Постанова
від 03.04.2024 по справі 924/1086/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року Справа № 924/1086/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Нетішинської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 грудня 2023 року по справі №924/1086/23 (суддя Заярнюк І.В.)

час та місце ухвалення рішення: 27 грудня 2023 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст рішення складено 10 січня 2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Західна"

до

1) Нетішинської міської ради

2) Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області

про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від Позивача - Керницька О.В.;

від Відповідача 1 - Юрчук Л.Є.; Латишева О.В.;

від Відповідача 2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Західна" (надалі Позивач) звернулося з позовом до Нетішинської міської ради (надалі Відповідач 1) та Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (надалі Відповідач 2) в якому просило:

·визнати протиправним та скасувати рішення Позивача №38/1897 від 14 липня 2023 року "Про затвердження Виконавчому комітету Нетішинської міської ради технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку";

· скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0155 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0341) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська;

· скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,8434 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0342) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська;

·скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,8970 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0343) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська;

· скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 1,2238 га. (кадастровий номер 6810500000:02:006:0344) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська;

· скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 25939741) (номер запису 51102865) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:006:0341 площею 0,0155 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769782368105;

· скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 25939741) (номер запису 51102998) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:006:0342 площею 0,8434 га. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769789068105;

· скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права Нетішинської міської ради (код ЄДРПОУ 25939741) (номер запису 51103154) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:006:0343 площею 0,897 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769795168105;

· скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 25939741) (номер запису 51103387) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:006:0344 площею 1,2238 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769801268105;

· зобов`язання Відповідача 2 поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку площею 2,9797 га, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, а саме: точка 1, відстань - 37,299 м, Х - 5 568 299,591, Y - 2 311 360,715; точка 2, відстань - 8,477м, Х - 5 568 277,145, Y - 2 311 390,504; точка 3, відстань 7,796м, Х - 5 568 272,044, Y - 2 311 397,274; точка 4, відстань 7,336м, Х - 5 568 267,494, Y - 2 311 403,605; точка 5, відстань - 7,230м, Х - 5 568 264,073, Y - 2 311 410,095; точка 6, відстань - 9,052м, Х - 5 568 261,586, Y - 2 311 416,884; точка 7, відстань - 7,858м, Х - 5 568 259,699, Y - 2 311 425,737; точка 8, відстань - 8,679м, Х - 5 568 259,149, Y - 2 311 433,576; точка 9, відстань - 266,698м, Х - 5 568 259,249, Y - 2 311 442,254; точка 10, відстань - 96,196м, Х - 5 568 262,308, Y - 2 311 708,934; точка 11, відстань - 64,930м, Х - 5 568 166,113, Y - 2 311 708,480; точка 12, відстань - 18,415м, Х - 5 568 166,161, Y - 2 311 643,550; точка 13, відстань - 35,562м, Х - 5 568 184 576, Y - 2 311 643,596; точка 14, відстань - 2,892м, Х - 5 568 184,837, Y - 2 311 608,035; точка 15, відстань - 106,627м, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 608,035; точка 16, відстань - 38,306м, Х - 5 568 187,534, Y - 2 311 501,408; точка 17, відстань - 24,194м, Х - 5 568 225,840, Y - 2 311 501,418; точка 18, відстань - 33,880м, Х - 5 568 225,858, Y - 2 311 477,224; точка 19, відстань - 2,623м, Х - 5 568 191,978, Y - 2 311 477,151; точка 20, відстань - 2,264м, Х - 5 568 189,389, Y - 2 311 476,727; точка 21 - 2,235, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 475,187; точка 22, відстань - 141,736м, Х - 5 568 187,269, Y - 2 311 473,000; точка 23, відстань - 64,987м, Х - 5 568 187,271, Y - 2 311 331,264; точка 24, відстань - 4,159м, Х - 5 568 252,257, Y - 2 311 330,876; точка 25, відстань - 4,958м, Х - 5 568 256,384, Y - 2 311 331,388; точка 26, відстань - 5,968м, Х - 5 568 261,110, Y - 2 311 332,887; точка 27, відстань -41,555м, Х - 5 568 266,271, Y - 2 311 335,883;

·визнання протиправним та скасування рішення Відповідача 1 №36/1785 від 24 травня 2023 року "Про передачу Виконавчому комітету Нетішинської міської ради у постійне користування земельної ділянки";

· визнання протиправним та скасувати рішення Відповідача 1 №39/1997 від 22 вересня 2023 року "Про розгляд звернення Позивача"" щодо передачі земельної ділянки в оренду";

· визнання за Позивачем права користування (оренди) земельною ділянкою площею 2,9797 га, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, а саме: а саме: точка 1, відстань - 37,299 м, Х - 5 568 299,591, Y - 2 311 360,715; точка 2, відстань - 8,477м, Х - 5 568 277,145, Y - 2 311 390,504; точка 3, відстань 7,796м, Х - 5 568 272,044, Y - 2 311 397,274; точка 4, відстань 7,336м, Х - 5 568 267,494, Y - 2 311 403,605; точка 5, відстань - 7,230м, Х - 5 568 264,073, Y - 2 311 410,095; точка 6, відстань - 9,052м, Х - 5 568 261,586, Y - 2 311 416,884; точка 7, відстань - 7,858м, Х - 5 568 259,699, Y - 2 311 425,737; точка 8, відстань - 8,679м, Х - 5 568 259,149, Y - 2 311 433,576; точка 9, відстань - 266,698м, Х - 5 568 259,249, Y - 2 311 442,254; точка 10, відстань - 96,196м, Х - 5 568 262,308, Y - 2 311 708,934; точка 11, відстань - 64,930м, Х - 5 568 166,113, Y - 2 311 708,480; точка 12, відстань - 18,415м, Х - 5 568 166,161, Y - 2 311 643,550; точка 13, відстань - 35,562м, Х - 5 568 184 576, Y - 2 311 643,596; точка 14, відстань - 2,892м, Х - 5 568 184,837, Y - 2 311 608,035; точка 15, відстань - 106,627м, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 608,035; точка 16, відстань - 38,306м, Х - 5 568 187,534, Y - 2 311 501,408; точка 17, відстань - 24,194м, Х - 5 568 225,840, Y - 2 311 501,418; точка 18, відстань - 33,880м, Х - 5 568 225,858, Y - 2 311 477,224; точка 19, відстань - 2,623м, Х - 5 568 191,978, Y - 2 311 477,151; точка 20, відстань - 2,264м, Х - 5 568 189,389, Y - 2 311 476,727; точка 21 - 2,235, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 475,187; точка 22, відстань - 141,736м, Х - 5 568 187,269, Y - 2 311 473,000; точка 23, відстань - 64,987м, Х - 5 568 187,271, Y - 2 311 331,264; точка 24, відстань - 4,159м, Х - 5 568 252,257, Y - 2 311 330,876; точка 25, відстань - 4,958м, Х - 5 568 256,384, Y - 2 311 331,388; точка 26, відстань - 5,968м, Х - 5 568 261,110, Y - 2 311 332,887; точка 27, відстань -41,555м, Х - 5 568 266,271, Y - 2 311 335,883;

· зобов`язання Відповідача 1 укласти та підписати договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,9797 га, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, а саме: а саме: точка 1, відстань - 37,299 м, Х - 5 568 299,591, Y - 2 311 360,715; точка 2, відстань - 8,477м, Х - 5 568 277,145, Y - 2 311 390,504; точка 3, відстань 7,796м, Х - 5 568 272,044, Y - 2 311 397,274; точка 4, відстань 7,336м, Х - 5 568 267,494, Y - 2 311 403,605; точка 5, відстань - 7,230м, Х - 5 568 264,073, Y - 2 311 410,095; точка 6, відстань - 9,052м, Х - 5 568 261,586, Y - 2 311 416,884; точка 7, відстань - 7,858м, Х - 5 568 259,699, Y - 2 311 425,737; точка 8, відстань - 8,679м, Х - 5 568 259,149, Y - 2 311 433,576; точка 9, відстань - 266,698м, Х - 5 568 259,249, Y - 2 311 442,254; точка 10, відстань - 96,196м, Х - 5 568 262,308, Y - 2 311 708,934; точка 11, відстань - 64,930м, Х - 5 568 166,113, Y - 2 311 708,480; точка 12, відстань - 18,415м, Х - 5 568 166,161, Y - 2 311 643,550; точка 13, відстань - 35,562м, Х - 5 568 184 576, Y - 2 311 643,596; точка 14, відстань - 2,892м, Х - 5 568 184,837, Y - 2 311 608,035; точка 15, відстань - 106,627м, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 608,035; точка 16, відстань - 38,306м, Х - 5 568 187,534, Y - 2 311 501,408; точка 17, відстань - 24,194м, Х - 5 568 225,840, Y - 2 311 501,418; точка 18, відстань - 33,880м, Х - 5 568 225,858, Y - 2 311 477,224; точка 19, відстань - 2,623м, Х - 5 568 191,978, Y - 2 311 477,151; точка 20, відстань - 2,264м, Х - 5 568 189,389, Y - 2 311 476,727; точка 21 - 2,235, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 475,187; точка 22, відстань - 141,736м, Х - 5 568 187,269, Y - 2 311 473,000; точка 23, відстань - 64,987м, Х - 5 568 187,271, Y - 2 311 331,264; точка 24, відстань - 4,159м, Х - 5 568 252,257, Y - 2 311 330,876; точка 25, відстань - 4,958м, Х - 5 568 256,384, Y - 2 311 331,388; точка 26, відстань - 5,968м, Х - 5 568 261,110, Y - 2 311 332,887; точка 27, відстань -41,555м, Х - 5 568 266,271, Y - 2 311 335,883 з Позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивачем було дотримано вимоги частини 11 статті 120 Земельного кодексу України щодо отримання в користування земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт незавершеного будівництва, що належить йому на праві власності. В позові вказано, що у відповідності вимог частини 11 статті 120 Земельного кодексу України Відповідач 1 був зобов`язаний передати земельну ділянку у користування Позивачеві. Позивач зазначає, що у нього виникло право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273 площею 2,9797 га, однак Відповідачем 1 таке право не визнається. На думку Позивача, Відповідач 1 вчинив дії, що унеможливлювали надання Позивачу спірної земельної ділянки у користування при наявності такого права у Позивача, зокрема передав таку земельну ділянку у користування Виконавчому комітету Відповідача 1 та поділив вказану земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27 грудня 2023 року в справі №924/1086/23 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасувано рішення Відповідача 1 №38/1897 від 14 липня 2023 року "Про затвердження Виконавчому комітету Нетішинської міської ради технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку". Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0155 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0341) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,8434 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0342) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,8970 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0343) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,2238 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0344) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права Відповідача 1 (номер запису 51102865) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:006:0341 площею 0,0155 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769782368105. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права Відповідача 1 (номер запису 51102998) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:006:0342 площею 0,8434 га. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769789068105. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 25939741) (номер запису 51103154) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:006:0343 площею 0,897 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769795168105. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 25939741) (номер запису 51103387) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:006:0344 площею 1,2238 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769801268105.

Водночас вказаним судовим рішенням зобов`язано Відповідача 1 поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку площею 2,9797 га, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, а саме: точка 1, відстань - 37,299 м, Х - 5 568 299,591, Y - 2 311 360,715; точка 2, відстань - 8,477м, Х - 5 568 277,145, Y - 2 311 390,504; точка 3, відстань 7,796м, Х - 5 568 272,044, Y - 2 311 397,274; точка 4, відстань 7,336м, Х - 5 568 267,494, Y - 2 311 403,605; точка 5, відстань - 7,230м, Х - 5 568 264,073, Y - 2 311 410,095; точка 6, відстань - 9,052м, Х - 5 568 261,586, Y - 2 311 416,884; точка 7, відстань - 7,858м, Х - 5 568 259,699, Y - 2 311 425,737; точка 8, відстань - 8,679м, Х - 5 568 259,149, Y - 2 311 433,576; точка 9, відстань - 266,698м, Х - 5 568 259,249, Y - 2 311 442,254; точка 10, відстань - 96,196м, Х - 5 568 262,308, Y - 2 311 708,934; точка 11, відстань - 64,930м, Х - 5 568 166,113, Y - 2 311 708,480; точка 12, відстань - 18,415м, Х - 5 568 166,161, Y - 2 311 643,550; точка 13, відстань - 35,562м, Х - 5 568 184 576, Y - 2 311 643,596; точка 14, відстань - 2,892м, Х - 5 568 184,837, Y - 2 311 608,035; точка 15, відстань - 106,627м, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 608,035; точка 16, відстань - 38,306м, Х - 5 568 187,534, Y - 2 311 501,408; точка 17, відстань - 24,194м, Х - 5 568 225,840, Y - 2 311 501,418; точка 18, відстань - 33,880м, Х - 5 568 225,858, Y - 2 311 477,224; точка 19, відстань - 2,623м, Х - 5 568 191,978, Y - 2 311 477,151; точка 20, відстань - 2,264м, Х - 5 568 189,389, Y - 2 311 476,727; точка 21 - 2,235, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 475,187; точка 22, відстань - 141,736м, Х - 5 568 187,269, Y - 2 311 473,000; точка 23, відстань - 64,987м, Х - 5 568 187,271, Y - 2 311 331,264; точка 24, відстань - 4,159м, Х - 5 568 252,257, Y - 2 311 330,876; точка 25, відстань - 4,958м, Х - 5 568 256,384, Y - 2 311 331,388; точка 26, відстань - 5,968м, Х - 5 568 261,110, Y - 2 311 332,887; точка 27, відстань -41,555м, Х - 5 568 266,271, Y - 2 311 335,883.

Також місцевим господарським судом визнано протиправним та скасувано рішення Відповідача 1 №36/1785 від 24 травня 2023 року "Про передачу Виконавчому комітету Нетішинської міської ради у постійне користування земельної ділянки" та визнано протиправним та скасувано рішення Відповідача 1 №39/1997 від 22 вересня 2023 року "Про розгляд звернення Позивача" щодо передачі земельної ділянки в оренду".

Поряд з цим, даним судовим рішенням визнано за Позивачем право користування (оренди) земельною ділянкою площею 2,9797 га, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, а саме: а саме: точка 1, відстань - 37,299 м, Х - 5 568 299,591, Y - 2 311 360,715; точка 2, відстань - 8,477м, Х - 5 568 277,145, Y - 2 311 390,504; точка 3, відстань 7,796м, Х - 5 568 272,044, Y - 2 311 397,274; точка 4, відстань 7,336м, Х - 5 568 267,494, Y - 2 311 403,605; точка 5, відстань - 7,230м, Х - 5 568 264,073, Y - 2 311 410,095; точка 6, відстань - 9,052м, Х - 5 568 261,586, Y - 2 311 416,884; точка 7, відстань - 7,858м, Х - 5 568 259,699, Y - 2 311 425,737; точка 8, відстань - 8,679м, Х - 5 568 259,149, Y - 2 311 433,576; точка 9, відстань - 266,698м, Х - 5 568 259,249, Y - 2 311 442,254; точка 10, відстань - 96,196м, Х - 5 568 262,308, Y - 2 311 708,934; точка 11, відстань - 64,930м, Х - 5 568 166,113, Y - 2 311 708,480; точка 12, відстань - 18,415м, Х - 5 568 166,161, Y - 2 311 643,550; точка 13, відстань - 35,562м, Х - 5 568 184 576, Y - 2 311 643,596; точка 14, відстань - 2,892м, Х - 5 568 184,837, Y - 2 311 608,035; точка 15, відстань - 106,627м, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 608,035; точка 16, відстань - 38,306м, Х - 5 568 187,534, Y - 2 311 501,408; точка 17, відстань - 24,194м, Х - 5 568 225,840, Y - 2 311 501,418; точка 18, відстань - 33,880м, Х - 5 568 225,858, Y - 2 311 477,224; точка 19, відстань - 2,623м, Х - 5 568 191,978, Y - 2 311 477,151; точка 20, відстань - 2,264м, Х - 5 568 189,389, Y - 2 311 476,727; точка 21 - 2,235, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 475,187; точка 22, відстань - 141,736м, Х - 5 568 187,269, Y - 2 311 473,000; точка 23, відстань - 64,987м, Х - 5 568 187,271, Y - 2 311 331,264; точка 24, відстань - 4,159м, Х - 5 568 252,257, Y - 2 311 330,876; точка 25, відстань - 4,958м, Х - 5 568 256,384, Y - 2 311 331,388; точка 26, відстань - 5,968м, Х - 5 568 261,110, Y - 2 311 332,887; точка 27, відстань -41,555м, Х - 5 568 266,271, Y - 2 311 335,883.

Зобов`язано Відповідача 1 укласти та підписати договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,9797 га, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, а саме: а саме: точка 1, відстань - 37,299 м, Х - 5 568 299,591, Y - 2 311 360,715; точка 2, відстань - 8,477м, Х - 5 568 277,145, Y - 2 311 390,504; точка 3, відстань 7,796м, Х - 5 568 272,044, Y - 2 311 397,274; точка 4, відстань 7,336м, Х - 5 568 267,494, Y - 2 311 403,605; точка 5, відстань - 7,230м, Х - 5 568 264,073, Y - 2 311 410,095; точка 6, відстань - 9,052м, Х - 5 568 261,586, Y - 2 311 416,884; точка 7, відстань - 7,858м, Х - 5 568 259,699, Y - 2 311 425,737; точка 8, відстань - 8,679м, Х - 5 568 259,149, Y - 2 311 433,576; точка 9, відстань - 266,698м, Х - 5 568 259,249, Y - 2 311 442,254; точка 10, відстань - 96,196м, Х - 5 568 262,308, Y - 2 311 708,934; точка 11, відстань - 64,930м, Х - 5 568 166,113, Y - 2 311 708,480; точка 12, відстань - 18,415м, Х - 5 568 166,161, Y - 2 311 643,550; точка 13, відстань - 35,562м, Х - 5 568 184 576, Y - 2 311 643,596; точка 14, відстань - 2,892м, Х - 5 568 184,837, Y - 2 311 608,035; точка 15, відстань - 106,627м, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 608,035; точка 16, відстань - 38,306м, Х - 5 568 187,534, Y - 2 311 501,408; точка 17, відстань - 24,194м, Х - 5 568 225,840, Y - 2 311 501,418; точка 18, відстань - 33,880м, Х - 5 568 225,858, Y - 2 311 477,224; точка 19, відстань - 2,623м, Х - 5 568 191,978, Y - 2 311 477,151; точка 20, відстань - 2,264м, Х - 5 568 189,389, Y - 2 311 476,727; точка 21 - 2,235, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 475,187; точка 22, відстань - 141,736м, Х - 5 568 187,269, Y - 2 311 473,000; точка 23, відстань - 64,987м, Х - 5 568 187,271, Y - 2 311 331,264; точка 24, відстань - 4,159м, Х - 5 568 252,257, Y - 2 311 330,876; точка 25, відстань - 4,958м, Х - 5 568 256,384, Y - 2 311 331,388; точка 26, відстань - 5,968м, Х - 5 568 261,110, Y - 2 311 332,887; точка 27, відстань -41,555м, Х - 5 568 266,271, Y - 2 311 335,883 з Позивачем.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Відповідно до витягу з ДРРП №333264172 від 23 травня 2023 року, на праві власності за Позивачем зареєстровано об`єкт будівництва, незавершене будівництво, бюветний комплекс, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273 за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Варшавська, б/н.

