Постанова

від 08.04.2024 по справі 490/4586/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.04.24

22-ц/812/330/24

Справа №490/4586/23 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/330/24

Постанова

Іменем України

08 квітня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Голощаповою А.О.,

за участю:

представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Центрального районного судум.Миколаєва постановлене 14 грудня 2023 року, повний текст складений 22 грудня 2023 року, під головуванням судді Гуденко О.А., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и л а:

У травні 2023 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариствам комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів.

Позов мотивовано тим, що вона є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та має картковий рахунок, який прив`язаний до її номеру мобільного телефону.

В ніч з 23 січня 2022 року на 24 січня 2022 року невідомі особи здійснили несанкціонований доступу до її акаунту, отримали доступ до фінансового номеру її телефону, здійснили вхід до застосунку «ДІЯ», запитали інформацію про наявність кредитів.

Зазначає, як тільки їй прийшло повідомлення від системи безпеки Google про вхід до її аккаунту за допомогою іншого пристрою невідомими особами, вона одразу зателефонувала мобільному оператору зв`язку «Київстар» з метою заблокувати свою СІМ-карту. Також, через застосунок «Приват24» здійснила блокування своєї банківської картки та додатково зателефонувала на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» з приводу блокування банківських рахунків.

Наступного дня, тобто 24 січня 2022 року, звернулась до відділення АТ КБ «ПриватБанк», де їй повідомили, що невідомі особи вночі здійснили на її ім`я перевипуск банківської карти «Універсальна» з кредитним лімітом 15 000,00 гривень та оформили дві покупки в кредит у мережі магазинів побутової техніки Фокстрот (оплата частинами) на суму 13 530,20 грн. Товар був придбаний у місті Кривий Ріг.

Того ж дня вона звернулася зі скаргою до АТ КБ «ПриватБанк» та до правоохоронних органів із відповідною заявою.

25 січня 2022 року подала скаргу мобільну оператору зв`язку «Київстар» щодо шахрайських дій, які відбулися за її номером телефону.

Зазначала, що умови та правила надання банківських послуг не порушувала, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію стосовно платіжних карт не передавала та не розголошувала.

Банк здійснює щомісячне списання грошових коштів за кредитом, який вона не отримувала, а був здійснений в результаті шахрайських дій.

Вважає, що вказані дії невідомих осіб стали можливими через недобросовісне виконання відповідачем своїх обов`язків та бездіяльність, а також через незабезпечення останнім належної безпеки її особистих даних.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_3 просила:

- визнати недійсними транзакції за угодою №22012432849410 від 24 січня 2022 року на суму 8099,10 грн та за угодою №22012432849412 від 24 січня 2022 року на суму 5129,10 грн за її банківською картою, зі списання коштів з емітованого АТ КБ «ПриватБанк» електронного платіжного засобу карта Універсальна 516875…2206;

- зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку НОМЕР_1 …2206 відкритому у Банку на її ім`я до того стану, в якому він був перед виконанням цих операцій, станом на 24 січня 2022 року, у розмірі 8099,10 грн та 5129,10 грн;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь 13530,20 грн безпідставно списаних коштів та пеню у розмірі 73063,08 грн;

- скасувати нараховані АТ КБ «ПриватБанк» відсотки за кредитом оплата частинами, штрафи, пеню та інші штрафні санкції за прострочку по кредиту;

- стягнути з відповідача на її користь 1353,20 грн моральної шкоди та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва 14 грудня 2023 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 .

Визнано відсутніми зобов`язання ОСОБА_3 як позичальника за Угодою №22012432849410 від 24 січня 2022 року на суму 8 099,10 гривень та за Угодою № 22012432849412 від 24 січня 2022 року на суму 5 129,10 гривень за банківською карткою ОСОБА_3 , зі списання коштів з емітованого АТ КБ «Приватбанк» електронного платіжного засобу картка Універсальна 516875…2206 та зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані відсотки за кредитом Оплата частинами, та штрафні санкції за прострочку по кредиту.

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку НОМЕР_1 …2206 вказаного банку відкритого на ім`я ОСОБА_3 до того стану, в якому він був перед виконанням транзакцій зі списання коштів на суму 8 099,10 гривень від 24 січня 2022 року, коштів на суму 5 129,10 гривень від 24 січня 2022 року.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 13530,20 грн безпідставно списаних коштів та пені 73063,08 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 1353,20 грн компенсації моральної шкоди.

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 4 100 грн витрат на правову (правничу) допомогу та вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Рішення мотивоване тим, що не встановлено дій або бездіяльності позивачки, які у будь-який спосіб сприяли використанню платіжного засобу, оскільки вона негайно проінформувала банк про безпідставне списання кредитних коштів з рахунку, а відповідач не надав доказів на спростування доводів ОСОБА_3 про те, що остання своїми діями сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Також суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки у зв`язку з безпідставною відмовою Банку у задоволенні звернень ОСОБА_3 , остання зазнала моральних та психологічних страждань, оскільки не мала можливості користуватися банківськими послугами, був порушений її звичний ритм життя, вона вимушена була спрямувати значні зусилля для відновлення своїх порушених прав.

В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачкою не доведено наявність вини банківської установи у списанні грошових коштів з її рахунку, оскільки остання самостійно через телеграм канал надала необхідну інформацію третім особам.

Крім того, Банк не погоджується з висновком суду в частині стягнення на користь позивачки моральної шкоди.

Також, Банк зазначає про безпідставне стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки судом першої інстанції справа розглядалась у відсутність сторін, суду не надано жодного доказу, який би підтверджував сплату ОСОБА_3 на рахунок адвоката коштів, за надану правничу допомогу.

Перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається і судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є володільцем платіжних карток, емітованих АТ КБ «ПриватБанк», в тому числі кредитної картки НОМЕР_2 , їй відкрито відповідний картковий рахунок.

24 січня 2022 року з її карткового рахунку списано та оформлено два кредитні договори: №22012432849410 від 24 січня 2022 року на суму 8 099,10 гривень, найменування договору «Оплата частинами» на строк 9 місяців (перший платіж 899,90 грн) - договір оформлено у 04 год.31 хв. 24 січня 2022 року у магазині Фокстрот для купівлі мобільного телефону; № 22012432849412 від 24 січня 2022 року на суму 5 129,10 гривень (перший платіж 569,90) , найменування договору «Оплата частинами» на строк 9 місяців , договір оформлено у 05 год. 03 хв. 24 січня 2022 року у магазині Фокстрот для купівлі кондиціонеру.

Також встановлено, що 23 січня 2022 року на телефон позивачки надійшов дзвінок від мобільного оператора зв`язку «Київстар» про блокування послуги «Роумінг», а після цього вона отримала смс - повідомлення про скасування цієї послуги.

Того ж дня, через де який час, її телефон припинив розпізнавати сім картку, яка була прив`язана до банківських карток, у тому числі АТ КБ «ПриватБанк».

Близько 23.58 год ОСОБА_3 отримала сповіщення від системи безпеки Google про те, що до її акаунту здійснено вхід з іншого пристрою.

Після отримання повідомлення про запит невідомими особами в її застосунку «ДІЯ» кредитної історії та персональних даних, вона зателефонувала оператору мобільного зв`язку «Київстар», повідомила про злом акаунту, електронної пошти невідомими особами та попросила заблокувати сім карту.

Також, декілька разів дзвонила на телефон гарячої лінії Банку щодо блокування її картки та додатково самостійно через застосунок «Приват24» вчинила дії щодо блокування банківської картки. Такі дзвінки відбувались позивачкою 23 січня 2022 року о 23.39 год (розмова тривала 1 хв), 23.42 год (6 хв), 23.49 год (2 хв).

24 січня 2022 року вранці, на телефон позивачки надійшло повідомлення про зняття коштів з її банківської картки.

Цього ж дня, ОСОБА_3 звернулась до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про несанкціонований доступ до банківських карток та дізналася, що 24 січня 2022 року на її ім`я оформлено два кредитні договори, зазначені вище.

Наведені обставини підтверджуються наданими ОСОБА_3 скріншотами з телефону вихідних дзвінків до Банку, оператора мобільного зв`язку «Київстар», телефонними повідомленнями, сповіщенням системи безпеки (а.с.13-22, 23,24).

24 січня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про порушення кримінального провадження № 12022153020000071 за заявою ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першоюстатті 190 КК України. Відповідно до обставин вчинення правопорушення вбачається, що 23 січня 2022 року близько 15.11 год невстановлена особа, представившись працівником «Київстар» заволоділа даними ОСОБА_3 та використовуючи їх, оформила мікро кредити на загальну суму 20000 грн.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, будь-якого кінцевого рішення не прийнято, особи, що вчинили злочин, не встановлені.

Із матеріалів справи також вбачається, що крім АТ КБ «ПриватБанк» кредити на ім`я ОСОБА_3 за допомогою акаунту та фінансового телефону мобільного оператора «Київстар» були оформлені невстановленими особами і в інших фінансових установах, а саме ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «КФ. ЮА».

Після звернення ОСОБА_3 до вказаних фінансових установ із заявами про вчинення шахрайських дій, кредити були визнані такими, що видані за шахрайськими діями та закриті Кредитором, а інформація видалена з Бюро кредитних історій.

Наполягаючи на задоволенні даного позову, ОСОБА_3 зазначала, що вона не вчиняла дій, спрямованих на ініціювання платіжних операцій, вчинила усі можливі дії, які від неї залежали для уникнення спроби невідомими особами надати доступ до її банківських рахунків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокремапостанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Як свідчить тлумаченнястатті 526 ЦК Україницивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, зазначено, що:

«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності.Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:

«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».

Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18), на яку є посилання в касаційній скарзі.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження №61-8249св23) зроблено висновок, що «при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 (провадження № 61-4665св22) зазначено, що «апеляційний суд вважав, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з фізичним пред`явленням його карти. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують порушення його прав діями банку, отже, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд(частина перша, третястатті 13 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суд першої інстанції урахувавши наведені норми матеріального права, встановивши, що ОСОБА_3 після виявлення факту несанкціонованого втручання до її акаунту, отримання повідомлення на запит її персональних даних, який вона не вчиняла, сумнівні повідомлення з різних фінансових установ та злом її електронної пошти, негайно повідомила Банк, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги Банку про те, що позивачка звернулась до Банку після доступу невідомих осіб до її банківських рахунків та самостійно через телеграм канал надала необхідну інформацію третім особам, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачка заперечує, що нею надавалась будь яка інформація через телеграм канал третім особам.

У свою чергу, Банк не надав жодних доказів, які б безспірно доводили, що ОСОБА_3 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват 24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 24 січня 2022 року на загальну суму 13228 грн 20 коп за кредитом «Оплата частинами».

Щодо доводів апеляційної скарги Банку про необґрунтованість рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ОСОБА_3 не надано розрахунку витрат що підтверджують витрати адвоката, яка не брала участь у судовому засіданні, то слід зазначити наступне.

Заяву про зменшення цих витрат Банк не подавав, хоча згідно із наявними у матеріалах справи доказами, був обізнаний про розгляд справи, отримував докази, понесених позивачкою витрат на отримання професійної правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність позивачкою понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 4100 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.

Водночас, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Банку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо стягнення з Банку на користь ОСОБА_3 моральної шкоди.

Як видно із матеріалів справи, між сторонами виникли договірні відносини.

При отриманні банківської картки 22 березня 2010 року ОСОБА_3 надала згоду та ознайомилася з Правилами користування платіжними картками, умовами, викладеними у Договорі.

Умовами та Правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною картою, відшкодування моральної шкоди Банком не передбачено.

Оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються зобов`язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції безпідставно стягнув моральну шкоду на користь ОСОБА_3 зАТ «КБ «ПриватБанк».

З огляду на те, що судом обставини справи встановлено повно й правильно, алезастосовано закон, який не поширюються на відносини, які виникли між сторонами, ухвалене у справі рішення в частині відшкодування на користь позивачки 1353 грн 20 коп. моральної шкоди відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1ст.376ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення провідмовув позові.

Відповідно до141 ЦПК Українице ж рішення в частині стягнення із Банку на користь держави судових витрат слід змінити.

Як видно із матеріалів справи, позивачкою заявлено 3 вимоги немайнового та 2 вимоги майнового характеру, за які судовий збір мав бути сплачений у загальному розмірі 4294 грн 40 коп.

Судом першої інстанції задоволено позов ОСОБА_3 частково.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору.

Тому, із врахуванням часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , із Банку підлягав стягненню судом судовий збір на користь держави у розмірі 3220 грн 80 коп, натомість стягнув 2684 грн.

Згідно квитанції по сплаті судового збору, Банком за подачу апеляційної скарги сплачено 3864 грн 96 коп.Вимоги його апеляційної скарги задоволені частково, а тому на користь Банку підлягає поверненню з держави 1288 грн 32 коп (одна вимога майнового характеру 1073 грн 60 коп х 150%х0,8%).

Внаслідок взаємозаліку витрат по сплаті судового збору з Банку на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 858 грн 88 коп ( 2147 грн 20 коп 1288 грн 32 коп).

Це ж рішення в іншій частині залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2023 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 1353 грн 20 коп. моральної шкоди скасувати та у цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до АТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Це ж рішення в частині стягнення судового збору змінити.

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» ( код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави 858 грн 88 коп. судового збору.

У решті судоверішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 09.04.2024 р.