Рішення

від 08.04.2024 по справі 200/637/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року Справа№200/637/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (адреса 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, ЄДРПОУ 43305056) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

05.02.2024 року Донецьким окружним адміністративним судом зареєстрований адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 01.02.2024 року, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у компенсації за невикористані щорічні оплачувані основні та додаткові відпустки за період з 2015 по 2021 роки (за 2015 рік - 3 доби, за 2016 рік - 10 діб основної та 4 доби додаткової відпустки, за 2017 рік - 5 діб, за 2018 рік - 10 діб основної та 6 діб додаткової відпустки, за 2019 рік - 11 діб, за 2020 рік - 36 діб, за 2021 рік - 10 діб) та відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 та 2022 роки (за 2016 рік - 14 діб, за 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 10 діб, за 2022 рік - 14 діб).;

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні оплачувані основні та додаткові відпустки за період з 2015 по 2021 роки (за 2015 рік - 3 доби, за 2016 рік - 10 діб основної та 4 доби додаткової відпустки, за 2017 рік - 5 діб, за 2018 рік - 10 діб основної та 6 діб додаткової відпустки, за 2019 рік - 11 діб, за 2020 рік - 36 діб, за 2021 рік - 10 діб) та відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 та 2022 роки (за 2016 рік - 14 діб, за 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 10 діб, за 2022 рік - 14 діб).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, проходив службу на посаді начальника 6-го відділу (інформаційно-аналітичного забезпечення) управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області.

Відповідно до наказу №21 о/с від 21.01.2024 року позивача було звільнено зі служби за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Однак, при звільненні з позивачем повного розрахунку проведено не було, окрім цього Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, повідомив його лише про нарахування компенсації за 03 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році. При звільненні позивачу в повному обсязі не було нараховано та не було виплачено компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки та відпустки як учаснику бойових дій за період проходження служби в ДЗЕ НПУ, ДВБ НПУ та ГУНП в Чернігівській області. У наказі про його звільнення не було зазначено невикористані ним відпустки.

У листі від 23.01.2024 року № СЕД-1249-2024 відповідачем було зазначено, що на підставі ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», позивача було звільнено з виплатою компенсації за невикористані відпустки за 03 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році, а грошова компенсація за невикористану відпустку за попередні роки, як зазначає відповідач, немає законних підстав.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації за невикористані щорічні оплачувані основні та додаткові відпустки за період з 2015 по 2021 роки (за 2015 рік - 3 доби, за 2016 рік - 10 діб основної та 4 доби додаткової відпустки, за 2017 рік - 5 діб, за 2018 рік - 10 діб основної та 6 діб додаткової відпустки, за 2019 рік - 11 діб, за 2020 рік - 36 діб, за 2021 рік - 10 діб) та відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 та 2022 роки (за 2016 рік - 14 діб, за 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 10 діб, за 2022 рік - 14 діб), а всього 175 діб, протиправною позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 09 лютого 2024 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

27.01.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до наказу Департаменту від 08.12.2021 № 493 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено у порядку переведення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, начальником 6-го відділу (інформаційно-аналітичного забезпечення) управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області, із 15.12.2021.

Наказом Департаменту від 21.01.2022 № 21 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 31.01.2022 з виплатою компенсації за 03 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році.

Водночас, за період проходження служби ОСОБА_1 в Департаменті з 15.12.2021 до 31.01.2022 йому щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки не надавались, з рапортом про надання йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій не звертався.

Додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України «Про відпустки» за 2022 рік як учаснику бойових дій не надавалась, оскільки з рапортом до керівництва Департаменту про надання відпустки йому як учаснику бойових дій позивач не звертався.

Зважаючи на викладене вище, позивачу при звільненні з Департаменту в 2022 році виплачено компенсацію за невикористані 03 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році, що підтверджується розрахунковим листом за січень 2022 року.

Вважає, що компенсація за невикористані дні відпустки, що передують року звільнення, законодавством не передбачена з огляду на те, що норми КЗпП України не розповсюджуються на спірні правовідносини.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 01 березня 2024 року у задоволенні клопотання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про залучення співвідповідачів у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 01 березня 2024 року зобов`язано Департамент захисту економіки Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40111732) надати суду у строк до п`яти днів з дня отримання ухвали відомості щодо надання ОСОБА_1 додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у період з 07.11.2015 до 01.12.2019, в т.ч. (у разі наявної виплати) довідку про розмір виплаченої позивачу (в розрізі місяців) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 07.11.2015 до 01.12.2019; довідку про кількість невикористаних днів щорічної додаткової відпустки позивачем у період з 07.11.2015 до 01.12.2019; зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд.10, м. Київ, 01601,код ЄДРПОУ 40116086) відомості щодо надання ОСОБА_1 додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у період з 01.12.2019 до 22.03.2021, в т.ч. (у разі наявної виплати) довідку про розмір виплаченої позивачу (в розрізі місяців) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.12.2019 до 22.03.2021; довідку про кількість невикористаних днів щорічної додаткової відпустки позивачем у період з 01.12.2019 до 22.03.2021; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (пр. Перемоги, буд. 74, Чернігівська обл., м. Чернігів, 14000 код ЄДРПОУ 40108651) відомості щодо надання ОСОБА_1 додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у період з 22.03.2021 до 15.12.2021, в т.ч. (у разі наявної виплати) довідку про розмір виплаченої позивачу (в розрізі місяців) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2021 до 15.12.2021; довідку про кількість невикористаних днів щорічної додаткової відпустки позивачем у період з 22.03.2021 до 15.12.2021.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом установлено наступне.

ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 проходив службу в органах Національної поліції України.

Позивач має статус учасника АТО, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 20.10.2015.

Відповідно до архівної особової справи колишній начальник 6-го відділу (інформаційно-аналітичного забезпечення) управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2022 року проходив службу:

- з 07.11.2015 до 22.03.2021 - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України;

- з 22.03.2021 по 15.12.2021 - Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області;

- з 15.12.2021 по 31.01.2022 - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, наведене підтверджується довідкою від 15.12.2023.

Відповідно до довідки ГУНП в Чернігівській області від 15.12.2023 ОСОБА_1 в період з 22.03.2021 по 14.12.2021 використав такі відпустки:

-додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2021 рік в кількості 14 діб;

-щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік в кількості 16 діб;

-додаткову щорічну оплачувану відпустку за 2021 рік в кількості 10 діб.

За період проходження служби в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України з 01.12.2019 по 22.03.2021 ОСОБА_1 використав (не використав) відпустки, а саме:

- з 01.12.2019 до 31.12.2019 з рапортом на відпустку за 2019 рік не звертався;

- з 01.01.2020 до 31.12.2020 використав щорічну відпустку у кількості 25 діб (за 2019 рік);

- з 01.01.2021 до 22.03.2021 з рапортом на відпустку за 2021 рік не звертався.

Додаткова відпустка відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік невикористана у кількості 10 календарних днів.

Наведене зазначено у довідці Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 15.12.2023 №466.

Відповідно до наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №21 о/с від 21.01.2022 підполковника поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції з 31.01.2022 на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

За період проходження служби в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України з 15.12.2021 до 31.01.2022 підполковник поліції ОСОБА_1 з рапортом до керівництва Департаменту про надання йому щорічних відпусток та відпусток як учаснику бойових дій за 2021, 2022 роки не звертався.

Наведене зазначено у довідці Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 26.02.2024.

У відповіді на адвокатський запит представника позивача Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України листом від 15.11.2023, зокрема повідомив, що виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток ОСОБА_1 за його період служби в поліції із 07.11.2015 до 31.01.2022 немає підстав.

Станом на 30 листопада 2019 року залишок невикористаних ОСОБА_1 днів щорічної додаткової оплачуваної додаткової відпустки у період із 07 листопада 2015 року до 30 листопада 2019 року становив:

за 2016 рік - 04 доби додаткової оплачуваної відпустки;

за 2017 рік - 05 діб додаткової оплачуваної відпустки;

за 2018 рік - 06 діб додаткової оплачуваної відпустки.

Щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2019 рік (з 01.01.2019 по 30.11.2019) не надавалась.

У 2015, 2016, 2017, 2018 і 2019 ОСОБА_1 до керівництва ДЗЕ з рапортом про надання йому додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій не звертався, тому така відпустка йому не надавалася.

Наведене зазначено у довідці Департаменту захисту економіки Національної поліції України №9/2024 від 07.03.2024.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.

Закон України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 92 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України №260 від 06.04.2016 року (далі - Порядок №260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Враховуючи таке правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII, а саме: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів, відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції, за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звільнення зі служби в поліції позивач не використав щорічні та додаткові відпустки за період з 2015 по 2021 роки (за 2015 рік - 3 доби, за 2016 рік - 10 діб основної та 4 доби додаткової відпустки, за 2017 рік - 5 діб, за 2018 рік - 10 діб основної та 6 діб додаткової відпустки, за 2019 рік - 11 діб, за 2020 рік - 36 діб, за 2021 рік - 10 діб) та компенсацію за вказані невикористані календарні дні відпусток при звільненні з поліції не отримав.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації при звільненні за невикористані щорічні та додаткові відпустки за період з 2015 по 2021 роки (за 2015 рік - 3 доби, за 2016 рік - 10 діб основної та 4 доби додаткової відпустки, за 2017 рік - 5 діб, за 2018 рік - 10 діб основної та 6 діб додаткової відпустки, за 2019 рік - 11 діб, за 2020 рік - 36 діб, за 2021 рік - 10 діб).

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати спірної грошової компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток за попередні роки.

Стосовно компенсації за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 та 2022 роки (за 2016 рік - 14 діб, за 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 10 діб, за 2022 рік - 14 діб), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Отже, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-ХІІ.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19.

Таким чином, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

З огляду на вказане, суд дійшов до висновку, що відповідач протиправно не здійснив з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2016 по 2020 та 2022 роки (за 2016 рік - 14 діб, за 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 10 діб, за 2022 рік - 14 діб), передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, тому позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (адреса 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, ЄДРПОУ 43305056) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у компенсації за невикористані щорічні оплачувані основні та додаткові відпустки за період з 2015 по 2021 роки (за 2015 рік - 3 доби, за 2016 рік - 10 діб основної та 4 доби додаткової відпустки, за 2017 рік - 5 діб, за 2018 рік - 10 діб основної та 6 діб додаткової відпустки, за 2019 рік - 11 діб, за 2020 рік - 36 діб, за 2021 рік - 10 діб) та відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 та 2022 роки (за 2016 рік - 14 діб, за 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 10 діб, за 2022 рік - 14 діб).

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні оплачувані основні та додаткові відпустки за період з 2015 по 2021 роки (за 2015 рік - 3 доби, за 2016 рік - 10 діб основної та 4 доби додаткової відпустки, за 2017 рік - 5 діб, за 2018 рік - 10 діб основної та 6 діб додаткової відпустки, за 2019 рік - 11 діб, за 2020 рік - 36 діб, за 2021 рік - 10 діб) та відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 та 2022 роки (за 2016 рік - 14 діб, за 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 10 діб, за 2022 рік - 14 діб).

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 08 квітня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя К.Е. Абдукадирова