Постанова

від 03.04.2024 по справі 274/5622/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/5622/23 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І.Ю.

Категорія 80 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №274/5622/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Автомагістраль» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Автомагістраль», поданою через адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича,

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 грудня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю. в м.Бердичеві

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Автомагістраль» (далі - ПП «Автомагістраль»). Просив стягнути з відповідача: заборгованість із заробітної плати в сумі 59 929,31 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 157 638,80 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до наказу від 29 серпня 2016 року №326, який був виданий ПП «Автомагістраль», 30 серпня 2016 року був прийнятий на посаду машиніста укладача асфальтобетону 4-го розряду. Згідно з наказом ПП «Автомагістраль» №373 він 08 липня 2022 року звільнений із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України (за власним бажанням). У зв`язку з невиплатою роботодавцем заробітної плати він вирішив звільнитися. З часу звільнення неодноразово звертався до відповідача із вимогами виплатити належну йому заробітну плату, але його вимоги роботодавцем проігноровані. У ПП «Автомагістраль» перед ним існує заборгованість із виплати заробітної плати за період із 01 січня по 08 липня 2022 року в сумі 59 929,31 грн, а також слід стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 157 638,80 грн.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 грудня 2023 року позов задоволений частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Автомагістраль» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 59 929,31 грн (без урахування податків та інших обов`язкових платежів) та 30 000 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати (без урахування податків та інших обов`язкових платежів). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та вирішено питання розподілу судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ПП «Автомагістраль» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове, яким позивачу в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений та триває досі. У зв`язку із збройною агресією проти України головний офіс ПП «Автомагістраль» в с.Синяк Бучанського району Київської області в період із 25 лютого по 03 квітня 2022 року перебував під окупацією. У зв`язку із цим виникли об`єктивні та реальні загрози для життя і здоров`я працівників підприємства, було пошкоджено приміщення офісу та викрадено і пошкоджено значну кількість транспортних засобів (27 шт.) та допоміжного обладнання і різноманітного устаткування, чим завдано відповідачу значної матеріальної шкоди в сумі приблизно 50 000 000 грн. Такі фактичні обставини призвели до скрутного матеріального становища підприємства та неможливості ним здійснювати виконання своїх зобов`язань. За фактом вчинення окупантами зазначених дій 08 квітня 2022 року відкрито кримінальне провадження №12022111050000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.438 КК України (порушення законів та звичаїв війни). Значні матеріальні втрати змусили відповідача звернутися із листом до Міністерства інфраструктури України для отримання оплати за надані підприємством державі роботи та послуги, але кошти досі не виплачені ПП «Автомагістраль». Вказані фактичні обставини суд першої інстанції належним чином не врахував, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності у відповідача можливості здійснити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30 000 грн. Окрім того, при ухваленні рішення суд не звернув увагу на приписи частини другої ст.233 КЗпП України, відповідно до якої працівник має право звернутися до суду в справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні у тримісячний строк із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Отже, оскільки позивач був звільнений 08 липня 2022 року, то тримісячний строк звернення до суду із відповідним позовом сплив 08 жовтня 2022 року. Натомість позов ОСОБА_1 пред`явлено до суду лише 18 серпня 2023 року, що свідчить про порушення останнім строку звернення до суду із цим позовом. Також за приписами частини третьої ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань щодо строків оплати праці, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили. На засвідчення існування в державі форс-мажорних обставин Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року опублікувала загальнодоступний лист за №2024/02.0-7.1, але на такі фактичні обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник відповідача адвокат Корзаченко В.М. апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_1 в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 30 серпня 2016 року на підставі наказу від 29 серпня 2016 року №326 був прийнятий на посаду машиніста укладача асфальтобетону 4-го розряду до ПП «Автомагістраль», а 08 липня 2022 року позивач звільнений із займаної посади за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, за наказом від 08 липня 2022 року №373 (а.с.10). Отже, сторони з 30 серпня 2016 року по 08 липня 2022 року перебували у трудових відносинах.

Згідно із довідкою від 11 травня 2023 року №А-00000150 станом на день її надання у ПП «Автомагістраль» перед позивачем наявна заборгованість із заробітної плати за період із 01 січня по 08 липня 2022 року в сумі 59 929,31 грн (а.с.16).

Відповідно до протоколу огляду місця події у кримінальному провадженні №1202211105000108 від 14 квітня 2022 року за ч.2 ст.438 КК України виявлено, що на території ПП «Автомагістраль», що розташоване у с. Синяк, де зі слів ОСОБА_2 із 27 лютого до 03 квітня 2022 року базувалися загарбницькі війська, пошкоджено двері підприємства, техніка, відсутня документація, комп`ютерна техніка, розкидані документи підприємства на землі, а інша частина документів знаходилася на території сусіднього підприємства (а.с.27-28).

28 квітня 2022 року ПП «Автомагісталь» звернулося до Міністра інфраструктури України, у якому серед іншого, вказало, що підприємство має технічну можливість та з метою економії бюджетних коштів пропонує виконання дорожніх будівельно-монтажних робіт за оптимальними цінами та гарантує якість робіт. Техніка та працівники працюють на відновлення важливих об`єктів інфраструктури, які постраждали внаслідок окупації загарбницькими військами. Проте, частина виконаних робіт залишається не прийнятою та не оплаченою замовниками - Службами автомобільних доріг у Житомирській та Київській областях. Просили посприяти у вирішенні цього питання. (а.с.31).

За змістом ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частина перша ст.21 КЗпП України визначає, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з першим реченням частини першої ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Акти законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом`якшує відповідальність. Якщо відносини виникли раніше і регулювалися актом законодавства, який втратив чинність, новий акт законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За положеннями частини першої ст.47 КЗпП України, яка була чинною у такій редакції на час звільнення позивача, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до частини першої ст.116 КЗпП України, яка була чинною у такій редакції на час звільнення позивача, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На час звільнення позивача ст.117 КЗпП України діяла у наступній редакції, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Стаття 233 КЗпП України на час звільнення позивача діяла у редакції, яка передбачала, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосереднього до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За нормою ст.233 КЗпП України, яка діє у такій редакції з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належали працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).

У пунктах 20, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, позивачем пропущений строк, визначений ст.233 КЗпП України, звернення до суду із цим позовом, оскільки станом на день звернення останнього до суду із цим позовом ПП «Автомагістраль» не виплатило ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати, а тому перебіг строку для звернення до суду, на той момент ще не розпочався, а порушення вважається триваючим.

Лише 13 грудня 2023 року відповідач виплатив позивачу платіжною інструкцією №11462 в рахунок заробітної плати за лютий-липень 2022 року суму 46 131,01 грн (з урахуванням відрахувань податків) (а.с.152).

За положеннями ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку щодо виплати належної ОСОБА_1 заробітної плати скаржник посилається на те, що населений пункт, у якому розташоване ПП «Автомагістраль», тимчасово перебував під окупацією, внаслідок чого відповідач зазнав майнових збитків. Однак, такі фактичні обставини мали місце у лютому-квітні 2022 року. Натомість ОСОБА_1 звільнився у липні 2022 року, а заборгованість із заробітної плати виплачена позивачу лише після ухвалення судом першої інстанції рішення. Після ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, рішення суду в частині заборгованості із заробітної плати виконано без жодних зволікання, що доводить наявність у відповідача коштів. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б підтверджували те, що діяльність підприємства до 08 липня 2022 року не була відновлена до того стану, який би перешкоджав відповідачу виплатити позивачу заборгованість із заробітної плати аж до 13 грудня 2023 року. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні є правильними.

Стосовно посилань у апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції скрутного матеріального становища відповідача та введення в Україні воєнного стану при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні колегія суддів зазначає наступне.

У постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц Великої Палати Верховного Суду зазначено, що, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі №761/16407/15-ц, від 15 квітня 2020 року в справі №331/1863/18, від 18 листопада 2020 року в справі №335/4416/18-ц

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з заявлених 157 638,80 грн до 30 000 грн, суд першої інстанції прийняв до уваги: фактичні обставини справи, ініціювання ОСОБА_1 позову більше як через рік після звільнення із роботи, неспівмірність розміру невиплаченого заробітку сумі компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Колегія суддів погоджується із такими мотивами суду першої інстанції та вважає їх розумним та виваженим, а рішення суду першої інстанції - справедливим.

Таким чином, стягнувши середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні частково, суд першої інстанції звернув увагу на фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доцільність зменшення суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Доводи апеляційної скарги у цій частині цілком спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не змінюють правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального або процесуального права, та за своєї суттю зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до норми ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд першої інстанції повно встановив обставини справи, висновки їм відповідають, правильно застосував норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишає без змін, що відповідає приписам ст.375 ЦПК України.

Апеляційний суд не переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вимоги про стягнення заборгованості з заробітної плати, оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку не оскаржується.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автомагістраль» залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 08 квітня 2024 року.