Також суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що 28 травня 2023 року Позивач звернулось до Відповідача 1 із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6810500000:02:006:0273 та надати реквізити для внесення орендної плати за користування земельною ділянкою. До заяви було додано витяг з ДРРП №333264172 від 23 травня 2023 року на підтвердження права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за земельній ділянці з кадастровим 6810500000:02:006:0273.

Місцевий господарський суд в своєму рішенні вказав, що із матеріалів справи вбачається, що Позивачем було дотримано вимоги частини 11 статті 120 Земельного кодексу України щодо отримання в користування земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт незавершеного будівництва, що належить йому на праві власності.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо), що вказує на задоволення позовних вимог Позивача.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що відповідно до пункту 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги. Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Суд наголосив, що у відповідності до пункту "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Враховуючи вищевказане, а також положення ГПК України, місцевий господарський суд виснував, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач 1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 84-90), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що згідно Акту обстеження земельної ділянки площею 2,9797 га від 28 квітня 2023 року, земельна ділянка вільна від забудови, на земельній ділянці знаходиться бетонне покриття, багаторічні насадження (поодинокі насадження на всій території). На час обстеження встановлено, що: господарська діяльність та будівництво на земельній ділянці не ведуться; на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна. 26 травня 2023 року Відповідач 1 звернувся в Міністерство юстиції зі скаргою №01/01-05-1773/2023 на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором та просив скасувати рішення про державну реєстрацію від 16 травня 2023 року 15:02:05 № 67615764, прийняте державним реєстратором Біликом Анатолієм Миколайовичем. Висновком, від 29 серпня 2023 року, Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції встановлено, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Біликом А.М. з підставою для відмови та з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 4 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом, оскільки під час такої державної реєстрації державним реєстратором Біликом А.М. не було отримано відомостей з ЄДЕССБ про діюче право на виконання будівельних робіт.

Скаржник зазначає, що скаргу Відповідача 1 від 26 травня 2023 року № 01/01-05-1773/2023 задоволено. Визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення про державну реєстрацію прав від 16 травня 2023 року № 67615764 державного реєстратора Виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області Білика Анатолія Миколайовича. Прийнято тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області Білику Анатолію Миколайовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Відповідач 1 в апеляційній скарзі також зазначив, що оскільки земельна ділянка комунальної власності, на момент припинення договору оренди 19 травня 2023 року, була вільна від забудови чи будь яких об`єктів незавершеного будівницва, то Відповідач 1, як власник землі мав дискреційні повноваження, як органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності.

Скаржник вказав, що доводи порушення прав Позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на конкретні реальні індивідуально виражені на права, свободи чи інтереси Позивача, що на його переконання свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже Позивачем не визначено права, свободи чи інтерес, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність позовних вимог.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 грудня 2023 року.

28 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, з підстав, зазначених у даному відзиві та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що наказом Міністерства юстиції України №3629/5 від 13 жовтня 2023 року скасовано рішення про державну реєстрацію права на об`єкт незавершеного будівництва саме за ПП «Укрспецізоляція», а не Позивачем. Вказує, що ним підтверджено, що відповідно до витягу з ДРРП №333264172 від 23 травня 2023 року зареєстровано права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за земельній ділянці з кадастровим 6810500000:02:006:0273. Констатував, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне. Зазначив, що із матеріалів справи вбачається, що Позивачем було дотримано вимоги частини 11 статті 120 Земельного кодексу України щодо отримання в користування земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт незавершеного будівництва, що належить йому на праві власності. Вказав, що Акт обстеження земельної ділянки площею 2,9797 га від 28 квітня 2023 року не є належним та допустимим доказом, який підтверджує той факт, що оглянута земельна ділянка є саме тою земельною ділянкою з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273.

Також, Позивач просив поновити пропущення строк на подання доказів, а саме висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 27 лютого 2024 року, посилаючись на те, що на момент винесення оскаржуваного рішення такий висновок не був виготовлений.

29 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач 2 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, з підстав, зазначених у даному відзиві та просив апеляційну скаргу Відповідача 1 задоволити, скасувати рішення місцевого господарського суду, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що Відповідача 1 як власника спірної земельної ділянки наявні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою комунальної форми власності. Враховуюче вищезазначене, а також те, що заявником були надані для державної реєстрації земельної ділянки всі відповідні документи згідно статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки не було. Разом з тим, Відповідач 1 констатує, що Державний кадастровий реєстратор перевіряє лише наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, передбачає перевірку повноти проекту землеустрою згідно статті 50 Закону України «Про землеустрій». З даного Відповідач 2 робить висновок, що для реєстрації земельної ділянки кадастровому реєстратору надається документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, а сертифікований інженер-землевпорядник як особа з відповідною землевпорядною освітою, що дозволяє проводити проектування землевпорядної документації, повинен досліджувати та аналізувати наявні документи для розробки проекту землеустрою на відповідність Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 11 березня 2024 року справу № 924/1086/23 призначено до розгляду на 3 квітня 2024 року на 14 год 00 хв..

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 14 березня 2024 року клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №924/1086/23 задоволено. Забезпечено представнику Позивача участь в судовому засіданні у справі №924/1086/23 призначеному на 3 квітня 2024 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання від 3 квітня 2024 року представник Відповідача 2 не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 11 березня 2024 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача 2, за наявними в матеріалах справи доказами.

3 квітня 2024 року віл Відповідача 1 надійшло клопотання про призначення судової експертизи, щодо встановлення обставин розміщення на спірній земельній ділянці об`єкту незавершеного будівництва.

В судовому засіданні від 3 квітня 2024 року представники Відповідача 1 підтримали клопотання про призначення судової експертизи, просили суд його задоволити та призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу з метою встановлення обставин щодо відсутності незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці.

Представник Позивача заперечив проти задоволення клопотання про призначення експертизи, вказавши, що питання поставлені на вирішення експертизи не входять в предмет доказування по даній справі, та вказав, що судом першої інстанції вже було відмовлено Відповідачу 1 в аналогічному клопотанні при цьому Відповідач 1 не оскаржив таку ухвалу в поданій ним апеляційній скарзі.

Колегія суддів розглянувши клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до статті 98, 99 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Крім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З огляду на приписи статтей 13, 14, 42, 74, 80, 164 Господарського процесуального кодексу України України законодавство покладає обов`язок з подання доказів на сторону у справі, зокрема разом із першою заявою по суті справи, сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

При цьому необхідно враховувати, що у випадку призначення експертиз на стадії апеляційного провадження та отримання відповідних експертних висновків, у справі з`являться нові докази, яких не було у суду першої інстанції.

В силу дії частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з пункту 7 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, законодавці передбачили, що під час апеляційного провадження по справі (котре проводиться у порядку спрощенного позовного провадження) апелянт має подати свої клопотання саме з подачею апеляційної скарги та зазначити про них безпосередньо в апеляційній скарзі.

В той же час апелянтом не було подано відповідне клопотання з поданням апеляційної скарги.

Водночас подаючи таке клопотання не разом з апеляційною скаргою (з урахуванням дії вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України) Відповідач 1 не обгрунтував неможливості його подання разом із апеляційною скаргою, а також не просив поновити строк для його подання з обгрунтуванням причин пропуску такого строку.

Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.

Разом з тим (з огляду на те, що за необхідності суд не позбавлений права з власної ініціативи призначити експертизу по справі), суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скористання своїм правом, адже вирішення поставлених в клопотанні про призначення експертизи питань знаходиться в площині вирішення саме господарського суду та не потребують спеціальних, специфічних знань, які не може вирішити суд при розгляді даного позову та апеляційної скарги.

Відповідно, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача 1 про призначення у справі судової експертизи.

Водночас, суд апеляційної інстанції розглядаючи заяву Відповідача 1 про поновлення процесуального строку для подання та приєднання до справи документів (актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року) бере до уваги таке.

Норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

Відповідно до приписів частин 1, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у цьому разі відповідача ).

При цьому за імперативним приписом частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Окрім того, суд зауважує, що системний аналіз статей 80, 269, пункту 6 частини 2 статті 268 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими Відповідач обґрунтовує свої заперечення, повинні існувати на момент розгляду спору судом першої інстанції, і саме на Відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом на позовну заяву абож з поданням апеляційної скарги, якщо такі докази подаються апелянтом.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Заява (клопотання) про подачу нових доказів, клопотання про проведення експертиз, як і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Відтак, зважаючи на дату документів грудень 2022 року, Відповідач 1 окрім зазначення про те, що місцевим господарським судом було відмовлено в проведенні судової будівельно-технічної експертизи, не зазначено обгрунтування про неможливість подання таких доказів суду першої інстанції під час розгляду справи та чому такий випадок неподання доказів є винятком не зазначено обгрунтування неможливості подання цих доказів з поданням апеляційної скарги як і не подано клопотання про поновлення строку на подачу відповідної заяви (клопотання0 після спливу процесуального строку на їх подання.

З огляду на вищевказане суд апеляційної інстанції не бере до уваги клопотання Відповідача 1 та подані ним додаткові докази, адже Відповідач 1 у клопотанні не є обгрунтовано причин неможливості подання таких доказів суду першої інстанції та не просив поновити строк на подачу відповідних доказів.

В судовому засіданні від 3 квітня 2024 року представники Відповідача 1 підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Представник Відповідача 1 вказали, що згідно Акту обстеження земельної ділянки площею 2,9797 га від 28 квітня 2023 року, земельна ділянка вільна від забудови, на земельній ділянці знаходиться бетонне покриття, багаторічні насадження (поодинокі насадження на всій території). Представники констатували, що на час обстеження встановлено, що господарська діяльність та будівництво на земельній ділянці не ведуться, і що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна. Представники Відповідача 1 зазначили, що 26 травня 2023 року Відповідач 1 звернувся в Міністерство юстиції зі скаргою №01/01-05-1773/2023 на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором та просив скасувати рішення про державну реєстрацію від 16 травня 2023 року 15:02:05 № 67615764, прийняте державним реєстратором Біликом Анатолієм Миколайовичем. Висновком, від 29 серпня 2023 року, Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції встановлено, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Біликом А.М. з підставою для відмови та з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 4 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом, оскільки під час такої державної реєстрації державним реєстратором Біликом А.М. не було отримано відомостей з ЄДЕССБ про діюче право на виконання будівельних робіт. Представники Відповідача 1 також зазначають, що скаргу Відповідача 1 від 26 травня 2023 року № 01/01-05-1773/2023 задоволено. Визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення про державну реєстрацію прав від 16 травня 2023 року № 67615764 державного реєстратора Виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області Білика Анатолія Миколайовича. Прийнято тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області Білику Анатолію Миколайовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці. Представник вказав, що оскільки земельна ділянка комунальної власності, на момент припинення договору оренди 19 травня 2023 року, була вільна від забудови чи будь яких об`єктів незавершеного будівницва, Відповідач 1, як власник землі мав дискреційні повноваження, як органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності.

В судовому засіданні від 3 квітня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача 1 та просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також представник Позивача вказав, що наказом Міністерства юстиції України №3629/5 від 13 жовтня 2023 року скасовано рішення про державну реєстрацію права на об`єкт незавершеного будівництва саме за ПП «Укрспецізоляція», а не Позивачем. Констатував, що Позивачем підтверджено, що відповідно до витягу з ДРРП №333264172 від 23 травня 2023 року зареєстровано права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за земельній ділянці з кадастровим 6810500000:02:006:0273. Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне. За доводами представника, із матеріалів справи вбачається, що Позивачем було дотримано вимоги частини 11 статті 120 Земельного кодексу України щодо отримання в користування земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт незавершеного будівництва, що належить йому на праві власності. Вказав, що Акт обстеження земельної ділянки площею 2,9797 га від 28 квітня 2023 року не є належним та допустимим доказом, який підтверджує той факт, що оглянута земельна ділянка є саме тою земельною ділянкою з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273.

Заслухавши представників Позивача та Відповідача 1, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача 1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2023 року між ПП "Укрспецізоляція" (Продавець) та Позивачем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу (надалі Договір; том 1, а.с. 12-13), посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Клімчук А.В. та зареєстровано в реєстрі за №472.

Відповідно до пункту 1 Договору, Продавець передав майно, зазначене у пункті 2 цього Договору, у власність Позивача, а Позивач прийняв майно, і зобов`язався сплатити за нього обговорену грошову суму.

Пунктом 2 Договору передбачено, що майно - незавершене будівництво, бюветний комплекс готовністю 11% (надалі - бюветний комплекс), що відчужувалось за даним договором, розташоване за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Варшавська, будинок б/н, на земельній ділянці площею 2,9797 га, кадастровий номер 681050000:02:006:0273.

Згідно з пунктом 3 Договору незавершене будівництво бюветного комплексу, що відчужувалось за цим Договором, належить Продавцю на праві власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованою 23 травня 2023 року Клімчук А.В., приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2735015568105, номер запису про право власності 50283570.

Відповідно до пункту 4 Договору, продаж незавершеного будівництва бюветного комплексу за домовленістю сторін здійснювався за 190 000 грн, які на час посвідчення цього Договору одержані Продавцем від Позивача. Підписання цього Договору підтверджує факт повного розрахунку за продане майно. Сторони стверджують, що розрахунок між ними проведений в порядку та шляхом, передбаченим чинним законодавства. Договір підписаний представниками сторін.

28 травня 2023 року Позивач звернувся до Відповідача 1 із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6810500000:02:006:0273 з Позивачем та надав реквізити для внесення орендної плати за користування земельною ділянкою. До заяви додано витяг з ДРРП №333264172 від 23 травня 2023 року на підтвердження права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці з кадастровим 6810500000:02:006:0273 (том 1, а.с. 49-50).

22 вересня 2023 року рішенням Відповідача 1 №39/1997 від 22 вересня 2023 року "Про розгляд звернення ТОВ "Будівельна фірма "Західна" щодо передачі земельної ділянки в оренду", Відповідач 1 вирішив відмовити Позивачу у передачі в оренду земельної ділянки, площею 2,9797 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку у зв`язку з тим, що: на земельній ділянці відсутнє нерухоме майно та об`єкти незавершеного будівництва та земельна ділянка не існує як об`єкт цивільних прав (том 1, а.с 56).

Рішенням Відповідача 1 №35/1775 від 3 травня 2023 року "Про припинення ПП "Укрспецізоляція" дії договору оренди земельної ділянки», відповідно до якого Відповідач 1 вирішив припинити ПП "Укрспецізоляція" право оренди земельної ділянки площею 2,9797 га (кадастровий, номер 6810500000:02:006:0273) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована у м. Нетішин, вул. Варшавська. Припинено з 19 травня 2023 року дію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Відповідачем 1 та Приватним підприємством ПП "Укрспецізоляція" 10 лютого 2023 року та зареєстрованого у ДРРП 22 червня 2021 року за №42671267, що діє до 19 травня 2023 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено; переведено земельну ділянку, зазначену у пункті 1 рішення, до земель запасу міської ради. Міському голові вжити заходів щодо проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, площею 2,9797 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0273) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована у м. Нетішин, вул. Варшавська (том 1, а.с. 52).

Рішенням Відповідача 1 №36/1785 від 24 травня 2023 року "Про передачу Виконавчому комітету Нетішинської міської ради у постійне користування земельної ділянки", Відповідач 1 вирішив передати Виконавчому комітету Відповідача 1 у постійне користування земельну ділянку площею 2,9797 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0273), яка розташована у м. Нетішин, вул. Варшавська, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, та вказав на необхідність Виконавчому комітету Відповідача 1 зареєструвати право постійного користування земельною ділянкою (том 1, а.с. 53).

Рішенням Відповідача 1 №37/1807 від 9 червня 2023 року "Про надання згоди Виконавчому комитету Нетішинської міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", вирішено надати Виконавчому комітету Нетішинської міської ради на поділ земельної ділянки площею 2,9797 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0273), яка розташована у м. Нетішин, вул. Варшавська, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, право постійного користування якою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 29 травня 2023 року за №50463548 на чотири окремі земельні ділянки.

Рішенням Відповідача 1 №38/1897 від 14 липня 2023 року "Про затвердження Виконавчому комітету Нетішинської міської ради технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", Відповідач 1 вирішив:

·затвердити Виконавчому комітету Відповідача 1 технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 2,9797 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0273), яка розташована у м. Нетішин, вул. Варшавська, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, право постійного користування якою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 29.05.2023 за №50463548 на чотири окремі земельні ділянки:

1) земельну ділянку площею 0,0155,га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0341) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська;

2) земельну ділянку площею 0,8434 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0342) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська;

3) земельну ділянку площею 0,8970 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0343) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська;

4) земельну ділянку площею 1,2238 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0344) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська;

·припинити Виконавчому комітету Відповідача 1 право постійного користування земельною ділянкою площею 2,9797 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0273), для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку у зв`язку з поділом;

·Нетішинській міській територіальній громаді в особі Відповідача 1 зареєструвати право комунальної власності на земельні ділянки:

1) земельну ділянку площею 0,0155 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0341) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська;

У зв`язку з не вирішенням питання щодо укладення договору з приводу оренди земельної ділянки під незавершеним будівництвом в зв`язку із винесення спірних рішеннь Відповідачем 1, Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку інтересу, з позовом у даній справі, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача 1 щодо визнання права користування.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та порушення оскаржуваним рішенням законних прав та інтересів саме Позивача суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частою 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та , іншими законами.

Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Пункту "а" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних, відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вказано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Частиною 1 статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Нормами чинного законодавства України визначено, що нормативно-правовий акт це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Зважаючи на загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, спірне рішення є актом індивідуальної дії, оскільки: виданий Відповідачем 1 у результаті реалізації владних управлінських функцій суб`єкта розпорядження землями комунальної власності; не розрахований на багаторазове застосування.

У свою чергу право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом ( аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 903/857/18, від 20 серпня 2019 року в справі № 911/714/18, від 15 липня 2021 року в справі № 924/48/19).

Відтак, з даного слідує, що оскаржувати правовий акта індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування має право як особа, відносно якої він виданий, так і особа, яка вважає, що даний акт порушує її права або охоронювані інтереси.

Дослідивши позовні вимог в розрізі, долучених до матеріалів справи доказів, колегія суддів досліджує обставини, щодо порушення оскаржуваним актом цивільних права та інтересів особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, з метою захисту порушеного або оспорюваного права саме особи, яка звернулась за їх захистом, зважаючи при цьому на позицію Відповідача 1 щодо відсутності будь-якого незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці та анулювання рішення про державну реєстрацію прав від 16 травня 2023 року №67615764.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом статтей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи наявне у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до витягу з ДРРП №333264172 від 23 травня 2023 року, на праві власності за Позивачем зареєстровано об`єкт будівництва, незавершене будівництво, бюветний комплекс, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273 за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Варшавська, б/н. Право власності на об`єкт незавершеного будівництва виникає з моменту державної реєстрації цього права, яка здійснюється у встановленому законом Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 182 Цивільного кодексу України).

28 травня 2023 року Позивач звернувся до Відповідача 1 із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6810500000:02:006:0273 з Позивачем та надати реквізити для внесення орендної плати за користування земельною ділянкою. До заяви додано витяг з ДРРП №333264172 від 23 травня 2023 року на підтвердження права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за земельній ділянці з кадастровим 6810500000:02:006:0273.

Відтак, з даного вбачається, що Позивач є власником об`єкта будівництва, незавершене будівництво, бюветний комплекс, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273.

Відповідно, зважаючи на те, що Позивач є власником майна, яке розташоване на земельній ділянці, з метою оформлення свого законного речового права, звернувся із заявою до Відповідача 1.

При цьому, колегією суддів враховується, що до моменту оформлення права на незавершене будівництво за Позивачем, 10 лютого 2020 року між Відповідачем 1 та Приватним підприємством «Укрспецізоляція» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6810500000:02:006:0273 площею 2,9797 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку (том 1, а.с. 185-189). Відтак, з даного вбачається що у попереднього землекористувача такої земельної ділянки, було право оренди, саме з огляду на предмет договірних відносин. Під будівництво та обслуговування будинку.

Опосередковано даний факт підтверджується і висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 27 лютого 2024 року, поданим Позивачем разом із відзивом на апеляційну скаргу.

Саме тому, Позивач отримавши незавершене будівництво, звернувся до Відповідача 1 із заявою про оформлення свого речового права, відповідно до такого яке було у попереднього його землекористувача, котрий і відчужив майно, та користувався спірною земельною ділянкою з метою будівництва нерухомості.

У частині першій статті 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Стаття 120 Земельного кодексу України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного та цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 зазначеного Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) наголошено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Аналогічні висновки викладені і у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, провадження № 14-47цс20; від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, провадження № 12-37гс21; від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, провадження № 14-91цс20.

Відтак, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16.

При цьому особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Саме тому, враховуючи положення статей 120, 141 Земельного кодексу України, колегія суду виходить із того, що перехід майнових прав до особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Тому взявши до уваги, що станом на момент прийняття оспорюваного рішення власником усього нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, є саме - Позивач, колегія суду дійшла висновку, що Позивач оформивши за собою речове право на майно, будучи законним власником об`єкта незавершеного будівництва звернувся до Відповідача 1 із заявою про оформлення речового права на земельну ділянку під майном, а відтак, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Водночас, суд апеляційної інстанції з урахуванням, зокрема, положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, а також правових висновків, зроблених Верховним Судом у подібних правовідносинах, дійшов висновку про те, що внаслідок зміни власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, припинення попереднього договору оренди земельної ділянки, в силу вимог законодавства, земельна ділянка, що знаходиться під об`єктом нерухомості та земельної ділянки необхідна в силу встановлених нормативів для обслуговування вказаного незавершеного будівництва, автоматично повинна була б бути надана Позивача. При цьому Позивач мав очікуване право щодо оформлення договору оренди на таких самих умовах, як були в попереднього землекористувача земельної ділянки, зважаючи на розташування на ній нерухомого майна.

При цьому, колегія суду зазначає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо того, що висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України від 29 серпня 2023 року скаргу Відповідача 1 задоволено. Визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення про державну реєстрацію прав від 16 травня 2023 року № 67615764 державного реєстратора Виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області Білика Анатолія Миколайовича (визнано тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області Білику Анатолію Миколайовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці). Оскільки в матеріалах справи є державний реєстр речових прав №333264172, з котрого вбачається, що 23 травня 2023 року зареєстровано речове право на об`єкт будівництва; тип об`єкта: незавершене будівництво; документи подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу від 23 травня 2023 року (том 1, а.с. 138; 154). При цьому, будь яких доказів, зокрема зазначення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкті нерухомого майна про скасування речового права саме за Позивачем не містить, так як і відсутній запис щодо скасування реєстраційної дії речового права вчиненої 23 травня 2023 року щодо спірного об`єкта незавершеного будівництва. При цьому дана скарга та рішення стосується саме реєстрації речового права за ПП «Укрспецізоляція» вчинено 16 травня 2023 року а не 23 травня 2023 року (запис відносно Позивача).

Окрім того, не заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги щодо того, що оскільки земельна ділянка комунальної власності, на момент припинення договору оренди 19 травня 2023 року, була вільна від забудови чи будь яких об`єктів незавершеного будівницва, Відповідач 1, як власник землі мав дискреційні повноваження, як орган місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності. Поза тим, скаржником не спростовано той факт, що вже 23 травня 2023 року зареєстровано речове право Позивача на майно, котре розміщене на спірній земельній ділянці, і що 28 травня Позивач звернувся до Відповідача 1 із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, обгрунтовуючи таке право статтею 120 Земельного кодексу України (том 1, а.с. 50). В той же час апеляційний господарський суд констатує, що оскаржувані рішення Відповідача 1 прийняті після вчинення реєстраційної дії Позивачем, а саме після 23 травня 2023 року. Дане свідчить, що Відповідач 1 будучи обізнаним із законним правом Позивача, в силу імперативного переходу права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості в правовому полі дії статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, свідомо, користуючись своїми дискреційні повноваження здійснив віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу міської ради; передав виконавчому комітету Відповідача 1 спірну земельну ділянку; надав Виконавчому комітету Відповідачу 1 згоду на поділ спірної земельної ділянки на 4 окремі земельні ділянки; затвердив Виконавчому комітету Відповідача 1 технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та почав забудову такої земельної ділянки (всі такі дії вчинені Відповідачем 1 протягом трьох місяців). З даного слідує, що Відповідач 1, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, вчинив ряд дій, які призвели до зникнення з юридичної площини такого об`єкта цивільних прав, як земельної ділянки кадастровий номер 6810500000:02:006:0273 площею 2,9797 га, тобто такого об`єкта цивільних прав котрий існував в попереднього землекористувача земельної ділянки, що й відчужив нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, для Позивача.

Що ж стосується покликання Відповідача 1 в апеляційній скарзі на акт обстеження земельної ділянки від 28 квітня 2023 року, як на підставу підтвердження відсутності забудови на земельній ділянці, то колегія суду відхиляє такі покликання з огляду та вважає їх безпідставними з огляду на наступне. Згідно Акту обстеження земельної ділянки площею 2,9797 га від 28 квітня 2023 року, земельна ділянка вільна від забудови, на земельній ділянці знаходиться бетонне покриття, багаторічні насадження (поодинокі насадження на всій території). На час обстеження встановлено, що господарська діяльність та будівництво на земельній ділянці не ведуться; на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна. В той же час, із самого акта слідує, що на земельній ділянці знаходиться бетонне покриття, при цьому, відповідно до реєстрації речового права на незавершене будівництво, відсоток незавершеного будівництва становить 11%, що свідчить про те, що таке незавершене будівництво не може бути об`ємним та масивним в своїй сукупності. Окрім того, сам акт в силу його документального статусу як документа не є тим самим доказом, котрий підтверджує відсутність незавершеного будівництва на земельній ділянці. Крім того, дані доводи опосередковано спростовуються і висновком (поданим в передбачений ГПК України спосіб, тобто з поданням відзиву на апеляційну скаргу та котрого не існувало на момент винесення оспорюваного рішення) за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 27 лютого 2024 року.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідний позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведена правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічний правовий висновок викладеному і в постанові Верховного Суду від 5 грудня 2019 року у справі №914/73/18.

В силу дії статтей 152, 155 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Відповідно, зважаючи на придбання об`єкта незавершеного будівництва, зважаючи на категорію такої земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови міста) Відповідач 1 знав та мав би передбачати, що на ній буде здійснюватися будівництво відповідного об`єкта, відтак, стає очевидним, що дана земельна ділянка та її подальша доля становить суб`єктивний інтерес, а в подальшому право користування, для Позивача як власника нерухомого майна, як такої що планує здійснювати будівництво об`єкта на даній земельній ділянці (з огляду на статус купленого об`єкту незавершене будівництво). Дане свідчить, що у Позивача існує право користування спірною земельною ділянкою

Дослідивши оскаржуване рішення в призмі дії вищеописаних норм діючого законодавства України, колегія суддів зазначає, що підставою для винесення оскаржуваного рішення зазначено відсутність нерухомого майна на об`єктів незавершеного будівництва.

Зважаючи на те, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, встановленню та доведенню підлягають обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), враховуючи відсутність будь-якого обгрунтування чи посилання на норми діючого законодавства (як підстава для відмови у поновленні договору), колегія суддів позбавлена можливості дослідити оскаржувальний правовий акт на предмет відповідності (чи невідповідності) актам цивільного законодавства, з огляду на їх відсутність у оскаржуваному рішенні №39/1997 в цілому.

Відтак, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасуваня рішення Відповідача 1 №36/1785 від 24 травня 2023 року та № 39/1997 від 22 вересня 2023 року, є підставними та обгрутованими, а тому задоволює позов в цій частині.

З огляду на скасування рішень Відповідача 1 в силі дії імперативного переходу права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, враховуючи заперечення такого права зі сторони Відповідача 1, позовні вимоги про визнання за Позивачем права користування земельною ділянкою площею 2,9797 Га та укладення договору оренди такої земельної ділянки є підставними та обгрунтованими, а тому колегія суду доходить висновку про їх задоволення.

Що ж стосується позовних вимог про зобов`язання Відповідача 2 поновити у земельному кадастрі записи про земельну ділянку площею 2,9797 га та скасувати реєстрацію речового права за Відповідачем 1, то колегія суду зауважує таке.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Пунктом 1 14 Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворйлися в результаті такого поділу чи об`єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

Частиною 6 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до частин 7, 9 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці, а інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно

В силу дії пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (Порядок) відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття' статусу архівних такими відомостями.

У відповідності до пункту 49 Порядку, поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 Порядку. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Згідно пункту 51 Порядку, внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 61 Порядку, скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.

В силу дії частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У відповідності до пункту "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відтак, зважаючи на усе вищевстановлене, в розрізі скасування рішень Відповідача 1 щодо поділу спірної земельної ділянки, позовні вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації новоутворених земельних ділянок та скасуванні державної реєстрації речового права на новоутворені земельні ділянки за Відповідачем 1 підлягають до задоволенню.

Поряд з тим колегія суду констатує, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, і таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна позбавляти права на судовий захист, покликаючись лише на обставини того, що вона не є стороною договору, який припиняється за рішення орану місцевого самоврядування, що підлягає оскарженню зі сторони такої особи, враховуючи при цьому наявність обгрунтованих обставин щодо порушення таким рішенням права та інтересу Позивача. Крім цього, стаття 16 Цивільного кодексу України, якою передбачено такий спосіб захисту, як визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, прямо не передбачає, що скористатися таким способом захисту може лише особа відносно якої винесено так рішення, а навпаки зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, звісно із обгрунтуванням порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, в зв`язку з прийняттям такого рішення.

Недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак, зважаючи на доведення належними та допустимим доказами порушення права та інтересу Позивача оскаржуваним рішенням Відповідача 1 та подальшою реєстрацію речового права на новостворені земельні ділянки, судова колегія констатує, що Позивач вірно обрано спосіб захисту, порушеного на його думку права, щодо визнання незаконним та скасування рішень, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити дії, за захистом якого Позивач звернувся до суду.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем доведено обставини як щодо того, що оскаржувані рішення суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що ці акти порушують цивільні права або охоронювані інтереси Позивача, як особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами.

Отже підсумовуючи усе вищеописане, в даній судовій постанові, в площинні норм діючого законодавства України та імперативного принципу дії переходу прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню. Відповідно суд задоволює позовні вимоги та визнає незаконним та скасовує оскаржувані рішення Відповідача 1, скасовує державну реєстрацію та зобов`язує Відповідача 1 вчинити певні дії (щодо укладення договору оренди земельної ділянки).

Відповідне рішення було прийняте місцевим господарським судом.

Доводи наведені Відповідачем 1 в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та усім вищеописаним в даній судовій постанові.

З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд залишає оспорювань рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача 2, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем 1.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Нетішинської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 грудня 2023 року по справі №924/1086/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 грудня 2023 року по справі №924/1086/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №924/1086/231 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 9 квітня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.


Дата ухвалення рішення	03.04.2024
Оприлюднено	10.04.2024
Номер документу	118216941
Судочинство	Господарське

Заярнюк І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.04.2024 по справі 924/1086/23ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/1086/23

Постанова від 03.04.2024

Постанова
від 03.04.2024 по справі 924/1086/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД