Рішення

від 09.04.2024 по справі 911/269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/269/24

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровікт»

до Приватного підприємства «Галаган Агро»

про стягнення заборгованості за договором поставки №17 від 16.10.2023,

в с т а н о в и в :

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровікт» до Приватного підприємства «Галаган Агро» про стягнення заборгованості за договором поставки №17 від 16.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2024 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано клопотання від 22.02.2024 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою від 19.02.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу в його електронний кабінет 19.02.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Відповідно до частини 4 статті 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву.

В той же час відповідач заявою № 3354/24 від 29.03.2024 повідомив суд, що ним було сплачено позивачу частково суму основного боргу 100000,00 грн, надавши відповідне платіжне доручення. Також відоповідач вказав, що визнає позовні вимоги в частині залишкової вартості по сплаті боргу ПП «Галаган Агро», а саме: 83000, 00 грн основного боргу, 12464,06 грн пені, 9626,3 грн штрафу, 2202,41 грн інфляційних втрат, 1023- 3% річних за договором поставки товарів від 16.10.2023 № 17.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Позивач звернувся до суду вказуючи на те, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки добрив з мікроелементами для позакореневого живлення, засобів захисту рослин, насіння від 16.10.2023 № 17, відповідно до якого позивач виступав як постачальник, а відповідач, як покупець. Позивач стверджував, що на виконання умов договору 16.10.2023 постачальником поставлено та передано у власність покупця добрива на загальну суму 229599,06 грн, про що свідчить видаткова накладна №78 від 16.10.2023, товарно-транспортна накладна №161023-2 від 16.10.2023 та акт приймання-передачі продукції №1 від 16.10.2023, копії яких надано до суду.

За твердженнями позивача, відповідач прийняв товар, про що свідчить підпис і відбиток печатки отримувача, але повністю своєчасно не оплатив його, чим порушив умови п. 1.1 договору. Згідно рахунку на оплату № 88 від 16.10.2023 відповідачем було здійснено часткову оплату 24.10.2023 в сумі 46599,06 грн, таким чином заборгованість становила 183000 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 12464,06 грн пені, 9626,30 грн штрафу (2% від суми неоплаченого товару згідно п.5.2 договору поставки товарів від 16.10.2023 №17), 2202,41 грн інфляційних нарахувань та 1023,00 грн 3 % річних за користування коштами позивача.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України закріплено цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

Позивач надав до суду видаткову накладну поставки товару за договором поставки товарів від 16.10.2023 № 17 від 16.10.2023 №78, яка підтверджує поставку позивачем товару відповідачу на 229599,06 грн. Разом з тим, до суду надані докази проведення платежу відповідачем за поставку товарів від 16.10.2023 на суму 46599,06 грн.

Водночас відповідачем було надано платіжну інструкцію від 01.03.2024 № 129 про сплату 100000, 00 грн.

Суд зауважує, що в пунктах 2.1 та 2.2 договору поставки товарів сторони узгодили, що розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок продавця. Банківські реквізити сторін для здійснення взаєморозрахунків вказані в договорі. Слід зауважити, що відповідно до наданої специфікації №1 до договору узгоджений строк оплати поставки - до 01.11.2023. Тож у зв`язку з неповною оплатою поставки у відповідача перед позивачем виникло прострочення оплати 02.11.2023.

Суд, констатує, що на момент подання позову, заборгованість дійсно становила 183000,00 грн щодо видаткової накладної з огляду на те, що у відповідача виникало зобов`язання з оплати поставлених товарів. В той же час, враховуючи те, що за час розгляду справи у суді вказана заборгованість частково була погашена відповідачем, що підтверджується копією платіжної інструкції від 01.03.2024 на суму 100000,00 грн суд не вбачає можливості стягнення погашеної суми заборгованості з відповідача, позаяк предмет спору в цій частині припинив своє існування, а відтак провадження у цій частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Отже, враховуючи вищевикладене, сума непогашеної заборгованості відповідно до проведених судом математичних розрахунків станом на момент прийняття рішення згідно наявних у справі доказів становить 83000,00 грн. Тож вказана вимога позивача підлягає задоволенню судом у зазначеному розмірі.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач заявив до стягнення 2202,41 грн інфляційних втрат та 1023,00 грн відсотків річних, що нараховані за період з 02.11.2023 по 21.01.2024 на суму 183000,00 грн. Судом здійснено власний розрахунок відсотків річних та інфляційних, в результаті вирахувана судом сума є більшою ніж та, що заявлена позивачем. Відтак, заявлена до стягнення сума інфляційних та відсотків річних підлягає задоволенню, враховуючи неможливість суду виходити за межі заявлених вимог.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1 частини 2 статті 528 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, розглядаючи вимоги позивача про стягнення штрафу та пені, що передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, суд встановив наступне.

Згідно пункту 5.2 договору, сторони погодили що за порушення строків (термінів) платежів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідачем прострочено виконання зобов`язання на суму 183000,00 грн, а відтак на нього підставно покладається позивачем штраф, що за розрахунками суду становить 9547,83 грн.

За умовами договору штраф нараховується у місячний період, а період заборгованості охоплює три місяці листопад 2023 (30 днів), грудень 2023 року (31 день) та січень (31 день). Таким чином максимально можлива сума штрафу за вказані повні три місяці несплати, що включає 92 дні, становила б 10980,00 грн. Тобто за кожен день прострочення у цей період розмір штрафу еквівалентний 119,35 грн. В той час, оскільки період нарахування з 02.11.2023 по 21.01.2024 включає 80 днів, то розмір штрафу становить 9548,00 грн. Оскільки за розрахунком позивача розмір штрафу дорівнює 9626,30 грн, то вказана вимога підлягає частковому задоволенню судом.

Позивач нарахував відповідачу пеню у порядку визначеному пунктом 5.2 договору за період з 02.11.2023 по 21.01.2024 у розмірі 12464,06,22 грн. За розрахунком суду пеня у заявлений період становить суму більшу, ніж просить позивач. Відтак такий розмір пені заявлений до стягнення є підставним та підлягає задоволенню.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням вимог в частині, що була оплачена відповідачем добровільно за час перебування справи у провадженні суду, розмір судового збору, який підлягає пропорційному відшкодуванню відовідачем на користь позивача, становить 3075,51 грн.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 100000 грн в зв`язку з його добровільним погашенням.

Стягнути з Приватного підприємства «Галаган Агро» (07733, Київська область, Бориспільський район, село Жоравка, вулиця Шкільна, будинок 3а, код ЄДРПОУ 39071079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровікт» (08298, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 2/30, квартира 96, код ЄДРПОУ 41784823) 83000,00 грн основного боргу, 12464,06 грн пені, 9548,00 грн штрафу, 2202,41 грн інфляційних втрат, 1023,00 грн 3% річних за договором поставки товарів від 16.10.2023 № 17 та 3075,51 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Рішення складено та підписано 09.04.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз