Рішення

від 09.04.2024 по справі 137/1489/23

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/1489/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судових засідань Голота О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Літин цивільну справу за позовом заступника керівника Вінниицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Фермерське господарство "Щербич" про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури В. Семенюк в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ФГ "Щербич" про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації. Позов мотивовано тим, що Вінницькою окружною прокуратурою при опрацюванні звернення Управління Служби безпеки України у Вінницькій області виявлено факт порушення інтересів держави щодо незаконного перебування у приватній власності громадянина російської федерації земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за громадянином російської федерації ОСОБА_2 07.08.2017 державним реєстратором Овчінніковим О.С. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0522480400:02:000;0137 площею 2,5448 га. Реєстрацію права власності за ОСОБА_2 проведено на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ВН №132677 виданого 17.10.2004 Літинським районним відділом земельних ресурсів. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено наступні відомості про ОСОБА_2 : тимчасова посвідка на постійне проживання, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 14.01.2009, видавник УМВС України у Вінницькій області, країна громадянства: російська федерація, терміном дії безстроково. Паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався. Відповідно до інформації Літинської селищної ради від 31.08.2023 №05-29/1235 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 03.08.2018). Спадкоємицею ОСОБА_2 є його дружина, громадянка російської федерації, документована посвідкою на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення не відчужила її, а тому є підстави для припинення права власності, шляхом її конфіскації у власність держави. Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 04.01.2024 відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження та відповідачу надано строк для подання відзиву. Відзиву до суду не надійшло. В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала з підстав зазначених у позовній заяві і просить їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Данилюк П.П. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог. Суду пояснив, що дійсно покійний чоловік її 07.08.2017 набув права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0522480400:02:000;0137 площею 2,5448 га, яка розташована на території Багриновецької сільської ради Літинського району Вінницької області. Його довірителька подала заяву про прийняття спадщини. Проте свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку не отримала, розпоряджатися нею не має правових підстав, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні позову. Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в яких зазначають, що при розгляді даної справи покладаються на розсуд суду. Розгляд справи просять проводити без участі представника Головного управління. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, ФГ`Щербич» в судове засідання не з`явився, надіслали до суду листа про розгляд справи без участі представника. При вирішенні справи покладаються на думку суду. Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку. Відповідно доІнформації зДержавного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.10) 07.08.2017 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0522480400:02:000;0137 площею 2,5448 га, яка розташована на території Багриновецької сільської ради Літинського району Вінницької області. Вказана земельна ділянка передана в оренду ФГ «Щербич» строком на 20 років. На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ВН №132677 виданого 17.10.2004 (а.с.11) є власником вказаної земельної ділянки. Даний факт підтверджується також Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0500978102022 від 26.10.2022 (а.с.12-14). Наявність громадянства рф у покійного ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 підтверджується перевіркою бази даних ЄІАС УМП ДМС України, обліком відділу у справах іноземців та осіб без громадянства (а.с.17,18). Відповідно до копії свідцотва про смерть (а.с.20) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вінницькою окружною прокуратурою 22.11.2023 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області скеровано запит №50/19126 вих-23 (а.с.26) з метою встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації, зокрема у ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0522480400:02:000:0137, яка не була відчужена ним протягом року. Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.6-6803/2-23 від 24.11.2023 (а.с.27) перевірка дотримання вимог земельного законодавства за фактами невідчуження даних земель не вживались. Головне управління не заперечує стосовно здійснення представництва інтересів держави в суді, щляхом подання позову про конфіскацію земельної ділянки у ОСОБА_1 . Також в судовому засіданні досліджено копію спадкової справи №1/2019 до майна померлого ОСОБА_2 03.08.2018 (а.с.48-54). Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. За правилами ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом. Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з таких норм законодавства. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Положення статей 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України. Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Згідно з ч. 1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Отже, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України. Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства. Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Відповідно до пункту «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності. Згідно зі ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом. Згідно з ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Як вбачається з матеріалів справи, покійний ОСОБА_2 07.08.2017, який був громадянином російської федерації, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ВН №132677 виданого 17.10.2004, набув право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0522480400:02:000;0137 площею 2,5448 га, яка розташована на території Багриновецької сільської ради Літинського району Вінницької області та вказану земельну ділянку передав в оренду ФГ «Щербич» строком на 20 років. Відповідно до приписів ст. 81 ЗК України та ст. 145 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент набуття відповідачем у власність спірної земельної ділянки) відповідач зобов`язаний був відчужити її протягом року, а саме до 07.08.2018, проте ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Під час життя покійний будь-яких дій щодо відчуження земельної ділянки не вчинив. Судом встановлено, що 05.09.2006 покійний ОСОБА_2 , вчинив заповіт, яким усе майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом, заповів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Із дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи №1/2019 до майна померлого ОСОБА_2 03.08.2018 (а.с.48-54) встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 відмовились. Заяву про прийняття спадщини написала його дружина, відповідач по справі ОСОБА_1 , проте будь-якого свідоцтва про право власності на спадкове майно її видавалось. Враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину не отримала, хоча подала заяву про прийняття спадщини, в зв`язку з чим у неї відсутнє право розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою, а тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки припинити таке право шляхом конфіскації не можливо, так як особа такого права не набула. ОСОБА_1 лише після отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті свого чоловіка на вказану земельну ділянку, має річний термін розпорядитися нею на власний розсуд. В разі, нездійснення дій по відчуженню земельної ділянки у вказаний період, після отримання свідоцтва, настають наслідки передбачені ст. 145 ЗК України. Дослідивши матеріали справи, обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши позицію сторін, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати необхідно залишити за позивачем, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю. Керуючись ст. ст. 13, 19, 76-82, 258-265, 268,293,294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову заступника керівника Вінниицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Фермерське господарство "Щербич" про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації, відмовити. Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.