Постанова

від 30.07.2024 по справі 910/715/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Справа№ 910/715/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Гончаренко О.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 (повний текст рішення складено 08.04.2024)

у справі № 910/715/22 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик»

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV)

про визнання інформації недостовірною, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення 300 000,00 грн

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансматик", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись в суд з вказаним позовом, в якому просили суд:

(1) визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» інформацію, поширену Телеканалом ICTV яка була змонтована ним та оприлюднена під назвою: «Шокуючий автосервіс по Українськи, чоловік півтора роки не міг забрати свою машину з СТО поки не прихав з поліцейськими спецпризначенцями»;

(2) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) у строк 10 календарних днів з дати набрання законної сили судовим рішенням спростувати інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 на телебаченні (телевізійному каналі ICTV, ютуб каналі «ІНФОРМАЦІЯ_6» та на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4), розмістити спростування розповсюдженої неправдивої інформації, з посиланням на постанову даного суду;

(3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн;

(4) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем на своєму сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та на відеохостингу "YouTube"(ІНФОРМАЦІЯ_8) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_6» змонтований та оприлюднений відеоматеріал "ІНФОРМАЦІЯ_5", який порушує особисті немайнові права позивачів, як засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансматик" та завдає шкоди діловій репутації товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) про стягнення 150 000,00 грн моральної шкоди.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) про стягнення 150 000,00 грн моральної шкоди.

Роз`яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про право на звернення до суду за захистом за правилами цивільної юрисдикції.

Відмовлено у позові товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансматик» звернулося 25.04.2024 (згідно поштового трекера на конверті) на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №910/715/22 в частині відмови у задоволенні позову та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в частині визнання інформації недостовірною та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник вважає, що суд не надав належної оцінки висновку експерта Фраймович Л.В. №845/02/2022 в якому було встановлено, що наявні висловлювання у відеосюжеті, який містить файл відеозапису, наявні висловлювання, які містять інформацію негативного характеру, а також фрагменти тексту відеосюжету є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями.

Крім того, скаржник вважає, що судом не було взято до уваги поважність причини пропуску строку на подання доказів та не було досліджено вказаний відеозапис під час розгляду судової справи.

Також, судом не було досліджено та не надано належної правової оцінки відеофайлу, що містився на оптичному диску "ІНФОРМАЦІЯ_7. А тому, на думку позивача, неповно встановлено всі обставини справи.

До того ж, позивач вважає, що з урахуванням Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20, провадження №12-52гс21 у позивачів не було обов`язку звертатися до телеканалу з вимогою надати копію запису ефіру телевізійного каналу «ІСТV».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/715/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/715/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/715/22.

16.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/715/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/715/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків для надання доказів направлення апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу-2 та позивачу-3.

10.06.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» на адресу Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку надійшла заява з доказами направлення апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу-2 та позивачу-3.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 10.06.2024 по 28.06.2024. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (01.07.2024).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/715/22.

11.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Так, відповідач зазначив, що експерт Фраймович Л. В. у судовому засідання від 20.03.2024 пояснила, що об`єктом дослідження є саме роздруківка (стенограма), а не аудіовідеоряд на диску: диск надається лише для того, щоб звірити тексти аудіовідеоряду та стенограми, якщо у цьому є необхідність, а не переглядати (досліджувати) відеозапис на диску. У підсумку експерт не змогла підтвердити, що диск, що міститься у матеріалах справи, є саме тим диском, що нею використовувався, оскільки це не є її специфікою досліджувати аудіовідеоряд, вона досліджує лише текст. Крім того, як з`ясувалося у судовому засіданні під час пояснень експерта відповідна роздруківка (стенограма), яка була об`єктом дослідження та на підставі дослідження якої були здійснені відповідні висновки, відсутня як у самому Висновку експерта-1, так і у матеріалах справи, тобто відсутній об`єкт дослідження, який можна ідентифікувати.

Відповідач стверджує, що оспорювана інформація, що її Позивач просить визнати недостовірною:

є оціночними судженнями, на що явно вказує, зокрема, наявність у оспорюваній інформації мовно-стилістичних засобів та які, також, мають під собою фактичне підґрунтя, як от Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09.09.2020 року у справі №754/13291/19 за позовом ТОВ «ТРАНСМАТИК» до Власника автомобіля (про який йде мова у оспорюваній інформації), у якому зазначено, що ТОВ «Трансматик» утримує транспортний засіб, який належить відповідачу поза його волею, Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач замовив у ТОВ «Трансматик» окрім вказаних робіт й ремонт автомобіля, відповідач скористався своїм правом та обґрунтовано відмовився від оплати вказаних робіт, які ним не замовлялися й самостійно нав`язані позивачем;

не містить згадки про найменуванням Позивача-1 - ТОВ «ТРАНСМАТИК», а також не містить згадки про імена (прізвище, ім`я, по батькові) Позивачів-2,3, не стосується/не відноситься до Позивачів;

є відтворенням висловлювань інших осіб, зокрема, сина власника автомобіля.

Вважає помилковими доводи позивача, що висновки суду щодо суперечності походження відеофайлу є невірними та суперечність відсутня виходячи з висновку експерта Ускова К.Ю. , оскільки у вказаному висновку експерт лише робить припущення про ймовірність завантаження файлу з Youtube. При цьому, необхідно звернути увагу, що Висновок експерта Ускова К.Ю. не містить відомостей про те, з якого облікового запису був отриманий Файл (запис).

Щодо показань свідка ОСОБА_4 відповідач звернув увагу, що під час допиту не підтвердив, що переглядав сюжет з оспорюваною інформацією в ефірі телеканалу ICTV. А самі пояснення свідка є суперечливими та не спроможні підтвердити поширення сюжету з оспорюваною інформацією у ефірі телеканалу ICTV.

Так само і не можна приймати показання свідка ОСОБА_5 , оскільки під час допиту ОСОБА_5 як свідка в судовому засіданні від 05.03.2024 останній зазначив, що побачив відеоролик на сайті Youtube, а не в ефірі телеканалу ICTV.

Крім того, відповідач звертав увагу суду, що до позовної заяви Позивачем не долучено жодного належного та допустимого доказу, що Відповідач є власником каналу на YouTube за посиланням, що вказаний Позивачем у позовній заяві. Позивач повинен довести факт поширення інформації саме відповідачем. Позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві належного відповідача (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Відтак, відповідач вважає, що судом першої інстанції досліджені всі обставини справи та винесене об`єктивне та обґрунтоване рішення.

В судове засідання 30.07.2024 з`явились представники позивача-1 та відповідача.

Представники позивачів 2 та 3 в судове засідання не з`явились, про причини неявки до суду не повідомили. Про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача-1 доводи наведені у апеляційній скарзі підтримав та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача надав свої пояснення по суті справи та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Позивачі зазначають, що підставою для звернення з вказаною позовною заявою було те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем на своєму сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та на відеохостингу "YouTube"(ІНФОРМАЦІЯ_8) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_6» змонтований та оприлюднений відеоматеріал "ІНФОРМАЦІЯ_5", який порушує особисті немайнові права позивачів, як засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансматик" та завдає шкоди діловій репутації товариства, що призвело до звернення позивачів до господарського суду з позовними вимогами про визнання інформації недостовірною, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення з відповідача 300 000,00 грн.

Як стверджують позивачі, у спірному відеосюжеті озвучується наступна інформація (мовою оригіналу): « 1. У супроводі озброєних спецпризначенців та з евакуатором, це вже на Київщині так клієнти на СТО їздять. Комусь розказати, не повірять. Півтора роки чоловікне може забрати автомобіль свого батька з ремонту, мерседес просто не віддають., іномарка на станцію техобслуговування приїхала своїм ходом із незначними проблемами, а працівники навіщось розібрали півмашини. Віддати погодилися, але за космічні гроші. Власник категорично відмовився і приїхав до ремонтників із групою захоплення. У вирі екстрмальних розбірок побував і наш ОСОБА_2 Храпач, чим все закінчилося, дивіться.

2. Перед воротами у цьому будинку у селі під Києвом з самого ранку не спокійно, тут і спецпризначенці зі зброєю і слідчі разом з понятими. Таке враження, що проходить затримання небезпечної банди. На щастя обійшлося без стрілянини і коли відчинилися ворота, правоохоронці вивели не кримінальне угрупування в кайданках, а виштовхали на вулицю авто, саме через цей мерседес в сталася колотнеча.

3. Слідом за машиною виходить і жінка, схоже, що вона власниця будівлі, але щойно бачить камеру іде в атаку:

Жінка: «Значит пожалуйста, уберите камеру, пожалуйста»

Голос за кадром: «Та я ж не з камерою»

Жінка: «Послушайте, ви тоже уберіте камеру, не снімайте мєня»

Голос за кадром: «Та ми на вулиці стоїмо»

Жінка: «Нічего подобного, мєня сніжать нє надо».

Та згодом знервована жінка таки заспокоюється, розповідає, це - приватна станція техобслуговування , і мерседес дійсно стояв у них на ремонті, але власник машини не хоче платити за виконані роботи, мовляв навіть підмовив правоохоронців, аби ті силою забрали авто.

Жінка: «В Києво-Святошинском району етого человека єсть свої люди, они нам угрожали, забрали вот тепер машину принудительно, документов на забор машини у ніх нету»

Голос за кадром: «ОСОБА_2, співвласник станції, переконує, працює чесно, навіть ініціював аби їх, та власника машини суперечку вирішив суд»

ОСОБА_2: « «Ми подалі в суд, о том, что они не оплачивают работу, то есть ми подали в суд в сентябре пришлого года»

Жінка: «Суд пока идьот»

ОСОБА_2: «На даний момент не било ні одного засєданія по етой машине»

Аж ось на горизонті з`являється син власника мерседесу, подружжя відразу переключає увагу на нього.

Жінка: «Ето ваших рук дєло?»

Син власника: «Что значит моих рук дело?»

Жінка: «Суд ещьо не закончился».

4. На це СТО, розповіда ОСОБА_2, його батько пригнав машину ще півтора роки тому. Барахлила коробка передач, але не критично, бо мерседес приїхав своїм ходом, але ремонт чомусь затягнувся.

Син власника: «Начали во-первих говорити, що то там…короче надо перебирать всю коробку, там все зовсім погано, сталося так, що вони її розібрали полностью і поставили нас перед фактом, що хочите, не хочите її потрібно робити»

ОСОБА_2 каже, що їх навіть не попередили, що мерседес будуть розбирати. Чоловік приїхав на станцію і зняв відео, в якому стані машина, а коли побачив рахунок на понад сто тисяч грн., не повірив власним очам.

Вони подали на мене в суд, подали на сто дев`ять тисяч, із тих 109 тис грн., вони написали, що 50 000,00 грн, це безпідставний виклик поліції і незаконна відео зйомка, фотозйомка у них на території. Розумієте, і включили туди ще рахунок за стоянку, яку…що вона в них знаходиться».

5. Багато питань до власників СТО виникло і в поліції, бо раніше на вигадані помилки і захмарні ціни, їм поскаржився і власник вольво. Копи запідозрили, що це схоже на шахрайство, але на станції кажуть, що вони мають документи і з клієнтом розійшлися мирно.

ОСОБА_2 власник СТО: «Ми ету машину отдали хозяину, он полностью с нами рассчитался, какой обман, пожалуй ста, вот, автомобіль передається у відремонтованому стані, вот подпись»

А от мерседес вони віддавати не збиралися, доки власник не заплатив би за його ремонт та заподіяний стрес, тому звинувачуютьполіцейьских у свавіллі.

Жінка: «Машина которая не рассчитана і дело по которой в суде, и они без документов, без решения суда без ничего принудительно забирают»

6. Як вивозять авто, приїхав проконтролювати і керівник місцевого слідчого відділення, увже, що все відбувається законно, і не розуміє обурення представників СТО.

ОСОБА_7: «На підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського суду було проведено обшук, де виявлено вказаний автомобіль, було надано дозвіл на проникнення на територію, та проведення безпосередньо на ній слідчих дій».

В решті решт чорний мерседес завантажили на евакуатор, але власнику машини ще зарано радіти, адже тепер легковик головний речовий доказ у кримінальному провадженні за статтею шахрайство, і доки триватиме слідство, авто стоятиме на штраф майданчику. Підписуйтесь на ютуб канал надзвичайні новини, та дивіться нас на сайті, будьте в курсі найрезонансніших подій, побачите все, аби вберегтися» - яка безпосередньо стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик», є недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства, а тому підлягає спростуванню.

Вищезазначена інформація, на думку позивачів, є негативною та недостовірною, розповсюджена серед широкої аудиторії, не лише стосувалася честі та гідності позивачів, як засновників, але й вплинула на ділову репутацію товариства. Ці дані є недостовірними, перекрученими та подані великій кількості глядачів, які в свою чергу прийняли подану інформацію в негативному сенсі стосовно позивача - ТОВ «Трансматик». Вищезазначений сюжет був доступним широкому колу глядачів, серед яких були клієнти позивача, або могли б ними стати. Розповсюджена інформація не є оціночним судженням, а є фактичним твердженням.

Внаслідок оприлюднення відповідачем невизначеному колу осіб інформації, яка не відповідає дійсності, завдано шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик», принижено авторитет підприємства в очах контрагентів та осіб, що користувалися чи мали намір скористатися послугами СТО.

Крім того, внаслідок оприлюднення спірної інформації завдано шкоду честі, гідності та діловій репутації, моральної шкоди засновникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик».

Стаття 28 Конституції України кожній особі гарантує право на повагу до її гідності, а за ч. 4 ст. 32 Основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Тож право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім`ї.

Також відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Здійснення передбачених ст. 10 Конвенції свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту належать, наприклад, спростування недостовірної інформації (ст. 277 ЦК України).

За частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до Глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 201 ЦК України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством, а ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України вказує на те, що поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання, є дискредитацією суб`єкта господарювання.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно з ч.1 ст. 299 Цивільного кодексу України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (ч.3 ст. 277 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, поданого на захист ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Тож обставина поширення спірної інформації входить до предмета доказування у відповідній справі.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. За змістом ч. 1 та 2 ст. 7 цього Закону право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 27 Закону України "Про інформацію" передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

За ст. 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" телерадіоорганізація, зокрема, зобов`язана: а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; в) поширювати об`єктивну інформацію.

Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до змісту ст. 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов`язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій). У журналі обліку передач фіксуються: дата випуску, час початку і закінчення передачі; назва і тема передачі; прізвище авторів і ведучих передачі; мова передачі. Журнал обліку передач зберігається телерадіоорганізацією протягом року з дня останнього запису в ньому. Усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

За змістом ч. 1, 3, 5 ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагмента програми чи передачі або надати копію запису фрагмента з відповідною оплатою.

Однак звернення громадянина або юридичної особи до телерадіоорганізації зі скаргою в порядку ст. 64 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" не є обов`язковою передумовою звернення до суду за захистом недоторканості ділової репутації, адже передбачає право, а не обов`язок особи на звернення до телерадіоорганізації зі скаргою щодо змісту відповідних програм та передач та, відповідно, на отримання копії запису фрагмента зі спірної інформацією. Право на судовий захист ділової репутації не залежить від того, чи скористалися громадянин чи юридична особа правом вимагати від телерадіоорганізації спростування недостовірної інформації в позасудовому порядку.

Тому сплив установленого законом 14-денного строку зберігання трансльованої передачі та незвернення заявника до телерадіоорганізації протягом цього строку з відповідною (відповідними) вимогою (вимогами) у порядку ч. 3, 5 ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" про спростування недостовірної інформації та/або про надання копії запису фрагмента передачі не позбавляє його можливості захистити свої права у судовому порядку з дотриманням принципу змагальності сторін, суть якого полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (п. 5 ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 73 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а одним із засобів доказування є електронні докази.

За ч. 1, 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі "Інтернет"). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

За частиною ж п`ятою цієї статті Кодексу, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за ст. 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас законодавство, що регулює відносини, пов`язані з поширенням недостовірної інформації шляхом передання її по радіо, телебаченню, не передбачає, що докази поширення такої інформації (докази транслювання чи ретранслювання телерадіоорганізацією передачі зі спірною інформацією) можуть бути отримані виключно в порядку, передбаченому Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Як зазначає суд першої інстанції, в судовому засіданні сторона позивача підтвердила, що відеозапис долучений до позовної заяви не містить логотипу телеканалу «ICTV», без якого здійснення мовлення телевізійним каналом на території України є неможливим.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, що канал на відеохостингу "YouTube" (ІНФОРМАЦІЯ_8) за вказаним позивачем посиланням належить відповідачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, клопотання представника позивачів про долучення доказів, яке подано до суду першої інстанції 14.08.2023, представник просив долучити до матеріалів справи відеоматеріал, оприлюднений на телеканалі ICTV у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_6» від назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Зазначене клопотання залишено судом без задоволення, виходячи з того, що подано із значним пропуском строку, встановленого ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що судом не було взято до уваги поважність причини пропуску строку на подання доказів та не було досліджено вказаний відеозапис під час розгляду судової справи.

Проте, колегія суддів не може погодитись з даним твердженням позивача, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За положеннями ч. 7 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою

Як вірно враховано місцевим господарським судом, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

У поданому клопотанні представник позивачів зазначив, що про наявність відеозапису йому стало відомо лише після підписання договору про надання правової допомоги 27.04.2023 та подальшого відшукання такого відеозапису.

