Постанова

від 08.04.2024 по справі 420/22618/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22618/23

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,

повний текст судового рішення

складено 24.10.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДІ ТРЕЙД» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮДІ ТРЕЙД" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ТОВ "ЮДІ ТРЕЙД" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУДПС), Державної податкової служби України (далі ДПС) та просило:

- скасувати рішення №251/15-32-04-03-03 ГУДПС про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ від 27.03.2023 року;

- зобов`язати ГУДПС поновити реєстрацію платника податку на додану вартість, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із збереженням індивідуального податкового номеру - 446467415536 з дати її анулювання;

- зобов`язати ДПС поновити облікові дані, записи та стан рахунків інтегрованої картки в системі електронного адміністрування СЕА (ПДВ) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), які були наявні до прийняття рішення від 27 березня 2023 року № 251/15-32-04-03-03 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ зареєстроване та здійснює свою діяльність відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Основними економічними видами діяльності позивача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

01 грудня 2021 року позивача було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Рішенням ГУДПС №251/15-32- 04-03-03 від 27.03.2023 року було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ з підстав неподання податкової звітності з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за період з 01.03.2022 року по 01.03.2023 року.

Підставою прийняття такого рішення стала довідка №251/15-32-04-03-02 від 23.03.2023 року, зі змісту якої вбачається, що платник ТОВ не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з березня 2022 року по лютий 2023 року включно, що свідчить про відсутність постачання/ придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту (а.с.69).

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Також суд зазначив, що позивач не подавав заяву про неможливість виконання податкового обов`язку та не подавав податкову звітність, що дає підстави суду погодитись з позицією відповідачів, що позивач вважається таким, що мав можливість своєчасно та у повному обсязі виконати податковий обов`язок у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, що беззаперечно свідчить про правомірність позбавлення даного підприємства статусу платника ПДВ в порядку ст.184 ПК України у системному застосуванні із п.69 підрозд.10 розд.XX Кодексу, Порядку №225, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості виконання свого обов`язку у визначені розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків та відповідно звільнення від виконання податкового обов`язку.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 184 ПК України визначено порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 розділу V ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі Положення №1130)

Відповідно до абз.1 п.5.5 розділу V Положення №1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у п.п. «б» «з» п.184.1 ст.184 розділу V Кодексу (п.п. «б» «з» п. 5.1 розділу V Положення №1130) та за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), шляхом виключення платника ПДВ з реєстру платників ПДВ.

Відповідно до вимог п.п.3 п.5.2 розділу V Положення №1130 при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з п.п.«г» п.84.1 ст.184 розділу V Кодексу (п.п.«г» п.5.1 розділу V Положення №1130) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня, іншого ніж перший день календарного місяця;

включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Такими документами відповідно до вимог п.п.3 п.5.5 розділу V Положення №1130 є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава п.п «г» п.184.1 ст.184 розділу V Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за період з 01.03.2022 року по 01.03.2023 року не заперечується позивачем та підтверджується відповідною довідкою ГУДПС.

Апеляційний суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» №2118-ІХ від 03.03.2022 року було доповнено Підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пунктом 69 такого змісту:

У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.»

Законом України від 12.05.2022 року №2260-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану (далі - Закон №2260), який набрав чинності 27.05.2022 року, внесено зміни до п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті,

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозд.10 розд.XX «Перехідні положення» Кодексу у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених п. 46.2 ст. 46 Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підтвердження обставин неможливості своєчасного виконання платником податків своїх податкових зобов`язань здійснюється за процедурою, визначеною наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року №225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та перелік документів на їх підтвердження.

Пунктом першим розділу ІІ Порядку №225 визначені підстави неможливості виконання платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є:

1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;

4) можливість витоку інформації щодо обсягів та місць зберігання пального або спирту етилового та їх знищення надалі внаслідок складання та реєстрації акцизних накладних, та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо (виключно в частині виконання визначених цим абзацом обов`язків);

5) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами:

- посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи;

- юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи.

6) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації;

7) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

Відповідно до п.2 розд. III Порядку №225 у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного Порядком №225, до такого платника податків не застосовуються відповідальність, передбачена Кодексом або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання / несвоєчасне виконання.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що ті платники податків, які не подали у строки, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов`язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно та у повному обсязі виконати податкові обов`язки у терміни, визначені ПКУ.

При цьому, про виокремлення платників податків які мають можливість виконати свій обов`язок було зазначено у Законі №2118-ІХ від 03.03.2022 року, в якому було доповнено Підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пунктом 69 такого змісту: «У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок,…»

Таким чином, законодавець з самого початку введення воєнного стану в Україні виокремив платників податків які мають можливість виконати свій податковий обов`язок та тих які не мають такої можливості і в залежності від цього врегулював правовідносини.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач не подавав заяву про неможливість виконання податкового обов`язку та не подавав податкову звітність, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок відповідачів, що позивач вважається таким, що мав можливість своєчасно та у повному обсязі виконати податковий обов`язок у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, що беззаперечно свідчить про правомірність позбавлення даного підприємства статусу платника ПДВ в порядку ст.184 у системному застосуванні із п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України, Порядку № 225.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо нереалізації обов`язку з декларування податкових зобов`язань з ПДВ через воєнний час, оскільки сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною підставою для визнання неможливості платником податків виконувати податковий обов`язок.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач не наводить жодних причин та не подає доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості виконувати податковий обов`язок у цей період. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості виконання свого обов`язку у визначені розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків та відповідно звільнення від виконання податкового обов`язку.

Більш того, позивач перебуває на податковому обліку в ГУДПС за адресою перебування у місті Одеса, яке не входить до переліку територій бойових дій та з моменту запровадження воєнного стану працювало в штатному режимі. Крім того, відповідач у цей період здійснював (придбавав) оподатковувані операції, за якими в ЄРПН зареєстровано податкові накладні. Відтак, свідома бездіяльність позивача у виконанні податкового обов`язку, навіть у період дії воєнного стану, не засвідчує реальність дійсно порушених з боку контролюючих органів його прав та інтересів у спірних правовідносинах.

Обставини здійснення господарської діяльності судом перевірені і встановлено, що у період з 01.01.2022 року по 27.03.2023 року здійснено реєстрацію податкових накладних на адресу ТОВ, що підтверджується витягом з АІС «Податковий блок» підсистеми «Архів електронної звітності: Єдиний реєстр податкових накладних». Зазначені обставини спростовують позицію позивача щодо нездійснення господарської діяльності та відсутності підстав для подання звітності.

Аналізуючи позицію апелянта, що з 24 лютого 2022 року по 20 липня 2022 року цей період не може бути включений у останні 12 послідовних податкових місяців, які розраховуються при прийнятті рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, суд зазначає, що такі твердження жодним чином не ґрунтуються на приписах законодавства, оскільки ще Законом №2118-ІХ від 03.03.2022 року було доповнено Підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 69, де законодавець розділив платників податків на тих які мають можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок та тих які не мають.

При цьому, апелянтом також не наведено обставин які відносять його до тих платників податків, що не мають можливості виконувати такий обов`язок в умовах воєнного стану та які зазначені у п.1 розд. ІІ Порядку №225, що визначає підстави неможливості виконання платниками податків податкового обов`язку.

Так, пп.7 п.1 розд. ІІ Порядку №225 передбачено, що неможливість виконання платниками податків можуть підтверджувати інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

Апеляційний суд зазначає, що посилання апелянта на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яка засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб, як на таку підставу, є необґрунтованим, оскільки такий лист може бути врахованим лише за умови коли позивач наведе обставини та надасть докази того, що такі форс-мажорні обставини, як воєнний стан, безпосередньо мали вплив на виконання ТОВ податкового обов`язку, але такі докази суду не надані.

Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що Законом №2260, який набрав чинності 27.05.2022 року та яким внесено зміни до п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті, а не за довільною поведінкою платників податків.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДІ ТРЕЙД» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук