Постанова

від 18.04.2024 по справі 916/1950/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1950/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржника: Лаврін О.В.,

боржника: не з`явився,

ТОВ "Фондова група "Форвард": Кобелєв О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний Банк"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (колегія суддів у складі: Аленін О.Ю. - головуючий, Принцевська Н.М., Ярош А.І.)

та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 (суддя Найфлейш В.Д.)

у справі №916/1950/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудспецтех"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2016 порушено провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудспецтех" (далі - Боржник) про його банкрутство, введено процедуру розпорядження майном Боржника.

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний Банк", далі - Банк) частково в сумі 1202359720,96 грн як вимоги, забезпечені заставою майна Боржника із внесенням до реєстру вимог кредиторів окремо, а у задоволенні заяви в частині внесення вимог до частині внесення вимог до четвертої черги задоволення вимог кредиторів в сумі 495988855,21 грн відмовлено.

3. У межах зазначеної справи 11.12.2017 Банк подав заяву (далі - Заява) про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Боржника від 29.04.2016, додаткової угоди до нього та наступних договорів про часткову уступку права вимоги.

4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2017, яку залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2018, відмовлено в прийнятті Заяви, повернуто її заявнику. Постановою Верховного Суду від 16.08.2018 зазначені ухвалу та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 відмовлено Банку в прийнятті Заяви.

6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 05.06.2019, зазначену ухвалу скасовано, справу за Заявою направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

7. 07.07.2020 Банк подав до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог до Заяви, в якій заявив вимоги про визнання недійсними укладених Боржником договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016 та додаткових угод до них, у тому числі договорів про часткову уступку права вимоги та укладених в подальшому договорів новації, а саме:

- договору від 07.06.2016, укладеного між ТОВ "Елекуст" та ТОВ "Фондова Група "Форвард", про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, відповідно до умов якого ТОВ "Фондова Група "Форвард" набуває права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за договором у частині оплати 93627699 грн;

- договору від 07.06.2016, укладеного між ТОВ "Елекуст" та ТОВ "Інвестсервіскомпані", про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, відповідно до умов якого ТОВ "Інвестсервіскомпані" набуває права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за договором у частині оплати 6001000 грн;

- договору від 08.06.2016, укладеного між ТОВ "Елекуст" та Боржником - додаткової угоди до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, згідно з якою загальний розмір грошового зобов`язання складає 370817312 грн;

- договору від 07.06.2016, укладеного між ТОВ "Техсаніт" та ТОВ "Інвестсервіскомпані", про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, відповідно до умов якого ТОВ "Інвестсервіскомпані" набуває права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за договором у частині оплати 38022750 грн;

- договору від 07.06.2016, укладеного між ТОВ "Техсаніт" та ТОВ "Мечта", про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, відповідно до умов якого ТОВ "Мечта" набуває права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за договором у частині оплати 10104000 грн;

- договору від 07.06.2016, укладеного між ТОВ "Техсаніт" та ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець", про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, відповідно до умов якого ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" набуває права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за договором у частині оплати 9054500 грн;

- договору від 21.06.2016, укладеного між ТОВ "Техсаніт" та ТОВ "Фондова група "Форвард", про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, відповідно до умов якого ТОВ "Фондова група "Форвард" набуває права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за договором у частині оплати 14601531 грн;

- договору від 22.06.2016, укладеного між ТОВ "Техсаніт" та Боржником - додаткової угоди до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, відповідно до умов якої Боржник зобов`язується здійснити оплату ТОВ "Техсаніт" грошової суми в розмірі 28216148 грн у строк до 29.04.2016 та здійснити оплату у розмірі 10 відсотків від загальної суми грошового зобов`язання не пізніше 20.07.2016;

- договору від 07.06.2016, укладеного між ТОВ "Євро Центр" та ТОВ "Фондова група "Форвард", про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, відповідно до умов якого ТОВ "Фондова група "Форвард" набуває права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за договором у частині оплати 36395051 грн;

- договору від 21.06.2016, укладеного між ТОВ "Євро Центр" та ТОВ "Інвестсервіскомпані", про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, відповідно до умов якого ТОВ "Інвестсервіскомпані" набуває права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за договором у частині оплати 14604531 грн;

- договору від 21.06.2016, укладеного між ТОВ "Євро Центр" та ТОВ "Інвестсервіскомпані", про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, відповідно до умов якого ТОВ "Інвестсервіскомпані" набуває права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за договором у частині оплати 98000000 грн;

- договору новації від 22.06.2016, укладеного між ТОВ "Фондова група "Форвард" та Боржником, відповідно до якого Боржник перед ТОВ "Фондова група "Форвард" несе грошові зобов`язання на загальну суму 14601531 грн на підставі частки ТОВ "Техсаніт" та ТОВ "Євро Центр" (згідно з договором не зрозуміло) у статутному капіталі Боржника;

- договору новації від 08.06.2016, укладеного між ТОВ "Фондова група "Форвард" та Боржником, відповідно до якого Боржник перед ТОВ "Фондова група "Форвард" несе грошові зобов`язання на загальну суму 93627699 грн на підставі частки ТОВ "Елекуст" у статутному капіталі Боржника;

- договору новації від 08.06.2016, укладеного між ТОВ "Фондова група "Форвард" та Боржником, відповідно до якого Боржник перед ТОВ "Фондова група "Форвард" несе грошові зобов`язання на загальну суму 36395051 грн на підставі частки ТОВ "Євро Центр" у статутному капіталі Боржника;

- договору новації від 08.06.2016, укладеного між ТОВ "Мечта" та Боржником, відповідно до якого Боржник перед ТОВ "Мечта" несе грошові зобов`язання на загальну суму 10104000 грн на підставі частки ТОВ "Техсаніт" у статутному капіталі Боржника;

- договору новації від 08.06.2016, укладеного між ТОВ "Інвестсервіскомпані" та Боржником, відповідно до якого Боржник перед ТОВ "Інвестсервіскомпані" несе грошові зобов`язання на загальну суму 38022750 грн на підставі частки ТОВ "Техсаніт" у статутному капіталі Боржника;

- договору новації від 08.06.2016, укладеного між ТОВ "Інвестсервіскомпані" та Боржником, відповідно до якого Боржник перед ТОВ "Інвестсервіскомпані" несе грошові зобов`язання на загальну суму 6001000 грн на підставі частки ТОВ "Елекуст" у статутному капіталі Боржника;

- договору новації від 08.06.2016, укладеного між ТОВ "Інвестсервіскомпані" та Боржником, відповідно до якого Боржник перед ТОВ "Інвестсервіскомпані" несе грошові зобов`язання на загальну суму 98000000,00 грн на підставі частки ТОВ "Євро Центр" у статутному капіталі Боржника;

- договору новації від 22.06.2016, укладеного між ТОВ "Інвестсервіскомпані" та Боржником, відповідно до якого Боржник перед ТОВ "Інвестсервіскомпані" несе грошові зобов`язання на загальну суму 14601531 грн на підставі частки ТОВ "Євро Центр" у статутному капіталі Боржника;

- договору новації від 08.06.2016, укладеного між ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" та Боржником, відповідно до якого Боржник перед ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" несе грошові зобов`язання на загальну суму 9054500 грн на підставі частки ТОВ "Техсаніт" у статутному капіталі Боржника.

8. Заяву мотивовано тим, що частки в статутному капіталі не оплачені; вимоги ТОВ "Інвестсервіскомпані", ТОВ "Мечта", ПАТ "ФК "Чорноморець", ТОВ "Фондова група "Форвард" не є грошовими зобов`язаннями; договори купівлі-продажу неможливо було замінити позикою; неможливо було укладати договори новації та позики, оскільки строк виконання зобов`язання не настав; Боржник придбав майно на завідомо невигідних умовах, до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним.

9. Банк зазначив, що оспорювані договору укладені сторонами в той час, коли у Боржника були наявні значні кредиторські зобов`язання перед кредиторами, які він не міг виконати. Укладення таких договорів, на думку Банка, вчинено навмисно з метою штучного нарощування боргу, тому вони є фіктивними та такими, що мають ознаки фраудаторності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Боржник (попередні найменування - ТОВ "Бізнес центр "Примор`я", ТОВ "Блек Сі Ріелті Груп") є правонаступником ТОВ "Бізнес-партнер-груп", ТОВ "Бізнес-форум", ТОВ "Бізнес-центр "Шевченківський", ТОВ "Одеський ЦУМ", ТОВ "Сервісний центр "Чорноморець".

11. ТОВ "Елекуст", ТОВ "Техсаніт", ТОВ "Євро Центр" були учасниками Боржника. При цьому вони безпосередньо не формували статутний капітал грошовими коштами шляхом їх перерахування на поточний банківський рахунок Боржника, оскільки увійшли до складу учасників внаслідок проведення процедури реорганізації.

12. Так, ТОВ "Елекуст" входило до складу учасників ТОВ "Бізнес центр "Шевченківський" на суму внеску до статутного капіталу 99999516,32 грн або 99,9996% від загального розміру статутного капіталу. ТОВ "Техсаніт" входило до складу учасників ТОВ "Бізнес-партнер-груп" на суму внеску до статутного капіталу 99998929 грн або 99,999% від загального розміру статутного капіталу. ТОВ" Євро Центр" входило до складу учасників ТОВ "Сервісний центр "Чорноморець" на суму внеску до статутного капіталу 99994582 грн або 99,994% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Сервісний центр "Чорноморець".

13. На виконання рішень загальних зборів учасників ТОВ "Бізнес центр "Шевченківський", викладених у протоколі №23/08 від 23.08.2012, розпочато процедуру припинення діяльності зазначеного товариства шляхом реорганізації - приєднання його до Боржника, затверджено договір про приєднання ТОВ "Бізнес центр "Шевченківський" до Боржника.

14. На виконання рішень загальних зборів учасників ТОВ "Бізнес-партнер-груп", викладених у протоколі №17-08 від 17.08.2012, розпочато процедуру припинення діяльності зазначеного товариства шляхом реорганізації - приєднання його до Боржника, затверджено договір про приєднання ТОВ "Бізнес-партнер-груп" до Боржника.

15. Протоколом загальних зборів учасників Боржника від 01/11-02 від 01.11.2012 затверджено передавальні баланси ТОВ "Бізнес центр "Шевченківський", ТОВ "Бізнес-партнер-груп" станом на 01.11.2012 та передавальні акти від 01.11.2012, складені в процесі припинення зазначених товариств шляхом реорганізації - приєднання до Боржника.

16. Згідно з пунктом 1.5 передавального акту від 01.11.2012 на дату його підписання частка ТОВ "Елекуст" складала 99999516,32 грн або 99,9996% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Бізнес центр "Шевченківський", частка ТОВ "Техсаніт" складала 99998929 грн або 99,999% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Бізнес-партнер-груп".

17. На виконання рішень загальних зборів учасників ТОВ "Сервісний центр "Чорноморець", викладених у протоколі №17-08 від 17.08.2012, розпочато процедуру припинення діяльності зазначеного товариства шляхом реорганізації - приєднання його до Боржника, затверджено договір про приєднання ТОВ "Сервісний центр "Чорноморець" до Боржника.

18. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Сервісний центр "Чорноморець" №01/11 від 01.11.2012 затверджено передавальний баланс ТОВ "Сервісний центр "Чорноморець" станом на 01.11.2012 та передавальний акт від 01.11.2012, складені в процесі припинення ТОВ "Сервісний центр "Чорноморець" шляхом його реорганізації - приєднання до Боржника.

19. Протоколом спільних загальних зборів учасників Боржника, ТОВ "Бізнес-партнер-груп", ТОВ "Бізнес-форум", ТОВ "Бізнес-центр "Шевченківський", ТОВ "Одеський ЦУМ", ТОВ "Сервісний центр "Чорноморець" №21/01-1 від 21.01.2013 вирішено припинити та здійснити державну реєстрацію припинення внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Боржника: ТОВ "Бізнес-партнер-груп", ТОВ "Бізнес-форум", ТОВ "Бізнес-центр "Шевченківський", ТОВ "Одеський ЦУМ", ТОВ "Сервісний центр "Чорноморець".

20. Пунктом 2.1 протоколу №21/01-1 від 21.01.2013 визначено затвердити Боржника правонаступником у повному обсязі всіх прав та обов`язків ТОВ "Бізнес-партнер-груп", ТОВ "Бізнес-форум", ТОВ "Бізнес-центр "Шевченківський", ТОВ "Одеський ЦУМ", ТОВ "Сервісний центр "Чорноморець".

21. Згідно з пунктом 3.1 протоколу №21/01-1 від 21.01.2013 затверджено новий склад учасників Боржника, зокрема, до складу учасників увійшли ТОВ "Техсаніт", ТОВ "Елекуст" та ТОВ "Євро Центр".

22. Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 протоколу №21/01-1 від 21.01.2013 визначено здійснити збільшення статутного капіталу Боржника за рахунок приєднання статутних капіталів №21/01-1 від 21.01.2013 у розмірі - 356075734,70 грн. Встановлено розподіл часток в статутному капіталі Боржника, зокрема, частка ТОВ "Техсаніт" визначена у розмірі 99998929 грн або 25,834% статутного капіталу, частка ТОВ "Елекуст" - у розмірі 99999516,32 грн або 25,835% статутного капіталу, частка ТОВ "Євро Центр" - у розмірі 136996582 грн або 35,393% статутного капіталу.

23. 15.05.2013 Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Одеської обласної Державної податкової служби провела позапланову виїзну перевірку Боржника з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 до 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 до 31.12.2012. Внаслідок податкової перевірки складено акт від 13.05.2013 за № 2794/22-4/32145683 із додатком №1 "Довідка про загальну інформацію щодо ТОВ "Блек Сі Ріелті Груп" та результати його діяльності за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р."

24. Податкова інспекція встановила, що статутний капітал Боржника станом на 31.12.2012 сформовано на 100% у сумі 387076,534 тис. грн; заборгованість засновників (учасників) із внесків до статутного капіталу становить 0 тис. грн (немає заборгованості), зокрема ТОВ "Техсаніт" фактично внесено 99998929 грн, ТОВ "Елекуст" - 99999516,32 грн, ТОВ "Євро Центр" - 136996582 грн.

25. Згідно з протоколом загальних зборів учасників Боржника від 29.04.2016, розглянувши рішення ТОВ "Євро Центр", ТОВ "Елекуст" і ТОВ "Техсаніт" про припинення участі у складі товариства, інші учасники товариства відмовились від переважного права купівлі часток зазначених учасників у статутному капіталі Боржника та не заперечили проти придбання товариством (Боржником) таких часток своїх учасників. Загальні збори вирішили припинити участь ТОВ "Євро Центр", ТОВ "Елекуст" і ТОВ "Техсаніт" у складі учасників Боржника шляхом придбання самим товариством часток таких учасників у розмірі, відповідно, 34,7947%, 23,3526% і 23,3524% статутного капіталу Боржника.

26. 29.04.2016 між ТОВ "Елекуст" (продавець) та Боржником (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства (далі - Договір-1), за умовами якого ТОВ "Елекуст" продав, а Боржник купив частку в статутному капіталі Боржника у розмірі 23,3526% за ціною 99999516,32 грн.

27. 29.04.2016 між ТОВ "Техсаніт" (продавець) та Боржником (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства (далі - Договір-2), за умовами якого ТОВ "Техсаніт" продало, а Боржник купив частку в статутному капіталі Боржника в розмірі 23,3524% за ціною 99998929 грн.

28. 29.04.2016 між ТОВ "Євро Центр" та Боржником укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства (далі - Договір-3), за умовами якого ТОВ "Євро Центр" продало, а Боржник купив частку в статутному капіталі Боржника в розмірі 34,7947% за ціною 148996582 грн.

29. Покупець (Боржник) зобов`язався здійснити оплату за придбану частку протягом трьох років з моменту укладення Договору у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або іншим шляхом, не забороненим законодавством України (п.п. 3.1, 3.2 Договору-1, Договору-2, Договору-3).

30. 07.06.2016 ТОВ "Елекуст" уклало угоди про часткову уступку права вимоги до Договору-1, за умовами яких:

- ТОВ "Фондова Група "Форвард" набуває право вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-2 у частині оплати 93627699 грн;

- ТОВ "Інвестсервіскомпані" набуває право вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-2 у частині оплати 6001000 грн.

31. Також 08.06.2016 між ТОВ "Елекуст" та Боржником укладено додаткову угоду до Договору-1, у якій сторони визначили, що враховуючи укладені 07.06.2016 продавцем за участю покупця із третіми особами угоди про часткову уступку права вимоги до Договору-1, а саме: з ТОВ "Інветсервіскомпані" на суму вимоги 6001000 грн; із ТОВ "Фондова група "Форвард" на суму вимоги 93627699 грн; станом на дату укладання цієї додаткової угоди загальний розмір грошового зобов`язання покупця перед продавцем складає 370817,32 грн.

32. У зв`язку зі зменшенням суми грошового зобов`язання покупця перед продавцем у сторону зменшення сторони встановили такий порядок виконання покупцем грошового зобов`язання за Договором-1: покупець зобов`язується здійснити оплату продавцю грошової суми у розмірі 370817,32 грн у строк не пізніше 29.04.2019, але при цьому: грошова сума в розмірі 50% від загальної суми грошового зобов`язання покупця або 185408,66 грн підлягає сплаті не пізніше 20.07.2016; грошова суми у розмірі 50% від загальної суми грошового зобов`язання покупця або 185408,66 грн підлягає сплаті не пізніше 29.04.2019.

33. ТОВ "Техсаніт" уклало угоди про часткову уступку права вимоги до Договору-2:

- від 07.06.2016, за умовами якої ТОВ "Інвестсервіскомпані" набуває право вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-2 у частині оплати 38022750 грн;

- від 07.06.2016, за умовами якої ТОВ "Мечта" набуває право вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-2 у частині оплати 10104000 грн;

- від 07.06.2016, за умовами якої ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" набуває право вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-2 у частині оплати 9054500 грн;

- від 21.06.2016, за умовами якої ТОВ "Фондова група "Форвард" набуває право вимоги виконання боржником грошових зобов`язань за Договором-2 у частині оплати 14601531 грн.

34. Також 22.06.2016 між ТОВ "Техсаніт" і Боржником укладено додаткову угоду до Договору-2, у якій сторони визначили, що враховуючи укладені продавцем за участю покупця із третіми особами угоди про часткову уступку права вимоги до Договору-2, а саме: 07.06.2016 з ТОВ "Інвестсервіскомпані" на суму вимоги 38022750 грн; 07.06.2016 з ТОВ "Мечта" на суму вимоги 10104000 грн; 07.06.2016 з ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" на суму вимоги 9054500 грн; 21.06.2016 з ТОВ "Фондова група "Форвард" на суму вимоги 14601531 грн, станом на дату укладання цієї додаткової угоди до Договору-2 загальний розмір грошового зобов`язання покупця перед продавцем складає 28216148 грн.

35. У зв`язку зі зменшенням суми грошового зобов`язання покупця перед продавцем у сторону зменшення сторони встановили такий порядок виконання покупцем грошового зобов`язання за Договором-2: покупець зобов`язується здійснити оплату продавцю грошової суми у розмірі 28216148 грн у строк не пізніше 29.04.2019, але при цьому: грошова у розмірі 10% від загальної суми грошового зобов`язання покупця або 2821614,80 грн підлягає сплаті не пізніше 20.07.2016; грошова суми у розмірі 90% від загальної суми грошового зобов`язання покупця або 25394533,20 грн підлягає сплаті не пізніше 29.04.2019.

36. ТОВ "Євро Центр" уклало угоди про часткову уступку права вимоги до Договору-3:

- від 07.06.2016, за умовами якої ТОВ "Фондова група "Форвард" набуває право вимоги виконання боржником грошових зобов`язань за Договором-3 у частині оплати 36395051 грн.

- від 22.06.2016, за умовами якої ТОВ "Інвестсервіскомпані" набуває право вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-3 у частині оплати 14604531 грн;

- від 22.06.2016, за умовами якої ТОВ "Інвестсервіскомпані" набуває право вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-3 у частині оплати 98000000 грн.

37. Крім того, Боржник уклав із відповідними особами низку договорів новації:

- від 08.06.2016 із TOB "Фондова група "Форвард", в якому вказано, що 07.06.2016 сторони за участю ТОВ "Елекуст" уклали договір про часткову уступку права вимоги до Договору-1, відповідно до якого ТОВ "Фондова група "Форвард" придбала у ТОВ "Елекуст" право вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-1 в частині 93627699 грн, тому Боржник несе перед ТОВ "Фондова група "Форвард" грошове зобов`язання на зазначену суму, яке підлягає виконанню Боржником у межах трирічного строку, що обліковується з моменту укладення Договору-1;

- від 08.06.2016 із TOB "Фондова група "Форвард", в якому вказано, що 07.06.2016 сторони за участю ТОВ "Євро Центр" уклали договір про часткову уступку права вимоги до Договору-3, відповідно до якого ТОВ "Фондова група "Форвард" придбала у ТОВ "Євро Центр" права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-3 в частині 36395051 грн, тому Боржник несе перед ТОВ "Фондова група "Форвард" грошове зобов`язання на зазначену суму, яке підлягає виконанню Боржником у межах трирічного строку, що обліковується з моменту укладення Договору-3;

- від 08.06.2016 із TOB "Мечта", в якому вказано, що 07.06.2016 сторони за участю ТОВ "Техсаніт" уклали договір про часткову уступку права вимоги до Договору-2, відповідно до якого ТОВ "Мечта" придбала у ТОВ "Техсаніт" права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-2 в частині 10104000 грн, тому Боржник несе перед ТОВ "Мечта" грошове зобов`язання на зазначену суму, яке підлягає виконанню Боржником у межах трирічного строку, що обліковується з моменту укладення Договору-2;

- від 08.06.2016 із TOB "Інвестсервіскомпані", в якому вказано, що 07.06.2016 сторони за участю ТОВ "Техсаніт" уклали договір про часткову уступку права вимоги до Договору-2, відповідно до якого ТОВ "Інвестсервіскомпані" придбало у ТОВ "Техсаніт" права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-2 в частині 38022750 грн, тому Боржник несе перед ТОВ "Інвестсервіскомпані" грошове зобов`язання на зазначену суму, яке підлягає виконанню Боржником у межах трирічного строку, що обліковується з моменту укладення Договору-2;

- від 08.06.2016 із TOB "Інвестсервіскомпані", в якому вказано, що 07.06.2016 сторони за участю ТОВ "Елекуст" уклали договір про часткову уступку права вимоги до Договору-1, відповідно до якого ТОВ "Інвестсервіскомпані" придбало у ТОВ "Елекуст" права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-1 в частині 6001000 грн, тому Боржник несе перед ТОВ "Інвестсервіскомпані" грошове зобов`язання на зазначену суму, яке підлягає виконанню Боржником у межах трирічного строку, що обліковується з моменту укладення Договору-1;

- від 08.06.2016 із TOB "Інвестсервіскомпані", в якому вказано, що 07.06.2016 сторони за участю ТОВ "Євро Центр" уклали договір про часткову уступку права вимоги до Договору-3, відповідно до якого ТОВ "Інвестсервіскомпані" придбало у ТОВ "Євро Центр" права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-3 в частині 98000000 грн, тому Боржник несе перед ТОВ "Інвестсервіскомпані" грошове зобов`язання на зазначену суму, яке підлягає виконанню Боржником у межах трирічного строку, що обліковується з моменту укладення Договору-3;

- від 08.06.2016 із ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець", в якому вказано, що 07.06.2016 сторони за участю ТОВ "Техсаніт" уклали договір про часткову уступку права вимоги до Договору-2, відповідно до якого ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" придбало у ТОВ "Євро Центр" права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-2 в частині 9054500 грн, тому Боржник несе перед ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" грошове зобов`язання на зазначену суму, яке підлягає виконанню Боржником у межах трирічного строку, що обліковується з моменту укладення Договору-2;

- від 22.06.2016 із TOB "Інвестсервіскомпані", в якому вказано, що 07.06.2016 сторони за участю ТОВ "Євро Центр" уклали договір про часткову уступку права вимоги до Договору-3, відповідно до якого ТОВ "Інвестсервіскомпані" придбало у ТОВ "Євро Центр" права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-3 в частині 14601531 грн, тому Боржник несе перед ТОВ "Інвестсервіскомпані" грошове зобов`язання на зазначену суму, яке підлягає виконанню Боржником у межах трирічного строку, що обліковується з моменту укладення Договору-3;

- від 22.06.2016 із TOB "Фондова група "Форвард", в якому вказано, що 21.06.2016 сторони за участю ТОВ "Техсаніт" уклали договір про часткову уступку права вимоги до Договору-2, відповідно до якого ТОВ "Фондова група "Форвард" придбала у ТОВ "Техсаніт" права вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань за Договором-2 в частині 14601531 грн, тому Боржник несе перед ТОВ "Фондова група "Форвард" грошове зобов`язання на зазначену суму, яке підлягає виконанню Боржником у межах трирічного строку, що обліковується з моменту укладення Договору-2.

38. У розділах 2 зазначених договорів новації визначено, що враховуючи характер грошового зобов`язання, керуючись частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України, сторони прийняли рішення замінити зобов`язання з оплати частини долі в статутному капіталі товариства згідно з відповідною угодою про часткове відступлення права вимоги до договору купівлі-продажу частки у статному капіталі товариства від 29.04.2016 на зобов`язання позики (тимчасовою безоплатною зворотною фінансовою допомогою) на умовах окремо укладеного між сторонами договору.

39. Сторони прийняли рішення укласти нові договори позики. На підставі нових договорів позики до Боржника переходять права позичальника, а до, відповідно, ТОВ "Фондова група "Форвард", ТОВ "Мечта", ТОВ "Інвестсервіскомпані", ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" - зобов`язання позикодавця в обсязі та на умовах, обумовлених у такому договорі позики.

40. Сторони погодили істотні умови нових договорів позики, зокрема, щодо загального строку повернення позики 29.04.2019 із поверненням позики протягом вказаного строку частинами (траншами): 5% від загальної суми позики - не пізніше 20.07.2016; залишку 95% від загальної суми позики - не пізніше 29.04.2019; повернення позики відбувається шляхом переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок позикодавця, або в інший спосіб, який не суперечить діючому законодавству України, та взаємно прийнятним сторонами в якості способу виконання грошового зобов`язання (наприклад, але не виключно, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог).

41. Боржник (позичальник) уклав договори позики із:

- ТОВ "Фондова група "Форвард" (позикодавець) від 08.06.2016 на суму 93627699 грн, на суму 36395051 грн та від 22.06.2016 на суму 14601531 грн;

- ТОВ "Мечта" (позикодавець) від 08.06.2016 на суму 10104000 грн;

- ТОВ "Інвестсервіскомпані" (позикодавець) від 08.06.2016 на суму 38022750 грн, на суму 6001000 грн, на суму 98000000 грн та від 22.06.2016 на суму 14601531 грн;

- від 08.06.2016 із ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (позикодавець) на суму 9054500 грн.

42. Проведеними оцінками майна Боржника встановлено, що вона становить станом на 2015 рік - 423062000 грн, на 2016 рік - 672268316 грн, на 2020 рік - 423952980 грн.

43. У постанові Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 встановлено, що загальна вартість предметів іпотеки, визначена у відповідних договорах іпотеки, складає 26630915 доларів США (згідно із договорами від 07.05.2014 і від 08.05.2014 про внесення змін до іпотечних договорів), що відповідно до курсу НБУ станом на дату подання заяви Банку із вимогами до Боржника складає 660597076,78 грн.

44. Ухвалю Господарського суду Одеської області від 24.11.2015 порушено провадження у справі №916/4694/15 за позовом Банку до Боржника про стягнення 1047688897,41 грн.

45. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 у справі №916/1950/16(916/4694/15) відмовлено в задоволенні позовної заяви з урахуванням заяви про зміну предмету позову про стягнення з Боржника на користь Банка 19269758,70 доларів США та 153050723,01 грн.

46. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2016 у справі №916/513/16 стягнуто з Боржника на користь ТОВ "Агробізнесгруп" кошти в сумі 1312000 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 19680 грн.

47. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2016 у справі №916/512/16 стягнуто з Боржника на користь ТОВ "Торгово-будівельне агентство "Нові технології" заборгованість у сумі 868684 грн, штраф у сумі 43434,20, витрати зі сплати судового збору в сумі 13681,78 грн.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

48. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2022, яку залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, у задоволенні Заяви відмовлено.

49. Судові рішення мотивовано відхиленням доводів Банка про можливість виходу ТОВ "Євро Центр", ТОВ "Техсаніт", ТОВ "Елекуст" зі складу Боржника лише після затвердження звіту за 2016 рік через помилкове ототожнення ним виходу учасника з товариства з купівлею-продажем частки в статутному капіталі.

50. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які спростовують аргументи Банка про відсутність сплати в повному обсязі статутного капіталу Боржника та негрошовий характер зобов`язань Банка, щодо яких укладено спірні правочини, їх неоплату.

51. Також господарські суди визнали доводи Банка про неможливість заміни договорів купівлі-продажу позикою невідповідними приписам чинного законодавства України, що регулюють такі правовідносини, а також встановленим обставинам.

52. За результатами дослідження наявної оцінки майна Боржника господарські суди виснували, що продаж частки у статутному капіталі за визначеною у спірних договорах ціною здійснений за цілком обґрунтованою та релевантною ціною.

53. Відхиляючи аргументи Банка про те, що Боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого став неплатоспроможним, господарські суди виходили з того, що розмір грошових вимог ТОВ "Мечта", ТОВ "Фондова група "Форвард", ТОВ "Інвествервіскомпані", ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" загалом складає менше, аніж розмір вимог Банка, борг перед яким виник задовго до укладення спірних правочинів. До того ж за спірними правочинами Боржник набув, а не відчужив майно.

54. Щодо угод про часткову уступку права вимоги місцевий господарський суд зазначив, що вони не підлягають розгляду в межах справи про банкрутство, адже Боржник не є їх стороною.

55. Апеляційний господарський суд також вказав на ненадання Банком доказів, які б достеменно свідчили про те, що станом на час укладення спірних правочинів боржник не був спроможний виконати взяті на себе зобов`язання за відповідними договорами, а оспорювані правочини є фіктивними, укладені з наявним умислом, без відповідної мети, подальшого їх виконання тощо.

56. Стосовно тверджень Банка про штучне створення заборгованості, яка була підставою для порушення провадження у справи про банкрутство Боржника, шляхом укладення спірних договорів із пов`язаними особами, господарський суд апеляційної інстанції послався на наявність заборгованості Боржника перед контрагентами, підтвердженої рішеннями Господарського суду Одеської області від 11.04.2016 у справі №916/513/16 і від 14.06.2016 у справі №916/512/16.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

57. Банк у особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його ліквідацію звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, задовольнити позовні вимоги Банку про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016 та додаткових угод до них, договорів про часткову уступку права вимоги, договорів новації.

58. Касаційну скаргу мотивовано наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

59. Банк вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, оскільки не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 12.06.2018 у справі №487/10128/14-ц, від 16.08.2018 у справі №916/1950/16, від 19.11.2020 у справі №904/3282/16, від 27.01.2022 у справі №904/5963/20(904/4523/21), від 09.02.2021 у справі №908/1152/18, від 17.04.2018 у справі №904/6950/17, від 13.06.2018 у справі №914/355/17, щодо визнання недійсним фраудаторного правочину, застосування статті 33 Закону України "Про іпотеку", статей 3, 98, 116, 203, 215, 234, 241 Цивільного кодексу України, статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ).

60. Банк зауважує, що його вимоги, які забезпечені заставою майна Боржника, складають близько 450000000 грн, тоді як загальний розмір його грошових вимог до Боржника складає 1202359720,96 грн (із розрахунку на дату звернення із заявою з грошовими вимогами), обсяг грошових вимог Банка, який не буде погашено за рахунок заставного майна, буде погашатись за рахунок іншого майна Боржника, у зв`язку з чим мають бути внесені зміни до реєстру вимог кредиторів.

61. Банк вважає, що висновок господарських судів про відсутність у нього права ставити під сумнів правочини або майнові дії Боржника з підстав, визначених статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), суперечить викладеним у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у цій справі висновкам щодо наявності у Банка права звертатися із Заявою.

62. Посилаючись на необхідність застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони"), Банк зазначає, що господарські суди при розгляді Заяви не перевірили наявності протоколів (рішень), згідно з якими власники ТОВ "Євро Центр", ТОВ "Елекуст", ТОВ "Техсаніт" вирішили продати свої частки в статутному капіталі Боржника та надали відповідній особи повноваження для укладення відповідних правочинів, подальшого схвалення таких правочинів. А встановлення таких обставин має суттєве значення для визначення дійсності оспорюваних договорів купівлі-продажу та всіх подальших правочинів.

63. Банк наголошує на необхідності врахування при вирішенні цього спору правових позицій Верховного Суду щодо того, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

64. При цьому Банк вказує на встановлення господарськими судами обставин, які свідчать про наявність зобов`язання Боржника з погашення заборгованості перед ним, яке виникло до укладення спірних правочинів. Однак попри настання зобов`язань із погашення заборгованості перед кредиторами Боржник взяв на себе зобов`язання зі сплати коштів у сумі 377581992 грн, уклавши договори з пов`язаними особами з метою створення штучної кредиторської заборгованості.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

65. ТОВ "Фондова група "Форвард" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

66. Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, зокрема, що Банк є забезпеченим, а не конкурсним кредитором, тому не може ставити під сумнів правочини чи майнові дії Боржника на підставі статті 20 Закону про банкрутство, тоді як підстави для застосування статті 42 КУзПБ відсутні з огляду на принцип дії закону в часі.

67. ТОВ "Фондова група "Форвард" зазначає про дослідження господарськими судами попередніх інстанцій усіх протоколів загальних зборів, на підставі яких укладено спірні правочини, а також зауважує, що Банк при розгляді справи не ставив під сумнів питання щодо правомочності осіб, які підписали спірні договори.

68. ТОВ "Фондова група "Форвард" заперечує проти твердження Банка про те, що укладення спірних правочинів Боржником є штучним нарощенням кредиторської заборгованості, є фіктивними та має ознаки фраудаторних правочинів. При цьому ТОВ "Фондова група "Форвард" посилається на наявність судових рішень, якими встановлено наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

69. Також ТОВ "Фондова група "Форвард" вказує на відхилення Одеським апеляційним господарським судом у постанові від 22.02.2018 у цій справі (ухваленої за наслідками розгляду вимог кредиторів ТОВ "Мечта", ТОВ "Фондова група "Форвард", ТОВ "Інвестсервіскомпані" до Боржника) аргументів Банка про те, що вимоги зазначених кредиторів до Боржника виникли на підставі договорів часткової уступки без підтвердження оплати за ними, адже вони не відповідають дійсності та наявним у матеріалах справи документам.

70. На думку ТОВ "Фондова група "Форвард", наявність у Боржника майна, значної кредиторської заборгованості перед Банком, набуття Боржником за спірними правочинами часток у статутному капіталі, а не відчуження ним майна, твердження Банку про те, що Боржник через оспорювані договори став неплатоспроможним, є хибним.

71. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не подали.

Позиція Верховного Суду

72. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

73. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду заяви Банка як одного з кредиторів Боржника у справі про банкрутство про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Боржника, додаткових угод до них, зокрема, про часткову уступку права вимоги та укладених у подальшому договорів новації.

74. Звертаючись з вимогами про визнання недійсним правочину, заявник згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для визнання його недійсним.

75. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, згідно з якими, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

76. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

77. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника та спростування майнових дій боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 20 Закону про банкрутство (до 21.10.2019) та у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

78. Зважаючи на дату порушення провадження у цій справі про банкрутство Боржника (01.08.2016), господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про застосування до спірних правовідносин, які склалися до набрання чинності КУзПБ, положень статті 20 Закону про банкрутство, якою врегульовано спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та яка містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду, протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

79. Такий висновок судів відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, згідно з якою критерієм для застосування норм статті 42 КУзПБ і статті 20 Закону про банкрутство, у тому числі до заяв, поданих після введення в дію КУзПБ, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

80. Так, згідно з частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

81. Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона (на відміну від статті 42 КУзПБ) обмежує коло суб`єктів, які можуть звернутися із заявою про визнання недійсним вчиненого боржником правочину з визначених у ній підстав лише арбітражним керуючим та конкурсними кредиторами, визначеними у статті 1 Закону про банкрутство як кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Натомість кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) є заставними кредиторами.

82. Верховний Суд приймає до уваги, що Банк є заставним кредитором Боржника, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 визнано його грошові вимоги до Боржника частково в сумі 1202359720,96 грн як вимоги забезпечені заставою майна Боржника із внесенням до реєстру вимог кредиторів окремо, а у включенні грошових вимог у сумі 495988855,21 грн до четвертої черги вимог кредиторів відмовлено. У зв`язку з наведеним з огляду на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі доводи Банка про те, що забезпечені заставою майна Боржника складають лише 450000000 грн, адже вони суперечать встановленим обставинам та не ґрунтуються на конкретних доказах, які б надавали підстави вважати Банк конкурсним кредитором, зокрема, щодо частини грошових вимог до Боржника.

83. Водночас слушними є аргументи Банка про те, що питання щодо наявності чи відсутності у нього права ставити під сумнів правочини або майнові дії Боржника вже були предметом розгляду, зокрема, Верховного Суду, який у постанові від 16.08.2018 у цій справі виснував, що сукупний аналіз положень Закону про банкрутство та положень частини 2 статті 33 Закону України "Про іпотеку" дають підстави вважати, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом про банкрутство та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а тому набувають і процесуальне право на подання відповідних заяв у справі. Подібного за змістом висновку Верховний Суд дійшов також у постанові від 17.04.2018 у справі №904/6950/17, на яку посилається Банк у касаційній скарзі.

84. При цьому Верховний Суд у постанові від 16.08.2018 у цій справі зазначив про передчасність висновку місцевого господарського суду про те, що підставою для звернення із Заявою є лише стаття 20 Закону про банкрутство, залишення ним поза увагою правових підстав, передбачених статтями 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

85. У зв`язку з наведеним слід зауважити, що відсутність правових підстав для оспорення укладеного боржником правочину на підставі саме статей 20 Закону про банкрутство або статті 42 КУзПБ не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів. Подібного за змістом висновку (стосовно оспорення правочинів, укладених поза межами відповідного "підозрілого періоду") дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13.

86. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

87. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

88. Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

89. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

90. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

91. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора

92. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич чи близька особа боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

93. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

94. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

95. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

96. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

97. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

98. Подібні за змістом висновки, зокрема, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 та постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №904/5963/20(904/4523/21), на яку посилається Банк у касаційній скарзі.

99. Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові також зауважила, зокрема, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

100. У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

101. Перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.

102. У постанові від 09.02.2021 у справі №908/1152/18 Верховний Суд також виснував, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема: зміст правочину суперечить зазначеному Кодексу, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).

103. Звертаючись із Заявою, Банк, зокрема, доводив, що укладаючи Договір-1, Договір-2 і Договір-3, а також низку угод до них, Боржник здійснив заходи щодо максимального нарощування кредиторських вимог юридичних осіб, які входять до його групи, розтрати активів Боржника, завдання збитків кредиторам та опосередкованого контролю Боржником за ходом процедури банкрутства.

104. Розглянувши вимоги Банка, місцевий господарський суд, зокрема, відхилив аргумент про те, що Боржник придбав майно на завідомо невигідних умовах, оскільки балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої (ринкової). Такий висновок господарського суду першої інстанції мотивований посиланням на оцінки майна Боржника, наявні в матеріалах справи, згідно з якими вартість майна Боржника станом на 2015 рік становить 423062000 грн, станом на 2016 рік - 672268316 грн, станом на 2020 рік - 423952980 грн, у зв`язку з чим продаж часток ТОВ "Елекуст", ТОВ "Техсаніт", ТОВ "Євро Центр" у статутному капіталі Боржника за ціною, відповідно, 99999516,32 грн, 99999516,32 грн, 148996582 грн є обґрунтованим. Апеляційний господарський суд погодився з наведеним висновком.

105. Однак зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд не вбачає, чи досліджували господарські суди попередніх інстанцій зміст відповідних висновків щодо оцінки належного Боржнику майна з точки зору їх повноти та достовірності, врахування не лише активів, але й пасивів.

106. Водночас господарський суд першої інстанції послався на встановлені Одеським апеляційним господарським судом у постанові від 22.02.2018 обставини щодо загальної вартості предметів іпотеки, визначеної у договорах іпотеки, у розмірі 26630915 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату звернення Банка із заявою з вимогами до Боржника (08.08.2016) складало 660597076,78 грн, та зазначив про виникнення у Боржника значної кредиторської заборгованості перед Банком задовго до укладення спірних угод.

107. Апеляційний господарський суд також зауважив на те, що Боржник звернувся із заявою про порушення провадження у справі про його банкрутство через неможливість виконати грошові зобов`язання перед кредиторами та збитковість його господарської діяльності з огляду, зокрема, на наявність заборгованості перед ТОВ "Агробізнесгруп" (у сумі 1312000 грн та 19680,00 грн судового збору) і ТОВ "Торгово-будівельне агентство "Нові технології" (у сумі 868684 грн, 43434,20 грн штрафу, 13681,78 грн судового збору), підтвердженої рішеннями Господарського суду Одеської області від 11.04.2016 у справі №916/513/16 і від 14.06.2016 у справі №916/512/16.

108. Наведене в сукупності не надає підстав для висновку про належне з`ясування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій дійсної вартості придбаних Боржником часток у власному статутному капіталі, виходячи не лише з вартості належного йому майна, але й наявної кредиторської заборгованості.

109. У зв`язку з викладеним Верховний Суд вважає передчасним відхилення господарськими судами попередніх інстанцій аргументів Банка про придбання Боржником часток у власному статутному капіталі за Договором-1, Договором-2, Договором-3 за завищеною ціною.

110. Також господарський суд першої інстанції зазначив про те, що Боржник на підставі спірних правочинів придбав майно - частки в статутному капіталі, не врахувавши, що Боржник придбав частки саме у своєму статутному капіталі, які він відповідно до вимог статті 53 Закону України "Про господарські товариства" зобов`язаний реалізувати іншим особам протягом одного року, а в іншому випадку - зменшити свій статутний капітал. Без встановлення обставин щодо дійсної вартості часток у статутному капіталі товариства, а отже, їх ліквідності Верховний Суд вважає передчасним висновок господарського суду про придбання Боржником майна, а не лише взяття на себе зобов`язань без відповідних майнових дій іншої сторони, які б можна було визнати адекватними та рівноцінними.

111. Крім того, слід визнати передчасним відхилення місцевим господарськими судами доводів Банка про взяття Боржником до порушення справи про банкрутство на себе зобов`язань, в результаті чого він став неплатоспроможним, адже воно ґрунтується лише на тому, що заборгованість Боржника перед Банком є більшою за сукупну заборгованість перед ТОВ "Мечта, ТОВ "Фондова група "Форвард", ТОВ "Інвестсервіскомпані", ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець", а ще наявна заборгованість перед ТОВ "Агробізнесгруп" і ТОВ "Торгово-будівельне агентство "Нові технології".

112. Пославшись на наявність у Боржника іншої кредиторської заборгованості, яка стала підставою для відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, господарський суд залишив поза увагою, що про фраудаторність правочину може свідчити прийняття на себе боржником зобов`язання не лише такого, яке безпосередньо зумовило його платоспроможність, але й такого, що унеможливило повністю чи частково виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами (зокрема, у випадку, коли на момент прийняття боржником нового зобов`язання він уже був неплатоспроможним).

113. У наведеному контексті Верховний Суд зауважує, що господарські суди не з`ясували обставини щодо економічної обґрунтованості придбання Боржником у 2016 році у своїх учасників часток у своєму статутному капіталі за номінальною ціною, а також фінансової спроможності щодо взяття Боржником на себе зобов`язань з їх оплати, попри наявність у нього на той момент заборгованості перед іншими кредиторами, яка в решті решт стала підставою для заявлення Боржником про власну неплатоспроможність.

114. Твердження апеляційного господарського суду про ненадання Банком будь-яких доказів, зокрема фінансових звітів, виписок по рахункам, судових рішень про стягнення заборгованості, які б достеменно свідчили про те, що станом на час укладення Договору-1, Договору-2, Договору-3 (29.04.2016) Боржник був неспроможний виконати взяті на себе зобов`язання за відповідними договорами, суперечать наведеним у оскаржуваній постанові обставинам щодо відкриття провадження у цій справі про банкрутство Боржника з огляду, зокрема, на заборгованість, підтверджену судовими рішеннями від 11.04.2016 і від 14.06.2016.

115. Відхиляючи доводи Банка про штучне створення Боржником заборгованості з посиланням на вказані судові рішення у справах №916/513/16 і №916/512/16, що набрали законної сили та підтверджують наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, господарський суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що наведені аргументи Банка в цій справі стосуються не заборгованості перед ТОВ "Агробізнесгруп" і ТОВ "Торгово-будівельне агентство "Нові технології", підтвердженої вказаними судовими рішеннями, а саме заборгованості, що виникла внаслідок укладення Договору-1, Договору-2 і Договору-3, яка збільшує загальний розмір вимог кредиторів та, в разі недостатності майна Боржника для їх погашення в повному обсязі, може вплинути на розмір задоволених грошових вимог Банка та інших кредиторів.

116. З огляду на викладене висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, через неврахування судами висновків Верховного Суду щодо критеріїв фраудаторності правочинів. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

117. Водночас Верховний Суд не приймає до уваги викладені в касаційній скарзі Банка доводи про недослідження господарськими судами обставин щодо наявності протоколів (рішень), згідно з якими ТОВ "Євро Центр", ТОВ "Елекуст", ТОВ "Техсаніт" вирішили продати свої частки в статутному капіталі Боржника тощо, адже такі підстави недійсності спірних правочинів не були визначені Банком при зверненні із Заявою. Тоді як застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони") передбачає застосування судами для вирішення спору належних приписів юридичних норм в разі неправильної юридичної кваліфікації сторонами спірних правовідносин, а не вихід за межі позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

118. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення Заяви.

119. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

120. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

121. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

122. Водночас необхідно зауважити, що залишаючи без руху касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний Банк" ухвалою від 20.01.2024, Верховний Суд вказав на необхідність надання скаржником доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 134400,00 грн у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної вимоги. При цьому Верховний Суд виходив з того, що предметом розгляду в суді першої інстанції були вимоги про визнання недійсним 21 договору. Зазначена ухвала постановлена Верховним Судом без витребування матеріалів справи.

123. 08.03.2024 скаржник подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, надавши докази сплати судового збору в розмірі 134400,00 грн.

124. Однак після надходження матеріалів справи та під час її розгляду по суті Верховний Суд з`ясував, що оскаржувані судові рішення ухвалені за наслідком розгляду вимог Банка про визнання недійсними 23 договорів (трьох договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладених з ТОВ "Елекуст", ТОВ "Техсаніт", ТОВ "Євро Центр", а також додаткових договорів до них, у тому числі договорів про часткову уступку права вимоги та укладених у подальшому договорів новації).

125. Зазначені вимоги заявлені Банком у Заяві (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), поданій на підставі статті 20 Закону про банкрутство, яку розглянуто господарськими судами у межах основної справи про банкрутство, а не в порядку відокремленого позовного провадження, передбаченого статтею 7 КУзПБ.

126. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №915/441/18, подана на підставі статті 20 Закону про банкрутство заява підлягає оплаті судовим збором згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір". При цьому об`єктом справляння судового збору є заява як єдиний документ, поданий у справу про банкрутство з певними вимогами.

127. У зв`язку з наведеним судовий збір за подання касаційної скарги на ухваленні за наслідками розгляду Заяви судові рішення підлягав сплаті відповідно до вимог підпунктів 5, 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у розмірі 200 відсотків ставки, яка підлягала сплаті при поданні такої заяви, що становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" - в сумі 6400,00 грн (2*1600*200%).

128. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору в сумі 128000,00 грн, внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягає поверненню в разі заявлення скаржником відповідного клопотання.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 у справі №916/1950/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

К. Огороднік