Ухвала

від 08.04.2024 по справі 917/1707/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 917/1707/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С."

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі

за позовом заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради

до: 1) ОСОБА_1 , 2) Фермерського господарства "В.В.С.",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2024 до Верховного Суду надійшла спільна касаційна скарга ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С." на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 (повний текст складено 01.03.2024), ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1707/23. Вказана касаційна скарга була подана 19.03.2024 до Верховного Суду представником ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С." - адвокатом Шведенком П. Ю. через підсистему "Електронний суд".

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С.", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

З 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX (далі - Закон від 29.06.2023 № 3200-IX).

Одночасно із введенням в дію Закону від 29.06.2023 № 3200-IX внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (в тому числі до частин 6 - 8 статті 6, статті 242, пункту 2 частини 2 статті 290, статей 291, 292 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX).

Однак у поданій представником ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С." - адвокатом Шведенком П. Ю. касаційній скарзі не зазначено відомостей про повне найменування і місцезнаходження Фермерського господарства "В.В.С.". Також у поданій касаційній скарзі не зазначено відомості про наявність або відсутність електронних кабінетів у ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С.". Таким чином, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд звертає увагу скаржників, що зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в учасників справи, від імені яких подається касаційна скарга, сприяє обміну документів між іншими учасниками справи в електронній формі.

Крім того, згідно із приписами статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судово інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 5 в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX). Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац 1 та 2 частини 6 в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX).

Отже, Фермерське господарство "В.В.С." як юридична особа згідно з наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України зобов`язане зареєструвати свій електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку, навіть якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Однак при зверненні з касаційною скаргою Фермерське господарство "В.В.С." не зареєструвало електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, про що свідчить відповідь № 673116 (про відсутність зареєстрованого Фермерським господарством "В.В.С." електронного кабінету Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, перевірка здійснювалася за кодом ЄДРПОУ: 40492995), яка сформована засобами підсистеми "Електронний суд", що з огляду на приписи частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Згідно із частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Однак, всупереч вимогам пункту 3 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у поданій касаційній скарзі не зазначено повне найменування і місцезнаходження сторін у справі № 917/1707/23, а саме заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області та Диканської селищної ради.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.

Водночас Верховний Суд звертає увагу скаржників, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С." викладено обґрунтування того, в чому, на думку скаржників, полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Касаційна скарга також містить посилання на постанови Верховного Суду.

Однак, обґрунтовуючи неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржники в тексті касаційної скарги наводять лише обставини справи без посилання на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим згідно з абзацом 1 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для касаційного оскарження судових рішень виключно у взаємозв`язку із наявністю випадків, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Проте Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження чи доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які самі заявники скарги не викладали у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С." оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржниками не зазначено передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) касаційного оскарження та не наведено її (їх) обґрунтування.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно із частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради подав у серпні 2023 року; її предметом, з урахуванням ухвали Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023 про роз`єднання позовних вимог, є три вимоги немайнового характеру про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016 щодо земельної ділянки площею 24,7 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області строком на 7 років;

- скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5321081300:00:004:0312 площею 24,7 га, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Полтавської області (номер запису 18242931);

- зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С." повернути у комунальну власність в розпорядження Диканської селищної ради земельну ділянку площею 24,7 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684, 00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1707/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1707/23 скасовано та ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог. Зобов`язано ОСОБА_1 та Фермерське господарство "В.В.С." повернути у комунальну власність в розпорядження Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 24,7 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області. В іншій частині у задоволенні позову було відмовлено.

ОСОБА_1 та Фермерське господарство "В.В.С." у касаційній скарзі просять скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024, а рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1707/23 залишити в силі.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Зі змісту поданої касаційної скарги слідує, що її подано та підписано в інтересах двох скаржників - ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С." їх представником - адвокатом Шведенком П. Ю.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, кожен із заявників окремим платіжним документом повинен був сплатити судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 902/882/21, від 08.08.2022 у справі № 916/3350/20, від 16.03.2023 у справі № 336/9508/21, від 20.03.2023 у справі № 924/875/21 і від 24.04.2023 у справі № 925/1437/21.

Отже, звертаючись із касаційною скаргою, кожен із заявників окремим платіжним документом повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 294,40 грн, а саме 2 684 грн х 200 % х 0,8, де 2 684,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги, 0,8 - коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Однак ОСОБА_1 та Фермерське господарство "В.В.С." додали до касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору платіжну інструкцію від 19.03.2024 № 1040 на суму 10 000,00 грн та квитанцію про сплату від 19.03.2024 №A17F-QY1E на суму 1,00 грн. При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржників, що в поданій платіжній інструкції зазначені неправильні реквізити призначення платежу, а саме вказано, що судовий збір справляється за оскарження в касаційному порядку рішення від 01.03.2024 у справі № 917/1707/23, яке згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень у цій справі не ухвалювалося. Крім того, у поданій квитанції про оплату в реквізитах щодо призначення платежу взагалі відсутні відомості щодо судового рішення, за оскарження якого справляється судовий збір, що свідчить про неналежне виконання скаржниками вимог пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Згідно із частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 та Фермерському господарству "В.В.С." необхідно:

- надати Суду касаційну скаргу в новій редакції, в якій слід: 1) зазначити відомості про наявність або відсутність електронних кабінетів у скаржників; 2) зазначити відомості щодо інших учасників справи № 917/1707/23, а саме: Фермерського господарства "В.В.С.", заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області та Диканської селищної ради; 3) навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали);

- зареєструвати електронний кабінет Фермерського господарства "В.В.С." у підсистемі "Електронний суд", що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) та надати Суду відповідні докази;

- подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги в установленому законом порядку та розмірі (кожен із заявників окремим платіжним документом повинен сплатити по 4 294,40 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникам.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що згідно зі статтею 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Серед додатків до касаційної скарги подано докази направлення учасникам справи копій касаційної скарги та доданих до неї документів. Разом з тим, до поданої касаційної скарги не додано доказів її надсилання заступнику керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області та Диканській селищній раді.

Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, ОСОБА_1 та Фермерському господарству "В.В.С." необхідно належним чином виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України і надати суду докази надсилання заступнику керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області та Диканській селищній раді копії касаційної скарги в новій редакції.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до частини 9 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

При цьому клопотання, викладене в касаційній скарзі ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С.", про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 917/1707/23 поки не розглядається, оскільки касаційну скаргу залишено без руху для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С." на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 917/1707/23 залишити без руху до 23.04.2024, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай

До уваги учасників судового процесу!

Згідно з новою редакцією частин 5 - 9 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Разом з цим, суд вручає будь-які документи особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Такі учасники справи також мають можливість ознайомитися з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль).