Рішення

від 01.04.2024 по справі 914/3483/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2024 Справа № 914/3483/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ПРОДУКТИ УКРАЇНА», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДІСТРІБЬЮШН», м. Львів

про стягнення 4 599 717,22 грн

за участю представників:

від позивача: Шкробтак І.В. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

27.11.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ПРОДУКТИ УКРАЇНА», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДІСТРІБЬЮШН», м. Львів про стягнення 4 599 717,22 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

18.12.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 21.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2024.

29.01.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДІСТРІБЬЮШН» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2575/24 від 29.01.2024).

Ухвалою від 29.01.2024 суд відклав підготовче засідання на 19.02.2024.

08.02.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ПРОДУКТИ УКРАЇНА» надійшла відповідь на відзив (вх. №3784/24 від 08.02.2024).

Ухвалою від 19.02.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 04.03.2024.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 04.03.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.03.2024.

Ухвалою від 18.03.2024 суд відклав підготовче засідання на 01.04.2024.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.03.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір відповідального зберігання №Д/14-26-СВЗ, на виконання умов якого відповідачу було передано на зберігання майно (товар та піддони) вартістю 3 079 814,22 грн згідно актів приймання-передачі, накладних на переміщення, товарно-транспортних накладних. Протягом 2022 року позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення майна, однак відповідач не здійснив повернення такого майна. Оскільки майно не повернуто у строки, встановлені договором, позивач вважає таке майно втраченим, що має наслідком здійснення відповідачем компенсації вартості такого майна. Також 25.03.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг №Д/14-26-М. За цим договором відповідач зобов`язувався надавати позивачу послуги зі сприяння в організації просування товарів на ринок та планування збуту товарів позивача. З метою надання належних послуг за цим договором відповідачу було передано торгове та холодильне обладнання, вартість якого становить 1 519 903,00 грн. Вказане обладнання підлягало поверненню до 05.03.2023, однак відповідач не здійснив повернення такого обладнання. З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 4 599 717,22 грн та судові витрати.

У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ним, відповідно до п.п. 3.1.9 п.3.1. договору відповідального зберігання, не отримано від позивача вимоги щодо повернення майна, у якій би передбачався порядок (механізм) повернення майна. Території Херсонської області, та, зокрема, м. Херсон, з лютого 2022 року по листопад 2022 року були окуповані російською федерацією, а станом на даний час на території Херсонської області проводяться активні бойові дії та постійні обстріли. Згідно договору відповідального зберігання позивачем передавалось майно на відповідальне зберігання на окуповані території, території ведення активних бойових дій та постійних обстрілів, а саме: м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169 (територія постійних обстрілів); м. Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, буд. 8-а (окупована територія Херсонської області); м. Генічеськ, вул. Центральна (Леніна), буд. 222 (окупована територія Херсонської області). У зв`язку із цим, відповідачу було важливо отримати від позивача письмову вимогу із порядком та механізмом повернення майна, як це передбачено п.п. 3.1.9 п. 3.1. договору відповідального зберігання. Про даний факт відповідачем повідомлялось у відповіді за вих. №29/03-01 від 29.03.2023. Водночас, відповідач не бачить будь-якої можливості щодо повернення майна позивача, яке знаходилось (знаходиться) на окупованих територіях. Також в порядку, передбаченому п. 2.2. договору відповідального зберігання, відповідачем не отримувались заявки позивача на повернення майна, що перебувало на відповідальному зберіганні.

Крім цього, 13.08.2023 на складських приміщеннях за адресою м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169, які знаходились в оренді відповідача (власник приміщень ТОВ «Південьторг»), виникла пожежа внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків, яка була ліквідована тільки 20.08.2023.

Додатково відповідач зазначив про відсутність можливості здійснити повернення торгового обладнання у зв`язку із військовими діями на території Херсонської області. Після початку повномасштабного вторгнення відповідач повністю припинив господарську діяльність на території України та евакуював, за можливості, власних працівників. Станом на даний час відповідач не має жодного уповноваженого представника на даній території. У зв`язку із втратою усіх первинних документів щодо передання торгового обладнання третім особам клієнтам відповідача, останній запитував інформацію про передачу торгового (холодильного) обладнання третім особам. Однак, станом на момент подання позовної заяви відповідач цією інформацією не володіє, відповідачу невідоме місцезнаходження переданого холодильного обладнання.