Проте, ч. 2 та 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України покладають на позивача обов`язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Як свідчать матеріали справи позивачі звернулись до Господарського суду міста Києва з вказаною позовною заявою ще 12.01.2022

А тому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені у клопотання обставини не можуть бути визнані поважними та бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки не є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій, а відтак, судом правомірно відмовлено в задоволенні клопотання позивача.

Водночас, позивач не скористався своїм правом та не звернувся у передбаченому законодавством порядку до телеканалу з вимогою надати йому копію запису ефіру телевізійного каналу «ICTV», а за спливом часу запис ефіру телевізійного каналу «ICTV» за ІНФОРМАЦІЯ_3 року не зберігся, про що зазначив відповідач у своєму відзиві. Так само, позивач і не скористався своїм правом витребування доказів.

Отже, позивач не надав суду належного та допустимого доказу, який би підтверджував той факт, що записи оскаржуваної інформації, які могли бути підтвердженням факту поширення інформації подані позивачем у повній і незмінній формі, а відтак суд вірно поставив під сумнів відповідність поданих позивачем копій запису на оптичних дисках, створеного іншою датою, аніж датою, коли здійснено випуск сюжету - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Щодо долученого позивачем до матеріалів справи висновку експерта №844/02/2022, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з вказаного висновку, 10.01.2022 до Експертно-дослідної служби України надійшла заява від ТОВ "ТРАНСМАТИК" про призначення експертизи цифрового відеозапису, який зберігається на персональному комп`ютері.

Заявою про призначення експертизи поставлені наступні питання: « 1. Яким чином та коли отриманий файл відеозапису «ІНФОРМАЦІЯ_7"? 2. Чи піддавався файл зазначений у п.№1 змінам після його отримання?"

Експерт Усков К.Ю. в своєму висновку зазначив, що файл, який містить копію даних досліджуваного носія, з пристрою зберігання даних № 8 було перенесено до дискового сховища робочої станції експерта, після чого перевірено хеш-суми. Результат перевірки був позитивний, отже дані було перенесено без помилок. В подальшому за допомогою програмного засобу № 7 було досліджено файлову систему накопичувана. В результаті дослідження встановлено: у третьому розділі диска (єдиний з розділів, який містить дані користувача та прикладне програмне забезпечення) виявлено файл на ім`я "Чоловік півтора року не міг забрати свою машину з СТО - спецпризначенці навели там порядок.mp4»; файл виявлено у теці завантажень користувача User встановленої на досліджуваному комп`ютері операційної системи Windows «/Users/User/Downloads»; дата та час створення файлу припадає на 19.05.2021; дата та час внесення останніх змін на 19.05.2021, журнал браузерів, які містять дані за відповідні дати, у системі не збереглись.

Отже, експерт резюмував досліджуваний файл візеозапису "ІНФОРМАЦІЯ_7" було отримано 19.05.2021 протягом часу від 14:58:28 до 14:58:43 шляхом завантаження з сервісу відеохостінгу, ймовірно з YouTube. Досліджуваний файл відеозапису змінам після його отримання не піддавався.

Надаючи оцінку зазначеному висновку суд звернув увагу на те, що відповідно до позову, поданого позивачами, дата поширення оспорюваної інформації в ефірі телевізійного каналу ICTV - ІНФОРМАЦІЯ_3, в той час, як запис, щодо якого проводилось дослідження експертом Усковим К.Ю. датоване 19.05.2021. І хоча хеш-сума файлу дає підстави для висновку, що файл відеозапису змінам не піддавався, водночас, у зв`язку з не збереженням даних журналу браузерів встановити походження такого файлу неможливо, що на думку суду є суперечливим. Колегія суддів також погоджується з вказаним, тим більше, що як зазначив експерт, завантаження файлу ймовірно відбулось з відеохостингу «YouTube».

Щодо висновку експерта №845/02/2022 за результатами семантико-текстуального дослідження за заявою ТОВ «Трансматик», складеного експертом Фраймович Л.В. 10.02.2022, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено у вказаному висновку, разом з заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАТИК» від 10.11.2021 (в особі ОСОБА_1 ) про проведення семантико-текстуальної експертизи надійшли: електронний носій (диск), на якому міститься відеосюжет, розміщений раніше в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 (скачане відео з каналу ICTV на ЮТУБ який містить файл візеозапису "ІНФОРМАЦІЯ_7" який було отримано 19.05.2021р.) -1 шт. та роздруківка (стенограма) вищевказаного сюжету від 10.01.2022 за підписом ОСОБА_1 .

