Рішення

від 26.03.2024 по справі 910/715/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

26.03.2024Справа № 910/715/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №910/715/22 за позовом позивача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАТИК", позивача-2: ОСОБА_1 , позивача-3: ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ" (ICTV), про визнання інформації недостовірною, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення 300.000,00 грн, за участю представників позивачів Волошина І.В. , відповідача Січкаренко А.О. ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансматик", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись в суд з указаним позовом, в якому просили суд:

(1) визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» інформацію, поширену Телеканалом ICTV яка була змонтована ним та оприлюднена під назвою: «Шокуючий автосервіс по Українськи, чоловік півтора роки не міг забрати свою машину з СТО поки не прихав з поліцейськими спецпризначенцями»;

(2) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) у строк 10 календарних днів з дати набрання законної сили судовим рішенням спростувати інформацію, поширену 13 січня 2021 року на телебаченні (телевізійному каналі ICTV, ютуб каналі «Надзвичайні новини» та на сайті https://ictv.ua/ua), розмістити спростування розповсюдженої неправдивої інформації, з посиланням на постанову даного суду;

(3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 150 000, 00 грн;

(4) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 150 000, 00 грн.

Після задоволення заяви про самовідвід судді Карабань Я.А. справу передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2023 року).

Ухвалою від 17 жовтня 2023 року прийнято справу до провадження (суддя Курдельчук І.Д.) та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 21 листопада 2023 року судом оголошено перерву.

Підготовче засідання 07 грудня 2023 року не відбулося через оголошену повітряну тривогу. Ухвалою від 08 грудня 2023 року визначено нову дату засідання.

У підготовчому засіданні 18 січня 2024 року судом оголошено перерву.

У підготовчому засіданні 13 лютого 2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 05 березня 2024 року, 14 березня 2024 року та 20 березня 2024 року судом оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 26 березня 2024 року представник позивачів позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі зазначили, що 13 січня 2021 року відповідачем на своєму сайті за посиланням https://kriminal.ictv.ua/ua/videos/nadzvychajni-novyny-13-01-2021 та на відеохостингу "YouTube"(https://www.youtube.com) за посиланням https://www.youtube.com/c/FacenewsUa/featured у програмі «Надзвичайні новини» змонтований та оприлюднений відеоматеріал "Шокуючий автосервіс по Українські, чоловік півтора роки не міг забрати свою машину з СТО поки не приїхав з поліцейськими спецпризначенцями", який порушує особисті немайнові права позивачів, як засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансматик" та завдає шкоди діловій репутації товариства, що призвело до звернення позивачів до господарського суду з позовними вимогами про визнання інформації недостовірною, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення з відповідача 300 000,00 грн.

За твердженнями позивачів інформація яка озвучується у спірному відеосюжеті, а саме (мовою оригіналу): « 1. У супроводі озброєних спецпризначенців та з евакуатором, це вже на Київщині так клієнти на СТО їздять. Комусь розказати, не повірять. Півтора роки чоловікне може забрати автомобіль свого батька з ремонту, мерседес просто не віддають., іномарка на станцію техобслуговування приїхала своїм ходом із незначними проблемами, а працівники навіщось розібрали півмашини. Віддати погодилися, але за космічні гроші. Власник категорично відмовився і приїхав до ремонтників із групою захоплення. У вирі екстрмальних розбірок побував і наш Олександр Храпач, чим все закінчилося, дивіться.

2. Перед воротами у цьому будинку у селі під Києвом з самого ранку не спокійно, тут і спецпризначенці зі зброєю і слідчі разом з понятими. Таке враження, що проходить затримання небезпечної бангди. На щасят обійшлося без стрілянини і коли відчинилися ворота, правоохоронці вивели не кримінальне угрупування в кайданках, а виштовхали на вулицю авто, саме через цей мерседес в сталася колотнеча.

3. Слідом за машиною виходить і жінка, схоже, що вона власниця будівлі, але щойно бачить камеру іде в атаку:

Жінка: «Значитт пожалуйста, уберите камеру, пожалуйста»

Голос за кадром: «Та я ж не з камерою»

Жінка: «Послушайте, ви тоже уберіте камеру, не снімайте мєня»

Голос за кадром: «Та ми на вулиці стоїмо»

Жінка: «Нічего подобного, мєня сніжать нє надо».

Та згодом знервована жінка таки заспокоюється, розповідає, це - приватна станція техобслуговування , і мерседес дійсно стояв у них на ремонті, але власник машини не хоче платити за виконані роботи, мовляв навіть підмовив правоохоронців, аби ті силою забрали авто.

Жінка: «В Києво-Святошинском району етого человека єсть свої люди, они нам угрожали, забрали вот тепер машину принудительно, документов на забор машини у ніх нету»

Голос за кадром: «Олександр, співвласник станції, переконує, працює чесно, навіть ініціював аби їх, та власника машини суперечку вирішив суд»

Олександр: « «Ми подалі в суд, о том, что они не оплачивают работу, то есть ми подали в суд в сентябре пришлого года»

Жінка: «Суд пока идьот»

Олександр: «На даний момент не било ні одного засєданія по етой машине»

Аж ось на горизонті з`являється син власника мерседесу, подружжя відразу переключає увагу на нього.

Жінка: «Ето ваших рук дєло?»

Син власника: «Что значит моих рук дело?»

Жінка: «Суд ещьо не закончился».

4. На це СТО, розповіда Олександр, його батько пригнав машину ще півтора роки тому. Барахлила коробка передач, але не критично, бо мерседес приїхав своїм ходом, але ремонт чомусь затягнувся.

Син власника: «Начали во-первих говорити, що то там…короче надо перебирать всю коробку, там все зовсім погано, сталося так, що вони її розібрали полностью і поставили нас перед фактом, що хочите, не хочите її потрібно робити»

Олександр каже, що їх навіть не попередили, що мерседес будуть розбирати. Чоловік приїхав на станцію і зняв відео, в якому стані машина, а коли побачив рахунок на понад сто тисяч грн., не повірив власним очам.

Вони подали на мене в суд, подали на сто дев`ять тисяч, із тих 109 тис грн., вони написали, що 50 000, 00 грн, це безпідставний виклик поліції і незаконна відео зйомка, фотозйомка у них на території. Розумієте, і включили туди ще рахунок за стоянку, яку…що вона в них знаходиться».

5. Багато питань до власників СТО виникло і в поліції, бо раніше на вигадані помилки і захмарні ціни, їм поскаржився і власник вольво. Копи запідозрили, що це схоже на шахрайство, але на станції кажуть, що вони мають документи і з клієнтом розійшлися мирно.

Олександр власник СТО: «Ми ету машину отдали хозяину, он полностью с нами рассчитался, какой обман, пожалуй ста, вот, автомобіль передається у відремонтованому стані, вот подпись»

А от мерседес вони віддавати не збиралися, доки власник не заплатив би за його ремонт та заподіяний стрес, тому звинувачуютьполіцейьских у свавіллі.

Жінка: «Машина которая не рассчитана і дело по которой в суде, и они без документов, без решения суда без ничего принудительно забирают»

6. Як вивозять авто, приїхав проконтролювати і керівник місцевого слідчого відділення, увже, що все відбувається законно, і не розуміє обурення представників СТО.

Олександр Юхименко: «На підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського суду було проведено обшук, де виявлено вказаний автомобіль, було надано дозвіл на проникнення на територію, та проведення безпосередньо на ній слідчих дій».

В решті решт чорний мерседес завантажили на евакуатор, але власнику машини ще зарано радіти, адже тепер легковик головний речовий доказ у кримінальному провадженні за статтею шахрайство, і доки триватиме слідство, авто стоятиме на штраф майданчику. Підписуйтесь на ютуб канал надзвичайні новини, та дивіться нас на сайті, будьте в курсі найрезонансніших подій, побачите все, аби вберегтися» - безпосередньо стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик», є недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства, а тому підлягає спростуванню.

Вищезазначена інформація, на думку позивачів, є негативною та недостовірною, розповсюджена серед широкої аудиторії, не лише стосувалася честі та гідності позивачів, як засновників, але й вплинула на ділову репутацію товариства. Ці дані є недостовірними, перекрученими та подані великій кількості глядачів, які в свою чергу прийняли подану інформацію в негативному сенсі стосовно позивача - ТОВ «Трансматик». Вищезазначений сюжет був доступним широкому колу глядачів, серед яких були клієнти позивача, або могли б ними стати. Розповсюджена інформація не є оціночним судженням, а є фактичним твердженням.

Внаслідок оприлюднення відповідачем невизначеному колу осіб інформації, яка не відповідає дійсності, завдано шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик», принижено авторитет підприємства в очах контрагентів та осіб, що користувалися чи мали намір скористатися послугами СТО.

Крім того, внаслідок оприлюднення спірної інформації завдано шкоду честі, гідності та діловій репутації, моральної шкоди засновникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик».

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову вказавши, що долучений до матеріалів справи відеозапис не може вважатись належним доказом з огляду на не співставлення дати створення відеофайлу (05.02.2022) даті поширення інформації в ефірі (13.01.2021), а також, що наданий позивачами відеофайл піддавався внесенням змін до нього (19.05.2021).

З посиланням на статтю 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» відповідач зазначив що протягом 14 днів позивачі не звернулися до відповідача із проханням надати копію запису ефіру, а за спливом часу ефір не зберігся. Таким чином, позивачі не надали жодних доказів, які підтверджують факт поширення відповідачем інформації.

Відповідач вважає необґрунтованими посилання позивачів на те, що в глядачів при перегляді відео створюється негативне враження про Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансматик», оскільки в сюжеті взагалі не згадується вираз/слово/словосполучення із найменуванням позивача. Крім того зі змісту наданого позивачем відео вбачається, що мета висвітлення наявності у ньому інформації не спрямована на образу конкретної особи, а носить дискусійний характер.

В частині стягнення моральної шкоди відповідач зазначив, що розмір моральної шкоди 150 000, 00 не є обґрунтованим та не підтверджується жодними доказами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 200 Цивільного кодексу України визначено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно з приписами статті 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1 та 2 статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтею 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (стаття 297 Цивільного кодексу України)

Згідно зі статтею 299 Цивільного кодексу України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При цьому, згідно з положеннями статті 277 Цивільного кодексу України і статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Компанія «Google LLC» є постачальником послуг хостингової онлайн-платформи «YouTube», у тому числі, для користувачів в Україні, за адресою веб-сайту www.youtube.com. Сервіс «YouTube» в основному полягає в наданні онлайн-платформи, на якій кожен користувач інтернету може ділитися своїм контентом з іншими користувачами та додавати коментарі до (власного чи чужого) поширеного контенту безкоштовно та з будь-якого місця.

Умови користування платформою «YouTube» (https://www.youtube.eom/t/terms) (надалі - Умови користування) передбачають що:

- власники каналів «YouTube» можуть завантажувати контент у сервіс. Власники каналу несуть юридичну відповідальність за надісланий у сервіс контент» (підрозділ "Завантаження контенту»). За контент несе відповідальність особа чи організація, яка завантажила його в сервіс (підрозділ "Контент сервісу");

- у межах, встановлених чинним законодавством, «YouTube» і партнери не несуть відповідальність за: збитки, які не було завдано в результаті порушення положень цієї угоди з боку «YouTube» чи партнерів; будь-які збитки або шкоду, які на час укладання цієї угоди між власником каналу та «YouTube» не були обґрунтовано передбачуваним наслідком порушення положень цієї Угоди з боку «YouTube» чи партнерів; контент, надісланий будь-яким користувачем, а також містить наклепницьку, образливу чи протизаконну поведінку будь-якого користувача» (підрозділ «Обмеження відповідальності").

Суд зазначає, що невід`ємними ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Проте, з огляду на зміст висловленої інформації у відеосюжеті у телепрограмі «Надзвичайні новини», суд дійшов висновку, що висловлювання, які просить спростувати позивач є оціночним судженням особи, особа не висловлювалась від імені відповідача, а висловлювала свою суб`єктивну думку про ситуацію, що склалась. При цьому, висловлювання вказаної особи не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, висловлені фрази, які просить спростувати позивач, не містять посилання на вчинення саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансматик» та/або його засновниками незаконного чи аморального діяння, а отже відсутня можливість здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Щодо подій, що передували. Як пояснили позивачі, в червні 2019 року до ТОВ «Трансматик» звернувся клієнт з приводу ремонту АКПП автомобіля «Mercedes-Benz Е200», 03 червня 2019 року, автомобіль був переданий клієнтом для діагностики, зняття АКПП та дефектування.

Внаслідок відмови оплатити виконані роботи з діагностики та ремонту АКПП товариство зберігало (притримало) авто.

Як вбачається з рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09.09.2020 у справі 754/13291/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані ремонтні роботи, у позові відмолено. Рішення обґрунтовано наданням не замовлених і не обумовлених послуг, неналежним інформуванням споживача товарів/послуг інформації про ціни (тарифи) та послуги. Клієнт не замовляв у ТОВ «Трансматик» ремонт автомобіля. Також встановлено обставину протиправного утримання майна відповідача.

За деякий час клієнт в супроводі правоохоронців та журналістів отримав доступ до авто і забрав його. Інформацію про цю подію було висвітлено на ресурсах відповідача.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Трансматик» задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року змінено. Зменшено розмір стягнутих з ТОВ «Трансматик» на користь Особа_1 витрат по оплаті наданої правової допомоги з 10 000 грн до 5 000 грн. У решті судове рішення залишено без змін.

Щодо долученого позивачем до матеріалів справи висновку експерта №844/02/2022, то суд зазначає, що виходячи зі змісту вказаного висновку, експертом Усковим К.Ю. досліджувався комп`ютер розташований за місцезнаходженням ТОВ «Трансматик» та отримано доступ до накопичувача звідки перенесено файл, що містив дані - відеосюжет, отриманий з комп`ютера позивачів та перенесений на оптичний диск, і такий файл був створений 19 травня 2021 року о 14:58:28 зі змінами 14:58:43 , а відповідно до позову, поданого позивачем, дата поширення оспорюваної інформації в ефірі телевізійного каналу ICTV - 13 січня 2021 року. Хеш-сума файлу дає підстави для висновку, що файл відеозапису змінам не піддавався.

Водночас, у зв`язку з не збереженням даних журналу браузерів встановити походження такого файлу неможливо, проте завантаження відбулось з відеохостингу «YouTube». Останнє на думку суду є суперечливим.

Крім того, під час складання висновку експерта №845/02/2022 експертом Фраймович Л.В. взагалі не досліджувався відеозапис на електронному носії (диск). В той час, коли вступна частина вказаного висновку містить посилання, що на проведення семантико-текстуальної експертизи заявником подано електронний носій (диск), на якому міститься відеосюжет, який було отримано 19 травня 2021 року. Під час складання висновку експертом було використано роздруківку (стенограму) сюжету, отриманого 19 травня 2021 року. Проте в позові позивачі зазначають, що спірний відео сюжет створено 13 січня 2021 року.

Наведені вище обставини були підтверджені експертами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час надання ними суду усних пояснень в судовому засіданні.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обидва висновки не можуть вважатися належними доказами на підтвердження обґрунтувань позову.

Крім того, суд зазначає про наявність у матеріалах справи клопотання позивача про приєднання доказів - диску з відеозаписом. Клопотання подано до суду 14 серпня 2023 року. Позов подано у січні 2022 року.

Відповідно до клопотання позивачі просили суд долучити до матеріалів справи диск з відеозаписом на якому розміщений логотип телеканалу «ICTV», що свідчить про те, що відтворення відеоматеріалу було здійснено на вказаному каналі відеохостингу «YouTube».

Як стверджують позивачі, відеозапис не міг бути поданий разом із позовом, оскільки про його наявність представник дізнався після підписання договору про правову допомогу.

Проте, суд зазначає, що клопотання про долучення доказів подано із значним пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а обґрунтування клопотання не заслуговують на увагу, оскільки зміна представника не припиняє обов`язку позивача подати всі наявні докази разом із першою заявою по суті спору - позовною заявою. Позивачі не довели неможливість отримати докази до звернення з позовом до суду.

Що стосується поданих позивачем заяв свідків, суд зазначає, що з огляду на висновок суду, що спірна інформація є оціночним судженням, а не фактичним твердженням, заяви свідків не спроможні підтвердити чи спростувати обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, та водночас, не є належним доказом, який би підтверджував факт поширення спірної інформації відповідачем.

Згідно зі статтею 46 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», телерадіоорганізація зобов`язана повідомляти свої вихідні дані (найменування, позивні, логотип або емблему). Під час ефірного часу телерадіоорганізація використовує логотип або інші вихідні дані.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

Таким чином, лише протягом зазначеного строку позивач мав можливість отримати записи оскаржуваної інформації у повній і незмінній формі, які могли бути підтвердженням факту поширення інформації, про яку зазначено в позові.

Зважаючи на те, що позивач не скористався своїм правом та не звернувся у передбаченому законодавством порядку до телеканалу з вимогою надати йому копію запису ефіру телевізійного каналу «ICTV», а за спливом часу запис ефіру телевізійного каналу «ICTV» за 13 січня 2021 року не зберігся, про що зазначив відповідач у своєму відзиві.

Таким чином, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував той факт, що записи оскаржуваної інформації, які могли бути підтвердженням факту поширення інформації подані позивачем у повній і незмінній формі, а відтак суд ставить під сумнів відповідність поданих позивачем копій запису на оптичних дисках, а також висновків експертів які в основу дослідження взяли до уваги відеофайл створений іншою датою, аніж датою, коли здійснено випуск сюжету - 13 січня 2021 року.

Крім того, як вже зазначалось, підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх чотирьох обставин юридичного складу правопорушення. За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація зобов`язана повідомляти свої вихідні дані (найменування, позивні, логотип або емблему).

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, що спірна інформація була поширена саме відповідачем. Проте враховуючи вірогідність доказів, суд зазначає, що позивач довів лише існування відеосюжету. Втім не довів його створенні пощирення саме відповідачем.

Крім того, в судовому засіданні сторона позивача підтвердила, що відеозапис долучений до позовної заяви не містить логотипу телеканалу «ICTV», без якого здійснення мовлення телевізійним каналом на території України є неможливим.

Матеріали справи також не містять доказів, що канал на відеохостингу "YouTube" (https://www.youtube.com) за вказаним позивачем посиланням належить відповідачеві.

Щодо посилання позивачів на видалення спірного відео з офіційних інтернет сторінок відповідача, посилання на які міститься в позовній заяві, суд зазначає, що позивач, мав самостійно забезпечити збереження доказів на які він посилається, в тому числі, збереження відео на електронних носіях чи іншим доступним способом. Натомість надані ним текстові посилання на інтернет ресурси не дають можливості ні підтвердити факт існування таких ресурсів, ні перевірити інформацію яка там зберігалась у випадку її відсутності на момент дослідження доказів судом в мережі інтернет.

Матеріали справи також не містять доказів того, що позивач, в порядку, визначеному статтею 110 Господарського процесуального кодексу України ініціював питання щодо забезпечення доказів.

Враховуючи викладене, позивач не довів факту існування спірного відео за вказаними посиланнями, як і не довів, що вказане відео було в ефірі каналу ICTV, а рішення у справі не може ґрунтуватись на висновках, що таке відео могло демонструватись чи/та зберігатись за вказаними посиланнями.

В той же час, сам факт виходу телепрограм «надзвичайні новини» на каналі ICTV не підтверджує факт виходу саме спірного сюжету в ефірі каналу, а отже, як вже зазначалось, позивачем не доведено, що наявна така ознака правопорушення як поширення інформації саме відповідачем.

Враховуючи викладені обставини та оцінюючи докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що спірна інформація є фактичним твердженням та що таку інформацію було поширено саме відповідачем, в той час як відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладено обов`язок доведення, як на особу, яка посилається на певну обставину.

Підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» відсутні.

Крім наведеного, вбачається, що позивачі стикаються із подібною задачею захисту немайнових прав не вперше (справи 757/66880/21-ц, 753/16304/18, 910/6316/21, 910/21157/21), що в цілому позбавило б суд можливості однозначного висновку про наявність причинно - наслідкового зв`язку між саме спірним сюжетом і ймовірними негативними чинниками.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що ними не заперечується та підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З позову вбачається що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду за захистом немайнових прав мотивуючи це тим що поширення відповідачем недостовірної інформації наносить шкоди честі, гідності, ділової репутації їм як засновникам товариств, оскільки існує загроза їхній підприємницькій діяльності та можливості забезпечити своє життя. Також, як стверджують позивачі, неправомірні дії відповідача викликали вкрай негативні емоційні переживання позивачів протягом останнього року (образи, обурення, приниження, сумніви, тривоги, недовіри), чим нанесено їм моральної шкоди.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулись до суду саме як фізичні особи з метою захисту власних прав та інтересів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди(пункт 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Оскільки за своїм характером спори щодо захисту честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди є цивільно-правовими, ЦПК України не визначає обмежень щодо розгляду таких спорів між фізичною і юридичними особами в порядку цивільного судочинства.

Натомість Господарський процесуальний кодекс України обмежує компетенцію судів господарської юрисдикції справами у спорах про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди сторонами яких є юридичні особи та/або фізичні особи - підприємці, самозайняті особи.

Судом встановлено, що спір в частині вимог про стягнення моральної шкоди стосується прав фізичних осіб (власників сто), що виключає розгляд даного спору в частині заявлених вимог в порядку господарського судочинства.

Таким чином, з огляду на предмет позову, суб`єктний склад спору та характер спірних правовідносин спір в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

З огляду на викладене суд звертається до висновків, викладених ВП ВС у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 607/6865/2018.

Так за обставинами вказаної справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вимоги особи про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, як засновника товариства, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Проте ВП ВС скасувала рішення судів та направила справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, мотивуючи своє рішення тим, що спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Також, у своїй постанові від 13 березня 2019 року у справі 607/7618/18 ВП ВС дійшла висновку, що «позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди фізичній особі - засновнику чи власнику підприємства не віднесені законом до юрисдикції господарського суду».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Оскільки спір в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства суд закриває провадження в цій частині вимог на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Судові витрати по сплаті судового збору, у зв`язку з відмовою в позові, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ" (ICTV) про стягнення 150 000, 00 грн моральної шкоди.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ" (ICTV) про стягнення 150 000, 00 грн моральної шкоди.

Роз`яснити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про право на звернення до суду за захистом за правилами цивільної юрисдикції.

Відмовити у позові товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАТИК" повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08 квітня 2024 року.

Суддя Ігор Курдельчук