Ухвала

від 03.04.2024 по справі 308/7385/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7385/23

1-кс/308/1891/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42022072040000059, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 вересня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, -

встановив:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 29 березня 2024 року надійшло клопотання ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2023 року, у кримінальному провадженні від 12 вересня 2022 року за №42022072040000059, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

В обґрунтування клопотання представник власника майна посилається на те, що ухвалою слідчого судді від 09 жовтня 2023 року у справі№308/7385/23 задоволено клопотання начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 y кримінальному провадженні №42022072040000059, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 вересня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 12 вересня 2022 року КК України, про арешт майна шляхом заборони володіння, користування та розпорядження на виявлений і вилучений 26.09.2023в ходіобшуку за місцем фактичного проживання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Омета-Карпати» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення-2, речі, мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_1 належний гр. ОСОБА_3 ..

Адвокат зазначив, що підставою для накладення арешту на майно являлося забезпечення збереження експертом проведено огляд, всі необхідні процесуальні дії з ним проведені. ОСОБА_3 на даний час не має ніякого процесуального статусу в межах кримінального провадження, тому подальше обмеження його у володінні та користуванні належним йому майном немає ніякої доцільності. Також вказує, що санкція статті ч.4 ст.191 КК України н передбачає спеціальну конфіскацію майна, як виду покарання.

На підставі вище наведеного представник власника майна просить клопотання задовольнити та скасувати арешт майна, на мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 09 жовтня 2023 року.

В судове засідання 03 квітня 2024 року:

власник майна та його представник не з`явилися, разом з тим через канцелярію суду адвокат подав заяву про розгляд клопотання у їх відсутності просить задовольнити таке в повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_6 не з`явився, через канцелярію суду подав заяву в якій зазначив, що просить розгляд клопотання проводити у його відсутності.

Слідчий суддя, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна, підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носять у собі тимчасовий характер.

Порядок скасування арешту майна встановлюється нормами ст.174 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано ухвалою суду за клопотанням власника майна або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Встановлено, що 09 жовтня 2023 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області ОСОБА_1 було винесено ухвалу про накладення арешту на мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_1 .

Клопотання заявника аргументовано тим, що потреба у накладеному арешті відпала, оскільки всі експертні дослідження та слідчі дії відносно мобільного телефону проведені, а підстав на арешт мобільного телефону в рамках вказаного провадження не має.

Варто зазначити, що в кримінальному провадженні існує два види інтересів: суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції; особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.

Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так, у ст. 2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч.3 ст.22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Прокурор, своєї зацікавленності щодо розгляду вказаного клопотання не висловив, подав заяву про розгляд клопотання у відсутності.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Стороною обвинувачення не доведено необхідність подальшого втручання у володіння заявниками своїм майном, прокурор подавши заяву про розгляд клопотання у його відсутності та не висловивши свого заперечення відносно клопотання фактично при вирішенні такого поклався на розсуд суду.

Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном, та враховуючи, що сторона обвинувачення при вирішенні клопотання поклалась на розсуд суду, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2023 року на мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_1 .

Мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_1 повернути власникумайна ОСОБА_3 або уповноваженій ним особі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1