Як зазначив відповідач, він не проти повернути обладнання, яке знаходиться на деокупованій території у разі, якщо позивач власноручно забезпечить приїзд працівників позивача у м. Херсон для збору такого обладнання по торгових точках, інформація про які відома тільки позивачу. Крім цього, велика кількість обладнання, про яке вказано позивачем, станом на лютий 2022 року знаходилось на окупованій території Херсонської області та відповідач не має об`єктивної можливості повернути дане обладнання, про що добре відомо позивачу.

В якості підстави для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву сертифікати Львівської торгово-промислової палати №4600-23-3206 від 14.07.2023 (щодо повернення обладнання) та №4600-23-3207 від 14.07.2023 (щодо повернення майна з відповідального зберігання).

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

25.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАПОЇ ПЛЮС», правонаступником якого є ТзОВ «НОВІ ПРОДУКТИ УКРАЇНА» (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДІСТРІБЬЮШН» (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №Д/14-26-СВЗ (далі - Договір відповідального зберігання).

За цим договором поклажодавець (позивач) передає, а зберігач (відповідач) приймає і зобов`язується зберігати майно поклажодавця, перелік якого вказаний у накладних, які є додатками до цього договору та невід`ємними його частинами (п. 1.1. договору).

11.12.2017 сторони уклали додаткову угоду №СВЗ-2 до договору відповідального зберігання, якою визначили перелік адрес складів відповідального зберігання, зокрема: м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169А, м. Херсон, вул. Некрасова, 2, м. Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, буд. 8-А, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1а, Київська область, м. Львів, вул. Городоцька, 355, с. Ізмаїл, вул. Нахімова, 296, Одеська область.

01.03.2020 сторони уклали з протоколом розбіжностей додаткову угоду №Н-Ред до договору відповідального зберігання, якою виклали цей договір в новій редакції.

Згідно п. 8.1. договору відповідального зберігання цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 28.02.2021, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань за договором. Якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання цього договору у строк, не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення договору, визначеної цим пунктом, то договір вважається продовженим на один календарний рік.

З урахуванням положень п. 8.1 договору відповідального зберігання, цей договір діяв до 28.02.2022.

Згідно п. 2.1. договору відповідального зберігання передача майна від поклажодавця до зберігача здійснюється на підставі накладної внутрішнього переміщення товару поклажодавця та ТТН.

Відповідно до п. 2.4 договору відповідального зберігання сторони оформлюють передачу майна на зберігання, шляхом підписання двостороннього акту здачі-приймання продукції/вантажу (згідно з додатком №4 до цього договору).

На виконання умов договору відповідального зберігання, позивачем було передано на відповідальне зберігання відповідачу майно (товар та піддони) в кількості 170 311 штук на загальну суму 3 079 814,22 грн, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, накладними на переміщення, товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п. 2.2 договору відповідального зберігання повернення майна від зберігача поклажодавцю здійснюється на підставі письмової заявки поклажодавця чи його уповноваженої особи. Повернення майна зі складу зберігача здійснюється на підставі накладної та товарно-транспортної накладної (ТТН).

Пунктом 3.1.5. договору відповідального зберігання встановлено, що зберігач зобов`язаний повернути майно на першу вимогу поклажодавця.

Згідно п. 3.1.9. договору відповідального зберігання (в редакції, узгодженій протоколом розбіжностей) зберігач зобов`язаний повернути майно, що знаходиться на відповідальному зберіганні, протягом 10 робочих днів з дати отримання вимоги поклажодавця щодо повернення майна з відповідального зберігання. Сторони дійшли згоди, що порядок (механізм) повернення майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні, визначається поклажодавцем у відповідній вимозі.

Як ствердив позивач, протягом 2022 року він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення майна з відповідального зберігання. Однак, відповідач не здійснив повернення позивачу майна протягом встановленого в договорі відповідального зберігання строку.

Відповідно до п. 7.1. договору відповідального зберігання, у випадку втрати зберігачем майна, чи його псування, які виникли з вини зберігача, зберігач зобов`язаний компенсувати поклажодавцю вартість втраченого чи зіпсованого майна.

Згідно додатку №5 до договору відповідального зберігання в редакції, викладеній додатковою угодою №Н-Ред від 01.03.2020, визначено перелік адрес складів відповідального зберігання, зокрема: м. Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, буд. 8-А, м. Генічеськ, вул. Центральна (Леніна), буд. 222.

Оскільки відповідачем повернення майна у строки, визначені договором відповідального зберігання, не здійснено, позивач вважає таке майно втраченим, що має наслідком здійснення відповідачем позивачу компенсації вартості такого майна, з урахуванням податку на додану вартість, в загальній сумі 3 079 814,22 грн, що визначається, в тому числі, згідно довідок позивача №1445 від 16.11.2023 та №1446 від 16.11.2023.

Також, 25.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАПОЇ ПЛЮС», правонаступником якого є ТзОВ «НОВІ ПРОДУКТИ УКРАЇНА» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДІСТРІБЬЮШН» (виконавець) було укладено договір про надання послуг №Д/14-26-М (далі - договір надання послуг).

За цим договором з метою збільшення обсягів продажів, виконавець (відповідач) приймає на себе зобов`язання надавати замовнику (позивачу) послуги зі сприяння в організації просування товарів замовника на ринок та планування збуту щодо товарів (алкогольних та безалкогольних напоїв), які поставляються замовником виконавцю для реалізації їх виконавцем кінцевому споживачу, на умовах, передбачених договором про діяльність в якості дистриб`ютора №Д/14-26 від 25.03.2014 (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору надання послуг цей договір набуває чинності після підписання та діє до 31.12.2014, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань за договором. Якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання цього договору у строк не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати закінчення договору, визначеної у цьому пункті, то договір вважається продовженим на один календарний рік.

Додатковою угодою №1П від 25.12.2015 до договору надання послуг сторони внесли зміни до пункту 5.2. договору термін договору визначено до 31.03.2017.

Додатковою угодою №П-18/М від 25.01.2018 до договору надання послуг сторони внесли зміни до пункту 5.2. договору термін договору визначено до 31.03.2020.

Додатковою угодою №1-ЗН-М/П від 08.02.2021 до договору надання послуг сторони внесли зміни до пункту 5.2. договору виклали його в новій редакції, відповідно до якої цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 28.02.2022, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань за договором. Якщо жодна із за 20 календарних днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про бажання припинення дії договору, договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах.

З урахуванням положень п. 5.2 договору надання послуг цей договір діяв до 28.02.2023.

Згідно п. 1.5. вищевказаного договору з метою належного надання послуг замовник надає виконавцю у користування торгове та/або холодильне обладнання для розміщення товарів, визначених у п. 1.1. цього договору, а також рекламні та інформаційні матеріали, а виконавець приймає торгове та/або холодильне обладнання. Це обладнання та/або матеріали передаються виконавцю на підставі актів приймання-передачі без переходу права власності (додаток №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною), в яких вказується заставна вартість одиниці обладнання, кількість обладнання та асортимент.

На виконання умов договору надання послуг позивачем було передано відповідачу торговельне та холодильне обладнання, про що сторонами складено відповідні акти приймання-передачі.

Відповідно до п.п. 2.7.1., 2.7.4 - 2.7.7. п. 2.7. договору надання послуг з метою належного виконання умов цього договору, виконавець зобов`язується виконувати такі дії щодо торгового (холодильного) обладнання: дотримуватись належного режиму експлуатації та зберігання переданого торгового (холодильного) обладнання відповідно до технічної документації; виключити доступ до торгового (холодильного) обладнання некомпетентних осіб; утримувати передане торгове (холодильне) обладнання у справному стані; повідомляти замовника про випадки втрати, пошкодження, крадіжки чи руйнування переданого торгового (холодильного) обладнання, а також подавати заявки на ремонт торгового (холодильного) обладнання протягом 3 календарних днів з моменту виявлення пошкодження чи руйнування; нести витрати по утриманню торгового (холодильного) обладнання.

Відповідно до підпунктів 2.11.1., 2.11.2 пункту 2.11. виконавець з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань зобов`язується: щотижня, не пізніше 15-00 першого робочого дня тижня, надати замовнику в електронному вигляді інформацію про розміщення торгового та/або холодильного обладнання, переданого замовником виконавцю для надання послуг за договором за формою, передбаченою додатком №4 до цього договору. У той самий строк виконавець зобов`язується відправляти па адресу замовника, вказану в п. 5.5. цього договору, інформацію про розміщення торгового (холодильного) обладнання, переданого замовником виконавцю для надання послуг за цим договором, за формою, яка передбачена додатком №4 до цього договору, підписаною уповноваженою особою виконавця.

Згідно додатку №4 до договору, виконавець зобов`язаний надавати замовнику дані щодо дислокації розміщення торгового обладнання із зазначенням типу, моделі та адреси місця знаходження.

Відповідно до п. 2.7.8. договору надання послуг з метою належного виконання умов цього договору, виконавець зобов`язується здійснювати повернення переданого на строк дії цього договору торгового (холодильного) обладнання за актом прийому-передачі (додаток №3 до цього договору) у стані з врахуванням зносу протягом п`яти календарних днів після припинення цього договору.

Згідно п. 4.8. договору надання послуг у випадку втрати або так званого механічного пошкодження торгового обладнання, виконавець, на розсуд замовника, в п`ятиденний строк, за власний рахунок проводить відновлення торгового (холодильного) обладнання, або компенсує замовнику заставну вартість, за вирахуванням фактичного зносу, на момент повідомлення виконавцем замовника. Виконавець зобов`язується оплатити виставлений замовником рахунок протягом 5 календарних днів з дати виставлення замовником такого рахунку. У випадку недотримання виконавцем строків оплати, передбачених цим пунктом, замовник має право утримати із сум, які підлягають оплаті виконавцю, вартість відновлювальних робіт та/або вартість втраченого торгового або холодильного обладнання, а також вимагати сплати пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як ствердив позивач, відповідач у строк, встановлений п. 2.7.8. договору надання послуг, не здійснив повернення позивачу торгового та холодильного обладнання в кількості 2 592 одиниць. Загальна фактична вартість неповернутого відповідачем позивачу холодильного та торгового обладнання з урахуванням зносу відповідно до довідки №1448 від 16.11.2023 становить 1 519 903,00 грн за 2 592 одиниць.

13.03.2023 позивачем було надіслано відповідачу претензію за вих. №1360 від 13.03.2023 про оплату 7 495 724,67 грн вартості неповернутого зі зберігання майна та вартості втраченого холодильного/торгового обладнання.

У відповіді на претензію за вих. №29/03-01 від 29.03.2023 відповідач зазначив, що ним не отримано вимоги про повернення майна в порядку, передбаченому п.п. 3.1.9 п. 3.1. договору відповідального зберігання, а також просив надати для розгляду претензії первинні документи.

Листом за вих. №1426 від 11.08.2023 позивач надіслав відповідачу згідно переліку первинні документи.

14.07.2023 Львівською торгово-промисловою палатою відповідачу видано Сертифікат №4600-23-3206 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо повернення ТзОВ «НОВІ ПРОДУКТИ УКРАЇНА» торгового обладнання, яке знаходилось у ТзОВ «ПАРТНЕР ДІСТРІБЬЮШН» за договором про надання послуг №Д/14-26-М від 25.03.2014.

Також, 14.07.2023 Львівською торгово-промисловою палатою Відповідачу видано Сертифікат №4600-23-3207 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо повернення ТзОВ «НОВІ ПРОДУКТИ УКРАЇНА» зі зберігання майна (товарів та піддонів), які знаходилось у ТзОВ «ПАРТНЕР ДІСТРІБЬЮШН» за договором відповідального зберігання №Д/14-26-СВЗ від 25.03.2014.

Вказаними сертифікатами визнано форс-мажорними обставинами військову агресію російської федерації проти України, військові дії та окупацію Херсонської області, які тривають з 24.02.2022 по сьогодні.

Актом про пожежу від 20.08.2023 засвідчено факт виникнення пожежі 13.08.2023 за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169-В.

Зважаючи на неналежне виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повернення майна, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача за 4 599 717,22 грн заборгованості.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір відповідального зберігання №Д/14-26-СВЗ від 25.03.2014 та договір про надання послуг №Д/14-26-М від 25.03.2014.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частинами 1-2 ст. 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно ч. 1 ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи закінчення строку дії договорів, незважаючи на звернення позивача до відповідача про необхідність повернути майно, відповідач жодних дій щодо повернення майна або компенсації його вартості не здійснив, що свідчить про неналежне виконання ним договірних зобов`язань, які виникли між сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми заборгованості, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивача звертався до відповідача про необхідність повернення майна позивачу, зокрема, ним надсилалася претензія з вимогою про відшкодування вартості неповернутого майна.

Пунктом 3.1.5. договору відповідального зберігання встановлено, що відповідач зобов`язаний повернути майно на першу вимогу позивача. Як вбачається з умов договору, ним не визначено, в якій формі має бути заявлена така вимога, а тому заявлення такої вимоги будь-якими засобами зв`язку не є порушенням умов договору відповідального зберігання. Також не передбачено якоїсь конкретної форми вимоги щодо повернення майна і чинним законодавством.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 953 ЦК України відповідач зобов`язаний на першу вимогу позивача повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Судом також встановлено, що договір відповідального зберігання діяв до 28.02.2022, а тому відповідач в будь-якому випадку зобов`язаний був повернути майно з відповідального зберігання після закінчення строку дії такого договору.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено акт про пожежу від 20.08.2023, згідно якого було засвідчено факт виникнення пожежі 13.08.2023 за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169-В.

Як зазначалося судом вище, відповідно до додаткової угоди №СВЗ-2 від 11.12.2017 до договору відповідального зберігання однією з адрес для зберігання майна позивача визначено м. Херсон, вул. Перекопська, 169А. Як вбачається із матеріалів справи, усе майно передавалося на відповідальне зберігання за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169А, яка зазначена у накладних на внутрішнє переміщення, ТТН, актах приймання-передачі майна на зберігання.

Водночас, сторонами не було погоджено можливість передачі майна на зберігання майна за адресою м. Херсон, вул. Перекопська, 169-В.

Згідно п. 2.7.8 договору надання послуг торгове та холодильне обладнання мало бути повернуте відповідачем позивачу протягом 5 календарних днів з дати закінчення строку дії договору надання послуг, тобто до 05.03.2023. Судом встановлено, що обладнання у визначений строк відповідачем позивачу не повернуте. Водночас, умовами договору не передбачено обов`язку позивача самостійно забирати з торгових точок обладнання, оскільки такий обов`язок покладений виключно на відповідача.

Безпідставними також є доводи відповідача щодо відсутності у нього інформації про те, де саме знаходиться торгове та холодильне обладнання, оскільки після отримання відповідачем від позивача відповідного обладнання саме відповідач мав забезпечувати збереження такого холодильного обладнання, контролювати його передачу і повернення від третіх осіб, а також нести майнову відповідальність у разі, якщо треті особи не здійснюють повернення такого обладнання відповідачу. Слід також зазначити, що позивачем листом за вих. №1426 від 11.08.2023 на запит відповідача надсилалися згідно переліку первинні документи щодо переданого йому обладнання.

Аргументи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, суд відхиляє з огляду на таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: збройний конфлікт, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

Настання форс-мажорних обставин, в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово- промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2394/21 (постанова від 14.06.2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Відповідачем було долучено до матеріалів сертифікати Львівської торгово-промислової палати №4600-23-3206 від 14.07.2023 (щодо повернення обладнання) та №4600-23-3207 від 14.07.2023 (щодо повернення майна з відповідального зберігання).

Як вбачається із сертифікату №4600-23-3206 від 14.07.2023, з переліку майна, яке у ньому наведено, неможливо встановити належність вказаного майна саме позивачу, оскільки відсутні його інвентарні номери, які зазначалися в актах приймання-передачі обладнання від позивача до відповідача. У сертифікаті №4600-23-3207 від 14.07.2023 зазначена сума майна, водночас відсутня будь-яка конкретизація такого майна, у зв`язку із чим неможливо встановити його належність позивачу (не зазначено назву майна, його кількість, заставну вартість та інше), відсутні адреси складів, на яких саме перебувало майно позивача на зберіганні.

Крім того, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Слід також зазначити, що розв`язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони. У даному випадку відповідачем не доведено прямого причино-наслідкового зв`язку між неповерненням майна, яке передавався йому на зберігання з 25.03.2014, та війною в Україні.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 4 599 717,22 грн заборгованості.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДІСТРІБЬЮШН», м. Луцьк, вул. Савура Клима, буд. 21А (ідентифікаційний код 37171990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ПРОДУКТИ УКРАЇНА», м. Київ, Спортивна площа, буд. 3 (ідентифікаційний код 36843876) 4 599 717,22 грн заборгованості, 68 995,80 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 01.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.04.2024.

СуддяМазовіта А.Б.