Постанова

від 09.04.2024 по справі 125/769/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/769/23

Провадження № 22-ц/801/681/2024

Категорія: 71

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 рокуСправа № 125/769/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

за участю секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Барського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства,

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2 ,поданою йогопредставником адвокатом МироненкоВікторією Валеріївною,на ухвалуБарського районногосуду Вінницькоїобластіпро призначенняекспертизита зупиненняпровадження,постановлену уцій справі06лютого 2024року у м. Бар суддею цього суду Питель О.В.,

В С Т А Н О В И В:

У квітні2023року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Барського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства.

19 червня 2023 року ОСОБА_1 до суду першої інстанції подала клопотання про призначення у справі молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої просила поставити питання чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , генетичним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (із зазначенням ймовірності у відсотках).

06 лютого 2024 року ухвалою Барського районного суду Вінницької області дане клопотання задоволено. Призначено у цій справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено зазначене вище питання. Проведення експертизи доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384, 385 КК України, за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків. Попереджено сторін про наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Непогодившись ізцією ухвалою, представник відповідача, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України з тих підстав, що ОСОБА_2 у період з 01 грудня 2022 року по 07 березня 2023 року, з 20 лютого 2023 року по 15 жовтня 2023 року бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Харківській області, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 16 жовтня 2023 року. Однак суд ухвалою від 05 лютого 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Мироненко В.В. про зупинення провадження у справі від 25 жовтня 2023 року відмовив, чим порушив право відповідача на справедливий суд. Навмисне затягування строків вирішення цього клопотання на два з половиною місяці з подальшою мотивацією в ухвалі від 05 лютого 2024 року про неактуальність довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, від 16 жовтня 2023 року та відмова у задоволенні клопотання про перерву в судовому засіданні для підготовки належних та актуальних доказів, свідчить про упередженість судді суду першої інстанції при розгляді вказаної справи саме на користь позивача, чим позбавляє відповідача права на розгляд справи неупередженим та об`єктивним судом.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Належним чином повідомлені учасники справи у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились.

Згідно положень ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи,належним чином повідомленихпро дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У постанові від 22 травня 2023 року у справі № 523/13340/20 Верховний Суд вказав, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Таким чином колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи, оскільки неявка учасників справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи, а відкладення її розгляду призведе до порушення строків розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є встановлення факту батьківства. У зв`язку з цим 19 червня 2023 року ОСОБА_1 подала клопотання про призначення у справі молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення експертизи просила поставити питання чи є ОСОБА_2 генетичним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (із зазначенням ймовірності у відсотках) (а. с. 35-36).

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3ст. 102 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3-5ст. 103 ЦПК Українисуд призначає експертизу у справі за сукупністю таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Частинами 1, 5 ст. 104 ЦПК України встановлено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Суд першої інстанції, встановивши, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, а сторонами не надано відповідного висновку експерта, дійшов вірного висновку про призначення експертизи, визначивши при цьому відповідно до положень ч. ч. 4, 5ст. 103 ЦПК Українипитання, з якого має бути проведена ця експертиза.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує, що суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України з тих підстав, що ОСОБА_2 у період з 01 грудня 2022 року по 07 березня 2023 року, з 20 лютого 2023 року по 15 жовтня 2023 року бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Харківській області, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 16 жовтня 2023 року. Однак суд ухвалою від 05 лютого 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Мироненко В.В. про зупинення провадження у справі від 25 жовтня 2023 року відмовив, чим порушив право відповідача на справедливий суд. Навмисне затягування строків вирішення цього клопотання на два з половиною місяці з подальшою мотивацією в ухвалі від 05 лютого 2024 року про неактуальність довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, від 16 жовтня 2023 року та відмова у задоволенні клопотання про перерву в судовому засіданні для підготовки належних та актуальних доказів, свідчить про упередженість судді суду першої інстанції при розгляді вказаної справи саме на користь позивача, чим позбавляє відповідача права на розгляд справи неупередженим та об`єктивним судом.

Однак такі доводи відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Ураховуючи наведене, представник відповідача, будучи обізнаним, що клопотання від 25 жовтня 2023 року про зупинення провадження у справі тривалий час не вирішувалось судом, не був позбавлений можливостіта права заявити повторно клопотанняпро зупинення провадження у справі за наявності відповідних доказів.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд першої інстанції зупинив провадження у справі при призначенні експертизи, про що зазначено у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення.

Однак ухвала суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі на час проведення експертизи не оскаржувалась, а тому в силу вимогст. 367 ЦПК Українине переглядалась.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення питання про призначення експертизи, тому, з огляду на положення ч. 2ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. В апеляційній скарзі скаржник хоча і посилається на неправильне застосування норм матеріального права, однак не вказує у чому конкретно воно полягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положеньст. 375 ЦПК Україниапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказану ухвалу - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Мироненко Вікторією Валеріївною, залишити без задоволення, а ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк