Рішення

від 02.04.2024 по справі 910/661/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2024Справа № 910/661/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Старовойтова Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект"

до Державного підприємства "Антонов"

про визнання договору недійсним,

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Гоцалюк М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Антонов" про визнання договору № 10.1385.2021-К від 22.09.2021 з додатковою угодою № 1 від 07.10.2021 до цього договору, недійсним.

Позовні вимог обґрунтовані тим, що оскаржуваний договір укладено без додержання вимог законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.02.2024 та встановлено строки надання учасниками заяв по суті.

Відповідачем 07.02.2024 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю.

Позивачем 05.03.2024 надано суду пояснення по справі.

З метою забезпечення процесуальних прав сторін підготовче засідання неодноразово відкладалось.

Протокольною ухвалою від 05.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.04.2024.

У судовому засіданні 02.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 22.09.2021 укладено договір № 10.1385.2021-К, за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов`язався поставити комплектуючи вироби (елементи електронних схем), а відповідач - прийняти та оплатити товар.

Строк дії договору до 31.12.2022 (пункт 10.1 договору).

Відповідно до пункту 10.2 вбачається, що цей договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Згідно з пунктом 1.2. договору номенклатура, кількість, ціна за одиницю товару визначена специфікацією № 1.

Товар, що поставляється, буде встановлено на літаках Ан-178-100Р Міністерства оборони України № 007, № 008, № 009 відповідно до укладеного з Міністерством оборони України договору № 403/1/20/107 від 31.12.2020 (пункт 1.5 договору).

Згідно з пунктом 3.2. договору ціна договору - загальна сума договору складає 11 110 910,58 грн.

Також сторонами у справі 07.10.2021 укладено додаткову угоду № 1 від 07.10.2021 до договору від 22.09.2021, пунктами 1, 2 якої збільшено об`єм закупівлі, введено в дію специфікацію № 2 (додаток № 2) на суму 958 087,98 грн та збільшено суму договору до 12 068 998,56 грн.

Відповідно до пункту 1.4 договору № 10.1385.2021-К від 22.09.2021 закупівля здійснюється за результатом тендеру № UA-2021-06-30-003378-b через електронну систему закупівель «Prozorro».

Відповідно до інформації електронної системи закупівель «Prozorro» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-06-30-003378-b) відповідач, який не належить до замовників, проводив спрощену закупівлю, вид предмету закупівлі - товари, предмет закупівлі «Елементи електричних схем» Класифікатор та його відповідний код: ДК 021:2015:31220000-4.

Позивач стверджує, що договір № 10.1385.2021-К від 22.09.2021 з додатковою угодою № 1 від 07.10.2021 укладено з порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та без дотримання інтересів держави, що не відповідає вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину на умовах частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, тому є підстави для визнання договору з додатковою угодою недійсним відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбачених законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі в редакції, чинній на час оголошення відповідачем конкурсу) до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2. «Мета і предмет діяльності» статуту Державного підприємства «Антонов» (в редакції, затвердженій наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 04.11.2020 №446) підприємство утворено з метою одержання прибутку шляхом здійснення систематичної, дослідно-конструкторської, виробничої, торговельної та іншої діяльності.

У пункті 2.2. статуту викладено предмет діяльності підприємства за кодами КВЕД.

На підставі п. 3.2 статуту підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та цього статуту.

Підприємство має самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, кутовий та інший штампи з власним найменуванням, а також може мати знак для товарів і послуг, який реєструється відповідно до законодавства, логотип та інші атрибути (пункт 3.5 статуту).

Відповідно до пункту 3.6. - 3.8. статуту підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всіма належними йому коштами та належним йому на праві господарського відання іншим майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути звернене стягнення. Держава та концерн не несуть відповідальності за зобов`язаннями підприємства, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та концерну.

Згідно з пунктом 4.3. статуту джерелами формування майна підприємства є: державне майно, передане підприємству концерном; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності підприємства; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій та громадян у встановленому чинним законодавством України порядку; нематеріальні активи (наукові звіти, проектно-конструкторська документація, патенти, ліцензії та інша інтелектуальна власність); інші джерела, не заборонені законодавством.

Пунктом 5.5. статуту визначено, що підприємство створює за рахунок прибутку спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов`язаних з його діяльністю.

Згідно з підпунктом 6.1.1. статуту підприємство має право з метою одержання прибутку самостійно на власний ризик здійснювати на комерційній основі свою діяльність відповідно до стратегічного плану розвитку Підприємства.

Відповідно до підпункту 6.1.5. статуту за погодженням з концерном підприємство має право залучати внутрішні довгострокові (більше одного року), зовнішні кредити (позики), внутрішні короткострокові (до одного року) кредити (позики), надавати гарантії або поруки за такими кредитами (позиками) в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 9.1 статуту основним показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток.

Прибуток підприємства формується за рахунок надходжень від провадження господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, сплати відсотків за кредитами банків, сплати передбачених законодавством податків та інших платежів до бюджету, відрахувань до цільових та інших фондів, залишається у повному його розпорядженні та використовується відповідно до законодавства (пункт 9.2. статуту).

Так, відповідно до пункту 2.2. статуту предметом діяльності відповідач, з-поміж іншого, є переробна промисловість за відповідними кодами КВЕД, зокрема, лиття металів, кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; виробництво зброї та боєприпасів, оброблення металів та нанесення покриття на метали, виробництво повітряних і космічних літальнихмапаратів, супутнього устаткування; виробництво ручних електромеханічних і пневматичних інструментів; виробництво металообробних машин; виробництво інших верстатів; виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення; виробництво автотранспортних засобів; добувна промисловість і розроблення кар`єрі тощо.

Також згідно з пункту 6.2.16 статуту підприємство зобов`язане розробляти науково-технічні програми Підприємства та брати участь у розробленні програм розвитку авіабудівної галузі промисловості, перспективних довго- та короткострокових планів розвитку авіабудівної галузі промисловості та наукових досліджень, здійснювати систематичний аналіз техніко-економічних показників виробництва, розробляти стандарти, технічні умови, методики випробувань сировини, матеріалів та готової продукції, виконувати роботи з охорони праці та навколишнього природного середовища.

На підставі п. 6.2.17. статуту підприємство зобов`язане виконувати науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, що забезпечують технічне переозброєння і реконструкцію підприємств авіабудівної галузі, підвищення технічного рівня та конкурентоспроможності за рахунок інноваційної діяльності.

Відповідно до пункту 6.1.2. статуту підприємство має право реалізовувати свою продукцію, послуги, залишки від виробництва за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, - за фіксованими державними цінами.

Таким чином, відповідачем здійснюється господарська діяльність на промисловій та комерційній основі з метою отримання прибутку.

Відповідно до п. 1.1. статуту відповідач є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності та передане в управління Державного концерну «Укроборонпром».

Згідно з п. 1.6 статуту у своїй діяльності підприємство керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Концерну, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також цим статутом.

Концерн відповідно до покладених на нього завдань видає обов`язкові до виконання підприємством накази, розпорядження та доручення (підпункт 8.1.18. пункту 8.1 статуту).

З метою забезпечення прозорості та обґрунтованості здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт чи послуг наказом Державного концерну «Укроборонпром» №333 від 29.11.2019 було затверджено Порядок закупівель підприємствами ДК «Укроборонпром».

Надалі до вказаного Порядку наказом концерну №76 від 25.02.2021 було внесено зміни.

Відповідно до п. 3 наказу №76 зобов`язано працівникам концерну, які є головами наглядових рад акціонерних товариств, частка держави у статутному капіталі яких становить менше ніж 100 % і управління корпоративними правами держави щодо яких передано концерну, внести на розгляд наглядової ради питання про затвердження внутрішнього порядку здійснення закупівель акціонерного товариства, розробленого відповідно до умов Порядку у редакції цього наказу.

У зв`язку з цим, відповідачем видано внутрішній наказ підприємства №901 від 16.04.2021, яким в свою чергу було затверджено Порядок закупівель товарів, робіт та послуг відповідача.

Так, відповідно до пункту 1.4. Порядку №901 договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і постачальником за результатами проведення процедур Закупівлі визначених цим Порядком та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за кошти замовника.

Згідно з пукнтом 1.5. Порядку №901 допорогова закупівля - тип торгів в електронній системі закупівель «Prozorro», що передбачає придбання товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в частині 3 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі», або суб`єктом, що не є замовником в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», на будь-яку суму.

Закупівля на підставі пункту 1.8. Порядку №901 - придбання замовником товарів, робіт, послуг за процедурами, встановленими цим Порядком.

Відповідно до пукнту 2.3. Порядку №901 закупівлі повинні здійснюватися з використанням системи «Prozorro» за принципами, зокрема, максимальна економія та ефективність.

Пункт 2.6. Порядку №901 передбачає, що замовники, які відносять себе до таких, що не відповідають визначенню, наведеному у статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», використовують електронну систему закупівель «Prozorro» з метою здійснення відбору постачальника ТРП, а також оприлюднення звітів про укладені договори, у разі здійснення закупівель ТРП, вартість яких перевищує 50 тис. грн включаючи ПДВ.

Отже, відповідач не є замовником в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки підприємство не відповідає критеріям замовника, визначеними статтею 2 Закону України «Про публічні закупівлі».

Також, зі статуту підприємства вбачається, що хоча відповідач і зобов`язується виконувати державні замовлення, однак основним показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток, а отже позивачем не спростовано, що забезпечення виконання державних замовлень здійснює не на комерційній та/або промисловій основі.

При цьому, стосовно відповідача відсутні будь-які розпорядчі документи, рішення органу виконавчої влади, яким держава покладала б на підприємство забезпечення певних суспільних потреб та які б виконувались не на комерційній основі.

Натомість, позивачем жодних належних та прийнятних доказів на підтвердження своєї позиції щодо здійснення відповідачем державних замовлень за рахунок бюджетних коштів не надано.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" електронна система закупівель повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права під час реєстрації всім заінтересованим особам та рівний доступ до інформації всім особам.

Наказом від 19.03.2019 № 10 Державним підприємством «Прозорро» затверджено «Інструкцію про порядок використання електронної системи закупівель у разі здійснення закупівель, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до пункту 1 Інструкції (в редакції, чинній на момент оголошення відповідачем конкурсу) ця Інструкція визначає порядок використання електронної системи закупівель під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в частині 3 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору, або оприлюднення звіту про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до Закону у разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без її використання.

Пунктом 3 Інструкції визначено, що допорогові закупівлі - придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в частині 3 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі», або суб`єктом підприємницької діяльності, що не є замовником в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» на будь-яку суму; незамовник в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» - юридичні особи, інші суб`єкти підприємницької діяльності, що не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідач в конкурсній документації зазначив, що не є замовником в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» та проводив конкурс як «допорогова закупівля» з метою максимальної економії та ефективності.

Статус відповідача, як не замовника в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», а також можливість ним здійснювати допорогову закупівлю шляхом придбання (закупівлі) товарів, робіт і послуг на будь-яку суму дозволена, чітко передбачена та визначена положеннями пункту 3 Інструкції, а також установчими документами відповідача.

Отже, відповідач мав право проводити закупівлю на будь-яку суму без обмежень.

В пункті 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що конкурентна процедура закупівлі (далі - тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу.

Конкурентний відбір учасників і є конкурсом у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що наявність спеціальних або ексклюзивних прав - прав, наданих у межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах. Не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, що надані за результатами конкурсів (тендерів, процедур закупівель), інформація про проведення яких разом з критеріями відбору попередньо оприлюднювалася та була наявна у публічному доступі, можливість участі у таких конкурсах (тендерах, процедурах закупівель) не була обмежена та якщо надання таких прав здійснювалося на основі об`єктивних критеріїв.

Тобто, Закон України «Про публічні закупівлі» термін «конкурс» трактує у розумінні терміну «тендер», «процедура закупівлі».

Отже, посилання позивача на те, що відповідач не мав прав зазначати, що документація є «конкурсною» або «тендерною», чи процедура закупівля вважається «спрощеною», або те, що відповідач не може користуватися такою термінологією під час здійснення процедури закупівлі є неприйнятними та безпідставними.

Не заслуговують на увагу також доводи позивача, що учасники подають свої пропозиції виключно в іноземній валюті в доларах США, оскільки конкурсна документація визначає розрахунок у безготівковій формі для нерезидентів в доларах США, а для резидентів в гривні.

Суд також звертає увагу, що серед оприлюднених позивачем документів на сторінці проведення закупівлі є також його лист-згода про укладання договору.pdf, в якому зазначено, що позивач, як учасник тендеру на закупівлю ДК 021:2015 31220000-4 Елементів електричних схем, ознайомився з проектом договору, який наведений в додатку 4 до конкурсної документації та погоджується укласти договір в редакції, запропонованій замовником з гарантією виконання його на умовах, викладених в зазначеному проекті договору.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір уважається укладеним лише в тому випадку, якщо його сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Відтак, позивач погодився зі змістом проекту договору, з його істотними умовами та без будь-яких претензій уклав його із відповідачем.

Окрім цього слід зазначити, що частинами 1-3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

З обґрунтувань позову вбачається, що доводи позивача зводяться до висновків про укладення нікчемного договору про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі» (пункт 1 частини 1 статті 43 Закону).

Фактично позивач обґрунтовує не недійсність правочину на умовах частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України, а його нікчемність (в силу закону).

При цьому, в прохальній частині позову позивач не просить визнати правочин нікчемним в силу закону, а посилається на положення частини 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якими передбачено визнання договору недійсним, що суперечить його вимогам щодо предмета спору.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України виключно суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даному випадку позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявність ознак недійсності оспорених ним правочинів.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 08.04.2024.

Суддя Т.Ю.Кирилюк