Постанова
від 18.06.2024 по справі 917/1707/23
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1707/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - Шведенка П. Ю. (адвоката),

відповідача-2 - Шведенка П. Ю. (адвоката),

прокуратури - Валевич М. М.,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С."

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 (колегія суддів: Фоміна В.О. - головуючий, Бородіна Л. І., Шевель О. В.) у справі

за позовом заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради

до: 1) ОСОБА_1 , 2) Фермерського господарства "В.В.С.",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) звернувся з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та Фермерського господарства "В.В.С." (далі - ФГ "В.В.С."), в якому просив:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 щодо земельної ділянки площею 24,7000 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області, строком на 7 років;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, площею 24,7000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Полтавської області (номер запису 18242931);

- зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." повернути у комунальну власність в розпорядження Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 24,7000 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилався на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) прийнято наказ про передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 24,7000 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України та статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки ОСОБА_1 уже отримував значну кількість земельних ділянок та створив / зареєстрував фермерське господарство, в якому є одним із засновників. Тому, за твердженням Прокурора, надання в оренду спірної земельної ділянки повинно було проводитися за встановленою процедурою земельних торгів (аукціону).

На думку Прокурора, ГУ Держгеокадстру у Полтавській області під час вирішення питання щодо надання в оренду земель на пільгових умовах не надав належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у клопотанні ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, не перевірив наявності раніше переданих йому земель для ведення фермерського господарства та реєстрації ФГ "В.В.С.". Прокурор зазначав, що у поданих до ГУ Держземагенства у Полтавській області (правонаступник - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) заявах (клопотаннях) від 26.08.2014 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства не обґрунтовано бажаний розмір земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства, а також не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання землі, не надано доказів про наявність сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі.

Прокурор також зазначав, що відповідно до інформації, наданої ГУ Дежгеокадастру у Полтавській області, за № 10-16-0.3-4998/2-19 ОСОБА_1 у період із 2014 року до 2016 року на території колишніх Диканського та Шишацьких районів Полтавської області ГУ Держземагенства у Полтавській області (правонаступник - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) передано в оренду 36 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства та укладено 36 договорів оренди землі, з них на території колишнього Диканського району до одержання земельної ділянки, що є предметом позову у цій справі, передано 5 земельних ділянок (перелік яких наведено у позовній заяві) та на території колишнього Шишацького району передано 25 земельних ділянок (перелік яких наведено у позовній заяві).

Прокурор також зауважував, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб - підприємців 19.05.2016 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ФГ "В.В.С.", ідентифікаційний код 40492995, засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відповідач - ОСОБА_1 .

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1707/23 (суддя Сірош Д. М.) відмовлено в позові Прокурора повністю.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що на момент передачі в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки ця земельна ділянка належала до земель державної форми власності, розпорядником земельної ділянки було ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Суд першої інстанції зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області видало наказ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та відповідно до акта приймання-передачі б/н від 04.12.2020 спірну земельну ділянку було передано в комунальну власність Диканської селищної ради, проте станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки (19.10.2016) Диканська селищна рада не була розпорядником спірної земельної ділянки. Суд першої інстанції також зауважив, що Диканська селищна рада не є правонаступником ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, тому до неї не перейшли права та обов`язки суб`єкта, якому вони належали раніше.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що матеріали справи не містять, а сторонами не доведено наявності у Диканської селищної ради права розпорядження спірною земельною ділянкою на момент вчинення правочину, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові Прокурора в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016 у зв`язку відсутністю доказів порушення прав позивача станом на 19.10.2016. Суд першої інстанції також зауважив, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов`язання ОСОБА_1 повернути в комунальну власність у розпорядження Диканської селищної ради спірну земельну ділянку також не підлягають задоволенню як похідні вимоги від основної про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016.

2.3. Відповідно до постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 917/1707/23 рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1707/23 скасоване, прийнято нове рішення.

Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Диканської селищної ради задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." повернути у комунальну власність в розпорядження Диканської селищної ради спірну земельну ділянку.

В іншій частині у задоволенні позову Прокурора відмовлено.

Вирішено стягнути зі ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Натомість суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 протягом 2014-2016 років неодноразово вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримав в оренду земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди землі. Суд апеляційної інстанції також установив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що, звертаючись до органу державної влади із заявою про отримання земельної ділянки в оренду, ОСОБА_1 обґрунтував розмір земельної ділянки, яку просив передати йому в оренду, з урахуванням можливості її обробітку. Суд апеляційної інстанції зауважив про ненадання ОСОБА_1 пояснень та доказів щодо перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив про обставини повторного звернення ОСОБА_1 для отримання спірної земельної ділянки за позаконкурсною процедурою, та зауважив, що це свідчить про порушення встановленої законом процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 був укладений без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна вимога Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2016 задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемним відповідно до положень частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Оскільки договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 є недійсним (нікчемним), тому, як зазначив суд апеляційної інстанції, він не породжує правових наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю, а користування (зайняття) відповідачами земельною ділянкою є незаконним без установлених законом підстав. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка із власності селищної ради не вибувала, в відповідачі є лише її фактичними користувачами, що порушує права власника майна. Тому суд апеляційної інстанції зауважив, що відсутність у орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що він володіє нею незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов Прокурора про повернення спірної земельної ділянки у цьому випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора в частині повернення спірної земельної ділянки у розпорядження селищної ради підлягають задоволенню, оскільки договір оренди, на підставі якого земельна ділянка була передана у користування, є нікчемним, а тому відповідачі користуються земельною ділянкою за відсутності на те правових підстав.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги Прокурора про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди не відповідають належному способу захисту прав та інтересів. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про скасування державної реєстрації права оренди.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 917/1707/23, залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1707/23.

3.2. ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С.", звертаючись із касаційною скаргою, посилаються на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржники вважають, що судами першої та апеляційної інстанції не надано правової кваліфікації саме наявним / спірним правовідносинам.

ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." також зазначають, що суд апеляційної інстанції послався на правові позиції, які не відповідають наявним / спірним правовідносинам; не надав правову кваліфікацію доказам щодо пролонгації орендних відносин між Диканською селищною радою та ОСОБА_1 (ці докази були отримані 12.12.2023 вже після проголошення рішення судом першої інстанції 04.12.2023). За твердженням скаржників, спірні правовідносини не мають чіткого законодавчого врегулювання та не були висвітлені у правових позиціях Верховного Суду.

Так, на думку скаржників Закон України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містив застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містив обмежень щодо кількості таких ділянок.

Скаржники, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, стверджують, що всі правовідносини, які виникли до укладення спірного договору оренди земельної ділянки, слід кваліфікувати як переддоговірні. Тому вважає, що в діях відповідачів немає складу правопорушення у зв`язку з укладенням спірних договорів оренди в жовтні 2016 року після створення ФГ "В.В.С." у травні 2016 року, оскільки первинне волевиявлення щодо вступу у спірні правовідносини мало місце 06.08.2014, після чого розпочалася переддоговірна стадія правовідносин, яка не має жодних часових обмежень.

Скаржники також вважають, що Прокурор у позовній заяві жодним чином не вказує на конкретні обставини заподіяння шкоди інтересам держави відповідачами, а відповідач має докази добросовісного виконання обов`язків орендаря та абсолютного розуміння і підтримки громади, в якій він здійснює свою діяльність.

3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, тому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 917/1707/23 - без змін. Прокурор зазначає, що спірну земельну ділянку ОСОБА_5 отримав після державної реєстрації ФГ "В.В.С.", проте для юридичної особи законодавство не передбачало пільгових умов отримання земельної ділянки без конкурсної основи. Доводи скаржників про відсутність правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах Прокурор вважає необґрунтованими, зазначаючи про сталість судової практики з питання одержання у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

3.4. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." зазначає про обставини прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства та подальші обставини щодо укладення договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вважає, що йому належали визначені Земельним кодексом України повноваження на прийняття зазначеного наказу та укладення зазначеного договору оренди земельної ділянки, а позивачем не надано доказів, які би підтверджували порушення з боку відповідача та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прав позивача.

3.5. ОСОБА_1 20.05.2024 надіслав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі № 917/1707/23.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 26.08.2014 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 24,7000 га для ведення фермерського господарства в оренду із земель за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району.

У вказаному клопотанні серед додатків зазначені: ксерокопія паспорта та коду; копія диплома; викопіровка земельної ділянки та обґрунтування. Обґрунтовуючи зазначене клопотання, ОСОБА_1 зазначав, що, маючи вищу сільськогосподарську освіту, тридцять років практичної роботи в сільському господарстві, має бажання створити фермерське господарство та взяти у довгострокове користування на правах оренди землю площею 24,7000 га на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області для вирощування сільськогосподарських культур; матеріально-технічною базою для обробки землі забезпечений.

4.2. Згідно з наказом ГУ Держземагенства у Полтавській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 03.10.2014 № 3766-сг надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 24,7000 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області.

4.3. Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 12.10.2016 № 7805-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель, не наданих у власність або постійне користування, за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області; надано громадянину ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку площею 24,7000 га, ріллі (кадастровий номер 5321081300:00:004:0312) у довгострокову оренду терміном на 7 років для ведення фермерського господарства на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів.

4.4. На підставі зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди землі від 19.10.2016, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5321081300:00:004:0312) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області; в оренду передано земельну ділянку загальною площею 24,7000 га, у тому числі ріллі. Строк дії договору оренди становить 7 років. Земельна ділянка за договором оренди землі вважається переданою орендодавцем орендарю з моменту державної реєстрації права оренди, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

4.5. Як установили суди попередніх інстанцій, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321081300:00:004:0312 було зареєстровано 21.12.2016 за № 18242931 (номер запису про інше речове право), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.07.2023 № 339461639.

Також відповідно до цієї Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.06.2021 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5321081300:00:004:0312) зареєстровано за територіальною громадою в особі Диканської селищної ради на підставі таких документів: наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 04.12.2020 №15-ОТГ; акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 04.12.2020 б/н, складеного ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та Диканською селищною радою; рішення Диканської селищної ради (перше пленарне засідання другої (позачергової) сесії восьмого скликання) від 04.12.2020 № 21 "Про вирішення питання передачі земельних ділянок державної форми власності у комунальну власність Диканської селищної ради"; рішення Диканської селищної ради (друге пленарне засідання другої (позачергової) сесії восьмого скликання) від 11.12.2020 № 28 "Про початок реорганізації сільських рад та їх виконавчих комітетів шляхом приєднання до Диканської селищної ради".

4.6. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до зазначених Прокурором обставин та наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки від 04.08.2022 № 306576782 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта: фізичної особи, РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 2014 року до 2016 рік на території колишнього Диканського району передано 5 земельних ділянок, а саме:

1) кадастровий номер 5321084100:00:002:0163, площею 6,9741 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради (наказ від 02.12.2014 № 5009-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Полтавській області (орендодавець: ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) та ОСОБА_1 (орендар);

2) кадастровий номер 5321084100:00:002:0164, площею 2,2645 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради (наказ від 02.12.2014 № 5013-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Полтавській області (орендодавець: ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) та ОСОБА_1 (орендар);

3) кадастровий номер 5321084100:00:006:0264, площею 3,4799 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради (наказ від 02.12.2014 № 5014-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Полтавській області (орендодавець: ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) та ОСОБА_1 (орендар);

4) кадастровий номер 5321085800:00:001:0090, площею 12,4000 га, розташована на території Чапаєвської сільської ради (наказ від 02.12.2014 № 5010-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Полтавській області (орендодавець: ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) та ОСОБА_1 (орендар);

5) кадастровий номер 5321084100:00:005:0063, площею 14,6692 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради (наказ від 02.12.2014 № 5022-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Полтавській області (орендодавець: ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) та ОСОБА_1 (орендар).

4.7. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що на території колишнього Шишацького району ОСОБА_5 передано 25 земельних ділянок, а саме:

1) кадастровий номер 5325786000:00:031:0085, площею 4,0901 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 05.10.2015 № 2194/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 09.10.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

2) кадастровий номер 5325782000:00:002:0035, площею 5,4164 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 05.10.2015 № 2187/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 09.10.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець - Шишацька селищна рада) та ОСОБА_1 (орендар);

3) кадастровий номер 5325782000:00:002:0036, площею 12,2104 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 05.10.2015 № 2191/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 09.10.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець - Шишацька селищна рада) та ОСОБА_1 (орендар);

4) кадастровий номер 5325786000:00:023:0035, площею 16,5247 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 23.07.2015 № 530/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

5) кадастровий номер 5325781600:00:004:0477, площею 0,1134 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 518/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

6) кадастровий номер 5325781600:00:002:0337, площею 43,0357 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 519/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

7) кадастровий номер 5325783800:00:019:0022, площею 29,9497 га, розташована на території Пришибської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 516/0/75-15-СГ);

8) кадастровий номер 5325786000:00:024:0059, площею 18,6141 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 523/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

9) кадастровий номер 5325783800:00:019:0021, площею 16,0001 га, розташована на території Пришибської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 513/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець Шишацька селищна рада) та ОСОБА_1 (орендар);

10) кадастровий номер 5325783000:00:002:0034, площею 12,9227 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 529/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець - Шишацька селищна рада) та ОСОБА_1 (орендар);

11) кадастровий номер 5325781600:00:005:0515, площею 10,0000 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 520/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

12) кадастровий номер 5325781600:00:005:0514, площею 9,6971 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 521/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець Шишацька селищна рада) та ОСОБА_1 (орендар);

13) кадастровий номер 5325780500:00:023:0063, площею 9,6468 га, розташована на території Великобузівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 512/0/75-5-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

14) кадастровий номер 5325781600:00:005:0516, площею 8,9000 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 517/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

15) кадастровий номер 5325782000:00:002:0033, площею 8,7929 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 527/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець - Шишацька селищна рада) та ОСОБА_1 (орендар);

16) кадастровий номер 5325786000:00:021:0069, площею 5,9000 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 522/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

17) кадастровий номер 5325783800:00:019:0020, площею 5,0002 га, розташована на території Пришибської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 515/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

18) кадастровий номер 5325782000:00:003:0097, площею 3,8615 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 528/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець - Шишацька селищна рада) та ОСОБА_1 (орендар);

19) кадастровий номер 5325786000:00:021:0070, площею 3,4899 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 525/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

20) кадастровий номер 5325786000:00:033:0071, площею 2,0867 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 526/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

21) кадастровий номер 5325786000:00:023:0036, площею 0,6002 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 524/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

22) кадастровий номер 5325781600:00:004:0476, площею 0,4502 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 514/0/75-15-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець Шишацька селищна рада) та ОСОБА_1 (орендар);

23) кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 12.10.2016 № 7804-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 19.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар);

24) кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 12.10.2016 № 7800-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 19.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець - Шишацька селищна рада) та ОСОБА_1 (орендар);

25) кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 12.10.2016 № 7806-СГ), цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 19.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар).

4.8. Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідно до даних Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб - підприємців 19.05.2016 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ФГ "В.В.С.", ідентифікаційний код 40492995, засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відповідач - ОСОБА_1 .

4.9. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 24,7000 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Отже, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Диканської селищної ради визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 набув право оренди земельної ділянки всупереч вимогам статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України.

5.4. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.5. Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

5.6. За змістом частин 1-3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

5.7. Колегія суддів зазначає, що стаття 123 Земельного кодексу України визначає загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

5.8. За змістом частини 3 статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

5.9. Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

5.10. Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

5.11. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

5.12. Отже, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні питання щодо вимог про законність рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсність договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальний щодо статті 123 Земельного кодексу України.

5.13. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

5.14. Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.

5.15. За змістом приписів статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

5.16. Відповідно до положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20, від 05.12.2023 у справі № 927/84/19, від 21.11.2023 у справі № 908/423/20.

5.17. Водночас Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц вказала, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

5.18. Якщо із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства звернулася фізична особа, яка раніше отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства і створила таке фермерське господарство до звернення із цією заявою, то підстави для ототожнення такої фізичної особи з раніше створеним фермерським господарством відсутні. Отже, відсутні і підстави вважати суб`єктом спірних правовідносин раніше створене фермерське господарство. Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.03.2019 у справі № 376/331/16-ц.

5.19. Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18 та від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18 наведено висновок про те, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

5.20. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходив із того, що з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Натомість суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 протягом 2014-2016 років неодноразово вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримав в оренду земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди землі.

Суд апеляційної інстанції також установив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що, звертаючись до органу державної влади із заявою про отримання земельної ділянки в оренду, ОСОБА_1 обґрунтував розмір земельної ділянки, яку просив передати йому в оренду, з урахуванням можливості її обробітку. Суд апеляційної інстанції зазначив про ненадання ОСОБА_1 пояснень та доказів щодо перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Відтак суд апеляційної інстанції встановив обставини повторного звернення ОСОБА_1 для отримання спірної земельної ділянки за позаконкурсною процедурою, та зазначив, що це свідчить про порушення встановленої законом процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 був укладений без дотримання конкурентних засад, за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна вимога Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2016 задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемним відповідно до положень частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

5.21. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги Прокурора про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди не відповідають належному способу захисту прав та інтересів. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про скасування державної реєстрації права оренди.

5.22. ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С.", звертаючись із касаційною скаргою, посилаються на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржники вважають, що судами першої та апеляційної інстанції не надано правової кваліфікації саме наявним / спірним правовідносинам.

5.23. Пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.24. Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 910/2171/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 13.12.2022 у справі № 911/1186/20, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19.

Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

5.25. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

5.26. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

5.27. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.28. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.29. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

5.30. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

5.31. ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." у касаційній скарзі зазначають, що суд апеляційної інстанції послався на правові позиції, які не відповідають наявним / спірним правовідносинам; не надав правову кваліфікацію доказам щодо пролонгації орендних відносин між Диканською селищною радою та ОСОБА_1 (ці докази були отримані 12.12.2023 вже після проголошення рішення судом першої інстанції 04.12.2023). За твердженням скаржників, спірні правовідносини не мають чіткого законодавчого врегулювання та не були висвітлені у правових позиціях Верховного Суду. Так, на думку скаржників Закон України "Про фермерське господарств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містив застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містив обмежень щодо кількості таких ділянок.

Скаржники, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, стверджують, що всі правовідносини які виникли до укладення спірного договору оренди земельної ділянки, слід кваліфікувати як переддоговірні. Тому вважають, що в діях відповідачів немає правопорушень у зв`язку з укладенням спірних договорів оренди в жовтні 2016 року після створення ФГ "В.В.С." у травні 2016 року, оскільки первинне волевиявлення щодо вступу у спірні правовідносини мало місце 06.08.2014, після чого розпочалася переддоговірна стадія правовідносин, яка не має жодних часових обмежень.

Скаржники також вважають, що Прокурор у позовній заяві жодним чином не вказує на конкретні обставини заподіяння шкоди інтересам держави відповідачами, а відповідачі мають докази добросовісного виконання обов`язків орендаря та абсолютного розуміння та підтримки громади, в якій він здійснює свою діяльність.

5.32. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.

5.33. Колегія суддів установила, що Верховний Суд ухвалив постанову від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 за позовом заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради до ОСОБА_1 , ФГ "В.В.С.", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки. Предметом позову у справі № 917/1710/23 були також вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у випадку неодноразової реалізації такого права.

5.34 У справі № 917/1710/23 згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1710/23 скасоване та прийнято нове рішення, яким: позовні вимоги задоволено частково; зобов`язано ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." повернути у комунальну власність в розпорядження Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 8,8400 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0311, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області шляхом підписання акта прийому-передачі; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. У справі № 917/1710/23 суд апеляційної інстанції встановив обставини повторного звернення ОСОБА_1 для отримання спірної земельної ділянки за позаконкурсною процедурою, зазначив, що це свідчить про порушення у наведеному випадку встановленої законом процедури набуття права оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Суд апеляційної інстанції у справі № 917/1710/23 дійшов висновку, зокрема про те, що позовна вимога Прокурора про визнання договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемним відповідно до положень частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

5.35. Верховний Суд ухвалив постанову від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, якою скасував постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 917/1710/23 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ; у цій частині прийняв нове рішення, яким визнав недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (Диканська селищна рада) та ОСОБА_1 ; у решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 917/1710/23 залишив без змін.

5.36. Колегія суддів установила, що Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, вирішуючи питання щодо правомірності договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, за умови неодноразової реалізації такого права, виходив із того, що Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII), який набув чинності з 03.04.2016, були внесені зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 у такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Тому Верховний Суд зазначив, що з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). При цьому, як зауважив Верховний Суд, положеннями пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1012-VIII визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 дійшов висновку, що наведене свідчить про помилковість висновків апеляційного господарського суду щодо нікчемності договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Тому Верховний Суд визнав частково обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування частини 2 статті 134 Земельного кодексу України судом апеляційної інстанції. Водночас Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 зазначив, що обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Тому Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 зазначив, що спірний договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 є оспорюваним. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21 та від 21.05.2024 у справі № 622/1061/21

5.37. Отже, висновки, викладені у постанові Верховного суду від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, а також у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21 та від 21.05.2024 у справі № 622/1061/21, які ухвалені після подання касаційної скарги, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Наведені у зазначених постановах висновки стосуються застосування статті 134 Земельного кодексу України, частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, тому такі висновки є релевантними до спірних правовідносин у цій справі, що розглядається. Так, відповідно до встановлених судами фактичних обставин у справі № 917/1707/23, що розглядається, ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою 03.10.2014, тобто до набрання чинності Законом № 1012-VIII, у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Водночас право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства передбачало дотримання учасниками цих правовідносин правил, визначених положеннями статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України.

