Ухвала

від 08.04.2024 по справі 380/14720/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/14720/22

У Х В А Л А

з питань відводу

08 квітня 2024 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гавдик З.В. розглянув у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Мартинюка В.Я. у справі № 380/14720/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій-

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить визнати дії під час прийняття рішення про надання відпустки (наказ ГУНП у Львівській області від 05.08.2022 №154 о/с-в) та які полягають в самостійному поділі щорічної чергової відпустки за 2022 рік на частини, без погодження з нею та встановленою забороною вільно пересуватися територією України та виїзді за межі території України, протиправними.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 року у справі №380/14720/22 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 року у справі №380/14720/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі № 380/14720/22 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №380/14720/22 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 року справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

03.04.2024 року від позивача надійшла заява про відвід судді.

Вказана заява мотивована тим, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа №380/14720/22.

30.01.2024 Верховний Суд по справі №380/14720/22 (провадження №К/990/20794/23) за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Львівській області скасував судові рішення по справі та направив справу на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно листа Верховного Суду №14/0/69-24 від 18.03.2024, справа №380/14720/22 (провадження №К/990/20794/23) була направлена до Львівського окружного адміністративного суду національним оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 20.02.2024 (штрих кодовий ідентифікатор рекомендованого повідомлення - 0503805400988, вид/категорія згуртованих відправлень - «Укрпошта Стандарт»).

Згідно додатку до листа, списку КАС №31 згрупованих відправлень, справа знаходиться у списку під порядковим номером 15.

За даними офіційного вебсайту АТ «Укрпошта», відправлення було отримано Львівським окружним адміністративним судом 23.02.2024.

Однак, листом Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 №03.1.04/10134/24 позивачку проінформовано що судова справа, яка надійшла оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта» зареєстрована у суді лише 13.03.2024.

Також, листом Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 №03.1.04/11062/24 позивачку проінформовано, що інформація про фактичну дату надходження судової справи до суду (не реєстрації) відсутня.

Однак, така інформація задокументована АТ «Укрпошта», зокрема відповідальна особа суду проставляє дату та підпис у відповідному журналі чи реєстрі про отримання кореспонденції, який зберігається в оператора поштового зв`язку.

В інтересах позивачки, до оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» було подано адвокатський запит у якому просили надати інформацію про те, чи час доставки 23.02.2024, який вказано на вебсайті АТ «Укрпошта» відповідає фактичному часу доставки поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор рекомендованого повідомлення - 0503805400988).

Листом АТ «Укрпошта» від 27.03.2024 №1.10.004-8270-24 в наданні інформації відмовлено та зазначено, що така інформація може бути надана лише відправнику та отримувачу, тобто Львівському окружному адміністративному суду.

Працівниками суду до автоматичної системи діловодства внесено недостовірну інформацію про рух справи, зокрема про час її надходження до суду, що призвело до реєстрації справи в автоматизованій системі лише через 20 днів після її фактичного надходження.

Тобто, уповноважена особа суду з 23.02.2024 по 13.03.2024 приховувала службові документи та не передавала їх для реєстрації.

Відповідно, автоматичний розподіл судової справи№380/14720/22 повинен був відбутись 23.02.2024, однак фактично його проведено лише 13.03.2024.

Станом на 23.02.2024 склад суду, який міг брати участь в автоматичному розподілі був відмінний, від складу суду який брав участь в розподілі станом на 13.03.2024, що підтверджується листом Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 №03.1.04/11060/24.

Зокрема з листа Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 №03.1.04/11060/24 проглядається, що станом на 13.03.2024 у автоматичному розподілі справи участі не брала суддя Карпяк О.О. (тимчасова не працездатність), однак станом на 23.02.2024 суддя була на роботі.

Також, станом на 13.03.2024 у автоматичному розподілі справи не брала суддя Крутько О.В. (відпустка), однак станом на 23.02.2024 суддя була на роботі.

В той же час, в автоматичному розподілі справи 13.03.2024 брала участь суддя Мричко Н.І., однак якщо б розподіл відбувся 23.02.2024, то у зв`язку із перебуванням судді у відпустці з 22.02.2024 по 23.02.2024 вона була б виключена з списку суддів (не розподіляються справи на суддю за три робочих дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше ніж чотирнадцять календарних днів; у період відпустки судді).

Відповідно до п.11 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Львівському окружному адміністративному суді, встановлено наступні відсотки справ, що підлягають розподілу суддям які займають адміністративні посади та в разі виконання суддями інших повноважень, не пов`язаних із здійсненням правосуддя: голова суду - 40%; заступник голови суду - 60%.

Головуючий суддя по справі Мартинюк В.Я. обіймає адміністративну посаду та є заступником голови суду.

В той же час, коефіцієнт навантаження суддів, які брали участь в автоматичному розподілі справи станом на 23.02.2024 був відмінний від того, який становив 13.03.2024, це пов`язано з рядом причин, зокрема відсутністю певних суддів у період з 23.02.2024 по 13.03.2024, тимчасове припинення розподілу справ щодо суддів, які відбували у відпустку, фактичним розподілом справ між суддями, відсотком справ, що підлягають розподілу суддям які займають адміністративні посади та ін.

27.03.2024 позивачка подала скаргу на ім`я керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду та на адресу Державної судової адміністрації України, у якій повідомляла про факт порушення строків реєстрації справи, що призвели до не своєчасного автоматичного розподілу справи, що стало причиною порушення порядку автоматичного розподілу справи. З поміж іншого, просила забезпечити повторне проведення автоматичного розподілу справи.

Повторний автоматичний розподіл судової справи не проведено.

01.04.2024 на ім`я голови Львівського окружного адміністративного суду, керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду та на адресу Державної судової адміністрації України подано додаткові скарги від 31.03.2024.

Відповідно до п.1 Р.ІХ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року №814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року №485) (далі - Інструкція №814), судова справа надсилається за межі суду із супровідним листом. Тобто справа №380/14720/22 на адресу ЛОАС з Верховного Суду надійшла супровідним листом (ймовірний реєстраційний номер від 13.02.2024 №380/14720/22/7188/24).

Відповідно до п.1 Р.ІІ Інструкції №814, канцелярія щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду.

Після отримання кореспонденції здійснюється попередній розгляд документів для відокремлення таких, що потребують обов`язкового розгляду керівництвом суду або структурними підрозділами апарату суду.

Відповідно до п.2 Р.ІІ Інструкції №814, реєстрації підлягають вхідні, вихідні та внутрішні документи (довідки, доповідні записки, заяви, протоколи засідань зборів суддів тощо).

Реєстрація в АСДС здійснюється відповідно до вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, із змінами (далі - Положення про АСДС).

Кожен документ реєструється в суді лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створювані - у день підписання або затвердження.

У разі неможливості з об`єктивних причин (кінець робочого дня тощо) здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.

Відповідно до п.6 Р.ІІ Інструкції №814, конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів.

Відповідно до ч.19 ст.31 КАС України, особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч.1 ст.31 КАС України, визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Відповідно до п.1.3.1. Положення про АСДС, це Положення визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах загальної юрисдикції (далі - автоматизована система), яка забезпечує:

Реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції, в тому числі судових справ, етапів їх руху;

об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження).

Відповідно до п.2.2.1. Положення про АСДС, вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов`язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження. У разі неможливості з об`єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.

Отже, до автоматичної системи внесено недостовірну інформацію про рух справи, зокрема про час її надходження до суду, що призвело до реєстрації справи в автоматизованій системі лише через 20 днів після її фактичного надходження. Тобто, уповноважена особа суду з 23.02.2024 по 13.03.2024 приховувала службові документи та не передавала їх для реєстрації.

Відповідно, автоматичний розподіл судової справи№380/14720/22 повинен був відбутись 23.02.2024, однак фактично його проведено лише 13.03.2024.

Відповідно до підп.60 п.1 Р. IV. Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи (далі - Положення), автоматизований розподіл судових справ здійснюється в автоматизованій системі за такими правилами:

із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження та відповідну спеціалізацію (за наявності) щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу;

для суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється розрахунок коефіцієнтів навантаження;

із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення судді для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості та у хронологічному порядку надходження справ.

Відповідно до підп. 62 п.1 Р. IV. Положення вказано за якою формулою розраховується коефіцієнт навантаження судді на момент автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до підп. 63 п.1 Р. IV. Положення, визначення судді, судді-доповідача здійснюється відповідно до коефіцієнта навантаження судді. З урахуванням визначених коефіцієнтів навантаження для кожного судді розраховується діапазон ймовірності вибору судді (інтервал). Чим більший коефіцієнт навантаження, тим менший діапазон ймовірності, і навпаки. Справа розподіляється судді, на діапазон ймовірності якого припадає випадкове число.

Відповідно до підп.64 п.1 Р. IV. Положення, для судді, який має найменше навантаження (коефіцієнт навантаження), діапазон ймовірності розраховується не менше ніж 50 відсотків від суми значень діапазонів ймовірності всіх суддів, що беруть участь в автоматизованому розподілі.

Зважаючи на викладене, вважаю, що автоматичний розподіл справи відбувався з порушеннями, що призвело до формування не повноважного складу суду.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема її п.6 ст.1, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даної заяви.

Згідно з частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Поряд з тим, відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ (черговим) з`їздом суддів України 22.02.2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу.

Згідно з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема її п.6 ст.1, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даної заяви.

А відтак, якщо у стороннього спостерігача виникне сумнів у незалежності судового органу виходячи виключно з оцінки фактів відповідно до свідомого розуміння права опосередкованого втручання - це є пряме порушенням професійних стандартів.

Ухвалою від 04.04.2023 суд заяву ОСОБА_1 від 03.04.2024 року про відвід судді Мартинюку В.Я. в адміністративній справі №380/14720/22 за її позовом Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, суд вирішив - передати для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду, в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

При постановлені даної ухвали суддею враховується наступне:

Згідно із ст. 36 КАС України:

1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розгляді конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).

Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07 вересня 2017 року № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має встановлюватися згідно з: «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надані докази іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Судом встановлено, що позивачка має власну суб`єктивну позицію щодо складу суду, відповідно у неї могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна- центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, nо. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).

У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. «Пуллар проти Сполученого Королівства», 10.06.1996, §32, Звіти 1996-111).

У зв`язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, «правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. «Де Куббер проти Бельгії», 26.10.1984, § 26, Серія А, № 86).

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року №2006/23, передбачено, що суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.

Згідно із пунктом 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Водночас як указано в згаданих вище Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розгляді конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Comte, Van Leuven De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З метою уникнення будь-яких сумнівів у позивачки та інших учасників судового процесу в об`єктивності та неупередженості судді Мартинюка В.Я. у розгляді даної справи та забезпечення довіри до судової влади в Україні, суддя приходить до висновку про можливість задоволення заяви позивачки, лише з вищевказаних підстав.

З огляду на наведене, суд вважає, що заяву про відвід судді Мартинюка В.Я. у справі № 380/14720/22 слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 КАС України, суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Мартинюка В.Я. у справі № 380/14720/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій - задоволити.

Відвести суддю Львівського окружного адміністративного суду Мартинюка В.Я. від розгляду справи № 380/14720/22.

Передати справу № 380/14720/22 для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвалу складено в повному обсязі 08.04.2024 року.

Суддя Гавдик З.В.