Постанова

від 03.09.2024 по справі 382/842/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 382/842/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12065/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Кисіль О.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 08 квітня 2024 року,

встановив:

у травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10 вересня 2013 року, з 1/4 частини від усіх видів його доходів на 1/8 частину, посилаючись на зміну свого сімейного стану.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 08 квітня 2024 рокуу задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача - ОСОБА_4 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10 вересня 2013 року з нього на користь ОСОБА_2 , яка змінила прізвище на ОСОБА_2 , було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів. Вказував, що його сімейне становище змінилось, а саме ним зареєстровано новий шлюб, у якому народилось двоє дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, позивач зазначав, що його дружина перебуває у декретній відпустці до досягнення молодшою дитиною трьох років, що свідчить про його обов`язок надавати їй матеріальну допомогу, а також на його утриманні перебуває батько пенсійного віку. За таких обставин просив зменшити розмір аліментів до 1/8 частини від його заробітку (доходу).

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 08 квітня 2024 рокуу задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру аліментів. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що як на підставу для зменшення розміру аліментів він посилався на зміну свого сімейного стану, а не погіршення матеріального стану. Зазначав, що на його утриманні перебувають ще двоє дітей, дружина та батько, що є самостійною підставою для зміни розміру аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2009 року. В шлюбі народився ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10 вересня 2013 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку з 02 липня 2013 року до досягнення дитиною повноліття.

21 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 було зареєстровано шлюб. У шлюбі народились ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками яких є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_12 (а.с.14, 15, 17).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22.

Вказане судом першої інстанції до уваги взято не було.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В даному випадку аліменти на утримання сина ОСОБА_7 були стягнуті з позивача у частці від його доходу, а не в твердій грошовій сумі, а тому апеляційний суд доходить висновку про те, що народження у позивача ще двох дітей, які за законом перебувають на його утриманні, є підставою для зміни розміру аліментів незалежно від зміни матеріального стану позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та отримує грошове забезпечення яке у 2023 році становило 38 952,40 гривні до відрахування податків (а.с.98).

Продовження стягнення з позивача аліментів в розмірі 1/4 частини від його доходів може призвести до порушення прав інших його дітей на належне утримання.

Доводи відповідача про те, що позивачем не було доведено погіршення його матеріального становища, не можуть бути підставою для відмови у задоволення позовних вимог, оскільки народження у платника аліментів ще двох дітей є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються у частці від доходу. Крім того, саме по собі надання доказів на підтвердження розміру грошового забезпечення позивача у 2022-2023 роках не свідчить про покращення його матеріального стану, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження матеріального стану ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів.

Доводи відповідача про погіршення стану здоров`я дитини - ОСОБА_7 також не є підставою для відмови у задоволенні позову. При зверненні до суду з відзивом на позовну заяву відповідачем було надано до суду копію виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається що останньому було встановлено діагноз: хронічний катаральний назофарингіт, хронічний тонзиліт (компенсація), гіпертрофія піднебінних мигдаликів, лімфаденіт (залишкові явища), фурункульоз, загиб жовчного міхура. При цьому відповідачем не надано доказів на підтвердження того, які саме витрати вона несе на лікування дитини у зв`язку з встановленими діагнозами.

Вказані захворювання дитини не дають підстав зробити висновок про неможливість зменшення розміру аліментів з підстав, вказаних у позовній заяві, однак відповідач не позбавлена права звернутись до суду з вимогами про стягнення додаткових витрат на дитину в порядку ст. 185 СК України.

Надані відповідачем до суду першої інстанції копії судових рішення щодо оскарження нею дій державного виконавця у виконавчому провадженні виконання рішення суду про стягнення з позивача на її користь аліментів не є належними доказами по справі, оскільки не містять інформації щодо обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, оскільки в новому розмірі аліменти підлягають сплаті з дня набрання рішенням законної сили.

Поряд з цим, колегія суддів вважає неспроможними посилання позивача як на підставу для зменшення розміру аліментів на те, що на його утриманні також перебувають дружина та непрацездатний батько.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

В даному випадку позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що його дружина та батько перебувають на його утриманні.

Так, частиною 2 ст. 84 СК України визначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

В даному випадку позивачем не надано доказів на підтвердження того, що його дружина перебуває на його утриманні. Доказів на підтвердження матеріального стану дружини позивача, зокрема про те, чи перебуває вона у відпустці по догляду за дитиною та чи отримує доходи, в матеріали справи не надано.

Сам по собі факт досягнення батьком позивача пенсійного віку також не може свідчити про його перебування на утриманні ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог закону позивач ОСОБА_1 окрім себе зобов`язаний утримувати трьох своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . За таких обставин колегія суддів вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити частково та зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідача, з 1/4 частини до 1/6 частини від всіх видів доходів позивача.

Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 08 квітня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, встановлений заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10 вересня 2013 року у справі №382/1302/13-ц, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до повноліття дитини.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 04 вересня 2024 року.

Головуючий

Судді