Рішення

від 08.04.2024 по справі 382/842/23

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/842/23

Провадження № 2/382/51/24

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2024 року Яготинський районний суд Київської області ускладі:

головуючого суддіКисіль О.А.

за участю секретаря Русу В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 в особі представника- адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника - адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, відповідно до вимог якої просить: зменшити розмір аліментів, утримуваних з позивача за рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10.09.2013 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/8 від усіх видів щомісячного заробітку (доходу) позивача.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10.09.2013 року у справі №382/1302/13 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів щомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починоючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі у позивача наявні підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються згідно рішення суду з огляду на наступне. У позивача змінився сімейний стан - 21.122016 року позивач одружився з ОСОБА_6 та від спільного проживання в них народилося двоє дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, позивач має обов`язок щодо утримання не однієї дитини, а відразу трьох неповнолітніх дітей. Фактично, якщо виходячи присуджених аліментів та рівності дітей, позивач має витрачати на утримання дітей 3/4 частки щомісячного заробітку (доходу).

Позивач не заперечує проти свого обов`язку, як батька, утримувати свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач звертає увагу на те, що у нього є батько похилого (пенсійного) віку ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який також перебуває на утримання позивача. Окрім того, дружина позивача наразі перебуває у декретній відпістці з догляду за дитиною до трьох років, що також спричиняє обов`язок позивача щодо її утримання.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з котрого вбачається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дітей - ОСОБА_1 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Відтак, останній належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дітей від іншого шлюбу, а навпаки встановлено збільшення доходів останнього та погіршення стану здоров`я дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Як убачається з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 він має: хронічний катаральний назофарннгіт; хронічний тонзиліт, компенсація; гіпертрофія піднебінних мигдаликів II ст. Лімфаденіт, залишкові явища; фурункульоз; загиб жовчного міхура. Регулярно отримує лікування в сімейного лікаря та отоларинголога з приводу хронічного назофарингіту, хронічного тонзиліту. Неодноразово проходив санаторно-курортне лікування. Отримував лікування в хірурга та дерматолога з приводу фурункульозу.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Звертає увагу на те, що відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 10 вересня 2013 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та суперечитиме її інтересам. Приймаючи до уваги, що позивач не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10 вересня 2013 року, то йому у позові слід відмовити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просив їх задоволити, оскільки у позивача є ще дві малолітні дитини, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 03.03.2022 року, дружина не працює, оскільки перебуває у декретній відпустці та позивач має батька, який має хронічні захворюванння та невелику пенсію. Представнику невідомо щодо наявності у позивача нерухомого та рухомого майна.

Відповідачка в судовому засіданні просила відмовити у позові. Зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, такими що не відповідають вимогам закону, інтересам спільної дитини. Фактично, позивач просить суд зменшити розмір аліментів, оскільки у нього народилися ще діти та його дружина наразі не працює. Вважає зменшення розміру аліментів несправедливим. При цьому, народження дитини не є підставою для зменшення розміру аліментів. Вона також має батька пенсійного віку, учасника ліквідації ЧАЕС. Також слід вархувати стан здоров`я дитини , який погіршився. Вона не працює, та здійснює догляд дитини - інваліда від іншого шлюбу. На праві власності має 0, 10 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому відповідач, як повідомив їй державний виконавець має на праві власності будинок. Заборгованість по аліментах позивач погашав.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В силу положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 10.09.2013 року у справі №382/1302/13 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів щомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починоючи з 02 липня 2013 року (а.с.6-7, 13, 16).

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Так, позивач в позові посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від іншого шлюбу з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_9 , він має доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_8 03.03.2022 року (а.с.8-12, 14-15, 17), а тому на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей та дружина.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, в судовому засіданні встановлено наступне.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10.09.2013 року у справі №382/1302/13 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів щомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починоючи з 02 липня 2013 року (а.с.6-7).

Згідно копії паспорта (а.с.8-11) та ідентифікаційного номеру (а.с. 12) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 має батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.13).

Згідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 має батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.14).

Згідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 має батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.15).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_10 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 14 лютого 2009 року прізвище чоловіка після державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_11 " (а.с.16).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 21.12.2016 року прізвище нареченої після державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_12 " (а.с.17).

Згідно до копії пенсійного посвідчення ОСОБА_9 вбачається, що є пенсіонером за віком (а.с.18).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 08.03.2023 року, ОСОБА_4 він має: Хронічний катаральний назофарннгіт. Хронічний тонзиліт, компенсація. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів II ст. Лімфаденіт, залишкові явища. Фурункульоз. Загиб жовчного міхура. Регулярно отримує лікування в сімейного лікаря та отоларинголога з приводу хронічного назофарингіту, хронічного тонзиліту. Неодноразово проходив санаторно-курортне лікування. Отримував лікування в хірурга та дерматолога з приводу фурункульозу та відповідно до рекомендацій потребує подальшого спостереження в сімейного лікаря, ЛОР, стоматолога. Показано саноторно-курортне лікуваня (а.с.41).

Відповідно до довідки про доходи, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на посаді заступника командира 19 ТР військової частини НОМЕР_6 та отримує заробітну плату з червня 2022 року по вересень 2022 року 85334, 07 гривень (а.с.41 зворотня сторона).

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 30.08.2023 року скаргу ОСОБА_13 на бездіяльність державного виконавця задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової Олесі Володимирівни щодо нерозгляду питання про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП № 39921441). Зобов`язано старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкову Олесю Володимирівну розглянути питання щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП № 39921441). В іншій частині у задоволенні скарги відмовити (а.с. 71-72, 89-90).

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 05.12.2023 року поновлено ОСОБА_13 процесуальний строк для подання скарги на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової О. В. Скаргу ОСОБА_13 на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової О. В. задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову про передачу виконавчого провадження ВП № 39921441 від 15.08.2023 року, постановлену державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенковою О. В. (а.с.91-93).

Відповідно до платіжної інструкції ОСОБА_1 переказав ОСОБА_13 аліменти за вересень-січень 2022 року в сумі 23142,50 грн. (а.с.97 зворотня сторона).

Згідно довідки від 21.02.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 проходить служюу у військовій частині НОМЕР_7 та займає посаду Розпорядження, 30 ТР за період з 01.01.2023 року по 31.01.2024 року було нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 474134,44 грн. (а.с.98).

Суд вважає, що належними та допустимими доказами позивач не підтверджує погіршення свого майнового стану, а зміна його сімейного стану народження других дітей від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Схожий правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 03.06.2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16.09.2020 року у справі №565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

Враховуючи матеріальне становище сторін, їх стан здоров`я, наявність утриманців, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що у позивача погіршилося становище у порівнянні з часом призначення аліментів на стільки, що він не може сплачувати аліменти на неповнолітню дитину визначеній судом частці від свого доходу, а також враховуючи вимоги Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства», та те, що народження других дітей від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, при цьому дружина позивача має отримувати соціальну допомогу при народженні дитини в разі якщо вона перебуває в декретній відпустці, про що позивачем не було додано доказів, які і не додано доказів того, що ОСОБА_9 є його батьком та перебуває на його утриманні, тому з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 258-259, 265, 268, 354, 279, 141 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 141, 192 СК Україн, Конвенцією про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН, від 20 листопада 1989 року та набрала чинності 02 вересня 1990 року і ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» , суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 09 квітня 2024 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09.04.204 року.

Суддя Кисіль О.А.