Постанова

від 28.03.2024 по справі 308/23215/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/23215/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 березня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.

за участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року, постановлену суддею Шепетко І.О. в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Ужгородської міської ради, третіх осіб: приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Журкі Ольги Титусівни, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Матей Руслани Іванівни, Житлово-будівельного кооперативу «Мрія» про встановлення майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки та визнання права власності на майно в порядку спадкування

встановив:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Ужгородської міської ради, третіх осіб: приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т., приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Матей Р.І., Житлово-будівельного кооперативу «Мрія» про встановлення майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки та визнання права власності на майно в порядку спадкування

В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначає, що спірна квартира за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2020 (справа №308/13009/19), що набрало законної сили, визнано відумерлою спадщиною.

У подальшому рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.07.2023 (справа №907/783/21), що набрало законної сили 02.08.2023, стягнуто з Ужгородської міської територіальної громади в особі Ужгородської міської ради на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» грошові кошти в сумі 505 387,60 грн. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що набута у власність Ужгородської міської територіальної громади в особі Ужгородської міської ради як відумерла спадщина після смерті власника квартири ОСОБА_4 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №036/09/2014/0280 від 12.09.2014, шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження (реєстраційний номер ВП в АСВП 730164432) 11.10.2023 відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу по справі №907/783/21, де стягувачем є ПАТ АБ «Укргазбанк», а боржником Ужгородська міська територіальна громада в особі Ужгородської міської ради.

12.12.2023 в рамках зазначеного вище виконавчого провадження було проведено опис та арешт майна боржника, про що було винесено відповідну постанову. За змістом даної постанови було описано та накладено арешт на житлову квартиру в АДРЕСА_1 , яка є предметом спору.

Також згідно акту державного виконавця зафіксовано, що у даній квартирі перебували мешканці ОСОБА_1 та її малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що сам факт опису та арешту майна боржника свідчить про незворотність подальших дій в рамках примусового виконання судового наказу від 28.08.2023, виданого Господарським судом Закарпатської області, а саме звернення стягнення на квартиру як на предмет іпотеки.

При цьому відповідно до статті 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. При цьому дія мораторію про заборону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення на час дії воєнного стану не поширюється на дане виконавче провадження так як боржником у ньому є юридична особа Ужгородська міська рада.

Обґрунтовуючи подану заяву, також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову спричинить ситуацію, за якої спірне майно може бути відчужене на примусових торгах на користь третіх осіб, що істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, поновлення порушених прав позивачів, за захистом яких вони і звернулись до суду.

Ухвалою Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 29грудня 2023року заяву про забезпечення позову задоволено.

У порядку забезпечення позову, до вирішення справи по суті накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 451751321101, номер об`єкта в РВПН 16961883) до вирішення даної справи по суті та набранням рішенням законної сили.

Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та відмовити в задоволенні заяви.

Вважає, що 12 вересня 2014 року між ПАТ «УКРГАЗБАНК» та позичальником ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №036/09/2014/0280, на підставі якого Банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 300 000,00 гривень, на строк з 12 вересня 2014р. по 11 грудня 2029 року.

12 вересня 2014 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором між Банком, як іпотекодержателем, та Позичальником, як іпотекодавцем, було укладено Договір іпотеки (без оформлення заставної №036/09/2014/0280-01 від 12.09.2014. За вказаним Договором в іпотеку передане нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 Закарпатської області та належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12.09.2014 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.І. за реєстровим № 2485 з реєстрацією права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису - 6983520.

31березня 2017року Ужгородськимміськрайонним судому цивільнійсправ №308/3653/16-цза позовомАБ «УКРГАЗБАНК»до ОСОБА_4 про стягненнякредитної заборгованостіухвалено рішення,яким стягнутидостроково і ОСОБА_4 на користьПАТ "УКРГАЗБАНК"заборгованість закредитним договором№036/09/2014/0280від 12вересня 2014року всумі 361041грн. судового збору у розмірі 5 415,62 грн. Дане судове рішення набуло законної сили 11.05.2017 року і на його підставі 18.05.2017 року позивачу як стягувачу було видано виконавчий лист №308/3653/16-ц стосовно боржника ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. На момент її смерті рішення суду щодо стягнення з неї кредитної заборгованості залишилось невиконаним.

У Першій Ужгородській державній нотаріальній конторі було зареєстровано кредиторську вимогу Банку та в подальшому отримано інформацію, що станом на 09.10.2019 року свідоцтва про право на спадщину за померлою ОСОБА_4 спадкоємцю (спадкоємцям) не видавались.

15.06.2020 року Ужгородським міськрайонним судом у цивільній справі №308/13009/19 за заявою АБ «УКРГАЗБАНК», заінтересована особа Ужгородська міська рада Закарпатської області про визнання спадщини відумерлою було ухвалено рішення, яким визнано відумерлою спадщину померлої ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє місце проживання: АДРЕСА_3 , до складу якої входить: квартира АДРЕСА_4 . Дане рішення набуло законної сили 07.08.2020 року.

13.07.2023 року Господарським судом Закарпатської області у справі №907/783/21 за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до Ужгородської міської територіальної громади в особі Ужгородської міської ради про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця з власника відумерлої спадщини ухвалено рішення про стягнення з Ужгородської міської територіальної громади в особі Ужгородської міської ради на користь АБ «УКРГАЗБАНК» грошові кошти в сумі 505 387 (п`ятсот п`ять тисяч триста вісімдесят сім) гривень 60 коп. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 , як відумерлу спадщину після смерті ОСОБА_4 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №036/09/2014/0280 від 12 вересня 2014 року, шляхом продажу з прилюдних торгів. Дане рішення набуло законної сили 02.08.2023 і Банку як стягувачеві було видано судовий наказ, який було пред`явлено до примусового виконання.

Таким чином, у Банку є всі законні підстави задовольнити свої вимоги щодо погашення вищевказаної кредитної заборгованості шляхом продажу з прилюдних торгів оспорюваної позивачами квартири.

Слід зазначити, що позивач не заперечує, що ОСОБА_7 , після смерті якої (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) теперішні позивачі хочуть успадкувати право власності на оспорювану квартиру, ще в 2019 році подавала до Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, а саме, оспорюваної квартири, і за її заявою було відкрито провадження у справі №308/3996/19.

14.12.2020 року Ужгородським міськрайонним судом у цій справі №308/3996/19 було ухвалено рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_7 було відмовлено.

06.10.2021 Закарпатським апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_7 у цій справі №308/3996/19 було ухвалено постанову, якою рішення суду першої інстанції залишено в силі. Постанова набула законної сили і в касаційному порядку не оскаржувалась.

Судами у цій справі було встановлено, що шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було розірвано ще 14.12.2001 року, натомість, право власності на оспорювану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 лише 05.12.2006 року, тобто, через 5 років після розірвання шлюбу. Також судом констатовано, що доказів виплати на користь ЖБК «Мрія» паю за квартиру під час перебування в шлюбі з ОСОБА_3 позивачем ОСОБА_7 не надано.

Таким чином, ОСОБА_7 з 14.12.2001 року, а саме, з моменту розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , і до 2019 року, тобто, на протязі 18-ти років не ставила питання перед судом про поділ спільно нажитого майна, зокрема, оспорюваної квартири, та про визнання і реєстрацію оспорюваної квартири як майна, що є спільною сумісною власністю, чим пропустила строки позовної давності щодо захисту свого порушеного права.

Відповідно, ОСОБА_7 станом на 16.11.2021 року, тобто, на момент смерті в законному порядку не набула права спільної сумісної власності на оспорювану квартиру та такий юридичний факт в судовому порядку теж не встановлено.

А отже, в поданому до суду позові позивачами, які являються рідними дочками померлої ОСОБА_7 , фактично ставиться перед судом повторна вимога встановити, що майно, набуте під час перебування в шлюбі, а саме, оспорювана квартира, належить ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності. Однак, судами у справі №308/3996/19 уже було встановлено факт відсутності підстав дія визнання оспорюваної квартири спільною сумісною власністю Подаваленко ВА. ТІ ОСОБА_7 ..

Відповідно, якщо судом уже встановлено факт відсутності підстав для визнання оспорюваної квартири спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , то, як наслідок, відсутні будь-які законні підстави визнавати недійсним як договір купівлі-продажу оспорюваної квартири від 12.09.2014 року, так і договір іпотеки №036/09/2014/0280-01 від 12.09.2014 року. Відтак, відсутні підстави визнавати за позивачами в порядку спадкування за законом права власності на оспорювану квартиру, так як вказана квартира не входить до складу спадщини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно із п.1 ч.1 та ч.3 ст.150 ЦПК позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно відповідача та забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути розмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер. Відповідно до роз`яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження (реєстраційний номер ВП в АСВП 730164432) 11.10.2023 відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу по справі №907/783/21, де стягувачем є ПАТ АБ «Укргазбанк», а боржником Ужгородська міська територіальна громада в особі Ужгородської міської ради.

12.12.2023 в рамках зазначеного вище виконавчого провадження було проведено опис та арешт майна боржника, про що було винесено відповідну постанову. За змістом даної постанови було описано та накладено арешт на житлову квартиру в АДРЕСА_1 , яка є предметом спору. Опис та арешт майна боржника свідчить про незворотність подальших дій в рамках примусового виконання судового наказу від 28.08.2023, виданого Господарським судом Закарпатської області, а саме звернення стягнення на квартиру як на предмет іпотеки.

Так як предметом вказаного позову є визнання спірної квартири об`єктом спільної сумісної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки та визнання права власності на майно в порядку спадкування, а тому, в разі невжиття заходів забезпечення позову матиме місце відчуження спірної квартири, що в разі задоволення позову утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Як вище вказувалося передбачений процесуальним законом інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який гарантує або може гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.

Вжиття заходів забезпечення позову це не вирішення спору по суті, а тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, на період розгляду справи і ухвалення рішення.

Необхідність вжиття таких заходів ґрунтується на оцінці (підставному припущенні) суду імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а відтак, підстави для скасування чи зміни ухвали - відсутні.

Колегія суддів враховує, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки прийнятого судом рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149,150,367,374,375,381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: