Ухвала

від 08.04.2024 по справі 922/2595/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2595/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд"

на рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024

у справі за позовом керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі:

1) Лозівської міської ради Харківської області,

2) Управління освіти, молоді та спорту Лозівської міської ради Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд"

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 702 384,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. 18.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд" через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

2. Перевіривши матеріали касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

3. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

4. Відповідно до п.4 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються.

5. Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024, однак, як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 було переглянуто постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024.

6. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, Верховний Суд звертає увагу скаржника на необхідності уточнити, які саме судові рішення він оскаржує.

7. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

8. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

9. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

10. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

11. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

12. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

13. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

14. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

15. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

16. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

17. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

18. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

19. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що "суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 та Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/1009/22, а також, суди попередніх інстанцій неправильно застосували п.19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, на виконання указу Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", після введення воєнного стану (який діє), а тому щодо вказаного питання, відносно застосування вищезазначеної нової норми права, під час воєнного стану на території України, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах".

20. На обґрунтування підстави, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник зазначає, що роблячи висновок, що в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару відповідач не надав належних підтверджуючих документів та будь-яких документів, з яких можливо було б визначити динаміку ціни у період з часу укладання договору про закупівлю товарів до дати укладання додаткових угод, суди не врахували, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, на виконання указу Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом "Про публічні закупівлі", а тому позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 не є релевантною до цієї справи.

21. Однак обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник, посилаючись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 та Верховний Суду від 23.11.2023 у справі №917/1009/22, не зазначає чітко норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суди неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, не наводить висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваних судових рішеннях та не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в яких Верховний Суд виклав свій висновок.

22. Враховуючи зазначене, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 8-18 цієї ухвали.

23. Крім того, ч.3 ст.290 ГПК передбачає, що касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

24. Згідно з частинами 1, 3 ст.56 ГПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере, участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

25. Частиною 1 ст.58 ГПК встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

26. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК).

27. Відповідно до ч.4 ст.60 ГПК повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

28. Частиною 1 ст.20 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

29. Відповідно до ч.3 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як представника в господарському судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

30. Частиною 1 ст.26 вказаного Закону передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, які посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

31. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч.2 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

32. Пунктом 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (зі змінами) (далі - Положення) передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

33. Пунктом 12 Положення імперативно визначено, що ордер містить посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа (пп.12.3).

34. Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд" подана через систему "Електронний суд" та підписана електронним цифровим підписом адвоката Демури І.Б. До матеріалів касаційної скарги додано копію ордера від 08.11.2023 серії АН №1015042.

35. При цьому в графі, в якій має бути зазначено інформацію про номер (у випадку наявності) і дату договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, будь-яка інформація відсутня.

36. Отже, ордер від 08.11.2023 серії АН №1015042 не містить обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 12.3 Положення, а тому такий ордер не може вважатися належним доказом на підтвердження повноважень адвоката Демури І.Б. представляти інтереси скаржника.

37. Скаржнику необхідно надати Верховному Суду належні докази на підтвердження повноважень адвоката Демури І.Б. представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд" у справі №922/2595/23.

38. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

39. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №922/2595/23 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко