Ухвала

від 08.04.2024 по справі 910/4023/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

08.04.2024Справа № 910/4023/24

Суддя Усатенко І.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Млин"

до держава-агресор російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації

про відшкодування шкоди 174 258 945,96 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Виробнича компанія "Млин" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до держави - російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації про стягнення шкоди в сумі 174258945,96 грн, що еквівалентно 4468476,00 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Виробнича компанія "Млин" є власником виробничого млинового комплексу "Млин", який розташований за адресою: Україна, 86082, Донецька область, Ясинуватський район, сільрада Спартаківська, СТ Донецьк-Північний, вул. Привокзальна, 21.

Вказане майно знаходиться на окупованій з 2014 року території Донецької області (з 2014 року "тимчасово окуповані території", з 2022 "тимчасово окупована російською федерацією територія України") та наразі є територією ведення бойових дій.

Тобто позивач з 2014 року фактично втратив контроль над своїм майном і воно зазнало значних пошкоджень. Позивач фактично не може користуватись своєю власність та отримувати прибуток від її використання.

Зазначені обставини є підставою для стягнення з відповідача майнової шкоди:

- реальних збитків від пошкодження та втрати майна, а саме 437 найменувань, що знаходяться за адресою: Україна, 86082, Донецька область, Ясинуватський район, сільрада Спартаківська, СТ Донецьк-Північний, вул. Привокзальна, 21;

- упущеної вигоди у вигляді неотриманого прибутку.

Розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Виробнича компанія "Млин", господарський суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом із тим, ст. 30 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок розгляду справ за виключною підсудністю.

Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Отже, виходячи із комплексного аналізу положень ст.ст. 30, 31 Господарського процесуального кодексу України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.

Згідно ч. 3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 по справі №911/2390/18 надала висновок щодо застосування приписів ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України спори, зокрема, зазначила таке.

За визначенням, що дає академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, від 27.09.2022 по справі №922/423/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

В контексті вказаних висновків судом враховано, що за приписами ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вказувалось вище, предметом спору визначено стягнення шкоди, завданої внаслідок пошкодження нерухомого майна та упущеної вигоди, в зв`язку з неможливістю використовувати майно, що знаходиться за адресою: Україна, 86082, Донецька область, Ясинуватський район, сільрада Спартаківська, СТ Донецьк-Північний, вул. Привокзальна, 21.

Підставою позовних вимог визначено те, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Виробнича компанія "Млин" є власником цілісного майнового комплексу, який включає 26 найменувань нерухомого майна, що розташований за адресою: Україна, 86082, Донецька область, Ясинуватський район, сільрада Спартаківська, СТ Донецьк-Північний, вул. Привокзальна, 21.

Тобто в такому разі необхідно керуватися правилами виключної підсудності, а отже, відповідний позов повинен розглядатись господарським судом за місцезнаходженням такого нерухомого майна.

Оскільки, правила виключної підсудності поширюються на спір, що стосується нерухомого майна, розташованого у Донецькій області, то відповідно позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Виробнича компанія "Млин" до держави - російської федерації про стягнення шкоди в сумі 174258945,96 грн, повинен бути переданий на розгляд до Господарського суду Донецької області за виключною підсудністю.

Заперечення позивача щодо не застосування до даного спору правил виключної підсудності визнаються судом не обґрунтованими. Не зважаючи на те, що спір у справі № 911/2390/18 стосувався орендних відносин та стягнення орендних платежів, висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду, є такими, що загалом стосуються спорів, пов`язаних з нерухомим майном та трактування відповідних положень ст. 30 ГПК України. Суд відзначає, що заперечення позивача не впливають на підсудність справи, оскільки, суд керується в питання підсудності виключно приписами чинного процесуального законодавства, а не доводами сторін.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 дійшла висновку, що у частині третій статті 16 Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Натомість у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто, перелік спорів цієї категорії розширено.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Таким чином, оскільки спір у даній справі виник, в тому числі і з приводу нерухомого майна, суд дійшов висновку, що такий спір повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна (відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Оскільки на дату подання позивачем даного позову відповідач взагалі не мав в Україні місцезнаходження, та даний позов слід подавати за місцем заподіяння шкоди і місцезнаходженням нерухомого майна, тобто до Господарського суду Донецької області.

Пунктом 1 ч.1 ст.31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, з огляду на те, що спір у справі належить до територіальної підсудності Господарського суду Донецької області, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Виробнича компанія "Млин" до держави - російської федерації про стягнення шкоди в сумі 174258945,96 грн з додатками на розгляд вказаного суду.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Передати позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Виробнича компанія "Млин" до держави - російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації про стягнення шкоди в сумі 174258945,96 грн, що еквівалентно 4468476,00 доларів США з додатками на розгляд до Господарського суду Донецької області.

2. Згідно ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя І.В.Усатенко