давид Михайлом Володимировичем (замовник) укладено договір про надання послуг (а.с. 31).

Відповідно до п. 1.1. договору про надання послуг, КП "Тернопільводоканал", Тернопільський міський РЕМ ВАТ "Тернопільобленерго", ТОВ «Тернопільелектропостач», ДП "Газпостач" ПАТ по газифікації та газопостачанню "Тернопільміськгаз", ПП "Квартал-Л" по даному договору надають замовнику комунальні послуги на орендоване у виконавця приміщення площею 195,6 кв.м і долі площ спільного користування 26,5 кв.м за адресою: м.Тернопіль, вул. Тролейбусна,14, а замовник відшкодовує вартість фактично спожитих послуг та оплаченого земельного податку по даній площі виконавцю.

Згідно п. 2.1. договору про надання послуг, замовник щомісячно вносить плату за надані комунальні послуги та оплачений земельний податок на рахунок виконавця не пізніше останнього календарного дня поточного місяця: за водопровід і каналізацію згідно показників лічильника; за спожиту електроенергію згідно показників лічильника; за спожиту реактивну електроенергію згідно розрахунку виконавця кВАр/міс; за спожитий газ згідно показників лічильника; за вивіз та захоронення твердих побутових відходів; оплата земельного податку пропорційно зайнятій площі.

Договір про надання послуг укладено строком на 35 місяців, що діє з 01.11.2019 до 30.09.2022 включно, з обов`язковою пролонгацією на 25 місяців до 31.10.2024 (п. 3.1 договору про надання послуг).

На виконання договору про надання послуг позивачу, починаючи з листопада 2019 року, КНП "ТОКПЛ" ТОР виставлялись рахунки для оплати (а.с.52-83).

Як вбачається із зазначених рахунків на оплату за 2019-2021 роки, на щомісячну суму, яку ФОП Давид М.В. оплачував, як витрати КНП "ТОКПЛ" ТОР за постачання електроенергії, холодної води, газу, реактивної енергії, виконавцем нараховувалось ПДВ.

У зв`язку з викладеним, на думку позивача, відповідач неправомірно (всупереч вимогам ПК України та договору про надання послуг від 01.11.2019) здійснював нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг та електроенергії, що у свою чергу призвело до набуття КНП "ТОКПЛ" ТОР коштів за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання та Закону.

Згідно із висновком експертного дослідження №ЕД-19/120-22/8041-ЕК від 30.12.2022, проведеного за заявою позивача, документально підтверджується збільшення активів комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради за рахунок ФОП Давид М.В. внаслідок нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг на суму 41 288,24 грн за період 2019-2021 роки.

Оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ при тому, що суб`єктом нараховування такого податку за відповідні послуги в силу закону він не міг бути, позивач вважав, що КНП "ТОКПЛ" ТОР зобов`язане відшкодувати йому, в порядку статті 1212 ЦК України, суму 41 288,24 грн, оскільки неповернення зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Оскільки відповідач безпідставно зберіг грошові кошти, які підлягали поверненню позивачу, між сторонами виникли грошові зобов`язання та їх невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим позивачем нараховано 12 566,91 грн інфляційних втрат та 1 679,81 грн 3% річних.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 55 534,96 грн, із урахуванням сум інфляційних втрат та 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Між сторонами по справі виникли договірні відносини на підставі договору оренди №16 від 01.11.2019 та договору про надання послуг від 01.11.2019.

Вказані договори не оспорюються сторонами та не визнавались недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

За приписами частини 3 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а також Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 № 28, передбачено, що продавати електричну енергію споживачам (або субспоживачам) має право тільки постачальник (суб`єкт господарювання), який отримав ліцензію Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України на здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Основний споживач має право лише передавати електричну енергію субспоживачам своїми технологічними електричними мережами за умови дотримання правил та враховуючи певні обмеження.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України (підпункт «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості, включається до ціни товару та сплачується покупцем (замовником послуг).

Умовами договору про надання послуг від 01.11.2019 сторони передбачили, що замовник (ФОП Давид М.В.) відшкодовує вартість фактично спожитих послуг в т.ч. згідно показників лічильника.

Будь-яких інших умов щодо оплати за договором про надання послуг не передбачено. Отже, договором про надання послуг не передбачено включення до нього умови щодо нарахування на вартість послуг ПДВ.

Хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватись (погоджуватись чи змінюватись) сторонами за домовленістю у договірному порядку.

Згідно пункту 188.1 статті 181 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється із вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, за якими не здійснюється нарахування ПДВ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196, підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 та пунктом 197.11 статті 197 ПК України).

Відповідно до листа ДФС від 19.04.2016 №8815/6/99-99-19-03-02-15 "Щодо надання консультації по питанню оподаткування ПДВ операцій по компенсації орендарем нерухомого майна вартості витрат на комунальні послуги та енергоносіїв", операція з отримання орендодавцем від орендаря компенсації витрат за спожиті орендарем комунальні послуги та електричну енергію не є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки орендодавець не здійснює операцій з постачання орендарю комунальних послуг та електричної енергії, вартість спожитих орендарями комунальних послуг та електричної енергії відшкодовується орендарю окремо та не включається орендарем до складу орендної плати. Вартість спожитих послуг визначається на підставі рахунків постачальників комунальних послуг з урахуванням суми ПДВ, нарахованого такими постачальниками на наданих послуг. Суми таких коштів оплачуються орендарем у вигляді відшкодування орендодавцю вартості спожитих комунальних послуг та електричної енергії та не включаються орендодавцем до бази оподаткування ПДВ. Податкові зобов`язання з ПДВ на такі операції не нараховуються.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що операція з отримання Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради від ФОП Давид М.В. компенсації витрат за спожиті орендарем комунальні послуги не є об`єктом оподаткування ПДВ.

У цьому випадку для придбання товарів/послуг із ПДВ базою оподаткування буде ціна придбання, яку визначають без ПДВ, тобто для того щоб виставити рахунок на відшкодування витрат за послугами орендарю, орендодавцю слід виставити рахунок точно такий самий, який був отриманий від постачальника (відповідно до договору про надання послуг це - КП "Тернопільводоканал", Тернопільський міський РЕМ ВАТ "Тернопільобленерго", ДП "Газпостач" ПАТ по газифікації та газопостачанню "Тернопільміськгаз", ПП "Квартал Л"), що зроблено не було, в результаті чого орендарем була здійснена надлишкова оплата (відшкодування) на рахунки орендодавця за комунальні послуги у вигляді надлишково сплаченого ПДВ.

Із матеріалів справи вбачається, що орендодавцем було виставлено орендарю рахунки за комунальні послуги на загальну суму 250 129,46 грн з ПДВ (252 609,06 - 2 479,60 земельний податок), в т.ч. 41 288,24грн ПДВ, всі вони є оплаченими ФОП Давид М.В., що підтверджується копіями квитанцій та платіжних доручень (а.с. 37-84).

Отже, позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджується збільшення активів Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради за рахунок ФОП Давид М.В. внаслідок нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг на загальну суму 41 288,24 грн за період 2019-2021 роки, що в свою чергу, не відповідає вимогам Податкового кодексу України та не було передбачено/встановлено умовами договору про надання послуг від 03.01.2017, так як вказані рахунки вже включали в себе вхідне ПДВ від постачальників комунальних послуг.

Крім того, збільшення комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради за рахунок ФОП Давид М.В. активів за рахунок безпідставного включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг на суму 41 288,24 грн підтверджується висновком експертного дослідження №ЕД-19/120-22/8041-ЕК від 30.12.2022, проведеного за заявою позивача.

З вказаного висновку вбачається, що на вирішення експерта, у редакції заяви позивача про долучення додаткових документів від 29.12.2022 №5-ек, поставлене питання: "Чи підтверджується документально збільшення активів КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради за рахунок ФОП Давид М.В. внаслідок нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг на загальну суму 63 590,31 грн за період за 2019-2021 роки (Договір від 01.11.2019 № б/н)"?

На вказане питання експертом надано відповідь: "Документально підтверджується збільшення активів КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради за рахунок ФОП Давид М.В. внаслідок нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг на загальну суму 41 288,24 грн за період 2019-2021 роки, що в свою чергу, не відповідає вимогам ПК України та не було передбачено/встановлено умовами договору про надання послуг від 01.11.2019".

Відповідно до положень частин першої - четвертої, шостої - восьмої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Статтею 101 ГПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

З огляду на викладене, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов`язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Метою оцінки є з`ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, у відповідності до вимог статті 86 ГПК України оцінював наявні у матеріалах справи докази, зокрема, і висновок експертного дослідження №ЕД-19/120-22/8041-ЕК від 30.12.2022.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що висновок експертного дослідження № ЕД-19/120-22/8041-ЕК від 30.12.2022 є обґрунтованим та таким, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Що ж стосується посилань скаржника на індивідуальну податкову консультацію від 26.10.2022 №1771/ІПК/99-00-21-03-02-06 в якій вказано, що у випадку якщо орендодавцем отримуються кошти від орендаря як відшкодування (компенсація) понесених ним витрат на оплату послуг третіх осіб у зв`язку з виконанням договору з надання послуг такому орендарю, такі кошти є оплатою вартості послуг з оренди приміщень, що надаються в межах виконання такого договору, та включаються орендодавцем до бази оподаткування у загальновстановленому порядку, якщо операції з постачання таких послуг є об`єктом оподаткування ПДВ, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктами 52.1, 52.2 статті 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Аналіз вказаного свідчить, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

У пункті 1 Листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 N Н-35267-18 "Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами" з приводу того, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України було повідомлено, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Посилання скаржника на індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 26.10.2022 №1771/ІПК/99-00-21-03-02-06, як на підставу підтвердження правильності нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг орендарями, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки норми ПК України мають вищу юридичну силу, а дії відповідача їм суперечать.

Отже доказ, який підтверджує факт надання податкової консультації, не є доказом правильності нарахування та включення відповідачем розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг орендарями.

Відповідно до ч.1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Відповідач, як одна із сторін зобов`язання набув кошти (41 288,24 грн ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором про надання послуг, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість послуг, які було надано, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.

Оскільки, відповідач отримав від позивача суму ПДВ при тому, що суб`єктом нараховування такого податку за відповідні послуги в силу закону він не міг бути, відповідно дії останнього є протиправними та позадоговірними.

З огляду на викладене, Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради зобов`язане відшкодувати позивачу суму 41 288, 24 грн, оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів за період 2019-2021 роки в сумі 41 288, 24 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач безпідставно зберіг за собою грошові кошти, які підлягали поверненню позивачу, відтак між сторонами виникли грошові зобов`язання та їх невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 12 566,91 грн інфляційних втрат та 1 679,81 грн 3% річних також підлягають задоволенню.

Покликання скаржника на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль б/н від 27.12.2023 (вх ЗАГС 01-05/3902/23 від 27.12.2023) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2023 у справі №921/339/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.