Питання, які були поставлені експертові: Чи містить наданий відеоматеріал інформацію негативного характеру щодо діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю (за напрямком - СТО)? Якщо так, то в якій формі висловлена ця інформація: фактичних тверджень чи оціночних суджень?

При цьому, у висновку експерт Фраймович Л.В. зазначила, що оцінка достовірності інформації, наявної у наданому для дослідження текстовому матеріалі, виходить за межі компетенції експерта.

Відповідно до висновку №845/02/2022 дослідженню підлягає об`єктивний зміст відеосюжету телеканалу ICTV, розміщений раніше в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 (файл відеозапису "ІНФОРМАЦІЯ_7") (за стенограмою, наданою замовником експертизи).

Експерт у своєму висновку зазначила, що у тексті з каналу відеосюжету телеканалу ICTV, розміщеного раніше в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 (скачане відео з каналу ICTV на ЮТУБ який містить файл візеозапису "ІНФОРМАЦІЯ_7" який було отримано 19.05.2021р.) наявні висловлювання, які містять інформацію негативного характеру щодо СТО. Крім того, фрагменти тексту відеосюжету телеканалу ICTV, розміщеного раніше і в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 (скачане відео з каналу ICTV на ЮТУБ який містить файл візеозапису "ІНФОРМАЦІЯ_7" який було отримано 19.05.2021р.) які містять інформацію негативного характеру стосовно СТО, є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями.

Разом з висновком експертом було повернуто електронний носій (диск) та роздруківку вищевказаного сюжету від 10.01.2022 за підписом ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції вказав, що з пояснень експерта Фраймович Л.В. взагалі не досліджувався відеозапис на електронному носії (диск).

Разом з тим, з висновку вбачається, що експерт здійснювалось все ж таки порівняння висловлювань, наявних на відеозаписі, з цими ж висловлюваннями, зафіксованими у стенограмі, наданій замовником експертизи, встановлено, що будь-які спотворення їх змісту, обумовлені інтонаційними, хезітативними та іншими особливостями усного мовлення в них відсутні.

Але, зазначене не може прийматись до уваги, оскільки об`єктом дослідження був текст малого обсягу, складений українською мовою з включеннями російськихслів та виразів у межах публіцистичного стилю мовлення, у тексті відобразився високий ступінь розвитку всіх мовленнєвих навичок на рівні правильності мови, що зазначено в самому тексті висновку.

Крім того, в матеріалах справи відсутній електронний носій (диск), на якому міститься відеосюжет, розміщений раніше в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 (скачане відео з каналу ICTV на ЮТУБ який містить файл візеозапису "ІНФОРМАЦІЯ_7" який було отримано 19.05.2021р.) -1 шт. та роздруківка (стенограма) вищевказаного сюжету від 10.01.2022 за підписом ОСОБА_1 , які надавались експерту для проведення експертизи.

А тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані висновки не можуть бути належними доказами на підтвердження обставин, зазначених в позові.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ст. 301 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Таким чином, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. (п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Отже, невід`ємними ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

З огляду на зміст висловленої інформації у відеосюжеті у телепрограмі «ІНФОРМАЦІЯ_6», місцевий господарський суд дійшов висновку, що висловлювання, які просить спростувати позивач є оціночним судженням особи, особа не висловлювалась від імені відповідача, а висловлювала свою суб`єктивну думку про ситуацію, що склалась. При цьому, висловлювання вказаної особи не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, висловлені фрази, які просить спростувати позивач, не містять посилання на вчинення саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансматик» та/або його засновниками незаконного чи аморального діяння, а отже відсутня можливість здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. З вказаним твердженням повністю погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, що спірна інформація була поширена саме відповідачем. Позивач довів лише існування відеосюжету, проте, не довів його створення та пощирення саме відповідачем.

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що спірна інформація є фактичним твердженням та що таку інформацію було поширено саме відповідачем, в той час як відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладено обов`язок доведення, як на особу, яка посилається на певну обставину, а тому підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» відсутні.

Щодо стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , апеляційний суд не переглядає рішення в цій частині, оскільки позивач в своїй апеляційній скарзі просить переглянути рішення тільки в частині відмови в задоволенні позову у ТОВ «Трансматик», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/715/22 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/715/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №910/715/22 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансматик».

4. Матеріали справи №910/715/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 12.08.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров