Рішення

від 26.03.2024 по справі 925/1436/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1436/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників обох сторін:

від позивача: не з`явився (клопотання про розгляд без участі);

від відповідачів: не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом відділу комунального майна та земельних ресурсів виконавчого комітету Канівської міської ради (м. Канів, Черкаська область) до фізичної особи - підприємця Водянової Марини Валеріївни (м. Канів, Черкаська область), фізичної особи - підприємця Водянова Сергія Миколайовича (м. Канів, Черкаська область), фізичної особи - підприємця Чередніченко Ольги Василівни (м. Канів, Черкаська область) та до фізичної особи - підприємця Соколовського Василя Володимировича (с. Келеберда, Черкаський район, Черкаська область) про стягнення 233 026,24 грн. та дострокове розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогами про:

- стягнення з відповідачів заборгованість в сумі 353 955,06 грн., з яких: 233 026,24 грн. основний борг по оренді, 78 654,41 грн. пені та 42 274,41 грн. як 3 % річних на підставі договору оренди нерухомого майна від 02.12.2019;

- дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна від 02.12.2019 року, укладеного між відділом комунального майна та земельних ресурсів виконавчого комітету Канівської міської ради та фізичними особами - підприємцями Водяновою Мариною Валеріївною, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

В засідання представники сторін жодного разу не з`явилися, явка обов`язковою не визнавалася. Клопотанням, зокрема, від 30.11.2023, 19.12.2023 позивач просить суд розгляд справи проводити без участі свого представника за наявними документами.

В справу надійшли відзив на позов від ФОП Водянової М.В. та відповідь позивача на цей відзив.

Ухвала про проведення засідання, адресована відповідачу ФОП Соколовському В.В. повернулася без вручення. За наявними у справі доказами в даний час цей відповідач перебуває на службі у Збройних Силах України.

Станом на час вирішення спору всі відповідачі, крім, ОСОБА_3 , є фізичними особами-підприємцями (а.с.93-95). Спірні відносини між учасниками справи виникли в період здійснення відповідачами підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність ФОП Соколовського В.В. припинена 29.10.2021 року за його власним рішенням.

Спір між позивачем та відповідачами, як між Орендодавцем та Орендарями, виник з тієї підстави, що орендарі, користуючись приміщенням у АДРЕСА_1 , не сплачують орендну плату, що порушує права позивача та потребує їх захисту в судовому порядку.

Сторонами не заперечується укладення спірного Договору оренди нерухомого майна від 02.12.2019 (а.с. 52), доказів визнання недійсним якого суду не подано.

За умовами Договору Орендодавцем є Відділ комунального майна та земельних ресурсів виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області. На стороні Орендаря виступають чотири фізичні особи-підприємці Водянова М.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

В оренду передано нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 в) загальною площею 181,4 кв.м. на першому поверсі будівлі для розміщення магазину (п. 1.1. та 1.7).

Згідно п. 2.1. Договір оренди укладено на 15 років з 21.11.2019 по 15.11.2034 року і він набуває чинності з моменту підписання.

Умовами п. 3.1. Договору орендну плату щомісячно Орендарі сплачують в рівних частках солідарно. Орендна плата для всіх Орендарів за перший місяць оренди становить 8518,59 грн. (тобто, 8518,59 : 4 = 2129,64 на одного орендаря - вказує суд), яка сплачується з урахуванням щомісячного індексу інфляції (п. 3.4.).

Згідно п. 3.4. та 3.5. Договору орендна плата перераховується на поточний рахунок Орендодавця щомісячно до 05 числа місяця, за який проводиться розрахунок, самостійно, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Кінцевий розрахунок по орендній платі за фінансовий рік проводиться не пізніше 31 січня наступного року на підставі акту звірки.

Лише відповідачкою ФОП Водянова М.В. у відзиві на позов (а.с. 128) вказано про незадовільний стан приміщення, яке орендарями ніби не використовується від початку повномасштабного вторгнення.

Решта відповідачів придатність приміщення до використання за призначенням не заперечили. Доказів неналежного стану приміщення і в чому саме воно полягає, суду не подано.

Сторонами не заперечується, що Договір ними виконувався. Через відсутність доказів протилежного суд вважає, що Орендарі не мають заперечень проти того, що об`єкт оренди їм було передано в користування у належному стані.

Про настання форс-мажорних обставин із неможливістю (через руйнування даху приміщення після ракетних обстрілів) використання орендованого приміщення за призначенням, належних і допустимих доказів суду не подано.

Суд зазначає, що сам по собі факт початку збройної агресії росії на території України із його підтвердженням листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. не є підставою звільнення Орендарів від обов`язку сплати коштів за користування орендованим майном. Форс-мажорні обставини лише можуть звільняти від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання чи відтерміновувати виконання зобов`язання на період дії форс-мажорних обставин при доведеності причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами і об`єктивною неможливістю виконувати зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Вказаний лист ТПП України не є сертифікатом, який видається за зверненнями господарюючих суб`єктів у встановленому законом порядку (ст. 14-1 ЗУ "Про Торгово-промислові палати в Україні") і саме сертифікат засвідчує настання форс-мажорних обставин у конкретних договірних взаємовідносинах.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові ВС від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 і в даному питанні суд погоджується із запереченнями позивача у відповіді на відзив проти врахування доводів відповідачки ФОП Водянової М.В. про форс-мажор.

Також позивачем надано у справу довідку від 28.11.2023 № 01-01-17/164 (а.с. 156) про відсутність звернень орендарів-відповідачів у справі та мешканців будинку по АДРЕСА_1 (в ньому знаходиться об`єкт оренди) про факт пошкодження майна внаслідок удару вибухової хвилі ракетного обстрілу 31.10.2022 року по м. Канів.

Орендарями не доведено належними і допустимими доказами, що вони вимагали від позивача, як від Орендодавця, усунення всіх недоліків орендованого ними приміщення, проведення ремонтів на усунення пошкоджень від вибухової хвилі чи компенсації власних витрат за рахунок коштів місцевого бюджету відповідних програм, якщо такі пошкодження дійсно мали місце.

Позивач слушно зауважує, що у відповідності до умов п. 6.2. Договору Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному розмірі, а також своєчасно здійснювати за власний кошт капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.

Тому суд відхиляє такі доводи відповідачки ФОП Водянової М.В. про вплив форс-мажору у вигляді воєнної агресії та пошкодження майна вибуховою хвилею на зобов`язання орендарів, викладені у відзиві на позов, як непідтверджені доказами.

Отже об`єкт оренди в період з часу початку дії Договору знаходиться в належному стані і доказів протилежного в справу не подано.

Умовами цього Договору не передбачено будь-яких подій, які б звільняли орендарів від сплати орендної плати. В т.ч. обов`язок її сплати не залежить від реальних доходів та майнового чи фінансового стану орендарів.

За матеріалами справи встановлено, що орендар ОСОБА_3 з 20.05.2016 року був зареєстрований приватним підприємцем. В подальшому, 29.10.2021 року зареєстровано припинення підприємницької діяльності вказаної особи за власним рішенням (а.с. 120-122).

Крім того, в справу подано докази, що ОСОБА_3 був призваний 15.12.2023 по мобілізації та направлений у військову частину, де і перебуває в даний час (а.с. 181).

Згідно положень ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому частиною 3 ст. 233 ГПК України передбачено, що якщо в одному провадженні об`єднані кілька взаємопов`язаних самостійних вимог, суд може ухвалити по будь-якій вимозі часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об`єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача.

З цього слід зробити висновок про можливість вирішення судом спору в частині позовних вимог до всіх відповідачів, крім ОСОБА_3 , враховуючи інтереси позивача, як Орендодавця по Договору, який має право на належне виконання зобов`язання з боку відповідачів по сплаті орендної плати та на звільнення орендованого майна при порушенні умов договору, за наявності до цього підстав. Також суд враховує однотипність відносин позивача із кожним із відповідачів за умовами Договору.

Позивач не заперечив проти такого способу часткового вирішення спору і 15.01.2024 (а.с. 211 том 1) надіслав суду додаткові пояснення до справи, в яких викладено прохання ухвалити часткове рішення щодо стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 353 955,06 грн. пропорційно, в розмірі окремих частин на підставі Договору оренди майна від 02.12.2019:

з кожного із відповідачів по 58256,56 грн. основного боргу по оренді; 19663,60 грн. пені та 10 568,60 грн. як 3% річних, нарахованих за період з жовтня 2021 по серпень 2023 року.

Зі свого боку представник ФОП Водянової М.В. направила до суду клопотання від 18.01.2024 про відмову в позові, вказуючи на наступні обставини:

- із аналізу позовних вимог вбачається, що позивач вказує на солідарну відповідальність всіх відповідачів. Договором оренди не передбачені частки орендарів, із змісту Договору їх ототожнено одним словом "Орендар". 1/4 частки для кожного відповідача не передбачено ні договором, ні позовною заявою.

- розмір сплаченої орендної плати також порахований загальний, а не від кожного відповідача. Виникає питання, який розмір орендної плати було сплачено Відповідачем-1. Позивач не довів належними і допустимими доказами розмір боргу Відповідача-1.

- жодним доказом не підтверджено, що орендну плату сплачували орендарі у якихось визначених частках, а можливо їх сплачував хтось один.

- тому за часткової відповідальності відповідачів розмір заборгованості та штрафних санкцій нараховано некоректно для кожного відповідача.

- позивач не довів обґрунтованість розміру позовних вимог відносно кожного відповідача окремо.

За правилами чч. 1,2 ст. 543 ГПК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Тобто солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12).

Суд зазначає, що системний аналіз статей 540 та 541 ЦК дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання. Таку точку зору викладено і в практиці Верховного Суду.

Істотні умови Договору оренди від 02.12.2019 між сторонами та норми чинного законодавства не свідчать про безумовне виникнення у відповідачів саме солідарного і неділимого зобов`язання по сплаті орендної платі.

Навпаки у договорі вказано про сплату орендної плати в рівних частках, хоч далі і вжито термін "солідарно" і фактичне виконання договору свідчить про те, що орендарі так і розуміли умови Договору - вони сплачують орендну плату в розмірі 1/4 частини індивідуально кожен за себе.

З огляду на специфічні умови Договору оренди між сторонами від 02.12.2019 із умовами про індивідуальні відносини Орендодавця з кожними орендарем, принаймі по сплаті орендної плати, то суд вважає за доцільне та можливе прийняти у справі рішення за частиною позовних вимог.

Суд відхиляє доводи представника відповідача ФОП Водянової М.В. (а.с. 218) про солідарність зобов`язання всіх відповідачів одночасно і що перебування одного із відповідачів, а саме, ОСОБА_3 у ЗСУ, унеможливлює справедливе вирішення частини позову окремо стосовно решти відповідачів. Суд вбачає, що всі відповідачі за умовами Договору між сторонами та за фактичними взаємовідносинами між ними, сплачують орендні платежі окремо кожен за себе і тому фактична відсутність однієї із сторін спору у справі не зачіпає майнові інтереси решти відповідачів і не впливає на їх розрахунки з Орендодавцем.

При вирішенні спору, судом за істотними умовами Договору оренди встановлено, що визначені відповідачами фізичні особи- підприємці іменуються в Договорі як "Орендар, Орендарі".

За умовами п. 3.1. Договору розмір орендної плати встановлюється на один місяць, яку орендарі сплачують в рівних частках солідарно. Орендна плата за перший місяць оренди становить 8518,59 грн. і за кожний наступний місяць вона корегується на індекс інфляції наступного місяця.

На вимогу суду в справу було надано додаткові докази та пояснення позивачем та відповідачем ФОП Водянова М.В. про спосіб сплати орендної плати стороною Орендаря по договору.

Із цих доказів вбачається, що орендарі сплачували орендну плату кожен самостійно за себе з розміру 1/4 її частини (8518,59 : 4 = 2129,64 грн. за перший місяць оренди з подальшим коригуванням на індекс інфляціі), а не один орендар за всіх з подальшим відшкодуванням йому цих сум, або іншим способом.

Такими доказами є складені позивачем Розшифровка нарахованих та внесених платежів по орендній платі (а.с. 213 том 1) та копії платіжних доручень про розміри фактичних платежів по кожному з орендарів окремо (а.с. 4-28 том 2).

Протилежних доказів з боку відповідачки ФОП Водянова М.В. суду не подано. Як не подано нею і заперечень проти копій платіжних доручень, наданих позивачем, про сплату орендних платежів саме цією відповідачкою окремо за себе (а.с. 17-21 том 2).

Суд звернув у вагу, що у наданих копіях платіжних доручень, якими засвідчується внесення орендної плати кожним із орендарів окремо, в призначеннях платежів міститься посилання не на Договір між сторонами від 02.12.2019 року, а на інший договір № 205/05 від 25.03.2011 року.

На запит суду позивач додатковими письмовими поясненнями від 22.03.2024 пояснив, що договір № 205/05 від 25.03.2011 року Відділом комунального майна та земельних ресурсів м. Канева дійсно було укладено з ФОП Ярмоленко М.М. та ФОП Онучко В.В. До цього договору було поетапно внесно зміни у склад сторони Орендаря і замінено первісних орендарів на нинішніх відповідачів у справі. Предметом цього договору є те саме нерухоме майно площею 181,4 кв.м., як і в договорі оренди нерухомого майна від 02.12.2019, яким обґрунтовано позов.

Позивач уточнив, що також мала місце зміна адреси об`єкта оренди з вул. Леніна, 134-в на вул. Енергетиків, 31-в у м. Канів і про це прямо вказано у п. 1.1. Договору від 02.12.2019 року.

Договір від 25.03.2011 року укладався до 26.02.2019, за доводами позивача цей договір було повністю виконано, орендна плата за цим договором орендарями була сплачена повністю.

Після припинення Договору від 25.03.2011 року між сторонами спору було укладено Договір оренди нерухомого майна від 02.12.2019, яким обґрунтовано позов.

Позивач доводить, що оскільки предмет оренди у обох договорах є одним і тим же приміщенням, за першим договором оренди від 25.03.2011 року борг по оренді вже не рахується, то всі платежі в період дії Договору від 02.12.2019 із посиланням на попередній договір від 25.03.2011 позивач приймав в рахунок Договору, яким обґрунтовано позов.

Дані обставини, викладені позивачем на запитання суду у поясненнях від 22.03.2024, відповідачами не спростовані та не заперечені.

Відповідачами також не заперечено і розрахунки боргу по орендній платі по кожному відповідачу окремо, які зробив позивач (а.с. 4-28 том 2) з урахуванням нарахувань та частково сплачених коштів відповідачами по орендній платі.

Відповідачі щодо цих розрахунків не заперечили, власних контрозрахунків не надали і не підтвердили доказами сплату орендної плати у більшій сумі, ніж обліковує позивач по кожному орендарю.

Суд вважає, що стягнути борг по орендній платі з кожного орендаря слід індивідуально (що відповідає умовам Договору), як показав в уточнених розрахунках від 07.02.2024 позивач, а не поділивши на чотирьох орендарів загальну суму боргу (233 026,24 грн.) щоб рівними частинами від цього загального боргу стягнути їх з відповідачів (по 58 256,56 грн.).

За уточненими розрахунками, за період з січня 2021 по серпень 2023 позивач вказує такий борг по кожному із відповідачів з урахуваннян часткових сплат, якщо такі мали місце:

- ФОП Чередніченко О.В. - 88151,46 грн. (а.с. 4 том 2);

- ФОП Соколовський В.В. - 61389,69 грн. (а.с. 7 том 2);

- ФОП Водянов С.М. - 56427,82 грн. (а.с. 14 том 2);

- ФОП Водянова М.В. - 27057,27 грн. (а.с. 15 том 2).

Даний індивідуальний борг відповідачі належними і допустимими доказами не спростували, борг позивачем в ході розгляду справи не сплачено.

На вимогу суду, зокрема, по ухвалі від 18.01.2024 року, сторони ухилилися від складення акту звірки розрахунків для з`ясування розміру власної заборгованості і не вказали суду про інший спосіб розрахунків із Орендодавцем, ніж сплата ними окремо за себе належної частини місячного орендного платежу і виникнення індивідуального розміру заборгованості .

Строк виконання зобов`язання по сплаті орендної плати у вигляді цього боргу станом на серпень 2023 року для кожного із відповідачів є таким, що настав.

Позивач відхиляє заперечення представника ФОП Водянової М.В. що стягнення індивідуального боргу по кожному з решти відповідачів крім ФОП Соколовського В.В. порушить права цього боржника, оскільки за умовами Договору оренди від 02.12.2019 відповідальність орендарів є індивідуальною і кожен з відповідачів перед позивачем захищає свої права індивідуально.

Позивачем складено та подано суду розрахунки платежів по орендній платі по кожному з відповідачів окремо за період з 05 січня 2021 по 08 серпня 2023 року (а.с. 4,7,14,15 том 2), які мають однакові щомісячні нарахування та відображають сплачені відповідачами кошти та залишок індивідуальної заборгованості за кожним із них.

Надані позивачем докази у вигляді копій платіжних доручено кожного орендаря свідчать, що кожен орендар сплачував на користь позивача орендну плату лише особисто за себе та окремо, з розрахунку її 1/4 частини місячної плати.

З огляду на умови Договору оренди від 02.12.2019, які вже проаналізував суд, зобов`язання по орендній платі у відповідачів є не солідарне, а індивідуальне, що дозволяє стягнути з них борг, за виключенням ОСОБА_3

Позов заявлено до всіх Орендарів за Договором одночасно, на всю суму актуального боргу з орендної плати та платежів за прострочення її сплати.

За результатами оцінки доказів про правову природу взаємовідносин сторін, суд сам має визначити норми чинного законодавства, які регулюють ці відносини і на підставі яких має бути вирішено спір.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/5726/19 вказала, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Отже з огляду на індивідуальну природу зобов`язань орендарів за Договором оренди нерухомого майна від 02.12.2019 між сторонами, у справі слід прийняти рішення про стягнення з трьох відповідачів (крім ОСОБА_3 ) боргу по орендних платежах в її індивідуальному залишку станом на серпень 2023 року, а саме:

- ФОП Чередніченко О.В. - 88151,46 грн. (а.с. 4 том 2);

- ФОП Водянов С.М. - 56427,82 грн. (а.с. 14 том 2);

- ФОП Водянова М.В. - 27057,27 грн. (а.с. 15 том 2).

Позивач також просить стягнути з відповідачів 42 274,41 грн. як 3% річних, щодо яких позивач також зробив індивідуальні розрахунки по кожному відповідачу (а.с. 1-28 том 2).

Дані вимоги теж підлягають до задоволення в порядку стягнення індивідуального боргу по 3% річних з кожного із відповідачів (крім ОСОБА_3 ), виходячи з наступного:

За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана відповідальність встановлена законом і не має значення чи передбачена вона додатково у договорі між сторонами.

За розрахунками позивача за кожним із відповідачів за період з 26.10.2021 по 25.08.2023 рахується борг по 3% річних від суми прострочених орендних платежів :

- ФОП Водянова М.В. - 1077,50 грн. (а.с. 8 том 2);

- ФОП Водянов С.М. - 10 797,36 грн. (а.с. 9 том 2);

- ФОП Соколовський В.В. - 11 967,20 грн. (а.с. 16 том 2);

- ФОП Чередніченко О.В. - 30013,00 грн. (а.с. 23 том 2);

Розрахунок 3% річних позивачем зроблено вірно по тих же щомісячних сумах боргу, за якими позивач просить стягнути орендні платежі.

Відповідачі власних контрозахунків по 3% річних суду не подали, нарахування та існування даного боргу не заперечили.

Відповідачі не довели відсутність підстав у позивача для нарахування 3% річних на суми прострочених платежів, розрахунки з позивачем не проведені, цей борг не заперечено та не спростовано доказами, тому до примусового стягнення з відповідачів (крім ОСОБА_3 ) на користь позивача належить

- ФОП Водянова М.В. - 1077,50 грн. (а.с. 8 том 2);

- ФОП Водянов С.М. - 10 797,36 грн. (а.с. 9 том 2);

- ФОП Чередніченко О.В. - 30013,00 грн. (а.с. 23 том 2);

боргу по 3% річних.

В частині стягнення пені у суду є потреба витребувати у позивача додаткові пояснення щодо способу розрахунку пені у співвідношенні із правилами ч. 6 ст. 232 ГК України, де база нарахування пені (основний борг по оренді) у позивача розрахована за накопичувальним принципом.

Через систематичні порушення умов договору в частині належної та своєчасної сплати орендної плати, позивач просить також розірвати Договір оренди від 02.12.2019 між сторонами. Позовні вимоги є пов`язаними між собою, бо виникають з одних і тих же правовідносин.

Дані вимоги теж підлягають до задоволення щодо трьох відповідачів, виходячи з наступного:

Згідно з істотними умовами п. 8.2. Договору оренди від 02.12.2019 на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору....не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення), і не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (постанова ВП ВС від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17).

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постанові КГС ВС від 18.02.2020 у справі № 902/364/19.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки)орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди .... (постанова КГС ВС від 23.06.2021 у справі № 926/238/20).

Надані позивачем розрахунки позовних вимог, які не заперечені відповідачами, вказують на систематичні та тривалі випадки несплати орендної плати за користування майном по Договору від 02.12.2019, що дає право позивачу ставити питання про розірвання цього договору із відповідачами примусово у суді.

Суд вважає, що і в даній частині спору можливе прийняття рішення лише щодо трьох відповідачів.

При цьому спосіб захисту порушеного права для позивача буде належним та ефективним, враховуючи таке:

Навіть при розірванні Договору оренди від 02.12.2019 стосовно трьох відповідачів (за виключенням ОСОБА_3 ), орендоване приміщення три відповідачі повинні звільнити. ОСОБА_3 зберігатиме свої права як орендар, однак в даний час він знаходиться в ЗСУ і орендованим майном об`єктивно не користується.

За наданими в справу доказами, з урахуванням такої обставини позивач вже звільнив ОСОБА_3 від сплати 1/4 частини орендної плати з 15.12.2023 за наказом Відділу комунального майна від 25.12.2023 № 6/2023 (а.с. 214 том 1).

Згідно чинного законодавства, на період перебування ОСОБА_3 у складі ЗСУ, не заборонено та у позивача немає об`єктивних перешкод укласти новий договір оренди приміщення з іншим орендарем з оговоркою, що майно формально обтяжено орендою цієї особи, яка фактично відсутня в орендованому майні та не може чинити перешкод у його користуванні новому орендарю.

Отже суд приймає часткове рішення щодо трьох відповідачів ФОП Водянова М.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за орендними платежами, 3% річних та про розірвання щодо них Договору від 02.12.2019.

Договір оренди від 02.12.2019 буде вважатися розірваними стосовно вказаних відповідачів у справі після набрання рішенням законної сили.

Суд при цьому керується ч. 3 ст. 233 ГПК України, якою передбачено, що якщо в одному провадженні об`єднані кілька взаємопов`язаних самостійних вимог, суд може ухвалити по будь-якій вимозі часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об`єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача.

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

У відповідності до п3) ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Отже стосовно решти позовних вимог про стягнення пені з усіх відповідачів, стягнення боргу із ОСОБА_3 та розірвання щодо нього Договору від 02.12.2019, провадження у справі слід зупинити, про що прийняти ухвалу.

Питання про розподіл судових витрат слід вирішити після повного завершення розгляду справи.

Керуючись ст. 233, 238, 240 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В порядку ст. 233 ГПК України ухвалити часткове рішення у справі.

Позов задовольнити частково:

Стягнути на користь Відділу комунального майна та земельних ресурсів виконавчого комітету Канівської міської ради (код 21387003, Черкаська область, м.Канів, вул. Шевченка, 11) на підставі договору оренди нерухомого майна від 02.12.2019 :

- з фізичної особи-підприємця Водянової Марини Валеріївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 -- 27057,27 грн. боргу по орендній платі та 1077,50 грн. як 3% річних;

- з фізичної особи-підприємця Водянова Сергія Миколайовича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 -- 56427,82 грн. боргу по орендній платі та 10 797,36 грн. як 3% річних;

- з фізичної особи-підприємця Чередніченко Ольги Василівни ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) -- 88151,46 грн. боргу по орендній платі та 30013,00 грн. як 3% річних.

Достроково розірвати укладений Відділом комунального майна та земельних ресурсів виконавчого комітету Канівської міської ради Договір оренди нерухомого майна від 02 грудня 2019 року стосовно орендарів фізичної особи-підприємця Водянової Марини Валеріївни; фізичної особи-підприємця Водянова Сергія Миколайовича та фізичної особи-підприємця Чередніченко Ольги Василівни.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2024 року.

Суддя Н.М. Спаських