Постанова

від 04.04.2024 по справі 149/1958/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/1958/20

Провадження № 22-ц/801/690/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 рокуСправа № 149/1958/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмільницької міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення сервітуту за апеляційними скаргами Хмільницької міської ради Вінницької області, представника ОСОБА_2 адвоката Браславця Я. Ю. на рішення Літинського районного суду Вінницької області у складі судді Гопкіна П. В. від 19 січня 2024 року,

встановив:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмільницької міської ради Вінницької області, ОСОБА_5 , за яким, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив встановити постійний безоплатний земельний сервітут на земельну ділянку площею 200,00 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1398, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка є комунальною власністю територіальної громади м. Хмільника та перебуває в оренді ОСОБА_5 , відповідно до варіанту № 2 (додаток 3) висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 лютого 2023 року № 007/21, виконаної ТОВ «Експертно-юридичною фірмою Соломон»;

- встановити право проходу та проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку, площею 200 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1398 до земельної ділянки, площею 300,00 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397 згідно з варіантом №2 (додаток 3) висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 лютого 2023 року № 007/21, виконаної ТОВ «Експертно-юридичною фірмою Соломон»;

- встановити право на прокладання водопроводу та водовідведення, право на прокладання силових кабелів електропостачання від загальноміських мереж водопостачання та водовідведення мереж електропостання через земельну ділянку, площею 200,00 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1398 до земельної ділянки, площею 300,00 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397 згідно з варіантом № 2 (додаток 3) висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 лютого 2023 року № 007/21, виконаної ТОВ «Експертно-юридичною фірмою Соломон».

На обґрунтування позовних вимог покликався на те, що йому належить земельна ділянка, площею 0,03 га з кадастровим номером 0510900000:00:001:1397, яка розташована в АДРЕСА_1 (до перейменування чи зміни нумерації АДРЕСА_2 ), призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Ця ділянка була сформована згідно з рішенням 26 сесії 7 скликання Хмільницької міської ради Вінницької області від 30 листопада 2016 року шляхом поділу земельної ділянки, площею 500,0 кв. м. по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510900000:00:001:0358, яка перебувала в користуванні ОСОБА_6 за договором оренди, на дві частини, а саме на:

- земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 300,0 кв.м, АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510900000:00:001:1397;

- земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 200,0 кв.м, АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510900000:00:001:1398.

Відповідно проїзд та прохід до частини земельної ділянки, з якої потім була сформована земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 300,0 кв.м, АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510900000:00:001:1397 здійснювався через ту частину, з якої була сформована земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 200,0 кв.м, АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510900000:00:001:1398, яка безпосередньо прилягає до АДРЕСА_1 .

Попередній користувач земельної ділянки ОСОБА_6 облаштував під`їзд з боку АДРЕСА_2 , провів відповідні земляні роботи, підсипав та укріпив під`їзд.

В подальшому ОСОБА_6 набув земельну ділянку, площею 300,0 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397 у приватну власність та 20 квітня 2020 року продав ОСОБА_1 , а суміжна земельна ділянка, площею 200,0 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1398 по договору оренди землі від 01 жовтня 2019 року передана Хмільницькою міською радою Вінницької області в оренду ОСОБА_5 , що фактично унеможливило здійснення проїзду та проходу до його земельної ділянки.

26 травня 2023 року судом замінено відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_7

15 вересня 2023 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_8 на ОСОБА_3

03 листопадам 2023 року у справі замінено відповідача ОСОБА_7 на ОСОБА_2 .

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 19 січня 2024 року позов задоволено. Встановлено ОСОБА_1 право безстрокового земельного сервітуту на земельну ділянку, площею 200, кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1398 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка є комунальною власністю територіальної громади м. Хмільника та перебуває в оренді ОСОБА_2 відповідно до варіанту № 2 (додаток 3) висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 лютого 2023 року № 007/21, виконаної ТОВ «Експертно-юридичною фірмою Соломон»:

- встановлено право проходу та проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку, площею 200 кв. м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1398 до земельної ділянки, площею 300,00 кв. м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397 згідно з варіантом № 2 (додаток 3) висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 лютого 2023 року № 007/21, виконаної ТОВ «Експертно-юридичною фірмою Соломон»;

- встановлено право на прокладання водопроводу та водовідведення, право на прокладання силових кабелів електропостачання від загальноміських мереж водопостачання та водовідведення мереж електропостання через земельну ділянку, площею 200,00 кв. м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1398 до земельної ділянки площею 300,00 кв. м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397 згідно з варіантом №2 (додаток 3) висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 лютого 2023 року № 007/21, виконаної ТОВ «Експертно-юридичною фірмою Соломон».

Стягнуто із Хмільницької міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 :

- 420,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору;

- 4 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;

- 7 465,35 грн у відшкодування витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

- 420,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору;

- 4 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;

- 7465,35 грн у відшкодування витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлення земельного сервітуту згідно з варіантом № 2 (додаток 3) висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 лютого 2023 року № 007/21 матиме своїм наслідком реальне відновлення порушених прав позивача на вільне використання належної йому земельної ділянки та не порушуватиме прав та інтересів власників суміжних земельних ділянок, третіх осіб у справі, та є найменш обтяжливим для сусідніх землевласників.

В апеляційних скаргах Хмільницька міська рада Вінницької області та представник ОСОБА_2 адвокат Браславець Я. Ю., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просили рішення скасувати та постановити нове про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги Хмільницька міська рада Вінницької області посилалася на те, що на момент придбання земельної ділянки, площею 300,00 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397 ОСОБА_1 було достеменно відомо, що земельна ділянка, через яку він вимагає встановити право під`їзду, проходу та прокладення відповідних комунікацій до його земельної ділянки не була вільною. Звертала увагу, що саме попередній користувач земельної ділянки ОСОБА_6 звернувся до міської ради із заявою про поділ земельної ділянки, яка перебувала в його користуванні, площею 500 кв. м, після чого добровільно відмовився від користування земельною ділянкою, площею 200 кв. м, тобто фактично самостійно погодився на відповідні обмеження щодо переданої йому у власність земельної ділянки, площею 300 кв. м. Отже неможливість використання земельної ділянки зумовлена саме діями позивача. Під час передачі земельної ділянки, площею 200 кв. м в оренду ОСОБА_5 будь-яких під`їзних шляхів на земельній ділянці не було. Про надання дозволу на проїзд до власної земельної ділянки ОСОБА_1 звертався до Хмільницької міської ради 17 липня 2020 року, але рішенням 81 сесії 7 скликання від 15 вересня 2020 року йому було відмовлено, натомість ОСОБА_5 законно набула право на забудову земельної ділянки, на якій тепер встановлено відповідні тимчасові споруди, установлення сервітуту за обраним позивачем варіантом, матиме наслідком їх демонтаж. Установлення сервітуту за таким варіантом не узгоджується із установленою пунктом 11.13 Правил дорожнього руху забороною руху по тротуарах, ОСОБА_9 не надав технічних умов щодо прокладання відповідних інженерних мереж до його земельної ділянки.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Браславець Я. Ю. покликався також на те, що його довіритель законно придбав три об`єкти, які розташовані на земельній ділянці, а встановлення сервітуту унеможливить їх подальше комерційне використання. Обраний позивачем спосіб захисту його права є неспівмірним із втручанням у право власності ОСОБА_2 . Позивач не оскаржував жодного з рішень / договорів / технічної документації тощо, якими урегульовувався процес первинного поділу земельних ділянок, відмови попереднього користувача від права оренди, проведення публічних торгів з реалізації права оренди, набуття права оренди попередніми користувачами, отримання дозволів на будівництво та оформлення відповідної документації, отримання дозволів на розміщення споруд, які є чинними на тепер. ОСОБА_9 не звертався до інших суміжних власників земельних ділянко щодо здійснення проїзду, проходу та прокладення відповідних інженерних мереж до його земельної ділянки через їхні земельні ділянки, а тому суд першої інстанції не мав підстав для висновку, що встановлення сервітуту саме на земельну ділянку, орендовану ОСОБА_2 є єдино можливим способом захисту права позивача на користування його земельною ділянкою.

ОСОБА_9 подав відзив на апеляційні скарги, за яким просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на їх підставі правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг апеляційний суд прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Хмільницької міської ради Вінницької області № 607 від 30 листопада 2016 року за результатами розгляду заяви фізичної особи підприємця (далі ФОП) ОСОБА_6 про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по АДРЕСА_2 , затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки що розташована в двох частинах:

- земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 300,00 кв.м по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510900000:00:001:1397;

-земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 200,00 кв.м по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510900000:00:001:1398.

Визнано ці земельні ділянки комунальною власністю територіальної громади міста Хмільника; припинено право користування ФОП ОСОБА_6 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , площею 500 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:0358. Надано в користування на умовах оренди ФОП ОСОБА_6 земельну ділянку площею 300,00 кв.м по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510900000:00:001:1397. Договір оренди земельної ділянки 0510900000:00:001:1397 укладено 01 листопада 2021 року. Земельну ділянку площею 200 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397, вирішено зарахувати до земель запасу м. Хмільника (Т. 1 а. с. 35 36).

Рішенням Хмільницької міської ради Вінницької області № 932 від 22 травня 2017 року:

- припинено дію договору оренди землі, укладеного між Хмільницькою міською радою та ФОП ОСОБА_6 ;

- погоджено перехід права оренди від ФОП ОСОБА_6 до ОСОБА_10 ;

- внесено зміни до договору оренди землі від 13 грудня 2016 року із ФОП ОСОБА_6 на « ОСОБА_10 » (Т. 1 а. с. 191).

Рішенням Хмільницької міської ради Вінницької області № 2170 від 21 червня 2019 року вирішено здійснити продаж права оренди земельної ділянки, площею 200,00 кв.м. по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510900000:00:001:1398, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (Т. 1 а. с. 37 28 ).

01 жовтня 2019 року між Хмільницькою міською радою Вінницької області та ОСОБА_5 (переможцем земельних торгів від 01 жовтня 2019 року) укладено договір оренди землі, площею 200,00 кв.м із кадастровим номером 0510900000:00:001:1398, строком до 01 жовтня 2024 ( Т. 1 а. с. 46 52).

За договором купівлі-продажу від 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_10 земельну ділянку, площею 0,03 га з кадастровим номером 0510900000:00:001:1397, яка розташована по АДРЕСА_2 (Т. 1 а. с. 7 8 ).

27 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до заступника Хмільницького міського голови Загіки В. М. із заявою, якою просив забезпечити проїзд до його земельної ділянки (Т. 1 а. с. 15).

17 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_5 та просив надати йому право проїзду через орендовану земельну ділянку № 0510900000:00:001:1398, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та перебуває в комунальній власності Хмільницької міської ради з метою повноцінного користування його власністю, а саме земельною ділянкою № 0510900000:00:001:1397 (Т. 1 а. с. 16).

З такою самою заявою ОСОБА_1 звертався 17 липня 2020 року до Хмільницького міського голови ОСОБА_11 (Т. 1 а. с. 19).

Рішенням Хмільницької міської ради Вінницької області № 2820 від 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у забезпеченні проїзду до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510900000:00:001:1397, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 0510900000:00:001:1398, а також за рахунок земель загального користування Хмільницької міської об`єднаної територіальної громади (Т. 1 а. с. 94).

Відповідно до висновку Управління містобудування та архітектури № 12-25/47 від 08 травня 2018 року земельна ділянка кадастровий номер 0510900000:00:001:1397, площею 300 кв.м, належить до земель житлової та громадської забудови. Для вказаної ділянки зазначено обтяження щодо використання:забезпечити під`їзд з боку вулиці (Т. 1 а. с. 181).

Висновком експерта № 007/21 від 16 лютого 2023 року надано 2 технічно можливі варіанти встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці, площею 0,0200 га, кадастровий номер 0510900000:00:001:1398, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка є комунальною власністю територіальної громади міста Хмільника та перебуває в оренді ОСОБА_5 , а саме право проходу та проїзду, право на прокладання водопроводу та водовідведення, право на прокладання силових кабелів електроживлення до належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0300 га, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що графічно відображено в додатках 2 3 до висновку, а також два технічно можливі варіанти встановлення земельного сервітуту (право проходу та проїзду, право на прокладання водопроводу та водовідведення, право на прокладання силових кабелів електроживлення) через суміжні земельні ділянки з кадастровими номерами 0510900000:00:001:0758 ( АДРЕСА_3 ) та 0510900000:00:001:1312 ( АДРЕСА_3 ) до належної ОСОБА_1 земельної ділянки, що графічно відображено в додатках 4 та 5 до висновку відповідно.

Відповідно до листа управління містобудування та архітектури без номера та без дати 03 травня 2023 від ОСОБА_7 надійшли заяви щодо виконання вимог паспорта прив`язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що є підставою для відкриття цих тимчасових споруд. Тимчасові споруди розміщені на всю ширину земельної ділянки (Т. 3 а. с. 50 62).

Згідно зістаттею 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містяться устатті 321 ЦК України.

Статтею 98 Земельного кодексу України (далі ЗК України)визначено, що право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За змістом статей91,96 ЗК Українивласники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно достатті 99 ЗК Українивласники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Відповідно достатті 101 ЗК Українидія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Частина першастаття 395 ЦК Українивизначає види речових прав на чуже майно: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно достатті 401 ЦК Україниправо користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 402 ЦК Українисервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК Українипередбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 22-2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначеністаттею 99 ЗК Україниі цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Установивши, що без установлення земельного сервітуту в інший спосіб задовольнити потреби позивача щодо проїзду, проходу та прокладання відповідних інженерних мереж до його земельної ділянки неможливо, установлення земельного сервітуту саме щодо земельної ділянки, яка до цього була частиною цілої земельної ділянки, площею 0,050 га, кадастровий номер 0510900000:00:001:035, за рахунок якої і були сформовані земельні ділянки, площею 300,00 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397 та площею 200,00 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1398, з урахуванням прилеглості земельної ділянки, площею 200,00 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1398 до АДРЕСА_1 , з якої повинен здійснюватися заїзд, прохід та прокладання відповідних інженерних комунікацій до ділянки, площею 300,00 кв.м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397 (ураховуючи те, що саме внаслідок такого поділу ця земельна ділянка опинилась повністю відмежованою від загальноміських комунікацій, що унеможливлює її використання за цільовим призначенням), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що встановлення земельного сервітуту за варіантом № 2 (додаток 3) висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 лютого 2023 року № 007/21 матиме своїм наслідком реальне відновлення порушених прав позивача на вільне використання належної йому земельної ділянки та не порушуватиме прав та інтересів власників суміжних земельних ділянок, третіх осіб у справі, та є найменш обтяжливим для сусідніх землевласників.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги Хмільницької міської ради про те, що на момент придбання земельної ділянки позивачу було відомо про обмеження щодо її використання, а тому він не може вимагати їх усунення за рахунок інших осіб, з огляду на таке.

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).

Принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними (абзац другий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частиниРішення Великої палати Конституційного Суду України від 11 жовтня 2018 року№ 7-р/2018).

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (стаття 13 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України).

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних міських рад (пункт 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, організація землеустрою, вирішення земельних спорів віднесено до повноважень сілських, селищних, міських рад згідно з пунктами «а», «д», «й» статті 12 ЗК України.

Як видно з матеріалів справи забезпечити під`їзд до земельні ділянки, площею 300,00 кв. м, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397, з боку вулиці (очевидно АДРЕСА_1 ) було зобов`язано ОСОБА_10 відповідно до висновку Управління містобудування та архітектури за № 12-25/47 від 08 травня 2018 року на проєкт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на «будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» (Т. 1 а. с. 181).

Тобто на момент зміни цільового призначення земельної ділянки, площею 0,030 га, кадастровий номер 0510900000:00:001:1397, яку набув у власність ОСОБА_9 , орган місцевого самоврядування достеменно знав, що проїзд до цієї ділянки має здійснюватися саме через земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер 0510900000:00:001:1398, площею 0,020 га, яка тоді перебувала у користуванні ОСОБА_10 . Проте після набуття права оренди на цю ділянку 01 жовтня 2019 року дружиною заступника міського голови ОСОБА_5 рішенням № 2783 від 15 вересня 2020 року надав їй згодуна забудову земельної ділянки, натомість відмовив цього ж днярішенням № 2820 ОСОБА_1 у забезпеченні проїзду до його ділянки, не дивлячись на те, що ОСОБА_9 звернувся зі своєю заявою 17 липня 2020 року, а ОСОБА_5 23 липня 2020 року.

Таким чином при прийнятті цього рішення Хмільницька міська рада Вінницької області очевидно діяла на користь саме нового орендаря земельної ділянки кадастровий номер 0510900000:00:001:1398, площею 0,020 га ОСОБА_5 , що є несумісним із принципом верховенства права через порушення принципів рівності і справедливості.

Щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Браславеця Я. Ю. про те, що ОСОБА_1 не оскаржував жодного з рішень / договорів / технічної документації тощо, якими урегульовувався процес первинного поділу земельних ділянок, відмови попереднього користувача від права оренди, проведення публічних торгів з реалізації права оренди, набуття права оренди попередніми користувачами, отримання дозволів на будівництво та оформлення відповідної документації, отримання дозволів на розміщення споруд, то апеляційний суд зазначає таке.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Ефективність обраного засобу юридичного захисту, з практичної та законодавчої точки зору є головним критерієм його обрання. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як визначає Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року по справі № 676/58/17-ц спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як правило суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Обрання конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Європейської конвенції про права людини. Так у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Зі змісту цих норм та висновків ЄСПЛ випливає загальне правило ефективний спосіб захисту такий, за умови застосування якого «один спір має вирішуватися судами лише один раз, по одному спору має прийматися лише одне судове рішення». Тобто після ухвалення остаточного судового рішення у справі відбувається повне відновлення порушеного, невизнаного або оспорюваного права позивача. Якщо ж для такого відновлення може виникнути необхідність у повторному зверненні за судовим захистом, такий спосіб захисту визнати ефективним неможна.

Як видно зі змісту позовної заяви підставою звернення позивача за судовим захистом була саме необхідність забезпечення проїзду, проходу та прокладання відповідних інженерних мереж до його земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 , а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що саме встановлення земельного сервітуту є ефективним способом захисту, який відновлює право позивача на користування власною земельною ділянкою за цільовим призначенням. Скасування ж рішень / договорів / технічної документації тощо, якими урегульовувався процес первинного поділу земельних ділянок, відмови попереднього користувача від права оренди, проведення публічних торгів з реалізації права оренди, набуття права оренди попередніми користувачами, отримання дозволів на будівництво та оформлення відповідної документації, отримання дозволів на розміщення споруд, не відновить безпосередньо права позивача, а може лише призвести до втрати відповідних прав, зокрема відповідачем ОСОБА_2 .

Доводи про відсутність доказів щодо звернення позивача до власників сусідніх земельних ділянок третіх осіб у справі щодо дозволу на забезпечення проїзду, проходу, прокладання інженерних мереж водопостачання, водовідведення, електропостачання на увагу не заслуговують, тому що справа в суді першої інстанції розглядалась з вересня 2020 року до січня 2024 року. Тобто протягом трьох років і понад трьох місяців, коли справа перебувала в провадженні суду першої інстанції, треті особи, яким достовірно було відомо про її розгляд, не надали жодних пояснень, з яких можна було б зробити висновок, що вони готові поступитись своїм правом приватної власності аби забезпечити безперешкодне користування земельною ділянкою комунальної власності її орендарем.

Європейський суд з прав людини висував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційних скарг не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини другої статті 141 ЦПК України з кожного з відповідачів в рівних частинах підлягають стягненню судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у виді витрат на правничу допомогу адвоката, понесені та документально підтверджені позивачем в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями367,368,374,375,381,384ЦПК Україниапеляційний суд

постановив:

Апеляційні скарги Хмільницької міської ради Вінницької області, представника ОСОБА_2 адвоката Браславця Я. Ю. залишити беззадоволення, а рішення Літинського районного суду Вінницької області від 19 січня 2024 року без змін.

Стягнути з Хмільницької міськоїради Вінницькоїобласті,вул.Столярчука,10,м.Хмільник Вінницькоїобласті,код ЄДРПОУ04051247,на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_4 ,на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 09 квітня 2024 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета