Постанова

від 02.07.2024 по справі 137/1489/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 137/1489/23

Провадження № 22-ц/801/1234/2024

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Матківської М. В., Сопруна В. В.,

з участюсекретаря судовогозасідання:Кахно О.А.,

розглянув увідкритомусудовомузасіданні взалісуду№ 2апеляційнускаргу першогозаступника керівникаВінницької обласноїпрокуратури на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2024 року, ухвалене підголовуванням судді Желіховського В. М. в залі суду в селищі Літин Вінницької області,

у цивільнійсправі № 137/1489/23 за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Фермерське господарство «Щербич», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,

встановив:

Короткий зміст вимог

У грудні2023року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Фермерське господарство «Щербич», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації.

Позов обґрунтовано тим, що Вінницькою окружною прокуратурою при опрацюванні звернення Управління Служби безпеки України у Вінницькій області виявлено факт порушення інтересів держави щодо незаконного перебування у приватній власності громадянина російської федерації земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за громадянином російської федерації ОСОБА_2 07.08.2017 державним реєстратором Овчінніковим О. С. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0522480400:02:000;0137 площею 2,5448 га.

Реєстрацію права власності за ОСОБА_2 проведено на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ВН №132677 виданого 17.10.2004 Літинським районним відділом земельних ресурсів.

Відповідно до інформації Літинської селищної ради від 31.08.2023 №05-29/1235 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємицею ОСОБА_2 є його дружина, громадянка російської федерації, документована посвідкою на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення не відчужила її, а тому є підстави для припинення права власності, шляхом її конфіскації у власність держави.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину не отримала, хоча подала заяву про прийняття спадщини, в зв`язку з чим у неї відсутнє право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, а тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки припинити таке право шляхом конфіскації неможливо, так як особа такого права не набула. Також суд зазначив, що ОСОБА_1 лише після отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті свого чоловіка на спірну земельну ділянку має річний термін, упродовж якого може розпорядитися нею на власний розсуд.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2024 року, перший заступниккерівника Вінницькоїобласної прокуратури подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, вирішити питання про стягнення судових витрат.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 квітня 2024 року вказану справу передано до розгляду у складі колегії суддів: суддя-доповідач Войтко Ю.Б., судді: Матківська М. В., Сопрун В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, визначено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду від 28 травня 2024 року розгляд справи призначено на 18 червня 2024 року о 11:40 год. з повідомленням учасників справи.

В подальшому розгляд справи відкладено на 02 липня 2024 року о 11:20 год. в зв`язку з перебуванням судді Сопруна В. В. у відпустці.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог є необґрунтованими і не відповідають вимогам закону, оскільки спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, тому має право розпоряджатися належним йому спадковим майном. Отже відповідач, будучи громадянкою російської федерації і набувши у власність у порядку спадкування спірну земельну ділянку, в порушення норм статей 81, 145 ЗК України, статей 1297, 1298 ЦК України, починаючи з 2019 року, свідомо не отримала свідоцтво про право на спадщину та не здійснила дій, спрямованих на відчуження ділянки. За таких обставин, наявні підстави для задоволення позову прокурора в повному обсязі.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Прокурор ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, а також надав відповідні пояснення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимогами частини другої статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 07.08.2017 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0522480400:02:000;0137 площею 2,5448 га, яка розташована на території Багриновецької сільської ради Літинського району Вінницької області. Вказана земельна ділянка передана в оренду ФГ «Щербич» строком на 20 років (а.с.10).

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ВН №132677 виданого 17.10.2004 ОСОБА_2 є власником вказаної земельної ділянки (а.с.11).

Даний факт підтверджується також Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0500978102022 від 26.10.2022 (а.с.12-14).

Наявність громадянства російської федерації у покійного ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 підтверджується перевіркою бази даних ЄІАС УМП ДМС України, обліком відділу у справах іноземців та осіб без громадянства (а.с.17,18).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20).

Вінницькою окружною прокуратурою 22.11.2023 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області скеровано запит №50/19126 вих-23 з метою встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації, зокрема у ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0522480400:02:000:0137, яка не була відчужена ним протягом року (а.с.26).

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.6-6803/2-23 від 24.11.2023 перевірка дотримання вимог земельного законодавства за фактами невідчуження даних земель не вживались. Головне управління не заперечує стосовно здійснення представництва інтересів держави в суді, шляхом подання позову про конфіскацію земельної ділянки у ОСОБА_1 (а.с.27).

Також в судовому засіданні досліджено копію спадкової справи №1/2019 до майна померлого ОСОБА_2 03.08.2018 (а.с.48-54).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

В силу статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеціївід 23 вересня 1982 року,Джеймс та інші проти Сполученого Королівствавід 21 лютого 1986 року, Щокін проти Українивід 14 жовтня 2010 року,Сєрков проти Українивід 07 липня 2011 року,Колишній король Греції та інші проти Греціївід 23 листопада 2000 року,БулвесАД проти Болгаріївід 22 січня2009 року,Трегубенко проти Українивід 02 листопада 2004 року,East/West Alliance Limitedпроти Українивід 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воносуспільний,публічнийінтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволеннясуспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватисязначною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційностіпередбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.Справедлива рівновагапередбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно з статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (стаття 41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі -ЗК України).

Відповідно до частини першої - третьої статті 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з частиною першою, другою статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (частина п`ята статті 22 ЗК України).

За змістом частини третьої - четвертої статті 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до пункту «е» частини першої статті 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Положеннями частини першої, другої статті 145 ЗК України визначено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

В силу частини четвертої статті 145 ЗК України,конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

За змістом вказаної норми права, передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом, а тому, в даному випадку, наявнасправедлива рівновагаміж державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

У справі встановлено, що ОСОБА_2 , будучи громадянином російської федерації, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ВН №132677, виданого 17.10.2004, набув у порядку спадкування право власності на спірну земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0522480400:02:000:0137 площею 2,5448 га, яка розташована на території колишньої Багриновецької сільської ради Літинського району та вказану земельну ділянку передав в оренду ФГ «Щербич» строком на 20 років. У Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 07.08.2017 також внесені відомості про реєстрацію за ним права власності на спірну ділянку.

Відповідно до приписів статті 81 ЗК України та статті 145 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент набуття ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки) останній зобов`язаний був відчужити її протягом року, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

За життя 05.09.2006 ОСОБА_2 вчинив заповіт, яким усе майно своє заповів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Із дослідженої судом копії спадкової справи померлого ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 відмовились.

Заяву про прийняття спадщини від 21.12.2018 написала його дружина громадянка російської федерації та відповідач по справі - ОСОБА_1 , разом з тим свідоцтво про право власності на спадкове майно їй не видавалось.

Відповідно до вимог статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Водночас, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже прийняття відповідачем ОСОБА_1 в спадщину спірної земельної ділянки в силу положень статей 1268 - 1270 ЦК України свідчить про належність їй вказаної земельної ділянки з часу відкриття спадщини.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 463/6829/21-ц, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Відтак безпідставними є доводи відповідача про те, що у неї відсутнє право розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою, оскільки таке право вона набула відповідно до положень статей 1268 - 1270 ЦК України.

Згідно з вимогами статей 1297, 1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідач, будучи громадянкою російської федерації і набувши у власність у порядку спадкування спірну земельну ділянку, в порушення норм статей 81, 145 ЗК України, статей 1297, 1298 ЦК України, не звернулася до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку та не здійснила дій, спрямованих на відчуження ділянки.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний судвважає,що аргументиапеляційної скаргизаслуговують наувагу,оскільки рішеннямісцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК Українипередбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги, з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури належить стягнути судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 6 710 грн 00 коп.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу першого заступникакерівника Вінницькоїобласної прокуратури задовольнити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2024 року скасувати та ухвалитинове рішення,яким позов заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Фермерське господарство «Щербич», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації задовольнити.

Припинити право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0522480400:02:000:0137, площею 2,5448 га, яка розташована на території Літинської селищної територіальної громади (раніше Багриновецька сільська рада Літинського району), яка успадкована ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 19.01.2009 виданою ВГІРФО УМВС у Вінницькій області. Останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,документована посвідкоюна постійнепроживання серії НОМЕР_1 від 19.01.2009виданою ВГІРФОУМВС уВінницькій області.Останнє відомемісце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (Код отримувача: 02909909, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код банку отримувача: (МФО) 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 6 710 (шість тисяч сімсот десять) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 липня 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: М. В. Матківська

В. В. Сопрун