Постанова

від 18.12.2024 по справі 910/14481/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа№ 910/14481/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Томчук М.О.;

від позивача: Ковальчук І.В.;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи 1: Поліщук О.О.;

від третьої особи 2: не прибув,

розглянувши апеляційні скарги заступника Генерального прокурора

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 року (повний текст складено 08.04.2024 року)

у справі №910/14481/23 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД"

треті особи, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:1) Державна податкова служба України;

2) Державна казначейська служба України

про визнання правочинів недійсними у частині та стягнення 282 548 199,58 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД") (далі - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державна податкова служба України (далі - третя особа 1), Державна казначейська служба України (далі - третя особа 2) про визнання правочинів недійсними у частині п.п.1.1 та 3.1. та стягнення 262 212 654,73 грн безпідставно сплачених коштів, 14 864 133, 51 грн інфляційних втрат, 5 471 411, 34 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю змісту спірних договорів, у частині включення ПДВ до їх договірних цін вимогам пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану". Прокурор вказує на відсутність достатньої правової підстави для набуття (збереження) постачальником коштів у розмірі 262 212 654,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 року у справі №910/14481/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 76. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що постанова №178 за якою визначено категорії установ, операції з постачання яким товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, підлягає застосуванню виключно щодо договорів, укладених на виконання мобілізаційних завдань (замовлень).

Водночас, представник скаржника зауважив, що суд першої інстанції поверхово дослідив зміст договорів, урахувавши тільки суб`єктний склад їх сторін, обмежився лише констатацією факту відсутності МО України у переліку адресатів, постачання товарів яким має бути здійснено за нульовою ставкою ПДВ, чим допустив неправильне тлумачення змісту п.п. «г» пп. 195,1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та п. 1 постанови КМУ № 178.

Так, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що відповідно до п. 2.2 відповідних договорів, які є однотипними, одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою МО України, не звернув уваги на безумовний і очевидний факт залучення Збройних Сил України до воєнних дій для відсічі збройній агресії проти України, не з`ясував, що закупівлі проводилися саме для потреб Збройних Сил України, а також не виявив причину виникнення потреби в придбаних товарах, яка також указує на цільове придбання дизельного пального та авіаційного палива (товару для заправки транспорту) для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, за твердженням скаржника, платіжні документи про оплату спірних договорів, копії яких наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що фінансування таких договорів здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України, призначених для забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовки кадрів і військ, медичного забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/14481/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/609/24 від 02.10.2024 року у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 року про відставку судді ОСОБА_1 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/14481/23.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024 року визначено склад колегії суддів: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 року у справі №910/14481/23 у складі колегії суддів: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г. Призначено до розгляду апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 року у справі №910/14481/23.

13.06.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшло клопотання про зміну найменування відповідача.

Крім того, 13.06.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 року у справі №910/14481/23 залишити без змін.

При цьому, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідні договори не є договорами ,які укладені на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), а отже на них не розповсюджуються вимоги Постанови КМУ №178.

За таких обставин, за твердженням відповідача, оскільки спірні договори, укладені між МО України та Товариством з обмеженою відповідальністю, не є такими, що укладені на виконання мобілізаційних завдань, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до операцій з поставки нафтопродуктів нульової ставки оподаткування та як наслідок - відсутність підстав, для визнання недійсними пунктів договору.

Крім того, відповідача зауважив, що у індивідуальній податковій консультації №588/ІПК/99-00-21-05-02-08 від 16.05.2023 року вказується наступне: операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань та не застосовуються до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які починаючи з 24.02.2022 року укладаються Міністерством оборони України не в рамках мобілізаційних завдань.

Разом з цим за твердженням відповідача, замовник мав би надати звіт, куди саме було використано поставлені нафтопродукти із відповідними підтвердженими документами, з метою отримання законної можливості для застосування 0 ставки ПДВ.

Водночас, відповідач зауважив, що Кабінет Міністрів України прийняттям постанови №178 вийшов за межі своїх конституційних повноважень, визначивши ті самі «інші випадки, передбачені законодавством», оскільки, у даному випадку під терміном «законодавство» слід вважати виключно закон.

Господарський суд першої інстанції за твердженням відповідача, дійшов єдиного правильного висновку про те, що в спірних договорах не зазначено, що пальне призначене для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту. Натомість же у всіх спірних договорах поставки зауважено таке: «для державних потреб», «для техніки спеціального призначення», для потреб Міністерства оборони України».

Прокурор свідомо допускає помилку у своїх судженнях, оскільки йому достеменно відомо, що між постачальником ,як продавцем ПММ, та військовими частинами, які є лише одержувачами належного МО України вантажу, відсутній будь-який правовий зв`язок. Тому операції з передачі вантажу одержувачу такого вантажу, доставленого на підставі укладених договір перевезення, не є тотожними операціям із постачання товарів.

Постачальник за спірним договором передав ПММ своєму замовнику -МО України, яке в подальшому має право розпоряджатись придбаними товарами на власний розсуд.

Саме тому, вантажоодержувачі за спірними договорами не мають жодного правового значення для вирішення спору.

Крім того, за твердженням відповідача, з огляду на те, що ПДВ завжди спрямовується до Державного бюджету України, не є прибутком Постачальника, то сплата МО України ПДВ у складі ціни товару у розмірі 7% або 20%, який в подальшому справляється до Державного бюджету України, не свідчить про завдання збитків чи порушення прав та законних інтересів Держави.

Разом з цим, відповідач вказав, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційного збільшення боргу є передчасними, оскільки, на момент пред`явлення прокурором відповідної вимоги, обставина, яка стала підставою нарахування та сплати ПДВ не відпала.

20.06.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач, зокрема зазначив, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульвою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань.

24.06.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від третьої особи 1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого третя особа 1 просила суд апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім того, третя особа 1, зокрема зазначила, що висновок суду першої інстанції про застосовність постанови №178 виключно до договорів, укладених на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), ґрунтується на помилковому ототожненні мети прийняття постанови №178 з метою укладання господарських договорів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України.

Тому фундаментально неправильним і несправедливим є висновок місцевого господарського суду про те, що постанова №178 підлягає застосуванню виключно щодо договорів, укладених на виконання мобілізаційних завдань (замовлень).

Помилковість суду першої інстанції додатково підтверджується й тим, що МО України як орган, фактично єдиною місією якого в умовах сьогодення є матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України - основи Сил Оборони держави за змістом ст. 17 Конституції України, договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) не укладало.

Так, за твердженням третьої особи 1, аналіз змісту постанови №178 свідчить, що вона хоч і містить положення про її прийняття на виконання мобілізаційних завдань, однак її норми слід застосовувати до всіх операцій із постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту суб`єктів, указаних у п. 1 цієї постанови, до припинення чи скасування воєнного стану, оскільки відсутність такої мети укладання спірних правочинів, як виконання мобілізаційних завдань, не є підставою для оподаткування операцій із постачання товарів за ставкою ПДВ, відмінною від нульової.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що додатками 12.2 до спірних договорів сторони визначили переліки конкретних військових частин Збройних Сил України, обсяги постачання їм товарів, які є предметами таких договорів, а також адреси місця постачання.

Тому, як зазначає третя особа 1, внаслідок не дослідження доказів у справі (змісту договорів №№32, 35, 36, 52, 90, 91, 92, та 94, додатків до них) суд першої інстанції дійшов до помилкового та такого, що не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, висновку про те, що ніде в цих договорах не зазначено, що пальне призначене для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних сил та інших перелічених в постанові №178 споживачів.

Також, третя особа 1 звернула увагу, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глава 3 розділу Кодексу).

25.06.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких скаржник, зокрема зазначив, що з пояснювальної записки до проекту постанови №178 убачається, що потреба її розробки, прийняття та запровадження не пов`язувалася із необхідністю виконання мобілізаційних завдань, а зумовлювалася реалізацією гавань, призначених п.п. 2 п. 4 Указу Президенту України від 24.02.2024 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» щодо забезпечення фінансування заході, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, шляхом створення особливих умов оподаткування ПДВ операцій, потрібних для здійснення таких заходів.

Операції з постачання пально-мастильних матеріалів за оспорюваними договорами, укладеними МО України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» здійснено військовим частинам Збройних Сил України, тобто визначеним п. 1 постанови №178 суб`єктам, що підтверджується змістом відповідних правочинів, актами приймання-передачі військового майна, повідомленнями-підтвердженнями про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей і платіжними інструкціями про оплату такого договору, копії яких містяться в матеріалах справи, а також зумовлюються положеннями ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України».

25.07.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшло клопотання про постановлення ухвали про заміну найменування відповідача у справі №910/14481/23, якою змінити назву відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс енерго Трейд» на Товариство з обмеженою відповідальною «АТ Енерго Трейд», скорочена назва - ТОВ «АЕТ».

29.07.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких скаржник, зокрема зазначив, що посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс енерго Трейд» на індивідуальну податкову консультацію від 16.05.2023 року №588/ІПК/99-00-21-05-02-08 є необґрунтованими, а надана копія податкової консультації не може бути взята судом до уваги при вирішенні справи.

12.11.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких останній, зокрема зазначив про відсутність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави у цій справі.

Крім того, відповідач зауважив, що прокурор не навів рішень Верховного Суду, у яких зазначено про вихід від вказаної відповідачем практики Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" про зміну найменування задоволено. Змінено найменування відповідача у справі № 910/14481/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» на Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД".

26.11.2024 року до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника у відрядженні.

27.11.2024 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

18.12.2024 року до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Враховуючи що учасникам справи було надано достатньо часу для висловлення своїх позицій щодо поданої позовної заяви, позиції сторін були озвучені суду в судових засіданнях, відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Тобто, розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, строк розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 273 Господарського процесуального кодексу України майже закінчився, а задоволення клопотання призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Так, колегія суддів відзначає, що представник відповідача вже звертався до суду з відповідним клопотанням про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом, що свідчить про відповідне зловживання процесуальними правами відповідача.

Представники скаржника, позивача та третьої особи 1, 2 в судовому засіданні 18.12.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва скасувати.

Представники відповідача та третьої особи 2 в судове засідання 18.12.2024 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокурора, позивача, та третьої особи 1 перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. ч. 3-4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З огляду на те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При цьому, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року справі № 806/1000/17 та від 28.11.2018 року у справі № 914/2612/17.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 зазначено, що за подібних обставин необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це належним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або належним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі №906/506/18, від 11.04.2019 року у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 року у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 року у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на зазначене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Так, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі МО України шляхом пред`явлення відповідного позову обґрунтовується наявними порушеннями інтересів держави в оборонній і бюджетних сферах, адже укладання оспорюваних у частині договорів №№23, 32, 35, 36, 52, 90, 91, 92, 94 та безпідставна сплата коштів як ПДВ не спрямовані на забезпечення обороноздатності України в умовах воєнного стану з максимальною економією, ефективністю та із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього. Водночас вказаний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Замовник, будучі проінформованим про існування такого порушення, не здійснює захисту інтересів держави.

Доказів наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку є: лист Офісу Генерального прокурора від 21.04.2023 року №11/3/1-25ВИХ-23 та від 08.08.2023 року №11-3/1-162ВИХ-23, листи МО України від 02.05.2023 року №286/2844 та від 17.08.2023 року №286/5297.

Таким чином, прокурором при подачі даного позову дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження відповідача щодо відсутності у прокурора повноважень на представництво інтересів держави у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, протягом 2022 року в період дії правового режиму воєнного стану закупівля нафтопродуктів для державних потреб здійснюється з певними особливостями, а саме без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Натомість закупівлі здійснюються в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 169 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (втратила чинність) або Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 року № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (чинна наразі).

Так, протягом 2022 року Міністерство оборони України засобами електронного зв`язку надсилало на e-mail Постачальника запити про надання цінової пропозиції з метою здійснення закупівлі нафтопродуктів для державних потреб. Якщо комерційна пропозиція Товариства була погоджена МО України, останнє надсилало у відповідь проект договору про постачання товару для державних потреб, в яких зазначався об`єм та строки поставки, умови поставки, ціна договору, включаючи ПДВ, умови оплати, якісні характеристики товару тощо.

В подальшому між Міністерством оборони України в особі ТВО директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» ( далі - постачальник) було укладено наступні державні договори:

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 07.07.2022 року № 286/1/22/26 (надалі - договір № 26);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 12.07.2022 року № 286/1/22/32 (надалі - договір № 32);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.07.2022 року № 286/1/22/35 (надалі - договір № 35);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.07.2022 року № 286/1/22/36 (надалі - договір № 36);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 12.09.2022 року № 286/1/22/52 (надалі - договір № 52);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 року № 286/1/22/90 (надалі - договір № 90);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 року № 286/1/22/91 (надалі - договір № 91);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 року № 286/1/22/92 (надалі - договір № 92);

- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 23.11.2022 року № 286/1/22/94 (надалі - договір № 94).

Всі спірні договори виконані сторонами повністю, із дотриманням строків поставки, інших суттєвих умов, розрахунки за ними завершені. Матеріали справи містять документальне підтвердження повного виконання договорів. Факт виконання сторонами договорів сторонами не оспорюється.

Вищевказані договори є однотипними, здійснення їх фінансування передбачено за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетної програми 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни".

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника, що відповідна закупівля дизельного пального та авіаційного палива (товару для заправки транспорту) проводилися саме для потреб Збройних Сил України, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктами 1.1. спірних договорів погоджено, що постачальник зобов`язується поставити у 2022 році нафту та дистиляти (03190000-9, 03190000-6) (авіаційний гос і дизельне паливо) Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно зі специфікаціями, а замовник - забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, в строки і за цінами згідно зі специфікаціями.

Специфікацією, наведеною в п. 1.1 договору №26, замовник і постачальник погодили найменування товару - паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 та/або паливо для реактивних двигунів марки JET A-1 (61-003-4718), строк постачання - 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 05.09.2022 року (включно кількість товару - 6500 тонн.

Додатковою угодою від 30.09.2022 року №1 до договору №26 сторони виклали в новій редакції специфікацію, встановлену в п. 1.1 та п. 3.1 договору, чим зменшили обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну.

Ціна договору №26 від 07.07.2022 року згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 204 650 400, крім того ПДВ (20%) 40 930 080,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 245 580 480,00 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 3410,84 тони на суму 245580480,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 40 930 080,00 грн.

Специфікацією погодженою в п. 1.1 договору №32, визначено найменування товару - паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 та/або паливо для реактивних двигунів марки JET A-1 (61-003-4718), строк постачання - 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 10.09.2022 року (включно кількість товару - 1500 тонн.

Додатковою угодою від 30.09.2022 року №1 до договору №32 сторони виклали в новій редакції специфікацію, встановлену в п. 1.1 та п. 3.1 договору, чим зменшили обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну.

Ціна договору №32 від 12.07.2022 року, згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 88 680 780,00 грн, крім того ПДВ (20%) 17 736156,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 106416936,00 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 3 410,84 тони на суму 106 416 936 грн, у тому числі ПДВ 7% 17736 156,00 грн.

Специфікацією погодженою в п. 1.1 договору №35, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (Diesel,sulphur free, class C (EN 590) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (DYZELINAS C klase) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (MOTORINA ULSD 10 PPM) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD (ULTRA LOW SULPHUR DIESEL) 10 PPM) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО ((ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк його постачання - 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 13.09.2022 року (включно), а також загальну кількість товару - 5000 тонн.

Додатковою угодою від 12.10.2022 року №1 до договору №35 сторони виклали в новій редакції специфікацію, встановлену в п. 1.1 та п. 3.1 договору, чим зменшили обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну.

Ціна договору №35 від 15.07.2022 року згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 291 951644,80 грн, крім того ПДВ (20%) 20 436 615,13 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 312388 2459,93 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 4 999,172 тони на суму 312 388 259,93 грн, у тому числі ПДВ 7% 20 436 615,13 грн.

Специфікацією погодженою в п. 1.1 договору №36, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (Diesel,sulphur free, class C (EN 590) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (DYZELINAS C klase) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (MOTORINA ULSD 10 PPM) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD (ULTRA LOW SULPHUR DIESEL) 10 PPM) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО ((ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк його постачання - 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 13.10.2022 року (включно), а також загальну кількість товару - 5000 тонн.

Додатковою угодою від 12.10.2022 року №1 до договору №36 сторони виклали в новій редакції специфікацію, встановлену в п. 1.1 та п. 3.1 договору, чим зменшили обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну.

Ціна договору №36 від 15.07.2022 року згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 291 472648 грн, крім того ПДВ (7%) 20 403 085,36 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 311 875 733,36 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 4 990,97 тони на суму 311 875 733,36 грн, у тому числі ПДВ 7% 20 403 085,36 грн.

Специфікацією погодженою в п. 1.1 договору №52, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (Diesel,sulphur free, class C (EN 590) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (DYZELINAS C klase) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (MOTORINA ULSD 10 PPM) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD (ULTRA LOW SULPHUR DIESEL) 10 PPM) та/або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО ((ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк його постачання - 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 27.10.2022 року (включно), а також загальну кількість товару - 5000 тонн.

Додатковою угодою від 11.11.2022 року №1 до договору №52 сторони виклали в новій редакції специфікацію, встановлену в п. 1.1 та п. 3.1 договору, чим зменшили обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну.

Ціна договору №52 від 12.09.2022 року згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 291 353 161,60 грн, крім того ПДВ (7%) 20 394 721,31 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 311 747 882,91 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 4 988,924 тони на суму 311 747 882,91 грн, у тому числі ПДВ 7% 20 394 721,31 грн.

Специфікацією погодженою в п. 1.1 договору №90, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк його постачання до 15.12.2022 року (включно), а також загальну кількість товару - 10000 тонн.

Ціна договору №90 від 21.11.2022 року згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 672 000 000,00 грн, крім того ПДВ (7%) 47 040 000,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 719 040 000,00 грн.

Фактично поставлено пальне у кількості 9 893,099 тони на суму 711 353 390,49 грн, у тому числі ПДВ 7% 46 537 137,69 грн.

Специфікацією погодженою в п. 1.1 договору №91, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк його постачання до 21.12.2022 року (включно), а також загальну кількість товару - 5000 тонн.

Ціна договору №91 від 21.11.2022 року згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 336 000 000,00 грн, крім того ПДВ (7%) 23 520 000,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 359 520 000,00 грн

Фактично поставлено пальне у кількості 4 877,136 тони на суму 351 404 626,94 грн, у тому числі ПДВ 7% 22 989 087,74 грн.

Специфікацією погодженою в п. 1.1 договору №92, визначено найменування товару - паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 та/або паливо для реактивних двигунів марки JET A-1 (61-003-4718), строк постачання до 21.12.2022 року (включно) загальна кількість товару - 5000 тонн.

Ціна договору №92 від 21.11.2022 року згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 300 000 000,00 грн, крім того ПДВ (7%) 60 000 000,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 360 000 000,00 грн

Фактично поставлено пальне у кількості 4 980,577 тони на суму 351 404 626,94 грн, у тому числі ПДВ 7% 22 989 087,74 грн.

Специфікацією погодженою в п. 1.1 договору №94, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк його постачання до 15.12.2022 року (включно), а також загальну кількість товару - 3000 тонн.

Додатковими угодами від 14.12.2022 року №1 та від 19.12.2022 року №2 до договору №94 сторони виклали в нових редакціях рознарядку, що є додатком 12.2 до цього договору.

Ціна договору №94 від 23.11.2022 року згідно пункту 3.1. (з урахуванням додаткової угоди), без ПДВ - 187 800 000,00 грн, крім того ПДВ (7%) 13 146 000,00 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 200 946 000,00 грн

Фактично поставлено пальне у кількості 2 970,983 тони на суму 199 002 383,30 грн, у тому числі ПДВ 7% 13 018 847,50 грн.

Так, договори №№ 26, 32, 35, 36, 52, 90, 91, 92 та 94 містять положення про сплату МО України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «"АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД", яке змінено в подальшому на Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" коштів як ПДВ, або 20% вартості авіаційного палива та 7% вартості дизельного пального, постачання яких передбачено цими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за вищезазначеними договорами, сплатив відповідачу 2 908 371 236,93 грн, в тому числі ПДВ на суму 262 212 654,73 грн.

За твердженням прокурора, умови п.п. 1.1., 3.1., укладених між позивачем та відповідачем договорів про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (03190000-9, 03190000-6) (авіаційний гос і дизельне паливо), у частині включення ПДВ до договірних цін правочинів суперечать пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та Постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 № 178, тому вказані пункти мають бути визнані недійсними на підставі ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в цій частині. Крім того, грошові кошти в сумі 262 212 654,73 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, визначений в п. п. 14.1.178. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України).

02.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 178).

Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

При цьому, колегія суддів відзначає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 року містить посилання на підпункт "г" п. п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п.п. "г" п. п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відтак, Податковим кодексом України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством, а тому суд відхиляє посилання відповідача не те, що постанова КМУ № 178 від 02.03.2022 року суперечить положенням Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 року по справі № 910/2416/23.

Згідно п. 3.1. ст. 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Постанова Кабінету Міністрів України № 178 є нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі та на виконання Податкового кодексу України (відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України), про що в ній вказано.

За підп. 4.1.4., 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Під час встановлення податку обов`язково визначається такі елементи, як об`єкт оподаткування та ставка податку (підп. 7.1.4. п. 7.1. ст. 7 Податкового кодексу України).

Згідно п. 7.4. ст. 7 Податкового кодексу України елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (ст. 22 Податкового кодексу України).

Господарський суд не погоджується з доводами відповідача про встановлення постановою Кабінету Міністрів України елементів податку та податкових пільг.

Так, ставки податку на додану вартість визначенні ст. 193 Податкового кодексу України. Зокрема підпункт б) п. 193.1. ст. 193 Податкового кодексу України встановлює ставку податку від бази оподаткування в розмірі 0 відсотків.

Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, визначено у ст. 195 Податкового кодексу України, зокрема у підпункті "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 ст. 195 цього кодексу (постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України).

Постановою Кабінету Міністрів України № 178 операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, тобто об`єкт оподаткування, не змінено: "операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту". Натомість деталізовано транспорт яких суб`єктів може забезпечуватися за таких умов оподаткування: Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Визначено часовий період - до припинення чи скасування воєнного стану. А також зазначено інший випадок, окрім участі у миротворчих акціях за кордоном України, - для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Щодо тверджень відповідача викладених у відзиві на апеляційну скаргу, що договори укладено не на виконання мобілізаційних завдань слід відмітити, що відповідач ототожнює мету прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 з метою укладення договорів.

Так, постанова Кабінету Міністрів України № 178 прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні". Однак нормативні положення постанови Кабінету Міністрів України № 178 не містять умови про постачання товарів саме на виконання мобілізаційних завдань.

Спірні додаткові угоди між позивачем та відповідачем укладено після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 року "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Згідно п. 2.2. спірних договорів одержувачами Товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони Україні, що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 178.

При цьому, колегія суддів відзначає, що укладання спірних договір спрямоване виключно на захист, оборону та недоторканості територіальних кордонів України, що не потребує документального підтвердження, оскільки слідує з аналізу фактичних подій на території України та норм законодавства. Отже, закупівля відповідних товарів (товару для заправки транспорту), можливо лише безпосередньо для виконання потреб та функцій спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що прямо передбачено постановою КМУ від 02.03.2022 № 178, яку прийнято до укладення спірного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосовність постанови №178 виключно до договорів, укладених на виконання мобілізаційних завдань (замовлень).

Відповідач в свою чергу, помилкового ототожнює мету прийняття постанови №178 з метою укладення господарських договорів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України.

У листі Державної податкової служби України від 28.12.2022 року № 12537/5/99-00-21-03-02-05 повідомлено, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, які визначені постановою № 178.

Подібна позиція щодо застосування вказаних положень Податкового кодексу України та постанови № 178 викладена також у листі Державної податкової служби України від 16.02.2023 року № 2097/5/99-00-04-02-01-05, наданому Державній аудиторській службі України під час проведення в Міністерстві оборони України заходу державного фінансового контролю.

Незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою № 178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Крім того, за зверненнями Міністерства оборони України від 07.04.2023 року №266/2269, від 21.04.2023 року №286/2555 та від 24.04.2023 року №286/2597 Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 07.06.2023 року №1372/ІПК/99-00-04-02-03-05 роз`яснила, що відповідно до п.п. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розд. V ПК України нульова ставка ПДВ до операцій з постачання товарів, які використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, що беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, застосовується при дотриманні вимог, установлених постановою №178.

Аналогічне роз`яснення викладено й у листі Державної податкової служби України від 21.08.223 року №10244/5/99-00-08-01-04-05, наданому на запит Офісу Генерального прокурора від 14.08.2023 року №11/3/1-186ВИХ-23.

При цьому, колегія суддів враховує, що виходячи з приписів ст. 217 Цивільного кодексу України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін.

Аналогічний за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 910/12764/20 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20.

Оскільки нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту передбачено підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, враховуючи, що замовником товару за договорами виступає Міністерство оборони України, а одержувачами - військові частини, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 7 % та 20 % (а не 0 %), суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178, яка прийнята відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним п. п. 1.1. та 3.1. договорів №№ 26, 32, 35, 36, 52, 90, 91, 92, 94 з відповідними змінами в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 року по справі № 910/2416/23, від 07.08.2024 року у справі № 916/2914/23, від 28.05.2024 року у справі № 910/12151/23.

Враховуючи вищевикладене, спірні договори могли бути укладеними сторонами без включення до них умов щодо ПДВ.

Отже, вищевикладеним спростовуються відповідні заперечення відповідача.

Водночас, колегією суддів прийнято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.12.2021 року у справі № 910/12764/20 про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Відтак, Верховний Суд у вказаній постанові відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 року у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору), та зазначив про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 року у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 року у справі № 911/1626/18.

З огляду на викладене, наведена відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу судова практика не є релевантною до тих правовідносин, які є спірними у цій справі, у зв`язку з чим доводи відповідача у відповідній частині, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не можуть бути взяті Судом до уваги.

Щодо посилань відповідача на лист Міністерства фінансів України від 11.04.2023 року №11310-08-5/9756, колегія суддів відзначає наступне.

Так, відповідно до пп. 19-1.1.28 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19-3 цього кодексу, зокрема: надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-додаткові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи та митні органи.

Міністерство фінансів України не належить до визначених п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючих органів, а тому не наділене повноваженнями надавати роз`яснення щодо практичного використання окремих норм податкового законодавства, останні містять лише рекомендаційний та інформативний характер.

При цьому, колегія суддів визнає необґрунтованим також посилання відповідача на індивідуальну податкову консультацію від 16.05.2023 року №588/ІПК/99-00-21-05-02-08, з огляду на наступне.

Згідно п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменувань (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси. Доступ до зазначених даних єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним.

Проте, форма ІПК №588, на яку посилається відповідач, у Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій не оприлюднювалася.

Водночас, колегія суддів відзначає, що у Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій упродовж 16.05.2023 року розміщено лише дві податкові консультації, які не містять роз`яснень застосування нульової ставки ПДВ.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними п. п. 1.1. та 3.1. спірних договорів з відповідними змінами у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість (7 % та 20 %).

Щодо позовних вимог в частині стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 262212654,73 грн, колегія суддів відзначає наступне.

За положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 262212654,73 грн, отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі № 916/707/21.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача отриманої суми податку на додану вартість у загальному розмірі 262212654,73 грн, за договорами №№ 26, 32, 35, 36, 52, 90, 91, 92, 94, як безпідставно набуті грошові кошти.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 14 864 133, 51 грн інфляційних втрат та 5 471 411, 34 грн 3% річних, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі № 910/3831/22.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, а тому ці позовні вимоги також підлягають задоволенню у заявленому прокурором розмірі.

Таким чином, позовні вимоги Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України підлягають задоволенню повністю.

Твердження відповідача щодо відсутності порушень інтересів Держави та відсутності збитків для Державного бюджету України, адже Товариство як прямий імпортер ввезло на митну територію України нафтопродукти, сплатило до Державного бюджету України всі митні платежі, ПДВ, акцизний податок та за умови поставки згідно правил Інкотермс-2010 (DDP) має право включити до ціни товару всі податки (в т.ч. ПДВ), митні платежі, які сплачені при розмитненні придатного товару, не спростовує вищевикладених висновків суду, зокрема, що відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, та наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД", що ст. 43 Податкового кодексу України встановлені умови повернення платнику помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника, зокрема, щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України та порушення інтересів держави в оборонній і бюджетних сферах, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга Генерального прокурора - задоволенню.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 року у справі №910/14481/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2024 року у справі №925/1295/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним п.п. 1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 07.07.2022 року №286/1/22/26, укладеного між Міністерством оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Визнати недійсним п.п. 1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 12.07.2022 року №286/1/22/32, укладеного між Міністерством оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Визнати недійсним п.п. 1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 15.07.2022 року №286/1/22/35, укладеного між Міністерством оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Визнати недійсним п.п. 1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 15.07.2022 року №286/1/22/36, укладеного між Міністерством оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Визнати недійсним п.п. 1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 12.09.2022 року №286/1/22/52, укладеного між Міністерством оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Визнати недійсним п.п. 1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 21.11.2022 року №286/1/22/90, укладеного між Міністерством оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Визнати недійсним п.п. 1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 21.11.2022 року №286/1/22/91, укладеного між Міністерством оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Визнати недійсним п.п. 1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 21.11.2022 року №286/1/22/92, укладеного між Міністерством оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Визнати недійсним п.п. 1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 23.11.2022 року №286/1/22/94, укладеного між Міністерством оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп.. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) 262212654 (двісті шістдесят два мільйона двісті дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн 73 коп. безпідставно сплачених коштів, 14864133 (чотирнадцять мільйоні вісімсот шістдесят чотири тисячі сто тринадцять) грн 51 коп. інфляційних втрат, 5471411 (п`ять мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча чотириста одинадцять ) грн 34 коп. 3 % річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп.. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/5, код ЄДРПОУ 00034051) 963556 (дев`ятсот шістдесят три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп.. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/5, код ЄДРПОУ 00034051) у сумі 1445334 (один мільйон чотириста сорок п`ять тисяч триста тридцять чотири) грн 00 коп судового збоку за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/14481/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 19.12.2024 року.