Рішення

від 04.04.2024 по справі 144/210/24

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/210/24

Провадження № 2/144/114/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретаря - Дудник С.Р.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Теплицької селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 20.03.2015 він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_4 . Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 02.11.2021 № 144/1327/21 шлюб між сторонами розірвано, після чого мати дитини забрала всі свої особисті речі та поїхала до Республіки Польща на заробітки, повідомивши, що залишає сина на утримання та виховання батька.

Своїх обіцянок про те, що вона буде допомагати матеріально після того як влаштує своє життя, відповідач не дотрималася. На початку війни ОСОБА_3 на прохання позивача забрала дитину до Польщі, але у 2023 році привезла сина до України, повідомивши, що не має змоги його утримувати та виховувати, найближчим часом повертатися з Польщі не планує, оскільки бажає влаштувати там життя. Після повернення дитини виявилося, що до школи син там не ходив, обманюючи батька на прохання матері, що негативно вплинуло на рівень його знань.

Позивач указав, що самостійно забезпечує сина, створив усі належі умови для його життя та розвитку, займається вихованням та дозвіллям дитини, піклується про стан його здоров`я. ОСОБА_3 на даний час не телефонує до сина, що має негативний вплив на його моральний і психічний стан. Мати не виявляє будь - якої турботи про дитину, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками, не цікавиться його фізичним та духовним розвитком, підготовкою до самостійного життя, не дбає про стан здоров`я, навчання тощо.

Ухвалою судді від 30.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 22).

Ухвалою суду від 06.03.2024 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті (а.с. 49).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, зазначивши, що мати дитини самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, лише зрідка телефонує до сина, матеріальної допомоги на утримання якого не надає. Водночас ОСОБА_1 зазначив, що у разі його призову до ЗСУ під час мобілізації в умовах воєнного стану, дитина взагалі буде позбавлена батьківського піклування, оскільки крім нього залишити сина немає на кого.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем реєстрації, що відповідає вимогам п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Відзив на позовну заяву, інші заяви та клопотання від ОСОБА_3 до суду не надходили.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Теплицької селищної ради підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та наданий виконкомом Теплицької селищної ради висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_4 .

Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, відповідно до статтей 280-282 ЦПК України, на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення позивача, представника Служби у справах дітей, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, на яких ґрунтується позовна заява, що врегульовані нормами права та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Теплик, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 6).

02.11.2021 шлюб між сторонами розірвано, про що свідчить копія рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 02.11.2021 у справі № 144/1327/21 (а.с. 14).

Рішенням Теплицького районного суду 144/931/23 від 19.10.2023 визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).

Комісією в складі: начальника ССД Теплицької селищної ради Гижко О.Г., головним спеціалістом ССД Теплицької селищної ради Остапчук М.Д. складено акт обстеження умов проживання від 24.01.2024, відповідно до якого малолітній ОСОБА_4 проживає разом із батьком, який його виховує самостійно. Хлопчик забезпечений одягом, взуттям відповідно до віку та сезону, про що піклується лише батько. Місце проживання матері невідомо (а.с. 7).

Згідно з довідкою опорного закладу Теплицької селищної ради «Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2» ОСОБА_4 регулярно відвідує заняття у школі, дитина завжди охайна, доглянута. Батько дитини спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини. Мати ОСОБА_3 контакту зі школою, де навчається дитина не підтримує, з вчителями не спілкується (а.с. 17).

Як вбачається з даних Головного центу обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.02.2024, витребуваних судом за клопотанням позивача, ОСОБА_3 виїхала з території України 23.04.2023 та станом 13.02.2024 не поверталася (а.с. 35).

Рішенням виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області № 8 від 17.01.2024 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 12 Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 14 Закону).

Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав передбачений частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

За змістом статті 166 СК України наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та лише за наявності вини у їхніх діях і свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у Постановах від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12, від 25.01.2023 у справі № 462/4705/19.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню дитини, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто незважаючи на заходи попередження та впливу, які виявилися безрезультатними.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 у справі № 344/6374/18, від 08.04.2020 у справі № 645/731/18.

Під час розгляду справи позивачем не доведено та судом не встановлено, що ОСОБА_3 систематично, незважаючи на заходи попередження, відомості про вжиття яких відсутні, продовжує злісно та свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків. Такі обставини не підтверджені відповідними доказами, зокрема, щодо застосування до останньої заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, місцевого самоврядування, притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, проведення бесід, стягнення аліментів у примусовому порядку тощо.

Відповідно до 6 статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як зазначено у Постанові Верховного суду від 15.04.2021 у справі № 243/13191/19-ц, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

Враховуючи наведене, суд відступає від висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 8 від 17.01.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_4 , оскільки такий висновок є недостатньо обґрунтованим і поверхневим, не підкріплений сукупністю належних і достустимих доказів, а ґрунтується лише на документах, наданих позивачем.

Крім того, впродовж останніх років Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дитина має бути заслухана, а її думка врахована судом.

Згідно з частинами 1 та 2 другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у параграфі 59 рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 «Савіни проти України» (заява № 39948/06).

Зважаючи на те, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у шкільному віці (понад 8 років), відповідно до якого може висловити свою думку з приводу даного спору, судом було зобов`язано позивача забезпечити участь сина у судовому засіданні для з`ясування у присутності педагога (психолога) думки дитини щодо позбавлення батьківських прав відповідачки, однак позивач відмовився забезпечити явку сина до суду, посилаючись на те, що це може негативно вплинути на психологічний стан дитини, якому невідомо про даний позов.

Також суд звертає увагу на те, що посилання позивача на виїзд ОСОБА_3 за межі території України, як на підставу для задоволення позовних вимог, не свідчить безумовно про невиконання матір`ю дитини, яка має право на вільне пересування між країнами, своїх батьківських обов`язків. Суд зауважує, що з моменту виїзду відповідачки за межі України пройшов незначний проміжок часу, причини перебування ОСОБА_3 за кордоном (заробітки, лікування, воєнний стан, відпочинок тощо) судом достовірно не встановлено. Разом із тим, як зазначив позивач, із початком введення в Україні воєнного стану дитина понад рік перебувала у Польщі разом із матір`ю, яка після цього привезла сина до батька.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається батько, також не свідчить про те, що матір дитини не бажає брати участь в утриманні та вихованні сина, тобто свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками. Водночас суд звертає увагу на те, що позивачем не доведено факту ухилення відповідачки від участі у матеріальному забезпеченні дитини, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, додаткових витрат на дитину тощо.

Законодавець визначив, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини. Якщо такий результат не передбачається, то позбавлення батьківських прав не дасть дитині полегшення. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Натомість позивач не довів у чому саме полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батьківських прав її матері, як і не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на недоведеність позивачем навмисного та систематичного ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, з огляду на те, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують свої батьківські обов`язки, який у даному випадку не відповідає меті захисту інтересів дитини, тому суд вважає, що зазначені у позові підстави є недостатніми для його задоволення.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», статтями 7, 19, 141, 150, 151, 155, 157, 164, 165, 166, 180, 181 СК України, статтями 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Теплицької селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Теплицької селищної ради, адреса: вул. Незалежності, 25, смт Теплик Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326193.

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено та підписано 09.04.2024.

Суддя