Рішення

від 09.04.2024 по справі 905/1051/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.04.2024р. Справа №905/1051/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С. розглянувши матеріали справи за позовом заступника керівника Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна, буд. 18А; код ЄДРПОУ 38034476)

до відповідача: Державного підприємства "Мирноградвугілля" (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 1; код ЄДРПОУ 32087941) в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Центральна" Державного підприємства "Мирноградвугілля" (85320, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 33839076)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (85323, Донецька область, Покровський район, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 9, код ЄДРПОУ 44670895; адреса електронної пошти mail@myrnograd-rada.gov.ua)

про відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в сумі 129 566,40 грн.,-

без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Донецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Мирноградвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Центральна" Державного підприємства "Мирноградвугілля" про відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської діяльності в сумі 129 566,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на здійснення відповідачем скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягає нормуванню згідно із законодавством, у балку Орсовська (басейн річки Казений Торець), чим порушено вимоги ст. ст. 44, 110, 111 Водного кодексу України. Також прокурор посилається на положення ст.ст. 20-2, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Ухвалою від 28.08.2023 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі №905/1051/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 та 4 статті 120 ГПК України передбачено, що повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень і ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів для вчинення відповідної процесуальної дії.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, ухвалу Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі та залучення третьої особи було направлено на адресу відповідача та третьої особи, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на електронну адресу. Позивачу вказана ухвала була надіслана на електронну пошту, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету від 28.08.2023.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В матеріалах справи наявні рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, які 11.09.2023 повернулись на адресу суду із відмітками про вручення їх 05.09.2023. Отже, за висновком суду, відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи № 905/1051/23. Відзив на позовну заяву відповідачем не надано.

Ухвалою суду від 18.09.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Мирноградську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області. В матеріалах справи наявні рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення вказаній третій особі, яке 03.10.2023 повернулось на адресу суду із відміткою про вручення його 26.09.2023. Разом із тим, жодних пояснень по суті спору на момент винесення вказаного рішення від третьої особи на адресу суду не надходило.

22.11.2023 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній підтримав позовні вимоги прокурора та просив їх задовольнити у повному обсязі.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету. Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 № 275 (чинного на момент спірних правовідносин), остання є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з пунктом 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до наказу №935 від 10.11.2021 Державною екологічною інспекцією у Донецькій області була проведена позапланова перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів. Перевірка проводилась в період з 23.11.2021 по 03.12.2021, за результатами проведення якої було складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Відокремленим підрозділом "Шахта Центральна" Державного підприємства "Мирноградвугілля" від 02.12.2021 №166-05. Зазначений акт був підписаний старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Донецькій області Молчановим О.С. та Черняк О.О., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Донецькій області Малік І.О., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , провідним інженером з охорони навколишнього середовища ВП «ШАХТА «ЦЕНТРАЛЬНА» ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» Михайленко Л.В. та т.в.о. директора ВП «ШАХТА «ЦЕНТРАЛЬНА» ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» Чечетою О.В., який підписав даний акт із зауваженнями, доданими до вказаного протоколу.

Під час перевірки встановлено, що ВП «ШАХТА «ЦЕНТРАЛЬНА» ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» не дотримується умов дозволу на спеціальне водокористування №Укр-Дон-6148 від 11.10.2016 в частині дотримання нормативних показників граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах на випуску №1 підприємства, що є порушенням вимог ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 44 Водного Кодексу України.

Під час позапланового заходу, спеціалістами відділу інструментально-лабораторного контролю Державною екологічної інспекції у Донецькій області виконано відбір проб зворотних (стічних) вод випуску № 1 ВП «ШАХТА «ЦЕНТРАЛЬНА» ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ», що підтверджується актом відбору проб №72 від 25.11.2021. За результатами вимірювань показників складу та властивостей вод встановлено перевищення гранично допустимого скиду по наступним показникам, відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей вод № 72 від 01.12.2021 року: завислі речовини в 1,2 р., сухий залишок в 1,7 р., сульфати в 1,8 р., нафтопродукти в 1,3 р., ХСК в 1,2р.

За результатами вищезазначених вимірювань встановлено, що концентрація забруднюючих речовин у зворотних (стічних) водах, скинутих ВП «ШАХТА «ЦЕНТРАЛЬНА» ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року у балку Орсовська (басейн річки Казенний Торець), перевищує встановлені норми, передбачені дозволом на спеціальне водокористування № УКР-ДОН-6148 від 11.10.2016, внаслідок чого порушені норми Водного Кодексу України.

Відповідно до звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп з ВП «Шахта «Центральна» ДП «Мирноградвугілля» у 2020 році здійснювався скид сульфатів з перевищенням затвердженого гранично допустимого скиду: при затвердженому ГДС 2285 т/рік фактично було скинуто 4224,7 т/ рік.

За наслідками перевірки видано припис № 166-05 від 07.12.2021 про усунення виявлених недоліків з вимогами: забезпечити виконання заходів щодо охорони та раціонального використання вод, встановлених дозволом на спеціальне водокористування від 11.10.2016 №Укр-Дон-6148, а саме пункту 2 Заходів здійснювати знезараження шахтних вод та пункту 4 Заходів утримувати гідротехнічні споруди колекторів шахтних і стічних вод в належному стані; не здійснювати самовільне користування надрами (підземна шахтна вода) без спеціального дозволу на користування надрами; дотримуватися правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв, а саме утримувати очисні споруди в задовільному технічному стані; забезпечити виконання умов дозволу на спеціальне водокористування від 11.10.2016 року №Укр-Дон-6148, а саме: дотримуватись нормованих показників гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах на випуску №1 підприємства, не допускати перевищення, встановлених дозволом на спеціальне водокористування, гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Вказаний припис був підписаний відповідачем з дописом «з приписом не згоден».

Згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 (надалі - Методика), державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Кадацькою І.С. було здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних природному середовищу за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, відповідно до якого розмір збитків, заподіяних внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт з порушенням (перевищенням) встановленого нормативу гранично допустимого скиду у балку Орсовську (басейн річки Казенний Торець), склав 129 566,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №12-4/22 від 26.01.2022 разом з розрахунком збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства України у сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт із зворотними водами, на суму 129 566,40 грн. з вимогою добровільно відшкодувати нанесені державі збитки, проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на те, що Державне підприємство "Мирноградвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Центральна" Державного підприємства "Мирноградвугілля" вказану суму в добровільному порядку не сплатило, прокурор звернувся із даним позовом до суду.

Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Також ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд зазначає, що системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Великою Палатою Верховного суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (не здійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Постановою Верховного суду від 06.07.2021 у справі №922/3025/20 визначено, що однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. У пункті 26 вказаної постанови зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. З Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.

Отже, закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковості додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень.

З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків. Така правова позиція сформована Верховним судом у постановах від 06.07.2021 у справі №922/3025/20 (п.35.2) та від 04.11.2022 у справі №420/18905/21 (п.81).

Визначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор виходив з того, що відповідно до ст.35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища є Державна екологічна інспекція.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах (п.а ч.1 ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стратегіями національної безпеки України, затвердженими Указами Президента України від 26.06.2015 № 287/2015 та від 14.09.2020 №392/2020 пріоритетами екологічної безпеки держави встановлено збереження природних екосистем, підтримка їх цілісності та функцій життєзабезпечення; створення ефективної системи моніторингу довкілля; ресурсозбереження, забезпечення збалансованого природокористування; зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, забезпечення контролю джерел забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, зниження рівня забруднення та відтворення родючості ґрунтів; очистка територій від промислових і побутових відходів.

У спірному випадку відповідачем допущено скид забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС у балку Орсовська (басейн річки Казенний Торець), що сприяє погіршенню якісних показників води та порушує інтереси держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 було затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію (далі Положення). Відповідно до п.3 Положення, до основних завдань Держекоінспекції відносяться, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони надр.

Пунктом 4 Положення передбачено, зокрема, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах;

В той же час, пунктом 7 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію в Донецькій області, затвердженої наказом Державної екологічної інспекції України 28.09.2017 №652, встановлено, що до функцій Державної екологічної інспекції в Донецькій області належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Повноваження Державної екологічної інспекції в Донецькій області поширюються на територію Донецької області за винятком території та об`єктів, віднесених до зони діяльності Державної Азовської морської екологічної інспекції.

Таким чином, органом державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження у спірних правовідносинах, та який зобов`язаний вживати заходи з метою захисту порушених інтересів держави, є Державна екологічна інспекція в Донецькій області, а відтак позов подається в інтересах держави в особі вказаного органу.

Підставою для представництва інтересів держави в цій справі прокурор зазначає те, що Державна екологічна інспекція в Донецькій області, достовірно знаючи про завдану відповідачем шкоду навколишньому природному середовищу, не вживала протягом розумного строку заходів щодо відновлення порушених інтересів держави, а саме не зверталась до суду за їх захистом. Листом № 13/6-2023 від 07.06.2023 Державна екологічна інспекція у Донецькій області повідомила Донецьку обласну прокуратуру про те, що не зверталась до суду з позовом про відшкодування шкоди заподіяної державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів ДП «Мирноградвугілля», у зв`язку з чим, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просить здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області.

Суд зазначає, що на теперішній час в умовах воєнного стану в країні, питання своєчасного наповнення бюджетів коштами, у тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, є надзвичайно важливим, набуває особливого значення, а тому не допускає будь-якого зволікання уповноважених державних органів.

Проте, невжиття Державною екологічною інспекцією у Донецькій області протягом тривалого часу на захист інтересів держави заходів із їх судового захисту, призводить до несвоєчасного надходження коштів до державного та місцевих бюджетів, перешкоджає здійсненню державних програм з охорони довкілля, що є порушенням інтересів держави, насамперед у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що вищевказані обставини свідчить про порушення інтересів держави та бездіяльність органу, уповноваженого на здійснення їх захисту, та у зв`язку з цим наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 2 Водного кодексу України, завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Поняття спеціальне водокористування наведено у статті 48 Водного кодексу України. Так, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

При цьому, згідно із ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Окрім того, відповідно до положень п. 15 Правил охорони поверхових вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 465, скидання зворотних вод у водні об`єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування, а п. 17 Правил визначено, що граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.

Зазначені правила є обов`язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, діяльність яких щодо скидання зворотних вод у водні об`єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод.

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п`яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

У відповідності до ст. 44 Водного кодексу України обов`язком водокористувача, яким є відповідач згідно ст. 42 Кодексу, є дотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; утримання в належному стані очисних та інших водогосподарських споруд та технічних пристроїв. Таким чином, прямим обов`язком відповідача є забезпечення дотримання природоохоронного законодавства у сфері скиду забруднюючих речовин.

Згідно із статтею 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища (пункт б); здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб (пункт е) (частина перша статті 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Пунктом «В» статті 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" з метою удосконалення роботи по розробці та затвердженню гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами Міністерством охорони навколишнього природного середовища 15 грудня 1994 року затверджено Інструкцію про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об`єкти із зворотними водами №116 (далі - Інструкція про встановлення ГДС).

Пунктами 2.1-2.3 Інструкції про встановлення ГДС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що скид зворотних вод у водні об`єкти є одним з видів спеціального водокористування і здійснюється на основі дозволів, які видаються у встановленому порядку органами Мінприроди України. Величини ГДС речовин розробляються і затверджуються для діючих і тих, що проектуються, підприємств-водокористувачів, які мають (будуть мати) організовані скиди зворотних вод з господарської ланки круговороту води у природні ланки (річкові, озерні, морські), тобто у водні об`єкти. Величини ГДС речовин встановлюються для кожного окремого випуску зворотних вод у поверхневі та морські води у випадках відповідно до пункту 1.9 на основі нормативних документів, які регламентують скид зворотних вод і встановлюють норми якості води водних об`єктів. Умови для визначення ГДС речовин є гарантія дотримання норм якості води у встановлених контрольних створах.

Відповідно до пункту 2.13 зазначеної Інструкції після встановлення ГДС речовин вимагається дотримання як допустимих мас, так і допустимих концентрацій речовин, а також не допускається перевищення затвердженої витрати зворотних вод.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V.

Статями 1, 6 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, а заходи державного нагляду (контролю) це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

У частинах шостій та сьомій статті 7 вказаного Закону визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

На підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина восьма статті 7 Закону України Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності).

За змістом зазначених норм слідує, що за результатом проведення перевірки орган державного нагляду (контролю) у разі виявлення правопорушення відносно суб`єкта господарювання та наявності підстав для вжиття заходів реагування на підставі акту складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення виявлених порушень.

Так, згідно дозволу на спеціальне водокористування відповідача № Укр-Дон-6148 від 11.10.2016 гранично допустимий скид (ГДС) речовин із зворотними водами у водний об`єкт (т/рік) складає: завислі речовини 91,4; БСК5 20,6; ХСК 68,5; азот амонійний 2,29; нітрити 4,57; нітрати 22,9; мінералізація 6854; хлориди 1599, сульфати 2285; фосфати 3,20; нафтопродукти 1,37; залізо 1,37; феноли 0,005.

Суд зазначає, що дозвіл на спеціальне водокористування відповідача №Укр-Дон-6148 від 11.10.2016 був виданий на строк до 01.10.2019.

Відповідно до ч. 15 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документи дозвільного характеру, видані суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, вважаються такими, що подовжили строк своєї дії на період проведення антитерористичної операції, про що дозвільні органи протягом трьох днів вносять відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас, відповідно до приписів частини 6 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності (принципом мовчазної згоди).

Визначення терміну «принцип мовчазної згоди» наведене у ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Згідно з ним, суб`єкт господарювання набуває право на виконання певних дій щодо здійснення господарської діяльності або її видів без отримання відповідного документа дозвільного характеру, якщо ним або уповноваженою ним особою в установленому порядку подано заяву та документи у повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру чи рішення про відмову у його видачі не видані або не направлені. Буквальне тлумачення цього принципу дозволяє дійти висновку, що надрокористувачі, які звернулися до Держгеонадр із заявою про отримання спецдозволу на користування надрами без проведення аукціону, додали до заяви всі необхідні документи і не отримали відповідь від регулятора протягом встановленого Порядком №615 строку, набувають право на користування надрами за принципом мовчазної згоди.

Такий підхід повністю кореспондується з положеннями п. 39 преамбули директиви №2006/123/ЄС Європейського парламенту та Ради «Щодо послуг на внутрішньому ринку», яким визначено, що дозвіл може бути надано не тільки офіційним рішенням, а й неявним рішенням, наприклад, у вигляді мовчання компетентного органу, або виходячи з того факту, що зацікавлена сторона має дочекатися підтвердження отримання заяви, щоб почати відповідну діяльність або щоб ця діяльність мала законний характер.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 724 від 24.12.2014, Державна регуляторна служба України (ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Пунктом 4 вищезазначеного положення встановлено, що ДРС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, надає роз`яснення положень законодавства з питань державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (п.п. 15), здійснює: методичне забезпечення діяльності регуляторних органів, пов`язаної з реалізацією державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності; методичне та інформаційне забезпечення діяльності органів державного нагляду (контролю); методичне керівництво, інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування та визначає форму ліцензійного звіту; методологічне забезпечення діяльності дозвільних органів (п.п.17); здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням дозвільними органами (їх посадовими особами) вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру та встановленого порядку їх видачі (п.п.33); здійснює розгляд звернень громадян, громадських формувань та юридичних осіб з питань, пов`язаних з діяльністю ДРС (п.п. 35).

В матеріалах справи наявний лист-відповідь Державної регуляторної служби України на лист ВП «Шахта Центральна» ДП «Мирноградвугілля» від 02.07.2019 №01-506 щодо строків дії документів дозвільного характеру, відповідно до якого Державна регуляторна служба України вважає, що оскільки не прийнято відповідних змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на сьогодні ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб`єктам господарювання, що здійснюють свою діяльність на відповідній території, продовжують свою дію до моменту юридичного закінчення антитерористичної операції.

Враховуючи вищевикладені обставини, зокрема, звернення ВП «Шахта Центральна» ДП «Мирноградвугілля» до Державної регуляторної служби України щодо строків дії документів дозвільного характеру, суд дійшов висновку, що на момент проведення Державною екологічною інспекцією у Донецькій області перевірки дозвіл на спеціальне водокористування відповідача №Укр-Дон-6148 від 11.10.2016 був чинний.

Контроль за дотриманням встановлених обмежень на скид зворотних вод, які вказані у затверджених документах, що визначають ГДС, ТПС речовин і плани водоохоронних заходів, здійснюється органами Мінприроди України на підставі даних, що представляються водокористувачами, контрольних замірів і обстежень.

Контроль здійснюється згідно з чинним законодавством і нормативними документами, що регламентують порядок проведення контролю за водоохоронною і водогосподарською діяльністю водокористувачів, у тому числі Правилами охорони поверхневих вод, Інструкцією з відбору проб для аналізу стічних вод.

Вимірювання показників концентрацій нормованих речовин у зворотних водах для визначення їх маси виконуються шляхом аналізу змішаних проб, відібраних вручну або за допомогою пробовідбірників змішаних (середньогодинних, середньодобових) проб (пункт 4.1 Інструкції про встановлення ГДС).

Відбір проб води проведено Інспекцією відповідно до вимог ДСТУ ISO 5667-6:2009, ДСТУ ISO 5667-10:2005, ДСТУ ISO 5667-3-2001, про що зазначено в акті відбору проб води.

Визначення показників складу та властивостей проб вод позивачем здійснено за відповідними методиками виконання вимірювань, якими для кожного показника надаються певні умови та термін виконання вимірювань.

Відомості про порушення позивачем порядку відбору проб у суду відсутні.

Результати вимірювання наведені у відповідному протоколі.

Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з частиною першою ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

З метою реалізації Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, відповідно до Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" була розроблена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 (далі - Методика).

Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: забруднення водних об`єктів, у тому числі пов`язаного із наднормативними скидами у водний об`єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів; самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів; забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами у разі перевищення лімітів забору води, лімітів використання води, лімітів скидання забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (п. 1.2 Методики).

Так, Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: забруднення водних об`єктів, у тому числі пов`язаного із наднормативними скидами у водний об`єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів; самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів; забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (пункт 1.2 розділу І Методики).

Пунктом 1.4 розділу І Методики визначено, що державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

За змістом пунктів 2.1-2.3 розділу ІІ Методики наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об`єкт з перевищенням ГДС вважаються скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством. Факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб та розрахунковим методом. При визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи.

Розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних водному об`єкту внаслідок скидів забруднюючих речовин із зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС позивачем здійснено за формулою 12 пункту 7.1 Методики, а саме: за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 згідно статистичної звітності 2ТП-водгосп (річна) за 2020 рік у водний об`єкт балка Орсовська (басейн річки Казенний Торець), акту відбору проб №72 від 25.11.2021, протоколу вимірювань показників складу та властивостей вод №72 від 01.12.2021 на загальну суму 129 566,40 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми збитків, який здійснений ним на основі відомостей первинної документації математичними методами з вірним застосуванням вихідних даних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, відповідає матеріалам справи та приписам законодавства.

У процесі розгляду справи відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували наявність у його діях складу правопорушення та підтверджували дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства.

Враховуючи попередні висновки, суд зауважує про наявність в діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення збитків, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог прокурора.

Під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано правильність та не доведено їх недостовірність належними доказами, які б ставили під сумнів дані, вказані у цих довідках.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника, а тому саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 у справі №908/1092/18, від 12.11.2019 у справі №914/2436/18.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За приписами ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Як свідчить ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування є самостійними порушеннями водного законодавства, відповідальність за які несуть винні особи.

Скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи (стаття 70 Водного кодексу України).

Відповідно до пункту «є» частини другої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

За змістом частини 4 зазначеної статті підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Суд зазначає, що факт неправомірної поведінки у даній категорії спорів підтверджується актами перевірок, актами відбору проб та протоколами вимірювань. Так акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. У такому акті зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань, які в свою чергу, містять інформацію, пов`язану з проведенням інструментально-лабораторного контролю.

Акти є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу, а оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання актів та проведення перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі актів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/4278/14 та від 20.02.2018 у справі № 803/1130/17.

Судом досліджені у сукупності зазначені вище документи, а саме: акт перевірки, акт відбору проб вод та протокол вимірювань показників скиду та властивостей вод.

Матеріалами справи підтверджено, що акт перевірки №166-05 від 02.12.2021 складався в присутності керівника та інших уповноважених працівників відповідача. Акт перевірки підписаний відповідними особами відповідача із зауваженнями, що ВП «Шахта «Центральна» в процесі своєї виробничої діяльності не здійснює добування шахтної води, а здійснює її відкачування - для запобігання затоплення шахти під час видобування корисних копалин, тобто забезпечення взагалі самої можливості добування кам`яного вугілля, тобто вважає, що підприємство здійснює водокористування та користування надрами з дотриманням всіх норм, встановлених чинним законодавством України, у зв`язку з чим вважає, що розгляд питання про порушення норм Кодексу України «Про надра» є недоцільним, так як суперечить чітко прописаним нормам Водного кодексу України.

Доказів скасування чи оспорювання відповідачем дій позивача з приводу проведеної перевірки, в ході якої були встановлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, матеріали справи не містять.

Судом перевірено розрахунок позивача, та встановлено, що він зроблений відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, із змінами, внесеними згідно наказами Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.2011, № 320 від 15.06.2012, № 367 від 13.10.2015 (далі Методика).

Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини у встановленому порушенні, а також не наведено власного контррозрахунку завданих збитків. Докази відшкодування заподіяної шкоди в матеріалах справи відсутні.

Одночасно, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідач не був позбавлений права, у разі незгоди з отриманим розрахунком, звернутися у встановленому законодавством порядку до суду за захистом свого права шляхом оскарження результатів перевірки та розрахованого позивачем збитку, чого, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зроблено не було. Акт перевірки №166-05 від 02.12.2021 не скасовано та не встановлено його недійсність.

У діях відповідача наявні усі складові, необхідні для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розділом X Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Суд зазначає, що розподіл грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, повинен здійснюватися з урахуванням приписів ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища та вимог п. 7 ч.3 ст. 29, п 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У зв`язку з чим, заподіяні державі порушенням вимог природоохоронного законодавства збитки підлягають стягненню з відповідача з врахуванням відсоткового співвідношення до спеціального фонду Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, обласного фонду охорони навколишнього природного середовища Донецької обласної Державної адміністрації - Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (як органу, виконуючого функції Донецької обласної ради), фонду охорони навколишнього природного середовища Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (як органу, виконуючого функції Мирноградської міської ради).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Донецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області до Державного підприємства "Мирноградвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Центральна" Державного підприємства "Мирноградвугілля", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності в сумі 129 566,40 грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Мирноградвугілля" (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 1; код ЄДРПОУ 32087941) в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Центральна" Державного підприємства "Мирноградвугілля" (85320, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 33839076) збитки в сумі 129 566,40 грн. до: спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 38 869,92 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень 92 копійки), що становить 30% загальної суми збитків; обласного фонду охорони навколишнього природного середовища Донецької обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022473) в сумі 25 913,28 грн. (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот тринадцять гривень 28 копійок), що становить 20% загальної суми збитків; фонду охорони навколишнього природного середовища Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ 44670895) в сумі 64 783,20 грн. (шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят три гривні 20 копійок), що становить 50% загальної суми збитків, на рахунок UA618999980333189331000005690, отримувач: Донецьке ГУК/Мирноград.МТГ/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету - 24062100, найменування коду класифікації доходів бюджету: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Стягнути з Державного підприємства "Мирноградвугілля" (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 1; код ЄДРПОУ 32087941) в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Центральна" Державного підприємства "Мирноградвугілля" (85320, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 33839076) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 6; рахунок UA918201720343180002000016251, код ЄДРПОУ 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман