Рішення

від 27.03.2024 по справі 910/14481/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2024Справа № 910/14481/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" (вул. Старонаводницька, 13, корп. Б, оф. 33, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 38489035)

треті особи, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1)Державна податкова служба України;

2)Державна казначейська служба України

про визнання правочинів недійсними у частині та стягнення 282 548 199,58 грн

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" про визнання правочинів недійсними у частині п.п.1.1 та 3.1. та стягнення 262 212 654,73 грн безпідставно сплачених коштів, 14 864 133,51 грн інфляційних втрат, 5 471 411,34 грн 3% річних.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено низку договорів про постачання для державних потреб пально-мастильних матеріалів для техніки спеціального призначення, а саме: від 07.07.2022 №286/1/22/26, від 12.07.2022 №286/1/22/32, від 15.07.2022 №286/1/22/35, від 15.07.2022 №286/1/22/36, від 12.09.2022 №286/1/22/52, від 21.11.2022 №286/1/22/90, від 21.11.2022 №286/1/22/91, від 21.11.2022 №286/1/22/92, та від 23.11.2022 №286/1/22/94, які в свою чергу, містять положення про включення до договірної ціни податку на додану вартість, що суперечить пп. "г" пп. 195.1.2. п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, Постанові Кабінету Міністрів від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», в зв`язку з чим прокурор просить суд визнати відповідні пункти договорів недійними, стягнути з відповідача безпідставно сплачені кошти в сумі 262 212 654, 73 грн, інфляційні втрати у розмірі 14 864 133, 51 грн та 3% річних в сумі 5 471 411, 34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання на 18.10.2023.

09.10.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження від позивача.

16.10.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли заперечення на клопотання Міністерства оборони України про зупинення провадження у справі.

16.10.2023 до Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, мотивований тим, що протягом 2022 в період дії правового режиму воєнного стану закупівля нафтопродуктів для державних потреб здійснюється з певними особливостями, а саме, без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених ЗУ «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Натомість закупівлі здійснюються в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2022 №169 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (втратила чинність) або Постановою Кабінету Міністрів від 11.11.2022 №1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (наразі чинна). На підставі запитів Міністерства оборони України між Замовником та Постачальником укладено наступні договори: від 07.07.2022 № 286/1/22/26 (далі - договір №26), від 12.07.2022 №286/1/22/32 (далі - договір №32), від 15.07.2022 №286/1/22/35 26 (далі - договір №35), від 15.07.2022 № 286/1/22/36 (далі - договір №36), від 12.09.2022 № 286/1/22/52 (далі - договір №52), від 21.11.2022 № 286/1/22/90 (далі - договір №90), від 21.11.2022 № 286/1/22/91 (далі - договір №91), від 21.11.2022 № 286/1/22/92 (далі - договір №92), від 23.11.2022 № 286/1/22/94 (далі - договір №94), жоден з договорів не містить посилання на Постанову Кабінету Міністрів від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану». ДПС України здійснило перевірку кожної податкової накладної під час реєстрації, погодилася із правильністю застосування відповідачем ставки ПДВ (7% або 20%) жодна податкова накладна не заблокована, реєстрація не зупинена рішення про відмов у реєстрації зі сторони ДПС України не прийнято. Не може слугувати сам факт укладення спірних договорів без посилання в них на розпорядження органів виконавчої влади щодо встановлення (доведення) мобілізаційних завдань (замовлень) органам місцевого самоврядування. На думку відповідача Офіс Генерального прокурора не надав доказів, які б підтверджували факт, що спірні договори суперечать нормам законодавства України, отже позовні вимоги є необгрунтованими та не доведеними.

За результатом підготовчого засідання 18.10.2023 судом було відкладено розгляд справи до 08.11.2023.

26.10.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва від Офісу Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив.

08.11.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва суду надійшло клопотання про витребування доказів від відповідача.

Засідання суду призначене на 08.11.2023 не відбулося, наступне судове засідання призначене на 16.11.2023.

16.11.2023 в системі «Електронний суд» відповідачем сформовано додаткові пояснення по справі.

За результатом підготовчого засідання 16.11.2023 суд ухвалив відкласти розгляд справи до 22.11.23.

20.11.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення від прокуратури.

За результатом підготовчого засідання 22.11.2023, суд, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі, клопотання про витребування - залишив без розгляду та відклав розгляд справи до 14.12.2023.

12.12.2023 до канцелярії Господарського суду міста суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від відповідача.

14.12.2023 до канцелярії Господарського суду міста суду надійшло клопотання про залучення третіх осіб від відповідача.

За результатом підготовчого засідання 20.12.2023 суд ухвалив задовольнити клопотання відповідача про залучення у якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державну податкову службу України та Державну казначейську службу України, та відкласти розгляд справи до 17.01.2024.

16.01.2024 до канцелярії Господарського суду міста суду надійшли письмові пояснення від прокуратури.

17.01.2024 до канцелярії Господарського суду міста Києва Державна податкова служба України суду подала пояснення мотивовані тим, що відповідно до п."г" підпункту 195.1.2 п.195.1 ст.195 розділу V ПК України нульова ставка податку на додану вартість до операцій з постачання товарів, що використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, які беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави застосовується при дотриманні вимог, визначених Постановою №178.

За результатом підготовчого засідання 17.01.2024 суд ухвалив відкладення розгляду справи до 21.02.2024.

19.01.2024 до канцелярії Господарського суду міста Києва суду було надано клопотання про долучення доказів стороною відповідача, та пояснення на позовну заяву від Державної казначейської служби України, мотивовані тим, що під час реєстрації бюджетних та/або бюджетних фінансрвих зобов`язань та опрацювання платіжних доручень у межах наданої компетенції порушень умов бюджетного законодавства відповідно до ст. 116 БК України не виявлено.

16.02.2024 прокуратурою було надано клопотання про долучення висновків експертів у галузі права до матеріалів справи.

20.02.2024 відповідач надав до канцелярії суду заперечення проти клопотання про долучення висновків експертів у галузі права до матеріалів справи.

21.02.2024 відповідач надав до канцелярії суду клопотання про поновлення строків на падання доказів долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.02.2024 оголошено перерву до 28.02.2024.

В судовому засіданні 28.02.2024 суд на місці ухвалив поновити строк та долучити до матеріалів справи додаткові матеріали подані відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 28.02.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу по суті на 20.03.2024.

В судовому засіданні 20.03.2024 оголошено перерву до 27.03.2024.

В судовому засіданні представник прокурора, третьої особи 1 позовні вимоги підтримали, представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог. Представник третьої особи 2 в засідання суду не з`явився про розгляд справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 27.03.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, протягом 2022 року в період дії правового режиму воєнного стану закупівля нафтопродуктів для державних потреб здійснюється з певними особливостями, а саме без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Натомість закупівлі здійснюються в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 169 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (втратила чинність) або Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (чинна наразі).

Так, протягом 2022 р. Міністерство оборони України засобами електронного зв`язку надсилало на e-mail Постачальника запити про надання цінової пропозиції з метою здійснення закупівлі нафтопродуктів для державних потреб. Якщо комерційна пропозиція Товариства була погоджена МО України, останнє надсилало у відповідь проект договору про постачання товару для державних потреб, в яких зазначався об`єм та строки поставки, умови поставки, ціна договору, включаючи ПДВ, умови оплати, якісні характеристики товару тощо.

В подальшому між Міністерством оборони України в особі ТВО директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України ( далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» ( далі - постачальник, відповідач) укладено наступні державні договори:

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 07.07.2022 р. № 286/1/22/26 (надалі за текстом - Договір № 26);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 12.07.2022 р. № 286/1/22/32 (надалі за текстом - Договір № 32);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.07.2022 р. № 286/1/22/35 (надалі за текстом - Договір № 35) ;

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.07.2022 р. № 286/1/22/36 (надалі за текстом - Договір № 36);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 12.09.2022 р. № 286/1/22/52 (надалі за текстом - Договір № 52);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 р. № 286/1/22/90 (надалі за текстом - Договір № 90);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 р. № 286/1/22/91 (надалі за текстом - Договір № 91);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 р. № 286/1/22/92 (надалі за текстом - Договір № 92);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 23.11.2022 р. № 286/1/22/94 (надалі за текстом - Договір № 94).

Всі спірні договори виконані сторонами повністю, із дотриманням строків поставки, інших суттєвих умов, розрахунки за ними завершені. Матеріали справи містять документальне підтвердження повного виконання договорів. Факт виконання сторонами договорів сторонами не оспорюється.

Ціна Договору №26 від 07.07.2022 згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 204 650 400, крім того ПДВ (20%) 40 930 080,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 245 580 480,00 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 3 410,84 тони на суму 245 580 480,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 40 930 080,00 грн.

Ціна Договору №32 від 12.07.2022, згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 88 680 780,00 грн, крім того ПДВ (20%) 17 736 156,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 106 416 936,00 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 3 410,84 тони на суму 106 416 936 грн, у тому числі ПДВ 7% 17 736 156,00 грн.

Ціна Договору №35 від 15.07.2022 згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 291 951 644,80 грн, крім того ПДВ (20%) 20 436 615,13 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 312 388 2459,93 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 4 999,172 тони на суму 312 388 259,93 грн, у тому числі ПДВ 7% 20 436 615,13 грн.

Ціна Договору №36 від 15.07.2022 згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 291 472 648 грн, крім того ПДВ (7%) 20 403 085,36 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 311 875 733,36 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 4 990,97 тони на суму 311 875 733,36 грн, у тому числі ПДВ 7% 20 403 085,36 грн.

Ціна Договору №52 від 12.09.2022 згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 291 353 161,60 грн, крім того ПДВ (7%) 20 394 721,31 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 311 747 882,91 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 4 988,924 тони на суму 311 747 882,91 грн, у тому числі ПДВ 7% 20 394 721,31 грн.

Ціна Договору №90 від 21.11.2022 згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 672 000 000,00 грн, крім того ПДВ (7%) 47 040 000,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 719 040 000,00 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 9 893,099 тони на суму 711 353 390,49 грн, у тому числі ПДВ 7% 46 537 137,69 грн.

Ціна Договору №91 від 21.11.2022 згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 336 000 000,00 грн, крім того ПДВ (7%) 23 520 000,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 359 520 000,00 грн

Фактично поставлено пальне у кількості 4 877,136 тони на суму 351 404 626,94 грн, у тому числі ПДВ 7% 22 989 087,74 грн.

Ціна Договору №92 від 21.11.2022 згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 300 000 000,00 грн, крім того ПДВ (7%) 60 000 000,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 360 000 000,00 грн

Фактично поставлено пальне у кількості 4 980,577 тони на суму 351 404 626,94 грн, у тому числі ПДВ 7% 22 989 087,74 грн.

Ціна Договору №94 від 23.11.2022 згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 187 800 000,00 грн, крім того ПДВ (7%) 13 146 000,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 200 946 000,00 грн

Фактично поставлено пальне у кількості 2 970,983 тони на суму 199 002 383,30 грн, у тому числі ПДВ 7% 13 018 847,50 грн.

Таким чином, позивач за вищезазначеними договорами, сплатив відповідачу 2 908 371 236,93 грн, в тому числі ПДВ на суму 262 212 654,73 грн.

Позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 1.1. та 3.1 Договорів, а саме: в частині включення до ціни товару податку на додану вартість та стягнення з відповідача безпідставно сплачені кошти в сумі 262 212 654, 73 грн, інфляційних втрат у розмірі 14 864 133, 51 грн та 3% річних в сумі 5 471 411, 34 грн. прокурор в інтересах Держави в особі Міноборони України, обґрунтовує наступним. Між позивачем та відповідачем укладено низку договорів про постачання для державних потреб пально-мастильних матеріалів для техніки спеціального призначення: від 07.07.2022 №286/1/22/26, від 12.07.2022 №286/1/22/32, від 15.07.2022 №286/1/22/35, від 15.07.2022 №286/1/22/36, від 12.09.2022 №286/1/22/52, від 21.11.2022 №286/1/22/90, від 21.11.2022 №286/1/22/91, від 21.11.2022 №286/1/22/92, та від 23.11.2022 №286/1/22/94. Відповідачу на час укладення вказаних Договорів достеменно було відомо, що Кабінет Міністрів України, з метою належного сприяння відсічі збройній агресії нашими військовими формуваннями, прийняв постанову від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», якою встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому, відповідач безпідставно набув кошти в сумі 262 212 654, 73 грн, тобто за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договорами поставки, тобто на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України. За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що протягом 2022 в період дії правового режиму воєнного стану закупівля нафтопродуктів для державних потреб здійснюється з певними особливостями, а саме, без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених ЗУ «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Натомість закупівлі здійснюються в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2022 №169 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (втратила чинність) або Постановою Кабінету Міністрів від 11.11.2022 №1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (наразі чинна). На підставі запитів Міністерства оборони України між Замовником та Постачальником укладено дев`ять договорів, жоден з договорів не містить посилання на Постанову Кабінету Міністрів від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану». ДПС України здійснило перевірку кожної податкової накладної під час реєстрації, погодилася із правильністю застосування відповідачем ставки ПДВ (7% або 20%) жодна податкова накладна не заблокована, реєстрація не зупинена рішення про відмов у реєстрації зі сторони ДПС України не прийнято. Не може слугувати сам факт укладення спірних договорів без посилання в них на розпорядження органів виконавчої влади щодо встановлення (доведення) мобілізаційних завдань (замовлень) органам місцевого самоврядування. На думку відповідача Офіс Генерального прокурора не надав доказів, які б підтверджували факт, що спірні договори суперечать нормам законодавства України, отже позовні вимоги є необгрунтованими та не доведеними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як вказує прокурор, Міністерство оборони України, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема виступає замовником і формує відповідно до визначених генштабом Збройних Сил України потреб, вимог та пріоритетів основні показники державного оборонного замовлення щодо розроблення, виробництва, модернізації, постачання (закупівлі), ремонту, знищення та утилізації озброєння, військової техніки, військового майна, виконання робіт і надання послуг, надає технічні завдання виконавцям державного оборонного замовлення (Положення про Міністерство оборони України затверджене постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.11.2014).

У відповідності до Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст.3 Закону є центральним органом виконавчої влади і військового управління. Фінансування діяльності ЗСУ здійснюється виключно за рахунок коштів Держбюджету України.

Отже, саме Міністерство оборони України як сторона правочину та вигодонабувач є органом державної влади до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Тому саме воно визначено позивачем у даній справи.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, установленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до установленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, визначений в п.п.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

У постанові Кабінету Міністрів України №178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.п.п. "г" п.п.195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до визначень наведених у статті 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, мобілізаційні завдання (замовлення) - окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки по розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 21 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію підприємства, установи і організації не можуть відмовлятися від укладання договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), якщо їх можливості з урахуванням мобілізаційного розгортання та переданих їм матеріально-фінансових ресурсів дають змогу виконати ці мобілізаційні завдання (замовлення).

Відповідно до абзацу 16 статті 12 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію Кабінет Міністрів України визначає порядок укладання договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами і організаціями мобілізаційних завдань (замовлень), зокрема на поставку матеріально-технічних ресурсів, виконання робіт та надання послуг, у тому числі щодо поставки готової продукції, забезпечення виконання зазначених завдань (замовлень) матеріально-технічними ресурсами, а також щодо їх фінансування.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» укладення мобілізаційних договорів є складовою частиною мобілізаційної підготовки, відповідно після 24.02.2022 (введення воєнного стану в Україні) договори на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) не укладалися.

Отже, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань однак, положення Постанови №178 не можуть застосовуватись до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які починаючи з 24.02.2022 укладаються Міноборони не в рамках мобілізаційних завдань.

Міністерство оборони України під час розгляду справи не підтвердило факт того, що спірні договори, а саме: від 07.07.2022 № 286/1/22/26 (далі - договір №26), від 12.07.2022 №286/1/22/32 (далі - договір №32), від 15.07.2022 №286/1/22/35 26 (далі - договір №35), від 15.07.2022 № 286/1/22/36 (далі - договір №36), від 12.09.2022 № 286/1/22/52 (далі - договір №52), від 21.11.2022 № 286/1/22/90 (далі - договір №90), від 21.11.2022 № 286/1/22/91 (далі - договір №91), від 21.11.2022 № 286/1/22/92 (далі - договір №92), від 23.11.2022 № 286/1/22/94 (далі - договір №94), було укладено в рамках виконання мобілізаційних завдань.

Аналізуючи зміст спірних договорів, що укладені між Міноборони та ТОВ «Альянс Енерго Трейд», слід дійти висновку, що вони не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), а отже на них не розповсюджуються вимоги Постанови №178.

Крім того, в листі Державної податкової служби України від 28.12.2022 р. №12537/5/99-00-21- 03-02-05, наданий Державній аудиторській службі України під час проведення в МО України заходу державного фінансового контролю, не надано жодного аналізу застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання пального відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанови КМУ від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», натомість, просто цитуються положення цих нормативно-правових актів. Також зазначено, що, з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного етану, введеного Указом № 64/2022, та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 етап і 195 розділу V Кодексу Постановою № 178, визначено категорії установ, операцій з постачання яким товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відтак, суд прийшов до висновку, що посилання на цей Лист не доводить позицію Офісу Генерального прокурора України. Натомість в Листі робиться акцент, що застосування Постанови КМУ №178 можливе лише з метою виконання мобілізаційних завдань.

Лист Державної податкової служби України від 16.02.2023 р. № 2097/5/99-00-04- 02-01-05, наданий Державній аудиторській службі України під час проведення в МО України заходу державного фінансового контролю. Цей Лист стосується поставок товарів оборонного призначення відповідно до діючих у період з 17.03.2022 по 15.04.2022 правових норм, закріплених у пунктах 32 та 32-1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Відтак, вказаний лист не може бути належним по даній справі, оскільки спірні договори укладалися в період з 07.07.2022 по 23.11.2022.

В індивідуальній податковій консультації від 07.06.2023 № 1372/ІПК/99-00-04-02-03- 05, вказується, з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» визначено категорії установ, операції з постачання яким товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що у переліку адресатів, постачання товарів яким має бути здійснено за нульовою ставкою ПДВ, такий суб`єкт як Міністерство оборони України відсутній. При цьому, і назви, і зміст пунктів спірних договорів, що визначає їх предмет, говорять про постачання пального «для державних потреб», «для техніки спеціального призначення», «для потреб Міністерства оборони України», однак ніде в цих договорах не зазначено, що пальне призначене «для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил» та інших перелічених в Постанові №178 споживачів.

В листі Державної податкової служби України від 21.08.2023 р. № 10244/5/99-00-08- 01-04-05. наданий на запит Офісу Генерального прокурора, вказано, що Постановою КМУ №178 визначено умови при відповідності яким, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) транспорту, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Отже, прокурором не надано доказів існування обставин, якими було мотивовано звернення до суду з вимогами про визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 спірних договорів та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, а саме наявності правових підстав для звільнення операції з поставки товарів за вказаними договорами від оподаткування податком на додану вартість в силу приписів підпункту г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України.

Суд також не приймає до уваги, наданий прокурором висновок експертів у галузі права, оскільки, наданий висновок виходить за межі, визначені ч. 1 ст. 108 ГПК України, не стосується питання застосування аналогії закону, аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених прокурором позовних вимог.

З огляду на відмову в позові повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на прокурора.

Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08.04.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА