Постанова

від 27.03.2024 по справі 916/1950/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1950/16(916/4694/15)

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Таран С.В.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від АТ „Міжнародний Резервний Банк" - адвокат Лаврін Олексій В`ячеславович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Міжнародний Резервний Банк"

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 (повний текст складено та підписано 02.10.2023, суддя Найфлейш В.Д.)

у справі №916/1950/16(916/4694/15)

за позовом Акціонерного товариства „Міжнародний Резервний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудспецтех"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець"

про стягнення 19 269 758,70 дол. США та 153 050 723,01 грн.

в межах справи №916/1950/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРБУДСПЕЦТЕХ"

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2015 Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку росії" (наразі - Акціонерне товариство „Міжнародний Резервний Банк") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП" (наразі - Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудспецтех") в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за процентами у розмірі 19 269 758,70 дол США та пеню в розмірі 153 050 723,01 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору про відкриття кредитної лінії та договору поруки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 передано справу №916/4694/15 на розгляд судді, в провадженні якого перебуває справа №916/1950/16 про банкрутство ТОВ „Укрбудспецтех" відповідно до положень ч.3 ст.7, аз.3 ч.8 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 по справі №916/1950/16(916/4694/15) у задоволенні позову відмовлено повністю.

В мотивах оскаржуваного рішення, щодо нарахованих та заявлених позивачем до стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції зазначив, що АТ "МР Банк" скористалося своїм правом дострокової вимоги виконання зобов`язань за кредитом, що підтверджується вимогою як до боржника, так і до поручителя, а тому товариство втратило можливість нарахування та одержання процентів по кредитному договору, а нарахування процентів за користування кредитом поза межами кредитування не допускається.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ "Міжнародний Резервний Банк" з апеляційною скаргою в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 по справі №916/1950/16(916/4694/15) повністю та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії від 15.07.2011 №14-В/11/44/ЮО та на підставі Договору поруки від 15.07.2011 за процентами в розмірі 11 887 915,43 доларів США.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не було враховано того, що рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2018 по справі №916/1031/16 було стягнуто з АТ "Футбольний клуб "Чорноморець" на користь АТ "Міжнародний Резервний Банк" заборгованість за кредитним договором зі сплати процентів у розмірі 11 887 915,43 доларів США.

При цьому, як стверджує апелянт, ТОВ „Укрбудспецтех" є поручителем за вказаним кредитним договором, а також виступало в якості третьої особи у вищевказаній справі.

Дане рішення, як вказує апелянт, на даний час набрало законної сили та сторонами не оскаржувалось.

До того ж, скаржник зазначає, що у межах справи про банкрутство АТ "Футбольний клуб "Чорноморець" під час розгляду кредиторських вимог АТ "Міжнародний Резервний Банк" судом було вказано вищевказане рішення про стягнення процентів за користування кредитом та частково включено їх до визнаних грошових вимог до боржника.

Відтак, на думку апелянта, враховуючи те, що ТОВ „Укрбудспецтех", як поручитель, відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, наявність рішення про стягнення заборгованості, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з відповідача заборгованості з процентів за користування кредитом.

За твердженням апелянта, він посилався на вищевказані обставини під час розгляду справи у суді першої інстанції, однак судом такі обставини безпідставно залишені поза увагою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1950/16(916/4694/15) за апеляційною скаргою АТ „Міжнародний Резервний Банк" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 та призначено справу до розгляду на 24.01.2024.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" в якому останнє просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" зазначає, що Банк скористався своїм правом дострокової вимоги виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим втратило можливість нарахування та одержання процентів за таким договором.

Розпорядженням керівника апарату суду від 23.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/1950/16(916/4694/15) у зв`язку з перебування судді Ярош А.І. у відпустці.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 23.01.2024 справа №916/1950/16(916/4694/15) розподілена на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Таран С.В.

Ухвалою суду від 23.01.2024 прийнято справу №916/1950/16(916/4694/15) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "МР Банк" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді - Аленіна О.Ю., суддів -Принцевської Н.М., Таран С.В.

У зв`язку з оголошенням у м. Одесі повітряної тривоги, та відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання по справі №№916/1950/16(916/4694/15) призначене на 24.01.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 24.01.2024 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання суду апеляційної інстанції відбудеться 14.02.2024.

У зв`язку з оголошенням у м. Одесі повітряної тривоги, та відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання по справі №№916/1950/16(916/4694/15) призначене на 14.02.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 14.02.2024 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання суду апеляційної інстанції відбудеться 27.03.2024.

Під час судового засідання від 27.03.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

З урахуванням того, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, судова колегія зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії від 15.07.2011 №14-В/11/44/ЮО та на підставі Договору поруки від 15.07.2011 за процентами в розмірі 11 887 915,43 доларів США, а тому з огляду на приписи ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржувану ухвалу лише в цій частині.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 15.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (Банк) та АТ "ФК "Чорноморець" (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО (т.1, а.с. 15-24), який було викладено у новій редакції згідно з договором про внесення змін №6 від 26.04.2013 (т.1, а.с. 42-54).

Згідно з п. 1.1 договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов`язується використати Кредит на цілі, зазначені у пункті 1.5. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати Банку проценти за користування Кредитом, а також повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим Договором та/або додатковими угодами до цього Договору, та виконати інші умови цього Договору.

За договором про внесення змін №11 від 31.03.2014 (т.1, а.с. 64), сторони змінили вказаний пункт, визначивши умови щодо не відновлюваності кредитної лінії.

Пунктами 1.2 договору сторонами було визначено ліміт кредитної лінії (графік погашення кредиту).

Згідно з п.1.4 договору останній день дії кредитної лінії - 30.06.2018.

Відповідно до п. 1.5 договору, кредит надається для фінансування витрат, пов`язаних з проведенням реконструкції центрального стадіону "Чорноморець", за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20 та поповнення обігових коштів.

У розділі 2 кредитного договору сторони обумовили забезпечення виконання зобов`язань позичальника.

Пунктами 6.1-6.4 договору сторони встановили, що позичальник зобов`язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором/відповідною додатковою угодою. Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році - для кредиту, наданого Позичальнику в іноземній валюті, та фактичної кількості днів у році - для кредиту, наданого Позичальнику в національній валюті. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно).

Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.

Проценти, нараховані відповідно до п.п. 6.1. - 6.2. цього договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше трьох робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.

При цьому під "періодом" сторони в цій ст.6 договору розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір (реквізит договору "дата", вказаний в верхньому правому куті на першій сторінці договору), і закінчуються в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються.

Проценти, нараховані за період, в якому відповідно до пункту 1.4. цього договору Позичальник зобов`язаний повністю повернути кредит банку, повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту.

У відповідності до п. 8.1 в редакції договору про внесення змін №11 від 31.03.2014, Позичальник зобов`язується здійснювати часткове повернення кредиту, наданого в межах встановленого ліміту кредитної лінії, таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту кредитної лінії, визначеного в п. 1.2 цього договору, станом на відповідну дату, з якої ліміт кредитної лінії зменшується.

Відповідно до п. 1.8 договору про внесення змін № 12 від 30.04.2014 (т.1, а.с. 65-67) сторони погодили в п. 8.1 кредитного договору виключити слова „ у термін, визначений у відповідній додатковій угоді до цього договору" та після слів „зазначеного в п. 1.4 цього договору" доповнити словами та цифрами „відповідно до графіку, зазначеному у п. 1.2 цього договору".

Пунктом 8.3 договору в чинній редакції встановлено, що Банк має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якого із своїх зобов`язань, передбачених цим договором, а також по іншим договорам (в т.ч., але не виключно по кредитним договорам, договорам про відкриття кредитних ліній) і/або договорам поруки і/або договорам про надання банківських гарантій/ контр гарантій /акредитивів тощо, які укладені або будуть укладені протягом дії цього договору між Позичальником і Банком, а також по платіжним зобов`язанням перед Банком та/або третіми особами по оплаті векселів, погашенню облігацій, виплаті купонного доходу, інших фінансових зобов`язань, тощо, у сумі, що перевищу 5% (п`ять процентів) від балансової вартості активів Позичальника у відповідності з бухгалтерською звітністю на останню звітну дату), які виникли (можуть виникнути) протягом строку дії цього Договору).

Згідно з п. 8.4 договору сторони узгодили, що у разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов`язаний в письмовій формі повідомити про це Позичальника, із зазначенням у відповідній вимозі повної суми заборгованості, а Позичальник зобов`язаний здійснити усі платежі за цим договором на користь Банку (при цьому строкові платежі - проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку , що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за цим договором і по лату повернення повної суми заборгованості за цим договором) в строк не пізніше 10 робочих днів з дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги).

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно положень статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором 15.07.2011 було укладено договір поруки (зі змінами та доповненнями) відповідно до якого ТОВ "БІЗНЕС-ЦЕНТР ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ" (Поручитель) зобов`язався в повному обсязі відповідати за виконання Позичальником усіх його зобов`язань перед Банком, що виникають з Кредитного договору (т.1, а.с. 171-172).

За умовами п. 2.1. договору поруки відповідальність Поручителя перед Кредитором включає зобов`язання, які були невиконані Боржником, та які передбачені Основним договором (Основне зобов`язання), зокрема, але не обмежуючись:

- зобов`язання повернути Кредитору кредит, наданий в межах кредитної лінії, відкритої строком до 30.06.2018 за Основним договором в строк/и який/і зазначений/ються в Основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Основним договором та/або цим договором - достроково;

- зобов`язання в строк/и та в порядку, які передбачені в ст.6. Основного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Основним договором та/або цим договором, - до настання строків, зазначених в ст.6 Основного договору - сплатити/чувати Кредитору проценти за користування кредитом за Основним договором.

За умовами п. 4.1. договору поруки Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник. Поручитель та Боржник залишаються зобов`язаними перед Кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання за Основним договором не будуть виконані повністю.

Пунктами 4.2., 4.3. договору поруки визначено, що передбачена статтею 2 цього Договору відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник допустить прострочення виконання зобов`язань. Причини невиконання Боржником своїх зобов`язань за Основним договором жодним чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов`язань за цим Договором. В такому випадку Кредитор звертається з письмовим повідомленням до Поручителя про невиконання Боржником зобов`язань, що зазначені в ст.2. цього Договору, та їх обсяг. Поручитель протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поштового відправлення йому Кредитором письмового повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, зобов`язаний погасити заборгованість Боржника за реквізитами, зазначеними в повідомленні.

Договором №2 від 26.04.2013 про внесення змін до договору поруки від 15.07.2011 (т.1, а.с. 174-175) сторонами було погоджено зміну сторони поручителя у зобов`язанні з ТОВ "БІЗНЕС-ЦЕНТР ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ" на ТОВ "БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП".

В подальшому, як вбачається з протоколу загальних зборів ТОВ "БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП" №04/07-1 від 05.07.2016, статуту ТОВ "Укрбудспецтех" від 2016, виписку з ЄДРЮОФОП станом на 08.07.2016, було змінено найменування ТОВ "БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП" на ТОВ "Укрбудспецтех" (т.7, а.с. 148-160).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2016 у цій справі замінено у справі назву відповідача з ТОВ "БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП" на ТОВ "Укрбудспецтех".

З огляду на таке, поручителем за договором поруки від 15.07.2011 наразі є ТОВ "Укрбудспецтех".

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 23.06.2015 за вих. № 5828/5/28-2 Банк на підставі пункту 8.3 кредитного договору скерував на адресу ПрАТ "ФК "Чорноморець" повідомлення-вимогу про дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором (т.1, а.с. 167-170).

У вказаній вимозі Банк вимагав від боржника сплатити наявну заборгованість, а також зауважував, що строкові платежі - проценти, комісійні винагороди, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за кредитним договором і по дату повернення повної суми заборгованості за кредитним договором в строк не пізніше 10 робочих днів з дня відправлення цієї вимоги повідомлення.

У повідомленні-вимозі №5528/5/28-2 було встановлено, що зобов`язання ПрАТ "ФК "Чорноморець" з погашення кредиту повинно бути здійснено в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги).

Керуючись положеннями статей 251-253 ЦК України, строк на виконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" вимоги Банку про дострокове повернення заборгованості за Кредитом розпочав перебіг 24.06.2015 (на наступний день після відправлення Банком повідомлення - вимоги №5828/5/28-2).

За правилами обчислення строків, встановлених статтями 251-254 ЦК України, ураховуючи положення про п`ятиденний робочий тиждень та правила перенесення вихідних днів (стаття 52 та частина третя статті 67 Кодексу законів про працю України відповідно), останнім 10-ти денним робочим днем добровільного виконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" вимоги АТ "Сбербанк" за повідомленням-вимогою №5828/5/28-2 є 08.07.2015 (останній день строку).

Відповідно до статті 253 ЦК України саме з 09.07.2015 (на наступний день після 08.07.2015) АТ "Сбербанк" набуло право вимоги із боржника - ПрАТ "ФК "Чорноморець" щодо сплати повної суми заборгованості за кредитом.

Таким чином, АТ "Сбербанк" скористувалося своїм правом дострокової вимоги виконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" зобов`язань за Кредитним договором відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та пункту 8.3 Кредитного договору.

Відтак останнім днем нарахування процентів за користування кредитною лінією є 08.07.2015.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто, поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 також звертнула увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.

З огляду на наведене, обґрунтованим є нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період з 15.07.2014 до 08.07.2015 (дати останнього 10-ти денного робочого дня добровільного виконання АТ "ФК "Чорноморець" вимоги АТ "Сбербанк" (№5828/5/28-2) про дострокове виконання зобов`язань), що складає 4 156 357, 70 дол. США.

В свою чергу право Банку щодо нарахування передбачених договором процентів за кредитом поза вказаний період є припиненим у зв`язку з пред`явленням до боржника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не заперечується учасниками справи, на розгляді Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/3704/20(916/4693/15) за позовом ПАТ «Сбербанк» до ПрАТ Футбольний клуб «Чорноморець», тобто з основного боржника, про стягнення заборгованості, у тому числі процентів за користування кредитною лінією.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 по справі №916/3704/20(916/4693/15), яке залишено без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 та Верховного Суду від 07.06.2023 провадження по справі №916/3704/20(916/4693/15) в частині стягнення частини процентів за користування кредитом в сумі 4 156 357, 70 дол. США - закрито.

Закриваючи провадження у справі в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 4 156 357, 70 дол. США, суди послались на такі обставини.

17.07.2017 Господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі №916/4591/15 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» на користь ПАТ «СБЕРБАНК» заборгованості на підставі Договору поруки від 26.04.2013, що набрало законної сили 31.07.2017.

На виконання зазначеного рішення, Господарським судом Одеської області 31.07.2017 видано наказ, згідно з яким стягнуто з ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» на користь ПАТ «Сбербанк» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 15.07.2011 №14-В/11/44/ЮО та на підставі договору поруки від 26.04.2013 у розмірі: 42 352 220 доларів США 60 центів та 45 773 758 грн. 97 коп., з яких: - загальної заборгованості за кредитною лінією 36 773 937 доларів США 32 центи США, - процентів за користування кредитною лінією 5 578 283 доларів США 28 центів, що нараховані за період з 15.07.2014р. по 02.11.2015р., - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією 15 802 012 грн. 75 коп. - пені за прострочення сплати заборгованості за кредитною лінією 29 971 746 грн. 22 коп.

В процедурі виконавчого провадження проведено публічні електронні торги, на яких майно ПАТ «Туристично-Виробнича Фірма «Чорне Море» не реалізовано в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, у відповідності до ч.7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» AT «СБЕРБАНК» скористався своїм правом та в рахунок часткового погашення за кредитним договором прийняв у власність предмети іпотеки.

Так, 19.01.2018 предмети іпотеки було придбано у власність банком, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та оприбутковано на баланс банку шляхом заліку забезпечених вимог в рахунок ціни майна та частково погашено заборгованість ПрАТ «ФК «ЧОРНОМОРЕЦЬ» перед ПАТ «СБЕРБАНК» за Договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 в загальній сумі 456 036 000,00 гривень, а саме в загальному розмірі 15 846 972,03 дол. США, в тому числі:

- 5 578 283,28 доларів США - проценти (що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015);

- 10 268 688,75 доларів США - основна сума боргу (тіло кредиту).

Про ці обставини АТ «СБЕРБАНК» повідомило Боржника - ПрАТ «ФК «ЧОРНОМОРЕЦЬ» у листі від 26.01.2018 №1301/5/28-3.

Дані обставини також не заперечуються позивачем, про що зазначено останнім у власній заяві про зміну предмету позову (т. 8, а.с. 80-81).

Різниця між заявленою АТ "Міжнародний Резервний Банк" в листі № 1301/5/28-3 від 26.01.2018 сумою погашення процентів (5 578 283,28 дол. США) за сумою щодо якої судом у справі №916/3704/20(916/4693/15) було закрито провадження (4 156 357,70 дол. США) складає 1 421 925,57 дол. США (5 578 283,28 - 4 156 357,70) та така сума також вважається погашеними процентами за рахунок предмету іпотеки, та відповідно має бути врахована під час розрахунку заборгованості боржника зі сплати процентів.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/1031/16 за позовом Банку про стягнення з основного боржника АТ "ФК "Чорноморець" заборгованості по процентам.

За результатами розгляду даної справи прийнято рішення від 25.03.2019 про стягнення з АТ "ФК "Чорноморець" на користь АТ "Міжнародний Резервний Банк" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 зі сплати процентів у розмірі 11 887 915,43 дол. США за період з 15.12.2015 по 06.12.2018.

Колегія суддів наголошує на тому, що згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вищевказане рішення набрало законної сили, наразі є чинним та жодною зі сторін оскаржено не було, а також не переглядалось, зокрема за нововиявленими обставинами.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною першою статті 18 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відтак, наразі є чинним рішення про стягнення з основного боржника АТ "ФК "Чорноморець" на користь АТ "Міжнародний Резервний Банк" заборгованості зі сплати процентів у розмірі 11 887 915,43 дол. США за період з 15.12.2015 по 06.12.2018.

Враховуючи вищезазначений розмір погашених процентів за користування кредитом у розмірі 1 421 925,57 дол. США, залишок процентів за користування кредитом складає 10 465 989, 86 дол. США.

Решта заявлених АТ "Міжнародний Резервний Банк" грошових вимог зі сплати процентів за користування кредитом судом відхиляються, оскільки як вже було вказано вище нараховані неправомірно, а саме після пред`явлення до боржника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наведене зумовлює прийняття рішення про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на користь Банку процентів за користування кредитом у розмірі 10 465 989, 86 дол. США.

Колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2019 по справі №916/1031/16 має преюдиційне значення та має бути враховано під час розгляду справи, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, оскільки за результатами розгляду такої справи було встановлено обставини щодо наявності заборгованості у основного боржника АТ "ФК "Чорноморець" перед АТ "Міжнародний Резервний Банк" зі сплати процентів за користування кредитом та стягнуто такі кошти на користь Банку.

В свою чергу, як вже було вказано вище, ТОВ „Укрбудспецтех" за умовами п. 4.1. договору поруки відповідає перед Банком, як солідарний боржник, тобто в тому ж обсязі, що і АТ "ФК "Чорноморець" та залишається зобов`язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання за основним договором не будуть виконані повністю.

З огляду на наведене, ТОВ „Укрбудспецтех" несе ту ж саму відповідальність та у тих самих межах, що й боржник АТ "ФК "Чорноморець", а тому заборгованість яка була стягнута за рішенням суду, яке набрало законної сили, з АТ "ФК "Чорноморець", підлягає стягненню й ТОВ „Укрбудспецтех", який виступив поручителем за зобов`язаннями основного боржника.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд помилково не врахував наявність рішення суду, яке має преюдиційне значення у цій справі, яким було стягнуто з основного боржника заборгованість за процентами, що призвело до прийняття невірного рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 10 465 989, 86 дол. США із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 по справі №916/1950/16(916/4694/15) в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудспецтех" на користь Акціонерного товариства „Міжнародний Резервний Банк" процентів за користування кредитом в сумі 10 465 989, 86 дол. США скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудспецтех" на користь Акціонерного товариства „Міжнародний Резервний Банк" проценти за користування кредитом в сумі 10 465 989, 86 дол. США.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудспецтех" на користь Акціонерного товариства „Міжнародний Резервний Банк" 5368 грн судового збору за подання позовної заяви».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудспецтех" на користь Акціонерного товариства „Міжнародний Резервний Банк" 8052 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2024 у зв`язку із перебування судді Аленіна О.Ю. у відпустці з 01.04.2024 по 05.04.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Таран С.В.