Постанова

від 29.08.2024 по справі 914/3483/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2024 р. Справа №914/3483/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді МАТУЩАКА О.І.

суддівСКРИПЧУК О.С.

КРАВЧУК Н.М.

за участю секретаря судового засідання ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників сторін від:

позивача Шкробтак І.В. (адвокат) в режимі ВКЗ;

відповідача Мельник М.А. (адвокат);

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» від 30.04.2024 (вх.ЗАГС №01-05/1245/24)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 01.04.2024 (повне рішення - 09.04.2024, суддя Мазовіта А.Б.)

у справі№914/3483/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові продукти Україна», м. Київ

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», м. Львів

простягнення 4 599 717, 22 грн

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернулося ТОВ «Нові продукти Україна» з позовом до ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» про стягнення 4 599 717, 22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2022 року позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення майна, яке було передане відповідачу згідно умов договору відповідального зберігання на загальну суму 3 079814,22 грн, однак відповідач не здійснив повернення такого майна. Оскільки майно не повернуто у строки, встановлені договором, позивач вважає таке майно втраченим, а тому просить стягнути компенсацію вартості такого майна.

Також на виконання умов договору про надання послуг, відповідачу було передано передано торгове та холодильне обладнання, вартість якого становить 1 519 903,00 грн задля організації відповідачем просування товарів позивача на ринок та планування збуту товарів. Проте відповідач не здійснив повернення такого обладнання на вимогу позивача.

З огляду на вказане, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 4 599 717,22 грн та судові витрати.

Рішенням від 01.04.2024 суд позов задовольнив. Стягнув з ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» на користь ТОВ «Нові продукти Україна» 4 599 717,22 грн заборгованості та 68 995,80 грн судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов?язань в частині своєчасного повернення товару та обладнання. При цьому, суд вказав, що надані відповідачем сертифікати Львівської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини не відповідають вимогам, які ставляться до доказів, а тому не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів покликається на такі обставини:

-умовами договору визначено механізм (порядок) повернення майна, що знаходиться на відповідальному зберіганню, однак відповідач не отримував від позивача вимоги про повернення вказаного майна із зазначенням необхідної інформації;

-договірне майно знаходиться на тимчасово окупованих територіях, територіях ведення активних бойових дій або звільнених територіях, які перебувають під постійними обстрілами, тому відповідач не має можливості його повернути, однак не проти, якщо позивач самостійного його забере;

- 13.08.2023 на складських приміщеннях за адресою м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169, які знаходились в оренді ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», виникла пожежа внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків, що призвело до знищення майна;

-суд першої інстанції помилково не врахував невиконання зобов`язань відповідачем внаслідок обставин непереборної сили. Так, Львівською торгово-промисловою палатою 14.07.2023 видано відповідачу сертифікати №4600-23-3206 та №4600-23-3207 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо повернення відповідачем ТОВ «Нові продукти Україна» торгового обладнання та майна (товарів та піддонів), які знаходились у відповідача за договором про надання послуг № Д/14-26-М від 25.03.2014 та за договором відповідального зберігання №Д/14-26-СВЗ від 25.03.2014. Вказаними сертифікатами визнано форс-мажорними обставинами військову агресію російською федерацією проти України, військові дії та окупація Херсонської області, які тривають з 24.02.2022

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Покликається на таке:

-протягом 2022 року позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення майна з відповідального зберігання, з проханням повідомити дату та час повернення такого майна, в тому числі, шляхом наплавлення претензії, однак таке майно у строки, визначені договором, повернуте не було. З огляду на зазначене, позивач вважає таке майно втраченим, що має наслідком здійснення відповідачем позивачу компенсації вартості такого майна, з урахуванням податку на додану вартість;

-договір відповідального зберігання діяв до 28.02.2022, а тому відповідач в будь-якому випадку зобов`язаний був повернути майно з відповідального зберігання після закінчення строку його дії;

-відповідно до умов договору однією з адрес для зберігання майна позивача визначено: м. Херсон, вул. Перекопська, 169А, за якою і було передавано на відповідальне зберігання все майно саме на адресу: м. Херсон, вул. Перекопська, 169А, яка і вказана в накладнім на внутрішнє переміщення, ТТН, актах приймання-передачі майна на зберігання. Тому вважає, що акт про виникнення пожежі від 20.08.2023 за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169-В не може бути взятий до уваги, адже сторонами не було погоджено можливість передачі майна на зберігання на цією адресою;

-щодо повернення майна передано згідно умов договору про надання послуг зазначає, що умовами цього договору не передбачено обов`язку позивача самостійно забирати з торгових точок обладнання, оскільки такий обов`язок прямо покладений на відповідача;

-доводи апелянта про незнання, де саме знаходиться холодильне обладнання, позивач вважає безпідставними, оскільки після отримання відповідачем від позивача холодильного обладнання саме відповідач мав забезпечувати збереження такого холодильного обладнання, контролювати його передачу і повернення від третіх осіб, а також нести майнову відповідальність у разі, якщо треті особи не здійснюють повернення такого обладнання відповідачу;

-надані відповідачем сертифікати Львівської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини не можуть бути взяті до уваги для обґрунтування наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань згідно договорів, адже такі не містять достатньої та належної інформації, а тому не відповідають вимогам до доказів. Більше того, відповідачем не доведено прямого причинно-наслідкового зв`язку між неповерненням майна, яке передавався йому на зберігання, та війною в Україні.

25.07.2024 на адресу суду від апелянта надійшли додаткові пояснення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Розглянувши подані пояснення, які подано в порушення строків на подання таких, відсутність клопотання про поновлення строку на їх подання, а також відсутність доказів надіслання копії таких пояснень позивачу у справі, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду вказаних пояснень.

Інших додаткових заяв чи клопотань представниками сторін не подано.

29.08.2024 в судове засіданння представники з?явився представник апелянта, а представник позивача взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Присутні представники навели свої доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.03.2014 між ТОВ «Напої Плюс», правонаступником якого є ТОВ «Нові продукти Україна», (поклажодавець) та ТОВ «Партнер Дістрібюшн» (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №Д/14-26-СВЗ (далі - договір відповідального зберігання).

За цим договором поклажодавець передає, а зберігач приймає і зобов`язується зберігати майно поклажодавця, перелік якого вказаний у накладних, які є додатками до цього договору та невід`ємними його частинами (п. 1.1. договору).

11.12.2017 сторони уклали додаткову угоду №СВЗ-2 до договору відповідального зберігання, якою визначили перелік адрес складів відповідального зберігання, зокрема: м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169А; м. Херсон, вул. Некрасова, 2; м. Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, буд. 8-А; смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1а, Київська область; м. Львів, вул. Городоцька, 355; с. Ізмаїл, вул. Нахімова, 296, Одеська область.

01.03.2020 сторони уклали з протоколом розбіжностей додаткову угоду №Н-Ред до договору відповідального зберігання, якою виклали вказаний договір в новій редакції.

Згідно із п. 8.1. договору відповідального зберігання цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 28.02.2021, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань за договором. Якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання цього договору у строк, не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення договору, визначеної цим пунктом, то договір вважається продовженим на один календарний рік.

З урахуванням положень п. 8.1 договору відповідального зберігання, цей договір діяв до 28.02.2022.

Згідно п. 2.1. договору відповідального зберігання передача майна від поклажодавця до зберігача здійснюється на підставі накладної внутрішнього переміщення товару поклажодавця та ТТН.

Відповідно до п. 2.4 договору відповідального зберігання сторони оформлюють передачу майна на зберігання, шляхом підписання двостороннього акту здачі-приймання продукції/вантажу (згідно з додатком №4 до цього договору).

На виконання умов договору відповідального зберігання, позивачем було передано на відповідальне зберігання відповідачу майно (товар та піддони) в кількості 170 311 штук на загальну суму 3 079 814,22 грн, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, накладними на переміщення, товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п. 2.2 договору відповідального зберігання повернення майна від зберігача поклажодавцю здійснюється на підставі письмової заявки поклажодавця чи його уповноваженої особи. Повернення майна зі складу зберігача здійснюється на підставі накладної та товарно-транспортної накладної (ТТН).

Пунктом 3.1.5. договору відповідального зберігання встановлено, що зберігач зобов`язаний повернути майно на першу вимогу поклажодавця.

Згідно із п. 3.1.9. договору відповідального зберігання (в редакції, узгодженій протоколом розбіжностей) зберігач зобов`язаний повернути майно, що знаходиться на відповідальному зберіганні, протягом 10 робочих днів з дати отримання вимоги поклажодавця щодо повернення майна з відповідального зберігання. Сторони дійшли згоди, що порядок (механізм) повернення майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні, визначається поклажодавцем у відповідній вимозі.

За твердженням позивача, протягом 2022 року він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення майна з відповідального зберігання. Однак відповідач не здійснив повернення позивачу майна протягом встановленого в договорі відповідального зберігання строку.

Відповідно до п. 7.1. договору відповідального зберігання, у випадку втрати зберігачем майна, чи його псування, які виникли з вини зберігача, зберігач зобов`язаний компенсувати поклажодавцю вартість втраченого чи зіпсованого майна.

Згідно додатку №5 до договору відповідального зберігання в редакції, викладеній додатковою угодою №Н-Ред від 01.03.2020, визначено перелік адрес складів відповідального зберігання, зокрема: м. Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, буд. 8-А; м. Генічеськ, вул. Центральна (Леніна), буд. 222.

Оскільки відповідачем повернення майна у строки, визначені договором відповідального зберігання, не здійснено, позивач вважає таке майно втраченим. Вказане має наслідком здійснення відповідачем позивачу компенсації вартості такого майна, з урахуванням податку на додану вартість, в загальній сумі 3 079 814,22 грн, що визначається, в тому числі, згідно довідок позивача №1445 від 16.11.2023 та №1446 від 16.11.2023.

Також, 25.03.2014 між ТОВ «Напої Плюс», правонаступником якого є ТОВ «Нові продукти Україна», (замовник) та ТОВ «Партнер Дістрібюшн» (виконавець) було укладено договір про надання послуг №Д/14-26-М (далі - договір надання послуг).

За цим договором, з метою збільшення обсягів продажів, виконавець приймає на себе зобов`язання надавати замовнику послуги зі сприяння в організації просування товарів замовника на ринок та планування збуту щодо товарів (алкогольних та безалкогольних напоїв), які поставляються замовником виконавцю для реалізації їх виконавцем кінцевому споживачу, на умовах, передбачених договором про діяльність в якості дистриб`ютора №Д/14-26 від 25.03.2014 (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору надання послуг цей договір набуває чинності після підписання та діє до 31.12.2014, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань за договором. Якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання цього договору у строк не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати закінчення договору, визначеної у цьому пункті, то договір вважається продовженим на один календарний рік.

Додатковою угодою №1П від 25.12.2015 до договору надання послуг сторони внесли зміни до пункту 5.2. договору - термін договору визначено до 31.03.2017.

Додатковою угодою №П-18/М від 25.01.2018 до договору надання послуг сторони внесли зміни до пункту 5.2. договору - термін договору визначено до 31.03.2020.

Додатковою угодою №1-ЗН-М/П від 08.02.2021 до договору надання послуг сторони внесли зміни до пункту 5.2. договору виклали його в новій редакції, відповідно до якої цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 28.02.2022, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань за договором. Якщо жодна із за 20 календарних днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про бажання припинення дії договору, договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах.

З урахуванням положень п. 5.2 договору надання послуг цей договір діяв до 28.02.2022.

Згідно п. 1.5. вказаного вище договору, з метою належного надання послуг замовник надає виконавцю у користування торгове та/або холодильне обладнання для розміщення товарів, визначених у п. 1.1. цього договору, а також рекламні та інформаційні матеріали, а виконавець приймає торгове та/або холодильне обладнання. Це обладнання та/або матеріали передаються виконавцю на підставі актів приймання-передачі без переходу права власності (додаток №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною), в яких вказується заставна вартість одиниці обладнання, кількість обладнання та асортимент.

На виконання умов договору надання послуг позивачем було передано відповідачу торговельне та холодильне обладнання, про що сторонами складено відповідні акти приймання-передачі.

Відповідно до п.п. 2.7.1., 2.7.4 - 2.7.7. п. 2.7. договору надання послуг з метою належного виконання умов цього договору, виконавець зобов`язується виконувати такі дії щодо торгового (холодильного) обладнання: дотримуватись належного режиму експлуатації та зберігання переданого торгового (холодильного) обладнання відповідно до технічної документації; виключити доступ до торгового (холодильного) обладнання некомпетентних осіб; утримувати передане торгове (холодильне) обладнання у справному стані; повідомляти замовника про випадки втрати, пошкодження, крадіжки чи руйнування переданого торгового (холодильного) обладнання, а також подавати заявки на ремонт торгового (холодильного) обладнання протягом 3 календарних днів з моменту виявлення пошкодження чи руйнування; нести витрати по утриманню торгового (холодильного) обладнання.

Відповідно до підпунктів 2.11.1., 2.11.2 пункту 2.11. виконавець з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань зобов`язується: щотижня, не пізніше 15-00 першого робочого дня тижня, надати замовнику в електронному вигляді інформацію про розміщення торгового та/або холодильного обладнання, переданого замовником виконавцю для надання послуг за договором за формою, передбаченою додатком №4 до цього договору. У той самий строк виконавець зобов`язується відправляти за адресою замовника, вказану в п. 5.5. цього договору, інформацію про розміщення торгового (холодильного) обладнання, переданого замовником виконавцю для надання послуг за цим договором, за формою, яка передбачена додатком №4 до цього договору, підписаною уповноваженою особою виконавця.

Згідно додатку №4 до договору, виконавець зобов`язаний надавати замовнику дані щодо дислокації розміщення торгового обладнання із зазначенням типу, моделі та адреси місця знаходження.

Відповідно до п. 2.7.8. договору надання послуг, з метою належного виконання умов цього договору, виконавець зобов`язується здійснювати повернення переданого на строк дії цього договору торгового (холодильного) обладнання за актом прийому-передачі (додаток №3 до цього договору) у стані з врахуванням зносу протягом п`яти календарних днів після припинення цього договору.

Згідно п. 4.8. договору надання послуг у випадку втрати або так званого механічного пошкодження торгового обладнання, виконавець, на розсуд замовника, в п`ятиденний строк, за власний рахунок проводить відновлення торгового (холодильного) обладнання, або компенсує замовнику заставну вартість, за вирахуванням фактичного зносу, на момент повідомлення виконавцем замовника. Виконавець зобов`язується оплатити виставлений замовником рахунок протягом 5 календарних днів з дати виставлення замовником такого рахунку. У випадку недотримання виконавцем строків оплати, передбачених цим пунктом, замовник має право утримати із сум, які підлягають оплаті виконавцю, вартість відновлювальних робіт та/або вартість втраченого торгового або холодильного обладнання, а також вимагати сплати пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За твердженням позивача, відповідач у строк, встановлений п. 2.7.8. договору надання послуг, не здійснив повернення позивачу торгового та холодильного обладнання в кількості 2592 одиниць. Загальна фактична вартість неповернутого відповідачем позивачу холодильного та торгового обладнання з урахуванням зносу відповідно до довідки №1448 від 16.11.2023 становить 1 519 903,00 грн за 2 592 одиниць.

13.03.2023 позивачем було надіслано відповідачу претензію за вих. №1360 про оплату 7 495 724,67 грн вартості неповернутого зі зберігання майна та вартості втраченого холодильного/торгового обладнання.

У відповіді на претензію за вих. №29/03-01 від 29.03.2023 відповідач зазначив, що ним не отримано вимоги про повернення майна в порядку, передбаченому п.п. 3.1.9 п. 3.1. договору відповідального зберігання, а також просив надати для розгляду претензії первинні документи.

Листом за вих. №1426 від 11.08.2023 позивач надіслав відповідачу згідно переліку первинні документи.

14.07.2023 Львівською торгово-промисловою палатою відповідачу видано Сертифікат №4600-23-3206 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо повернення ТОВ «Нові продукти Україна» торгового обладнання, яке знаходилось у ТОВ «Партнер Дістрібюшн» за договором про надання послуг №Д/14-26-М від 25.03.2014.

Також, 14.07.2023 Львівською торгово-промисловою палатою Відповідачу видано Сертифікат №4600-23-3207 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо повернення ТОВ «Нові продукти Україна» зі зберігання майна (товарів та піддонів), які знаходилось у ТОВ «Партнер Дістрібюшн» за договором відповідального зберігання №Д/14-26-СВЗ від 25.03.2014.

Вказаними сертифікатами визнано форс-мажорними обставинами військову агресію російської федерації проти України, військові дії та окупацію Херсонської області, які тривають з 24.02.2022 по сьогодні.

Актом про пожежу від 20.08.2023 засвідчено факт виникнення пожежі 13.08.2023 за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169-В.

Зважаючи на неналежне виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повернення майна, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача за 4 599 717,22 грн заборгованості.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, надалі - ЦК України).

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини за договором відповідального зберігання та за договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частинами 1-2 ст. 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно ч. 1 ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача про необхідність повернення майна позивачу, зокрема, ним надсилалася претензія з вимогою про відшкодування вартості неповернутого майна.

Пунктом 3.1.5. договору відповідального зберігання встановлено, що відповідач зобов`язаний повернути майно на першу вимогу позивача. Як вбачається з умов договору, ним не визначено, в якій формі має бути заявлена така вимога, а тому заявлення такої вимоги будь-якими засобами зв`язку не є порушенням умов договору відповідального зберігання. Також не передбачено якоїсь конкретної форми вимоги щодо повернення майна і чинним законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, договір відповідального зберігання діяв до 28.02.2022, а тому відповідач в будь-якому випадку зобов`язаний був повернути майно з відповідального зберігання після закінчення строку дії такого договору.

Отже, незважаючи на закінчення строку дії договорів та звернення позивача до відповідача про необхідність повернути майно, відповідач жодних дій щодо повернення майна або компенсації його вартості не здійснив, що свідчить про не виконання ним договірних зобов`язань, які виникли між сторонами.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 614, ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частина 1 ст. 906 ЦК України визначає, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 950 ЦК України зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Як було зазначено вище, договір відповідального зберігання закінчив свою дію 28.02.2022, відтак з 29.02.2022 по момент звернення позивачем до суду із цим позовом неповернення відповідачем майна (його зберігання) відбулося поза межами дії такого договору. Відтак відповідач може нести відповідальність за його втрату чи знищення лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Пунктом 6.1 договору відповідального зберігання також визначено, що зберігач зобов`язаний компенсувати поклажодавцю вартість втраченого чи зіпсованого майна, якщо втрата такого майна чи його псування виникло з вини зберігача.

З урахуванням наведеного, у цій справі необхідним є встановлення наявності умислу або грубої необережності (вини) в діях відповідача. Разом з тим, позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено факту умислу чи грубої необережності в діях відповідача щодо втрати майна, переданого йому на відповідальне зберігання або на виконання договору надання послуг.

Натомість суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем доведено, що неможливість повернення зазначеного вище майна, зумовлена не бездіяльністю відповідача, а наявністю обставин непереборної сили, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

У статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Відповідачем було долучено до матеріалів сертифікати Львівської торгово-промислової палати №4600-23-3206 від 14.07.2023 (щодо повернення обладнання) та №4600-23-3207 від 14.07.2023 (щодо повернення майна з відповідального зберігання). У вказаних сертифікатах Львівська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зумовлені військовою агресією російської федерації проти України, військовими діями та окупацією Херсонської області, щодо повернення ТОВ «Нові продукти Україна» торгового обладнання, яке знаходилось у ТОВ «Партнер Дістрібюшн» за договором про надання послуг №Д/14-26-М від 25.03.2014 та повернення ТОВ «Нові продукти Україна» зі зберігання майна (товарів та піддонів), які знаходилось у ТОВ «Партнер Дістрібюшн» за договором відповідального зберігання №Д/14-26-СВЗ від 25.03.2014. У цих сертифікатах встановлено неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами внаслідок вказаних обставин у період з 24.02.2022 та, зокрема, по 14.07.2023.

При цьому, колегія суддів додатково звертає увагу на те, що сторона може бути позбавлена права посилатися на форс-мажорні обставини у разі несвоєчасного повідомлення, і таке має бути прямо зазначено в договорі (аналогічний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Натомість умовами договорів та додаткових угод до них не передбачено обов`язку відповідача повідомляти позивача про неможливість виконання ним своїх зобов`язань за договорами внаслідок обставин непереборної сили.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що із сертифікату №4600-23-3206 від 14.07.2023, з переліку майна, яке у ньому наведено, неможливо встановити належність вказаного майна саме позивачу, оскільки відсутні його інвентарні номери, які зазначалися в актах приймання-передачі обладнання від позивача до відповідача, а у сертифікаті №4600-23-3207 від 14.07.2023 зазначена сума майна, водночас відсутня будь-яка конкретизація такого майна, у зв`язку із чим неможливо встановити його належність позивачу (не зазначено назву майна, його кількість, заставну вартість та інше), відсутні адреси складів, на яких саме перебувало майно позивача на зберіганні.

Так, жодною нормою права, яка регулює порядок видачі сертифікатів, не передбачено вимог щодо необхідності зазначення у сертифікатах такої детальної інформації.

У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що зазначені сертифікати належним чином підтверджують наявність форс-мажорних обставин спричинених збройною агресією російської федерації проти України, що об`єктивно унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань за умовами договорів.

Окрім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» визначено, що Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій затверджується перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Наказом Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022 року на підставі пропозицій відповідних обласних військових адміністрацій затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Відповідно до умов договорів та додаткових угод до них, склади, на яких було розміщено майно відповідно до умов договору відповідального зберігання, знаходилися, зокрема, на території м. Херсон, м. Генічевськ та м. Нова Каховка Херсонської області.

Водночас холодильне обладнання було передане для розміщення відповідачем на території м. Херсон та лівобережної Херсонщини.

Разом з тим, із вказаного переліку вбачається, що Новокаховська міська територіальна громада та вся територія Генічеського району вважаються окупованими із 24.02.2022 по цей час, а територія Херсонської міської територіальної громади була окупована з 01.03.2022 по 11.11.2022.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Апеляційний господарський суд вважає, що обставини окупації Херсонської області, на території якої знаходилося передане за договорами майно, є загальновідомими фактами, підтверджена підзаконними нормативно-правовими актами, рішеннями міжнародних організацій та численними публікаціями в засобах масової інформації. Таким чином, окупація території Херсонської області, бойові дії на її території та постійні обстріли є загальновідомими обставинами, які свідчать про форс-мажорний характер ситуації, що унеможливлює виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення майна. Тому ці обставини додаткового доказування у цій справі не потребують.

Узагальнюючи і підсумовуючи спірні правовідносини, судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що загальновідомі обставини є більш широким поняттям, аніж форс-мажорні обставини, і відповідно внаслідок наявності ознак загальновідомості, додаткової потреби доводити їх немає.

У цьому ракурсі, очевидним також є те, що оскільки предметом невиконаних відповідачем договорів є майно, наділене як родовими, так і індивідуальними ознаками, то для того, щоб виконати умови таких договорів, беззаперечно, що повинен існувати факт наявності фізичного безпечного і безперешкодного доступу до такого майна, яке внаслідок загальновідомих фактів військової агресії і окупації, навіть з припущеннями, існувати не може.

При цьому, вказані загальновідомі обставини агресії і окупації у однаковій мірі стосуються обох сторін договорів, бо відповідач їх укладаючи та визначаючи їх місцезнаходження не знав і не міг передбачити настання таких обставин, а позивач знав та погоджував таке місце їх розташування задовго до настання таких загальновідомих обставин.

Відтак висновок суду про те, що невиконання зобов`язань відповідачем за договорами не спричинене настанням форс-мажорних обставин не є законним та обґрунтованим, а також не відповідає встановленим обставинам справи.

Відповідно ст.ст. , 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому така підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про покладення судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 202, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дістрібьюшн задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2024 у справі №914/3483/23 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

3.Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на позивача.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові продукти Україна» (01033, м. Київ, Спортивна площа, буд. 3; код ЄДРПОУ 36843876) на користь ТОВ «Партнер Дістрібюшн» (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Савура Клима, буд. 21А; код ЄДРПОУ 37171990) 82 794, 91 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 10.09.2024.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіО.С. СКРИПЧУК

Н.М. КРАВЧУК