5.38. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду звертав увагу в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 на деякі аспекти розмежування оспорюваного та нікчемного правочину (як такого, що порушує публічний порядок).

5.39. Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71- 73 постанови від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

5.40. У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

5.41. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (див. пункт 33.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 469/3134/19).

5.42. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок, наголосив на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

5.43. Колегія суддів зазначає, що у справі № 917/1707/23, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 був укладений без дотримання конкурентних засад, за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, дійшов висновку, що такий договір згідно із частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, та зазначив, що позовна вимога Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2016 задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемним відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Проте з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного суду від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21 та від 21.05.2024 у справі № 622/1061/21, а також враховуючи, що обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними, адже встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим. Так, згідно з наказом ГУ Держземагенства у Полтавській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 03.10.2014 № 3766-сг ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Таким чином, спірний договір оренди землі від 19.10.2016 є оспорюваним, отже суд повинен встановити відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону.

5.44. Колегія суддів зазначає, що у статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

5.45 Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

5.46. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2023 у справі № 906/743/21, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі № 914/4455/15.

5.47. Частинами 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

5.48. Отже, якщо договір є повністю чи частково виконаним, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав держави (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 927/864/21).

5.49. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що у разі, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, і таке майно залишається у набувача, то позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20).

5.50. У справі, що розглядається, апеляційний господарський суд встановив, що ОСОБА_1 протягом 2014- 2016 років неодноразово вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримав в оренду земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди землі. Суд апеляційної інстанції також установив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що, звертаючись до органу державної влади із заявою про отримання земельної ділянки в оренду, ОСОБА_1 обґрунтував розмір земельної ділянки, яку просив передати йому в оренду, з урахуванням можливості її обробітку. Суд апеляційної інстанції зазначив про ненадання ОСОБА_1 пояснень та доказів щодо перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив про обставини повторного звернення ОСОБА_1 для отримання спірної земельної ділянки за позаконкурсною процедурою, та зауважив, що це свідчить про порушення встановленої законом процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

5.51. Таким чином, колегія суддів, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, вважає, що повторна реалізація громадянином ОСОБА_1 права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів є порушенням порядку, встановленого положеннями статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельним кодексом України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду він мав можливість використати лише один раз. Тому обґрунтованими є вимоги Прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 24,7000 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, яка розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23.

5.52. Колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин доводи скаржників про те, що спірні правовідносини не врегульовані законодавством та не були висвітлені у правових позиціях Верховного Суду, не підтвердилися з огляду на викладені у цій постанові висновки Верховного Суду.

5.53. Скаржники також не обґрунтували необхідності відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, на які посилався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

5.54. Щодо тверджень скаржників про ненадання судом апеляційної інстанції правової кваліфікації доказам щодо пролонгації орендних відносин між Диканською селищною радою та ОСОБА_1 , які, за твердженням скаржників, були отримані 12.12.2023 (вже після проголошення рішення судом першої інстанції 04.12.2023) колегія суддів зазначає таке.

5.55. Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

5.56. Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.57. Суд апеляційної інстанції зауважив, що надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції також наголосив, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів; саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.

Тому суд апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи наведені додаткові докази, однак до розгляду їх не прийняв як такі, що подані до суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.

5.58. Враховуючи принцип процесуальної рівноправності сторін, згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище, істотно невигідне по відношенню до опонента, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про неврахування наданих відповідачем додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, а доводи скаржника в цій частині не містять обґрунтування щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а, по суті, зводяться лише до незгоди з відповідними процесуальними діями суду.

5.59. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.3. Частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

6.4. З урахуванням викладеного касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову апеляційного господарського суду слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 24,7000 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області, і прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позову.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та Фермерського господарства "В.В.С." задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 917/1707/23 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 24,7000 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області. У цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради задовольнити, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 24,7000 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області.

3. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 917/1707/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак


Суд	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	18.06.2024
Оприлюднено	02.07.2024
Номер документу	120065391
Судочинство	Господарське

Сірош Д.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.06.2024 по справі 917/1707/23КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —917/1707/23

Постанова від 18.06.2024

Постанова
від 18.06.2024 по справі 917/1707/23
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