Ухвала

від 09.04.2024 по справі 755/7930/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/7930/23

Провадження №: 2/755/4055/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекос», Товариство з обмеженою відповідальністю «Магік», ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Щудла А.М. з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекос», Товариство з обмеженою відповідальністю «Магік», ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) здійснити перезарахування безпідставно стягнутих з ОСОБА_1 аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_4 у розмірі 300 773,12 грн для погашення заборгованості ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_3.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_6 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини усіх доходів. Крім того, на примусовому виконанні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_5 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/8 частки усіх доходів щомісячно з 02 жовтня 2017 року до 31 травня 2019 року. Постановою від 07 серпня 2019 року виконавчі провадження НОМЕР_4 і НОМЕР_3 об`єднано у зведене виконавче провадження та присвоєно № НОМЕР_5. Представник позивача зазначає, що відповідно до розрахунку зі сплати аліментів згідно з виконавчим листом Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/2132/2013 від 07 березня 2013 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів боржника щомісячно, починаючи з 01 лютого 2013 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, заборгованість зі сплати аліментів відсутня, загальна переплата аліментів становить 732 554,10 грн. Згідно з розрахунком зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/14946/17 від 06 лютого 2019 року про стягнення аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1/8 частини усіх доходів боржника щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2017 року по 31 травня 2019 року, загальний розмір заборгованості станом на 01 вересня 2022 року становить 140 840,88 грн. Сторона позивача вважає, що розрахунки суми заборгованості, які містяться в розрахунках зі сплати аліментів у виконавчих провадженнях НОМЕР_4 і НОМЕР_3 містять неточності та підлягають перерахунку. Представник позивача зазначає, що у розрахунку боргу у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 державним виконавцем під час розрахунку допущені помилки, а ТОВ «Лекос» безпідставно стягнуто аліменти в розмірі 1/6 від доходу боржника на утримання сина ОСОБА_3 після досягнення ним повноліття. Також представник позивача зазначає, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 державним виконавцем допущено помилки у розрахунку, а при здійсненні відрахувань аліментів ТОВ «Лекос» безпідставно стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 на загальну суму 300 773,12 грн. Вказує, що оскільки всупереч волі боржника ТОВ «Лекос» безпідставно здійснило стягнення аліментів з доходів, внаслідок чого утворилась істотна переплата по аліментах, а також наявність боргу в іншому виконавчому проваджені щодо стягнення на користь одного і того ж боржника аліментів, є підстави для здійснення зарахування безпідставно стягнутих з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 300 773,12 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 для погашення боргу у виконавчому провадженні № НОМЕР_5. З огляду на те, що в силу положень Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не вправі самостійно здійснювати перезарахування, належним способом захисту прав боржника в цьому випадку, на думку представника, буде ухвалення судом рішення про зобов`язання державного виконавця здійснити вищевказане перезарахування.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 29-31).

Відповідач Дніпровський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримав 06 липня 2023 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Третя особа ТОВ «Лекос» копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримав 06 липня 2023 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Третя особа не скористалася своїм правом на подання до суду пояснень.

Третьою особою ТОВ «Магік» копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було, конверт разом з копією ухвали суду про відкриття провадження та доданими документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Третьою особою ОСОБА_2 копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було, конверт разом з копією ухвали суду про відкриття провадження та доданими документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що на примусовому виконанні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_6 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини усіх доходів (а.с. 5).

Крім того, на примусовому виконанні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві перебуває виконавче провадження НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частки усіх доходів щомісячно з 02 жовтня 2017 року по 31 травня 2019 року (а.с. 6).

Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві від 07 серпня 2019 року виконавчі провадження НОМЕР_4 і НОМЕР_3 об`єднано у зведене виконавче провадження то присвоєно НОМЕР_7 (а.с. 7).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 08 вересня 2022 року на підставі виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/2132/2013 від 07 березня 2013 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів боржника щомісячно, починаючи з 01 лютого 2013 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, заборгованість зі сплати аліментів відсутня, загальна переплата аліментів становить 732 554,10 грн (а.с. 8-15).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 08 вересня 2022 року на підставі виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/14946/17 від 06 лютого 2019 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у розмірі 1/8 частини усіх доходів боржника щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2017 року по 31 травня 2019 року, загальний розмір заборгованості станом на 01 вересня 2022 року становить 140 840,88 грн (а.с. 16-19).

Відповідно до відомостей № 18 від 30 листопада 2021 року ТОВ «Лекос» про нарахування дивідендів ОСОБА_1 як учаснику ТОВ «Лекос» та відомостей щодо відрахувань ТОВ «Лекос» аліментів із сум дивідендів на користь ОСОБА_2 за період з 01 січня 2013 року по 01 листопада 2021 року згідно зведеного ВП НОМЕР_6 нараховано аліменти відповідно до постанови від 11 березня 2020 року, виконавчий лист № 755/14946/17 від 06 лютого 2019 року, за період 02 жовтня 2017 року - 31 травня 2019 року у розмірі 249 242,63 грн, аліменти перераховано у Дніпровський РВ ДВС у м. Києві (а.с. 20).

Відповіддю від 08 лютого 2022 року на адвокатський запит Шудли А.М. від 06 лютого 2023 року ТОВ «Лекос» повідомило, що у розрахунку ВДВС помилково вказані суми, нараховані/утримані ТОВ «Лекос» відповідно до іншого виконавчого провадження № НОМЕР_6. Сума аліментів в сумі 249 242,63 грн була розрахована виконавчою службою та вказана до утримання та сплати на р/рахунок Дніпровського ВДВС постановою від 11 березня 2020 року. Сплата у сумі 206 056,57 грн не співпадає з сумами, сплаченими ТОВ «Лекос», а саме: 23 березня 2020 року ПД № 126 сума 92 142,86 грн; 26 березня 2020 року ПД №134 сума 114 285,71 грн; 02 квітня 2020 року ПД №138 сума 42 814,06 грн. Загальна сплачена сума ТОВ «Лекос» на р/рахунок Дніпровського ВДВС склала 249 242,63 грн. ТОВ «Лекос» за період з жовтня 2015 до січня 2021 року утримав та сплатив за виконавчим провадженням № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа № 755/2132/2013 від 07 березня 2013 року суму у розмірі 1 278 176,23 грн (а.с. 21).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1. ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 758/8416/15-ц (провадження № 61-35св18) зазначено: «позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча конструкція процедури позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб`єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді. Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов`язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства. Отже, провадження цивільного процесу - це специфічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - певного роду документах. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права. Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (стаття 119 ЦПК України 2004 року). Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Натомість, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних виконавців (приватних виконавців) мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за належним виконанням судових рішень. Здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження в цивільному судочинстві, що є відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням судових рішень полягає, насамперед, у реалізації основних завдань судочинства при здійсненні судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення спору і набрання судовим рішенням законної сили суд здійснює контроль за його виконанням, а також захист прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження. Зважаючи на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що належним правомірним порядком захисту порушених прав позивача як боржника у виконавчому провадженні є звернення до суду саме зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та на рішення, ухвалені державним виконавцем під час здійснення відповідного виконавчого провадження, що відповідає вимогам норм процесуального права та Закону України «Про виконавче провадження». Наведене також свідчить про відсутність між сторонами у цій справі спору про право цивільне, що підлягало б вирішенню за правилами позовного провадження».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19) вказано, що: «відповідно до частини дев`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час розгляду скарги судами першої й апеляційної інстанцій) спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» у вказаній редакції рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Скаржник звернувся 14 липня 2016 року до суду не з адміністративним позовом, а зі скаргою на дії державного виконавця під час виконання судового рішення, обґрунтованою статтями 383 - 389 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 194 СК України. Просив суд, який розглядав спір і ухвалив судове рішення, оцінити дії державного виконавця на предмет їх законності. Згідно зі статтею 383 ЦПК України у вказаній редакції сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України у тій же редакції). Отже, суди першої й апеляційної інстанцій неправильно встановили наявність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду цієї скарги. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки скаржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц (провадження № 14-192цс18) і підстав для відступлення від цієї правової позиції немає».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 (провадження № 61-15422св20) зазначено, що: «оскільки заявник звернулася до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК України. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц, провадження № 14-192цс18; від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19. Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18, провадження № 61-18142св19. Тобто, у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 344/17895/19 (провадження № 61-9602св20) зазначено: «частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. У статті 195 СК України передбачено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу). Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Право та порядок на звернення до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів визначається процесуальним законом. ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. З огляду на зміст скарги та заявлених вимог заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості по аліментам, а саме порядком нарахування аліментів. Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, районний суд вважав, що при здійсненні цього розрахунку заборгованості державним виконавцем не враховано заробітну плату боржника у період з 14 грудня 2007 року до 13 серпня 2010 року, яка підтверджена листами Міністерства юстиції України від 15 вересня 2010 року та від 29 квітня 2014 року (том 2, а. с. 13, 14). Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що справа повинна розглядатися в порядку позовного провадження, а не в порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов неправильних висновків щодо розгляду справи в порядку позовного провадження, оскільки питання з приводу правомірності визначення державним виконавцем розміру аліментів підлягає розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки. Отже, боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06 (провадження № 61-30741св18) та постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 646/6206/18 (провадження № 61-18142св19)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 2-3619-2007 (провадження № 61-19314св20) зазначено: «згідно з частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Частиною першою статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19) викладений правовий висновок, згідно з яким, оскільки скаржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства. У цій справі спір вирішувався саме шляхом подачі скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів, з чим погодилася Велика Палата Верховного Суду. Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 401/3734/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 523/7815/18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/5637/15-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 569/1662/18, від 01 жовтня 2020 року у справі № 344/17895/19 дійшов висновку, що спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що спір у цій справі підлягає вирішенню судом лише у порядку позовного провадження».

Звертаючись із позовом до Дніпровського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 зазначає, що розрахунки суми заборгованостей зі сплати аліментів у виконавчих провадженнях № НОМЕР_6 і № НОМЕР_5, які виконані державним виконавцем, містять неточності і підлягають перерахунку. Тому ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача здійснити перезарахування стягнутих з ОСОБА_1 аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_4 у розмірі 300 773,12 грн для погашення заборгованості ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_5.

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що ОСОБА_1 фактично не погоджується із розрахунками сум заборгованості зі сплати аліментів у виконавчих провадженнях № НОМЕР_6 і № НОМЕР_5, оскільки вони, на думку позивача, містять неточності і підлягають перерахунку.

Суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав як сторона виконавчого провадження, між учасниками справи не виникло цивільно-правового спору, який підлягав би вирішенню в порядку позовного провадження, а постало питання щодо правомірності дій та рішень державного виконавця під час виконання судового рішення.

Суд враховує, що питання з приводу правомірності визначення державним виконавцем розміру заборгованості по аліментам підлягає розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.

ОСОБА_1 є боржником у зведеному виконавчому провадженні, а тому не може бути позивачем у цій справі, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

За таких обставин провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в позовному провадженні. При цьому ОСОБА_1 не позбавлений права звернення до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21, від 26 січня 2022 року у справі № 534/1762/18, від 07 вересня 2022 року у справі № 523/19204/19 (провадження № 61-3844св22), від 06 грудня 2023 року у справі № 357/13822/21 (провадження № 61-12786св23).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ТОВ «Лекос», ТОВ «Магік», ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії. Також суд роз`яснює ОСОБА_1 право на звернення до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-81, 89, 255, 258- 260, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1, 71, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ: 35011660, місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекос» (ЄДРПОУ: 25264912, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 3 (літ. 1-А)), Товариство з обмеженою відповідальністю «Магік» (ЄДРПОУ: 22915510, місцезнаходження: м. Київ, Дарницький бульвар, буд. 5), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), про зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: